Пірати Червоного моря. Як криза в Ємені та Сомалі підриває ключовий морський маршрут
Після відновлення війни США з Іраном за контроль над Ормузом битву за ще одну ключову протоку почали іранські проксі – хусити. У регіоні також активізувалися сомалійські пірати. Що відбувається?
Країни Перської затоки, які десятиліттями просували імідж "гавані стабільності в нестабільному регіоні", тепер живуть із загрозою атак з іншого боку протоки – Ірану, який, попри виснажливу війну із США та Ізраїлем, досі добре озброєний.
До цієї кризи додалася ще одна: проіранське угруповання єменських хуситів, отримавши наказ із Тегерану, зірвало перемир'я із Саудівською Аравією. Хусити почали морську блокаду Ер-Ріяда з ударами по його танкерах та інфраструктурі.
Унаслідок цього під загрозою опинилося судноплавство в Баб-ель-Мандебській протоці. Це "головні ворота" Червоного моря, які з'єднують його з Індійським океаном. На тлі блокади Ормузької протоки, через яку до війни проходили майже 25% світової морської торгівлі, Баб-ель-Мандеб став одним з обхідних маршрутів.
Довгострокове блокування двох ключових артерій ризикує створити ще більше проблем для глобальних ринків, попереджають аналітики. Крім хуситів, перед судновласниками в Червоному морі постає призабутий фактор ризику – сомалійські пірати, які активізувалися після десятиліття відносного затишшя.
Як хусити втягнули у війну Саудівську Аравію
Ер-Ріяд до липня намагався триматися осторонь війни США та Ізраїлю проти Ірану і зазнавав менших збитків від іранських дронів та ракет порівняно з іншими союзниками американців – Катаром, Кувейтом, Йорданією, Бахрейном та ОАЕ.
Однак після відновлення війни між Вашингтоном і Тегераном іранські ракети дедалі частіше долітають і до Саудівської Аравії, а єменські хусити оголосили про морську блокаду, атакуючи танкери та об'єкти нафтового гіганта Saudi Aramco.
Усе це відбувається під керівництвом воєначальників з Тегерана. Корпус вартових ісламської революції (КВІР) погрожував перекрити експортні коридори, а делегація КВІР з військовим вантажем вилетіла з Ірану до контрольованої хуситами частини Ємену 13 липня. І Тегеран, і хусити це, звісно, заперечують.
Командири КВІР вирушили туди, щоб підтримати операції хуситів і навчити їх користуватися новими ракетними системами. За прикладом кураторів з Тегерана, хусити також хочуть брати плату за прохід протокою.
Відносний спокій був порушений 7 липня, коли через ракетний обстріл хуситами затонув порожній суховантаж Eternity C, який доставляв гуманітарну допомогу до Сомалі. Судно йшло під прапором Ліберії і належало грецькій Cosmoship. За словами хуситів, інші кораблі цієї компанії заходили в ізраїльські порти.
Після нарощування атак з боку хуситів танкери із саудівською нафтою в Червоному морі змушені розвертатися і прямувати на північ до Суецького каналу, щоб іти в обхід Африки. Після ударів по інфраструктурі Saudi Aramco в Ер-Ріяда не залишилося інших варіантів, як разом із союзниками бити у відповідь.
Чому хусити воюють із саудитами? Хусити ("Ансар Аллах") – терористичне угруповання, яке контролює третину території Ємену. У цих районах живуть 80% населення країни. Угруповання виникло у 1980-х роках у відповідь на релігійний вплив Саудівської Аравії (мусульман-сунітів) у Ємені. Хусити, як і іранці, шиїти.
У 2014 році, на хвилі революційних потрясінь Арабської весни в багатьох країнах регіону, загони хуситів з півночі Ємену рушили на південь і захопили спочатку столицю країни Сану, а потім – стратегічно важливий порт Ходейда.
Саудівська Аравія, яка не хотіла мати біля своїх південних кордонів угруповання, підтримуване давнім противником – Іраном, у 2015 році вирішила допомогти поваленому уряду Ємену відновити владу.
В Ер-Ріяді вважали, що за допомогою новітніх літаків і ракет вдасться швидко схилити повстанців до капітуляції та переговорів, але цього не сталося. Попри жахливі втрати серед цивільного населення від масових обстрілів, хусити не лише не капітулювали, а й за наступне десятиліття закріпилися при владі.
Уклавши у 2022 році перемир'я із саудитами, вони переключилися на ще одного ворога Ірану – Ізраїль. Хусити стали атакувати пов'язані з ним морські перевезення. Узбережжя Червоного моря, як і берег Ормузької протоки з іранського боку, переповнене тунелями, де можна зберігати боєприпаси.
Коли Ізраїль у відповідь на напад з боку ще одного іранського проксі, ХАМАСу, почав бої в Секторі Газі, хусити почали обстрілювати торговельні судна в південній частині Червоного моря. Це призвело до перебоїв у світовій торгівлі.
У 2025 році Трамп домовився з хуситами про припинення вогню, а тепер обіцяє їх покарати. Тобто війна може знову спалахнути і на цьому фронті.
Важливість Червоного моря
Блокада Червоного моря стане другим важким ударом по світовому енергетичному сектору після Ормузької кризи, попереджають аналітики. На тлі кризи з Ормузом цей маршрут став ключовим обхідним шляхом. До атак хуситів через Баб-ель-Мандебську протоку проходили 2,5 млн бар. саудівської нафти на добу.
Саудити почали активніше використовувати наземну трубопровідну систему Abqaiq-Yanbu. Порт Янбу став ключовим альтернативним каналом експорту нафти.
"Порти Янбу в Саудівській Аравії та Фуджейра в ОАЕ разом отримали можливість переспрямовувати 4 мільйони барелів нафти на добу, уникаючи проходження Ормузькою протокою. Це дозволило створити запобіжний клапан для постачання нафти ключовим клієнтам в Азії", – заявив Метт Сміт з аналітичної компанії Kpler.
З іншого боку, такий маршрут компенсує лише 4 млн із загальних 15 млн бар. на добу, які зазвичай проходили Ормузом, визнав аналітик. До того ж, хусити вже атакували порт Янбу і заявили про удар по трубопроводу (незалежних підтверджень влучань або пошкоджень інфраструктури наразі немає).
Через ці ризики рух через Баб-ель-Мандеб різко скоротився. Так, 26 липня 2026 року протокою пройшли лише одинадцять суден, тоді як до ескалації на Близькому Сході в середньому фіксувалося 55-70 проходів на день.
Що буде з цінами на нафту
Через два тижні після того, як США та Іран відновили війну, котирування нафти марки Brent повернулися до позначки 100 дол. за бар. Одним із ключових факторів стрибка цін стала ескалація в Червоному морі. Хоча вартість нафти опустилася нижче 90 дол. на тлі трьох днів затишшя між США й Іраном і рішення Трампа "дати переговорам шанс", чорне золото знову дорожчає через нові обміни ударами.
21 липня Goldman Sachs попередив, що ціни на нафту до четвертого кварталу можуть злетіти до 120 дол., якщо Ормуз залишиться закритим. Невизначеність щодо перспектив перемир'я між Вашингтоном і Тегераном разом з ризиком тривалої блокади двох проток підвищує ймовірність значного стрибка цін.
Судноплавні компанії можуть відправляти танкери в обхід, огинаючи південне узбережжя Африки, але такий маршрут збільшує час у дорозі до місяця і підвищує витрати на пальне більш ніж на 1 млн дол. за рейс, які оплатять споживачі.
Крім того, після погроз та атак з боку хуситів різко зросли страхові премії за військові ризики для судноплавства в Червоному морі. Тим часом мільйони барелів нафти, вивільнені із стратегічних запасів навесні, вичерпуються, а поповнення запасів за нинішніх цін обійдеться дорожче.
Нервозності в регіоні додає ядерна угода між США та Саудівською Аравією, оскільки це може призвести до створення саудитами ядерної зброї.
Третя загроза
"Хто б міг подумати, що ми можемо так вчинити? Ми як пірати", – хвалився Трамп, описуючи захоплення американськими військовими іранського танкера в Ормузі.
Тегеран після низки таких інцидентів називає США "піратами, які, порушуючи всі норми і закони, захоплюють чужі судна та експропріюють вантажі". Самих іранців, які тероризують кораблі біля своїх територіальних вод, теж винять у піратстві.
Хоча для США та Ірану захоплення суден – додатковий тиск на противника, побічним ефектом їх війни стала активізація розбійників біля узбережжя Сомалі.
Відродження сомалійських піратів, які 20 років тому вважалися чи не головною загрозою морській безпеці і яких, здавалося, перемогли завдяки патрулюванню маршрутів міжнародним військово-морським флотом, тепер називають третьою найбільшою загрозою світовому судноплавству після блокад двох проток.
Сомалі – одна з найбідніших та найменш розвинених країн, яку розривають сепаратисти, джихадисти і бойовики без чіткої політично-релігійної належності.
Після падіння режиму Сіада Барре у 1991 році республіка перестала існувати як соборна держава. Країна загрузла в громадянській війні, уряд утік, а збройні сили і флот зникли. Офіцери дезертирували або приєдналися до банд, кілька кораблів розпиляли на брухт, а решту суден їх команди відвели до портів Ємену і Кенії.
Міжнародна спільнота визнає офіційною владою федеральний уряд у Могадішо, який тримає під контролем ключові державні об'єкти за допомогою сил Африканського Союзу, але реальний контроль над територією країни обмежений.
На півночі у 1991-му з'явився самопроголошений стабільніший Сомаліленд (у грудні 2025 року його незалежність першим у світі визнав Ізраїль), а інші регіони контролюють місцеві автономії або угруповання на кшталт "Аш-Шабааб".
Падінням центрального уряду поспішили скористатися європейські та азійські риболовні компанії, які зайнялися виловом риби в територіальних водах Сомалі без дотримання квот. До того ж вони почали скидати в неохоронювані води токсичні відходи. Від цього страждала не лише морська фауна, а й місцеві рибалки, які втрачали чи не єдину можливість годувати родини.
У грудні 1991 року сомалійці спробували відігнати чужинців, захопивши невелике суховантажне судно MV Naviluck. Вони стратили трьох моряків-філіппінців, підпалили судно і повернулися на берег на своїх моторних човнах. Це не була класична піратська атака, бо нападники не забрали вантаж і не вимагали викуп. Скоріше, це була акція залякування, на яку особливої уваги тоді не звернули.
Першим випадком піратського нальоту вважають захоплення в 1994 році судна MV Bonsella з вантажем ліків. Узявши під контроль судно, сомалійці спробували захопити й інші кораблі, але воно виявилося недостатньо швидким для цього. Через кілька днів вони його залишили, забравши всі гроші і частину вантажу.
Відтоді напади на кораблі почастішали. Влада різних частин Сомалі спробувала дати лад агресивним діям рибалок-піратів та зловживанню іноземних суден: продавалися ліцензії на вилов риби, кораблі супроводжували охоронні компанії.
Однак у 2005 році сомалійські охоронці тайського судна Sirichai влаштували бунт через невиплату зарплати. Захопивши екіпаж у полон, вони почали вимагати у власників корабля 800 тис. дол. викупу. Через кілька днів їх схопили американські та британські військові в рамках операції із звільнення судна.
Ця спроба захоплення судна з метою отримання викупу провалилася, але наступна стала стартом буму піратства. Захопивши танкер MV Feisty Gas із скрапленим газом з ОАЕ, сомалійці вимагали 500 тис. дол. Судновласники змогли зменшити суму до 315 тис. дол., які доставили в Сомалі готівкою.
Відтоді сомалійське піратство стало фактором міжнародного судноплавства. Якщо у 2005 році постраждали десять суден, то у 2008-му – 42. Хоча далеко не всі спроби були успішними, рекордним вважається 2010-й: тоді судновласники заплатили піратам 238 млн дол. – у середньому 5,4 млн дол. за судно.
Непрямі втрати світової економіки від дій сомалійських піратів у 2005-2012 роках оцінюють десятками мільярдів доларів. У полон потрапляли й українські моряки. Найбільш резонансним було понад чотиримісячне утримання в полоні у 2008-2009 роках 17 українців-членів екіпажу судна MV Faina, яке перевозило військову техніку. Пірати тоді отримали 3,2 млн дол. викупу за заручників, судно та вантаж.
Окрім фактичного розпаду суверенної країни та голоду, ще одним фактором поширення піратства біля узбережжя Сомалі вважають цунамі в Індійському океані у 2004 році, яке залишило багатьох рибалок без човнів.
Ба більше, штормові хвилі розбили контейнери з токсичними відходами, що спровокувало масову загибель риби. Рибалки, у яких більше не було альтернатив для заробітку, формували банди для нападів на судна чужинців. До того ж чимало рибалок-піратів встигли повоювати, отримавши бойовий досвід і зброю.
Самі розбійники не змогли б створити стільки проблем для світу. Після перших успішних нападів до них приєднувалися професійні військові і моряки. Поступово виникла ціла індустрія: з'явилися польові командири, які забезпечували бойовиків зброєю, супутниковими телефонами та інформацією про потенційних жертв, отриманою від корумпованих місцевих посадовців та чиновників із сусідніх країн.
За ватажками таких банд стояли "інвестори" – багаті сомалійські мігранти, які були готові фінансувати підготовку та озброєння банд в обмін на прибутки від викупів.
Виконавцям давали мало: 90% від 1,6 млн дол. викупу за американсько-німецького журналіста Майкла Скотта Мура у 2014 році отримали місцеві чиновники, польові командири та "акціонери". Мур згадував, що бандитам, які його утримували, дісталося так мало грошей, що, ділячи їх, вони влаштували перестрілку.
Напади піратів змусили світ змінити правила судноплавства: від вищих швидкостей для суден до озброєної охорони, від юридичного переслідування розбійників до антипіратських місій ЄС і НАТО. Міжнародна оперативна група 151 цілодобово патрулювала акваторію біля узбережжя Сомалі.
Сухопутний контингент США в Сомалі, який тоді налічував 700 військових, навчав місцеві сили протидіяти піратам, а сотні мільйонів доларів американської гуманітарної допомоги щороку утримували багатьох потенційних піратів від виходу в море. Усе це привело до того, що у 2022 році Міжнародна морська організація де-факто оголосила про перемогу над сомалійським піратством.
Make The Piracy Great Again і фактор Сомаліленду
Проте ще тоді були ознаки того, що про перемогу говорити рано. У 2021 році під час своєї першої каденції Трамп вивів військових США із Сомалі в рамках політики America First. Це принесло неспокійній країні ще більше турбулентності.
Повернувшись до Білого дому, 47-й президент США руками Ілона Маска і DOGE ліквідував Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), відповідальне за гуманітарну допомогу. Поміч сомалійцям від Штатів скоротилася з 476 млн дол. у 2024 році до 3 млн дол. за перший квартал 2026-го. Це призвело до ще більшого зубожіння сомалійців, які знову почали формувати піратські банди.
Місяці війни проти Ірану у 2026 році сконцентрували увагу США та їх союзників на ситуації в Перській затоці. Саме туди відправили флот, який раніше охороняв торгові маршрути. Це стало останнім елементом пазла з відродження піратства.
До пікових показників 2010-2011 років ще далеко, але відновлення піратської активності біля Сомалі визнали військово-морські сили ЄС. За десять днів квітня пірати захопили три судна, з підвищенням цін на нафту зростають і їхні апетити.
Тим часом визнання Ізраїлем Сомаліленду утворило нові регіональні альянси.
З одного боку, Саудівська Аравія вважає територіальну цілісність Сомалі важливою для безпеки в районі Червоного моря та Аденської затоки.
З іншого боку, ОАЕ, які конкурують із саудитами за лідерство в регіоні, хоч і заявили про "підтримку територіальної цілісності Сомалі", будують у Сомаліленді військову базу. ОАЕ, США та Ізраїль планують спільно нею користуватися.
Блокада Червоного моря для США є "червоною лінією", а Сомаліленд може стати альтернативою військовій базі в Джибуті. В Еміратів та Ізраїлю, які за сприяння Трампа уклали мирну угоду, схожі мотиви: через Сомаліленд можна контролювати вихід до Баб-ель-Мандебу, зриваючи плани хуситів. До того ж у 2025 році в американських медіа фігурувала інформація про плани Вашингтона і Тель-Авіва використати Сомаліленд для переселення палестинців із Сектора Гази.