Ормуз спотикання: Іран та США відновили війну за контроль над протокою
Коли Вашингтон і Тегеран 17 червня підписали меморандум про перемир'я після майже чотирьох місяців війни, аналітики визнавали: це дуже хитка угода, реалізація якої може зірватися у будь-який момент.
Так зрештою і сталося: США й Іран знову обмінюються ракетно-дроновими ударами. Обидві сторони публічно констатували, що меморандум більше не діє, а нафта на тлі бойових дій і оголошення президентом США Дональдом Трампом повернення морської блокади Тегерану знову дорожчає. Ба більше, за даними WSJ, Трамп схиляється до подальшого розширення військових операцій.
Чому конфлікт знову переростає у війну? Як на це реагує нафтовий ринок? І чи є шанси на відновлення затишшя?
Хронологія нової ескалації
Ключовими умовами червневого перемир'я були відкриття критично важливої для світового енергетичного ринку Ормузької протоки та тимчасове скасування американських обмежень на експорт іранської нафти. Але після підписання меморандуму протока так і не була відкрита по-справжньому, підкреслив економічний аналітик телеканалу MS NOW Стівен Реттнер.
Вже 20 червня Тегеран знову заявив про блокаду Ормузу – через продовження Ізраїлем ударів по проіранській "Хезболлі" в Лівані. Однак тоді це не зупинило рух танкерів протокою. Навпаки, трафік відновлювався, що сприяло падінню цін на нафту до довоєнних 70-72 дол. за барель.
Сторони звинувачували одна одну у зриві меморандуму: у відповідь на іранські дронові атаки по танкерах Штати завдавали ударів по військових об'єктах на території Ісламської республіки. 28 червня противники домовилися припинити удари та відновити переговори щодо повноцінної мирної угоди, включно з питаннями Ормузу та іранської ядерної програми.
Але і це затишшя тривало недовго: вже 7 липня Тегеран знову почав атакувати судна, які оминали територіальні води Ірану, на що Штати відповіли новою серією авіаударів й відновили дію санкцій проти іранської нафти.
8 липня Трамп оголосив, що "більше не хоче мати справ" з іранцями, а переговори – "марна трата часу". Але через два дні у Вашингтоні визнали, що перемовини, попри взаємні удари, все ж тривають. Рух танкерів через протоку де-факто зупинився.
Протока розбрату
Статус Ормузької протоки – головна причина нової ескалації. "Дотримуйтесь слова або поплатитеся за це", – заявив головний переговірник Ірану Мохаммад-Багер Галібаф, маючи на увазі розмиті формулювання угоди, поспішно укладеної в червні.
Візаві діаметрально протилежно інтерпретували досягнуті домовленості щодо Ормузу, а саме – п'ятий пункт угоди. Він передбачає, що "Іран докладе всіх зусиль для забезпечення безпечного проходу торговельних суден". Тегеран трактує це як "зелене світло", яке надає йому право контролювати цей коридор. Натомість Вашингтон вважає цей пункт вимогою до Ірану відкрити протоку для вільного транзиту нафти, газу та інших вантажів.
"Це формулювання настільки широке, що крізь нього можна проїхати вантажівкою", – жартував представник однієї з нафтових компаній, яка працює в регіоні.
Іран наполягає, щоб кораблі використовували північний маршрут біля його узбережжя, де він міг би їх контролювати і почати стягувати "плату за обслуговування". Водночас США таємно допомагали суднам проходити південним маршрутом, поблизу узбережжя Оману, під прикриттям американських військових. Міжнародні води між цими двома коридорами вважаються замінованими Іраном.
Поява такої альтернативи роздратувала Іран, адже це послаблює його контроль над протокою. Тому Тегеран відновив атаки на цивільні торгові судна, на які Штати відповідають за принципом "око за око", але б'ють по військових об'єктах.
Ще один фактор – розкол серед еліт Ірану. "Одні хочуть закріпити успіхи, досягнуті на полі бою, за допомогою дипломатії, а інші вважають, що перемир'я настало занадто рано – до того, як Іран встиг завдати США достатньої шкоди", – описує думки тегеранської верхівки Роберт Меллі. Він був членом американської делегації, яка брала участь у переговорах щодо ядерної угоди у 2015 році, від якої Трамп відмовився у 2018 році, під час своєї першої каденції.
Про неоднорідність позицій у керівництві Ірану пише й BBC. З одного боку, новий верховний лідер країни Моджтаба Хаменеї пообіцяв помститися за загибель свого батька та вбити Трампа. З іншого – джерела видання серед американських дипломатів заявили, що атака на танкер із СПГ під прапором Катару була справою рук "непідконтрольного Хаменеї підрозділу" у складі Корпусу вартових ісламської революції (КВІР). Судно рухалося поблизу узбережжя Оману на південь.
КВІР досі відіграє домінуючу роль у політичній системі Ірану і наполягає, що "ніколи" не поступиться контролем за протокою. Ба більше, контроль над Ормузом вони вважають "козирем" у боротьбі зі США, а також економічним рятувальним колом, якщо санкції ніколи не скасують і активи Ірану по всьому світу залишаться замороженими.
13 липня Трамп оголосив, що Штати повертають морську блокаду Ірану, пообіцявши взяти протоку під контроль. "Ми отримуватимемо компенсацію у розмірі 20% від вартості всіх вантажів, що перевозяться, для покриття будь-яких витрат, необхідних для гарантування безпеки у цьому вкрай нестабільному регіоні. Впровадження цього механізму розпочнеться негайно", – заявив він, охрестивши себе "хранителем Ормузу".
Як саме цей механізм працюватиме на практиці, Трамп не пояснив. Проти нового збору одразу виступили Міжнародна морська організація (IMO) та провідні контейнерні компанії. Ба більше, судновласники відкинули саму ідею правомірності стягування подібної плати. "Плата є виправданою для інфраструктурних об'єктів на кшталт Панамського та Суецького каналів, але до Ормузької протоки цей аргумент не застосовується", – заявили у Hapag-Lloyd, п'ятій найбільшій контейнерній компанії світу. Не підтримали ідею й союзники США в регіоні.
Уже через добу Трамп "дав задню", відмовившись від збору "за підсумками надзвичайно плідних переговорів із лідерами Близького Сходу". Замість цього Штати укладатимуть торговельні та інвестиційні угоди з державами Перської затоки. "Ці інвестиції будуть величезними, але водночас надзвичайно вигідними для них і їхнього майбутнього", – написав він, додавши, що протока буде відкрита для будь-яких суден, крім іранських. Трамп визнав, що змінив початковий план після численних дзвінків від лідерів арабських країн.
Тим часом інтенсивність та географія бойових дій розширилися: сторони щодня обмінюються ударами, а Кувейт і Бахрейн заявили про перехоплення іранських дронів.
В ОАЕ, які навесні постраждали від іранських атак чи не найбільше, повідомили, що крилаті ракети Ірану вразили нафтові танкери Mombasa та Al Bahiyah, коли ті перебували в південній частині Ормузу в територіальних водах Оману. У результаті атаки загинув член екіпажу з Індії, ще восьмеро отримали поранення. Шестеро з них – громадяни Індії, двоє – України.
Що з цінами на нафту
До поновлення ескалації 7 липня нафта Brent подешевшала до 72 дол. за барель – приблизно стільки ж вона коштувала наприкінці лютого, перед початком війни. Нове загострення конфлікту спричинило суттєві коливання цін: 8 липня котирування сягнули 80 дол., а 9 липня барель Brent торгувався майже по 77 дол.
На тлі оголошення Трампа про відновлення морської блокади Ірану з 14 липня та погроз атакувати електростанції й мости, якщо "Тегеран знову не сяде за стіл переговорів", нафта повернулася до 80 доларів за барель. "Об'єкти енергетики я залишу наостанок, але зрештою ми завдамо удару й по них", – заявив Трамп.
15-16 липня, на тлі нових ударів та погроз Трампа "бити ще сильніше", Brent сягнув 84-85 дол.
Однак це суттєво менше за 126 доларів за барель, які фіксувалися навесні під час піку конфлікту. Та й нинішні удари США, за оцінками Bloomberg, менш інтенсивні, ніж у березні-квітні.
Хоча рух танкерів через Ормузьку протоку майже повністю зупинився, ринок у перші дні нової ескалації спочатку розраховував, що незабаром трафік відновиться.
Але після відновлення морської блокади Ірану дедалі більше учасників ринку починають вважати, що Ормуз вже не повернеться до довоєнного режиму роботи, а ризики для судноплавства залишатимуться високими навіть у разі чергового перемир'я.
Повторне блокування протоки вже не сприймається як кінець світу – події останніх місяців продемонстрували, що світовий ринок нафти набагато стійкіший, ніж здавалося.
Оскільки Ормузом до війни проходила п'ята частина світових нафтових потоків, найпесимістичніші прогнози ціни на нафту Brent навесні сягали 200 доларів за барель. Однак фактичне зростання виявилося більш помірним, а повернення до колишніх рівнів – швидшим.
За оцінками Міжнародного енергетичного агентства (IЕА), від більшого нафтового шоку врятували кілька факторів. Перший – великі країни-імпортери скоротили закупівлю. Зокрема, Китай – найбільший імпортер у світі – суттєво знизив імпорт і не відновив закупівлі в повному обсязі навіть після розблокування протоки.
По-друге, допомогло масштабне вивільнення нафти зі стратегічних резервів: значні обсяги забезпечило саме IЕА.
Водночас деякі країни-експортери збільшили поставки, серед них найбільше – США, та й навіть деякі країни Перської затоки змогли переорієнтувати частину нафтового експорту повз Ормуз. Це нова реальність, яка впливає на усі види перевезень: дубайський портовий оператор DP World планує побудувати новий порт і контейнерний термінал на східному узбережжі ОАЕ, щоб зменшити залежність від протоки.
Чергове блокування Ормузу поки не створює паніку ще й тому, що значні обсяги палива встигли покинути регіон, коли протока була розблокована, у тому числі – іранська нафта. І попри відновлення санкцій США, у разі зростання дефіциту вона гарантовано знайде покупців, вважає колумніст Bloomberg Хав'єр Блас.
З іншого боку, нафтотрейдери попереджають, що тривале загострення в Ормузі загрожує новим дефіцитом. Країни-члени IЕА вивільнили з запасів майже три чверті із запланованих 400 млн барелів, про які оголосили в березні. Це означає, що залишилося лише кілька тижнів до того, як ці ліміти вичерпаються.
В IEA розраховували на зниження цін через деблокаду протоки. 7 липня асоціація спрогнозувала в третьому кварталі 2026 року середню ціну нафти Brent в 74 дол. за барель, а у 2027-му – вона мала б знизитися до 65 дол.
Проте після останньої активізації ударів Goldman Sachs оцінив, що експорт із Перської затоки, який відновився після червневого перемир'я до 80% від довоєнного рівня, за останній тиждень знову впав нижче 50%. Якщо відновлення так і не розпочнеться, банк припускає подорожчання Brent вище 110 доларів у четвертому кварталі.
Окремий ризик – погроза КВІР перекрити "всі інші експортні коридори", яку аналітики розцінюють як сигнал про готовність задіяти союзних хуситів у Ємені та закрити протоку Баб-ель-Мандеб на вході до Червоного моря.
Наразі Саудівська Аравія компенсує закриття Ормузу, перенаправивши понад 70% свого експорту до порту Янбу на узбережжі Червоного моря, але там завантаження портової інфраструктури вже наблизилося до граничного рівня. Одночасне перекриття обох проток поставить під загрозу одразу дві ключові енергетичні артерії світу.
Шанси на відновлення перемир'я
"Не думаю, що існують якісь ідеальні рішення, але оптимальним варіантом могла б стати певна угода, за якою не стягуватиметься мито з суден, що проходять через протоку, але могли б стягуватися певні збори, що дозволило б Ірану продемонструвати збереження свого авторитету", – вважає колишній британський дипломат Саймон Гасс, який входив до складу британської делегації під час переговорів щодо ядерної угоди 2015 року.
Водночас кожна зі сторін переконана, що здобула перевагу у цій війні. І Тегеран, і Вашингтон вважають, що інша сторона буде змушена першою піти на поступки через власні слабкості.
Однією з особливостей Ірану називали його здатність переносити "санкційний біль". Проте країна переживає стрімкий ріст інфляції та економічну кризу. Іранці виходили на вулиці з протестами, на які режим відповідав жорстоким убивством десятків тисяч людей.
У Трампа ж є політичні та економічні проблеми напередодні проміжних виборів у Конгрес у листопаді, які можуть змусити його команду повернутися до переговорів, зазначає BBC. Одним із кроків до деескалації вже вважається телефонна розмова з Біньяміном Нетаньяху, в якій Трамп закликав ізраїльського лідера вивести війська з Сирії та Лівану. "Вони (іранці) не хочуть, щоб ви там були. Вам слід передислокувати війська", – сказав, як стверджує Axios, Трамп.
За словами Меллі, ще є непогані шанси на відновлення перемир'я: "Жодна зі сторін не може повністю домогтися свого, у чому вони незабаром і переконаються. Але з огляду на неефективність рішень обох сторін, я б не став повністю покладатися на це", – резюмував він.
Потенційна вигода для РФ
Бойові дії на Близькому Сході та зростання цін на енергоносії навесні зробили РФ, принаймні короткостроково, чи не головним вигодонабувачем цієї війни. Криза на Близькому Сході дала передишку кризовій російській економіці, а її нафтові доходи стрімко подвоїлись.
Але зростання цін не вирішило системні економічні проблеми РФ, а радше забезпечило нетривале полегшення. Підтверджують це і дані Argus Media: перед новою хвилею ескалації в Ормузі російська нафта марки Urals впала нижче 42 доларів за барель і знову почала продаватися з суттєвими дисконтами до Brent. Тоді як уряд РФ закладав у бюджет 59-доларову вартість Urals.
"Поновлення санкцій США, зростання поставок із країн ОПЕК+ на чолі з Саудівською Аравією та ОАЕ, відновлення судноплавства в Ормузькій протоці – все це знизило конкурентоспроможність російської нафти", – визнає експерт Центру досліджень енергетики та чистого повітря Ісаак Леві.
На його думку, відновлення повномасштабної війни та тривале блокування Ормузької протоки можуть забезпечити РФ високі доходи від експорту нафти. Водночас за помірного рівня ескалації великі імпортери, найімовірніше, займуть вичікувальну позицію і не поспішатимуть збільшувати обсяги закупівель підсанкційної російської енергетичної сировини.