Перші отримують все. Чому польський бізнес поспішає зайняти місце в Україні до відбудови

2026 рік відзначився знаковими польськими угодами на українському ринку злиттів та поглинань. На банківський ринок вийшов фінтех ZEN.COM, а польська страхова група PZU посилила свої позиції купівлею лідера вітчизняного ринку страхування життя.

Тепер і PKO Bank Polski оголошує, що готовий до придбання установи рівня Приватбанку чи "Сенс банку".

Фінансова сфера – не єдиний польський пріоритет: паливний ринок, транспорт, логістика, IT, будівництво, роздрібна торгівля та навіть атомна енергетика – в усіх цих секторах є інтерес у західного сусіда.

Чи виправдані ці інвестиції в розпал війни? Що про перспективи України знають поляки, чого не бачать українці?

№1 серед банків

PKO BP – найбільший банк Польщі. З 2004 року він володіє Кредобанком, який досі залишається регіональним банком на заході країни – займає в цьому регіоні, за власною оцінкою, "приблизно сьоме місце", а в цілому по країні – 14-е. Поляки хочуть це змінити.

"PKO Bank Polski за обсягом активів більший за весь український банківський сектор, проте має відносно невелику присутність в Україні. Тому природна амбіція – бути присутнім більше, ніж лише як Кредобанк", – повідомив у інтерв'ю виданню Forbes Україна голова правління Кредобанку Якуб Карновскі.

Він пояснив, що за межами західних регіонів та Києва присутність мінімальна. "В Одесі, Харкові чи Полтаві нас не сприймають як великий банк. Саме там ми теж хочемо бути, бо прагнемо стати по-справжньому загальноукраїнським банком", – каже Карновскі.

Для цього розглядаються усі варіанти: і органічне зростання, і участь у приватизації держбанків, і купівля приватних банків чи українських "дочок" міжнародних груп. Вже залучений зовнішній радник для напрацювання стратегії Кредобанку.

Саме зараз в уряді прискорюють приватизацію "Сенс банку" та Укргазбанку. "M&A або участь у приватизації – лише одна з опцій, але якщо вона зʼявиться – розглядатимемо все. Зокрема й такі банки, як Приватбанк чи "Сенс банк", які можуть мати проблеми з колишніми власниками. Це важливо. Так само важливі IT-системи банку та його географічне покриття", – зазначив Карновскі.

Він каже, що їм цікава також купівля мажоритарного пакета акцій банку разом з ЄБРР, IFC чи іншими міжнародними гравцями.

Стопами першопрохідців

Бажання придбати великий банк – не перший випадок інтересу поляків до фінансового сектору України під час війни, ба навіть у 2026 році. У квітні литовська компанія UAB ZEN.COM, кінцевим бенефіціаром якої є польський підприємець Давід Каміль Рожек, придбала у Фонду гарантування вкладів фізосіб 100% акцій неплатоспроможного Першого інвестиційного банку (працював під брендом PINbank) за 175 млн грн.

Польський фінтех ZEN.COM планує інвестувати 20 млн євро протягом двох років. Після закриття угоди в капітал банку вже вклали 250 млн грн. "Наші амбіції ширші, ніж просто володіння банком – ми хочемо створити місток між українською та європейською фінансовими екосистемами", – заявили ЕП у компанії ZEN.COM.

Фінтех робить ставку на транскордонні платежі між українцями в ЄС та Україні і для малого та середнього бізнесу. "Першими напрямками діяльності є цифрові платежі, транскордонні транзакції та мультивалютні послуги, включаючи рішення на основі української гривні", – зазначили в ZEN.COM.

Майже одночасно, у травні, польська страхова група PZU оголосила про придбання в американської MetLife 100% акцій страхової компанії "МетЛайф", яка займає близько 50% українського ринку страхування життя та обслуговує 900 тисяч активних клієнтів.

Сума угоди не розкривається, але видання Beinsure оцінювало її у 120 млн дол. Американці понесли 65 млн дол. втрат. Угоду планують закрити у 2027 році.

"PZU працює в Україні вже багато років і добре знає цей ринок. Угода про придбання MetLife Ukraine відображає довгостроковий погляд на потенціал розвитку країни, а не короткострокову оцінку поточних ринкових умов", – заявили ЕП в польській PZU. В Україні PZU присутня з 2005 року – володіє страховими компаніями "ПЗУ Україна", "ПЗУ Україна страхування життя" та асистансом "СОС Сервіс Україна", який надає підтримку застрахованим клієнтам.

Не лише фінанси

Інтерес до України у 2026 році проявляли компанії інших секторів економіки, не тільки фінансового. Польська Pepco, один із провідних європейських дискаунтерів, вийшла на український ринок – в кінці жовтня її магазини відкриються в київських ТРЦ Respublika Park, Retroville та Dream Yellow. До кінця року – ще й у Тернополі та Чернівцях.

Декілька днів тому Allegro, один із лідерів ринку електронної комерції у Польщі, запустив транскордонний продаж товарів українським покупцям. "На цьому етапі компанія не планує створювати окремий локальний маркетплейс. Нова послуга є відповіддю на стрімке зростання ринку електронної комерції в Україні. На сьогодні він налічує 11,5 мільйона активних користувачів, а кількість онлайн-замовлень у період із 2022 по 2024 рік зросла вчетверо, – пояснили ЕП в Allegro.

Ще наприкінці травня польська група ORLEN зацікавилася купівлею частки в Укрнафті. В українській компанії казали, що коло потенційних інвесторів може бути ширшим, бо вкладень потребують як їхня найбільша в країні мережа АЗС, так і нові нафтогазові родовища.

"Україна має стратегічне значення для ORLEN. Навіть в умовах війни Україна залишається важливим ринком для палива, газу, логістики та енергетичної інфраструктури", – пояснили в ORLEN свій інтерес.

В компанії вважають, що можуть стати "західними енергетичними воротами для України". Восени ORLEN домовилась про постачання скрапленого природного газу Нафтогазу і нафтопродуктів – Укрнафті. "Потенційні форми майбутньої співпраці можуть охоплювати торгівлю, інфраструктурні проєкти, операційне партнерство або певну капітальну участь", – анонсували в ORLEN.

Ще у червні під час конференції Ukraine Recovery Conference у Гданську три великі польські енергетичні групи – PGE, Enea та Tauron – разом з ORLEN підписали лист про наміри співпрацювати у відбудові та модернізації енергетичної інфраструктури України.

Ще один приклад – польська енергетична компанія ELQ, яка вийшла на український ринок ще у 2024 році через компанію "ЕЛК Україна". Вона називає енергетику однією з тих сфер, де не можна чекати завершення війни. "Ми розглядаємо Україну саме в такому ключі: не як ринок, що "відкриється після війни", а як ринок, що вже проходить через фундаментальну перебудову, де майбутня архітектура формується просто зараз. Це не стратегія для воєнного часу. Це стратегія для десятиліття, що настане після нього", – вважають в ELQ.

Портфель ELQ Investments охоплює проєкти у сферах сонячної та вітрової енергетики, біометану, когенерації, систем накопичення енергії, а також ядерної енергетики. "Частина проєктів із цього портфеля вже досягла стадії ready-to-build, тоді як інші просуваються згідно з графіками", – повідомили в ELQ.

У серпні ELQ разом із чеською Witkowitz Atomica придбали українську компанію, перейменувавши її на "ЕЛК Ньюкліар Ван". Саме вона має розвивати проєкти малих модульних ядерних реакторів (SMR), зокрема на території Чорнобильської АЕС.

"У 2026 році ми завершили техніко-економічне обґрунтування для українського проєкту, розпочали наступний етап робіт і створили в Києві спеціалізовану проєктну компанію – ELQ Nuclear One. Наступним кроком стане проходження процедур сертифікації та отримання необхідних регуляторних дозволів", – зазначили в компанії.

Заходять не всі

Будівництво виробничого підприємства чи навіть створення логістичного центру або мережі пунктів продажу означає довгострокове залучення капіталу, тому компанії ретельно оцінюють ризики.

Для бізнесу типова траєкторія виходу на український ринок виглядає так: експорт – пошук локального партнера – створення дистрибуційної або сервісної структури – локалізація частини діяльності – і лише після цього інвестиції у виробництво.

Польща наразі є найбільшим ринком збуту для українського експорту та другим за обсягом постачальником товарів в Україну.

"Переважна більшість польських підприємців, які звертаються до нас щодо українського ринку, є експортерами. Ми бачимо значну активність виробників і постачальників продуктів харчування, будівельних матеріалів, машин та обладнання, а також компаній хімічної, фармацевтичної та медичної галузей. Окрему групу становлять підприємства, які пропонують товари подвійного призначення", – каже ЕП директор закордонних торговельних бюро Польського агентства інвестицій і торгівлі (PAIH) у Києві і Львові Кароль Кубіца.

В контексті відбудови інтерес до України проявляють будівельні та енергетичні компанії. "У будівельному секторі польський бізнес особливо зацікавлений участю у проєктах відновлення транспортної, промислової, соціальної та енергетичної інфраструктури, а меншою мірою – житловим будівництвом", – зазначив він. Наприклад, Unibep модернізує пункти пропуску на польсько-українському кордоні, а Pol-Dróg залучена до підготовки проєкту автомобільного мосту у Вінниці. Прикладом енергетичних проєктів Кубіца називає інвестиції польської Hanplast у KovelEnergoPort в індустріальному парку на Волині.

У базі підприємств, зацікавлених українським ринком, яку ведуть PAIH та Міністерство розвитку і технологій Польщі, наразі понад 3600 компаній, зокрема, будівництво та оздоблення будівель – 1398 підприємств, машини та обладнання – 404, IT – 211, фармацевтика та медичне обладнання – 130. У цих категоріях понад 50% – це малі та середні підприємства.

"Експорт залишається переважною формою присутності. Інтерес до інвестицій, участі у відбудові та ведення бізнесу безпосередньо в Україні є меншим і впродовж останніх років суттєво змінювався, залежно від оцінки безпекової ситуації та перспектив завершення війни", – зазначив Кубіца.

Хоча він наголошує, що після початку великої війни польський бізнес не пішов з України, а при пошкодженні об'єктів відновлює їх. "Показовими є приклади виробників будівельних матеріалів Cersanit, FAKRO, Barlinek, Blachy Pruszyński. Їхні об'єкти в Україні постраждали від вторгнення, обстрілів, руйнування, але відновили роботу", – пояснив Кубіца.

За даними PAIH, в кінці 2025 року в Україні діяло 4505 суб'єктів господарювання, пов'язаних із Польщею. Найбільше їх було зареєстровано у Львівській області (1419) та Києві (1163).

"Загальна кількість таких підприємств зростає, причому найшвидша динаміка спостерігається саме у Львівській області. Тож можемо обережно говорити про нову хвилю польських інвестицій в Україні", – резюмує Кубіца.

Зокрема, польська група Maspex в червні купила 80% української групи "Карпатські мінеральні води", виробника "Карпатської Джерельної", "Соковинки" та снеків Gonzo.

"Це один із сигналів, що, попри війну, великі польські компанії починають розглядати українські виробничі активи не лише як джерело ризику, а й як довгострокову інвестиційну можливість", – каже Кубіца.

Є й приклади розширення під час війни локальної операційної присутності та реінвестування. Компанія LPP, яка на українському ринку з 2003 року, останніми роками активно розширює роздрібну мережу бренду Sinsay з акцентом на менші міста та торговельні центри. Мережа зростає попри втрату складів внаслідок російської атаки на Львів у 2025 році.

Контроль ризиків

Поляки не "засліплені" інвестиційними можливостями України, вони раціональні і бачать усі ризики. Як індикатор можна навести приклад котирувань українських аграрних компаній на Варшавській фондовій біржі. За винятком ІМК (+14,6%), акції аграрних компаній з початку року демонструють падіння – від "Кернела" (-5,6%) до "Мілкіленда" (-27,2%), що відображає кризу в галузі на тлі обмеженого експорту.

"Фактично будь-який інвестиційний проєкт в Україні сьогодні має враховувати додаткову складову ризику, пов'язану з війною", – визнає Кубіца.

Тому при прямому інвестуванні в українські активи поляки шукають державної підтримки. Її надає проєкт Team Poland for Ukraine, який об'єднує інструменти інституцій Групи Польського фонду розвитку (PFR).

Якщо польська компанія планує відкрити виробництво в Україні:

• Польське агентство інвестицій і торгівлі (PAIH) допомагає оцінити ринок, знайти потенційних українських партнерів і визначити можливості для інвестицій.
• Державний банк розвитку Польщі (BGK) може запропонувати фінансовий інструмент для реалізації проєкту.
• Компанія з управління інвестиційними фондами Польського фонду розвитку (PFR TFI) через Фонд закордонної експансії (FEZ) може розглянути участь у спільному фінансуванні інвестиції.
• Державна експортно-кредитна агенція Польщі (KUKE) може забезпечити страхове покриття експортних, інвестиційних та воєнних ризиків.

Це працююча модель, перевірена зокрема під час поглинання "МетЛайф". "PZU мінімізувала значну частину інвестиційного ризику завдяки страховому покриттю від KUKE, що включає захист від ризиків, пов'язаних із війною, а також від певних політичних ризиків", – повідомили в PZU.

Схожу модель входження в українські компанії використала польська технологічна група Euvic. Наприкінці 2024 року Фонд закордонної експансії спільно з цією групою уклав угоду фінансування придбання пакетів акцій п'яти українських IT-компаній у Львові, Києві, Харкові та Вінниці.

"Цей крок став першим випадком в історії групи PFR, коли державні інвестиційні кошти Польщі спрямували безпосередньо на підтримку бізнесу та капіталу на українському ринку", – каже інвестиційний менеджер Фонду закордонної експансії PFR TFI Войцех Яблонський.

Якщо ORLEN зайде в капітал Укрнафти, це відбудеться, ймовірно, також за підтримки аналогічних інституцій. "ORLEN готова брати на себе комерційні ризики, проте ризики, пов'язані з війною та інфраструктурою, мають бути належним чином врегульовані за допомогою відповідних механізмів мінімізації ризиків, державних гарантій та надійних фінансових інструментів для відбудови – лише за таких умов можна розглядати можливість масштабних інвестицій", – пояснили в енергетичній компанії.

Причини інтересу

Яблонський наголошує, що їхній підхід до України ґрунтується на "тверезому оцінюванні як ризиків, так і довгострокового потенціалу". "Ми не недооцінюємо виклики, які несе війна. Водночас ми визнаємо, що Україна має реальні економічні переваги, які визначатимуть її майбутнє", – впевнений він.

FEZ придивляється до секторів, які відіграватимуть ключову роль в відновленні України та її інтеграції до ЄС. "До них належать промислове виробництво, логістика та інфраструктура, агропродовольча переробка, а також послуги, пов'язані з модернізацією та відбудовою", – пояснив Яблонський.

Прикладом такого підходу він називає інвестицію в Rohlig SUUS Logistics – найбільшого логістичного оператора Польщі. Компанія в червні залучила 10 млн євро від Фонду закордонної експансії для розвитку логістичної інфраструктури у регіоні, зокрема й в Україні.

Серед ключових факторів інтересу Яблонський називає українські таланти, особливо у сферах технологій та інженерії, географічну та економічну близькість Польщі та України, особливо тісні торговельні відносини та інтегровані ланцюги постачання в останні роки, а також перспективу відбудови. "Майбутнє відновлення України створить одну з найбільших інвестиційних можливостей у Європі за ціле покоління", – вважає він. І додає, що "доцільність довгострокової присутності в Україні залишається очевидною".

Кубіца його підтримує в тому, що географічна та культурна близькість, а також багаторічна присутність на місцевому ринку створюють "польським компаніям на старті значні конкурентні переваги".

Вони їм знадобляться, коли почнеться повноцінне відновлення повоєнної економіки: вже зараз під час регулярних політичних конфліктів між країнами у польських соцмережах одразу панікують, що це завадить їм отримати контракти на відбудову, які заберуть німецькі чи турецькі компанії. Вихід на ринок ще до завершення війни для поляків – це спосіб бути серед перших у момент роздачі потенційних контрактів. Наприклад, з травня польська TINES Rail постачає компоненти колійної конструкції для будівництва метро на Виноградар у Києві.

А польська будівельна компанія Mirbud, яка присутня в Україні вісім років, у травні заявляла, що зацікавлена брати участь в українських тендерах, які фінансуються ЄБРР та Світовим банком. Тоді вона посіла друге місце у тендері на будівництво інженерних споруд за 50 млн євро і вела переговори про будівництво логістичного центру поблизу Києва. "Ми сподіваємося, що Mirbud розділить цей пиріг", – сказали тоді в компанії про очікувану відбудову країни.

Перші отримують все

Інвестори, які вже зайшли в Україну, радять іншим полякам не зволікати. "Компанії, які розглядають Україну як довгостроковий європейський ринок, повинні почати розбудовувати свою присутність зараз, а не чекати, поки процес реконструкції завершиться", – вважають в ZEN.COM і додають, що повністю усвідомлюють ризики діяльності в Україні сьогодні.

"Ми не чекаємо на офіційне завершення війни, щоб почати формувати свої позиції в Україні. Найважливіші економічні, інфраструктурні та інвестиційні процеси розпочинаються раніше. У масштабних інфраструктурних проєктах перевагу здобувають ще до того, як ринок стає очевидним для всіх. До моменту стабілізації ситуації багато ключових позицій можуть бути вже зайняті, а партнерства та проєкти – сформовані", – заявили в ELQ.

Головний економіст польського VeloBank, дослідник Atlantic Council Пйотр Арак очікує, що польські інвестиції в Україні зосередяться в кількох секторах, де перетинаються торговельні зв'язки, попит, зумовлений війною, та перспективи вступу до ЄС.

До них належать оборонна промисловість і виробництво товарів подвійного призначення, галузі, пов'язані з відбудовою – виробництво будівельних матеріалів, логістика та складське господарство, агропереробка (м'ясна, молочна, цукрова, олійна галузі). А також – енергетична співпраця, що спирається на транскордонні інтерконектори (як-от лінія "Ряшів — Хмельницький") та використання вільних потужностей українських газосховищ, і прикордонна логістична інфраструктура.

"Щодо того, хто зробить перший крок: найімовірніше, це будуть компанії, які вже активно торгують з Україною. Обсяг польського експорту до України в період із 2021 по 2024 рік зріс більш ніж удвічі, а перехід від дистрибуції до організації місцевого виробництва або створення спільного підприємства – це значно простіший крок, ніж вихід на ринок з нуля", – каже Арак.

Також це можуть бути середні виробничі підприємства, які прагнуть перенести виробництво ближче до ринку ЄС, будівельні компанії та виробники будматеріалів, що розраховують на контракти в межах відбудови, а також компанії, здатні скористатися гарантіями KUKE.

"Основна мотивація в усіх цих випадках здебільшого однакова: перевага першопрохідця напередодні можливого вступу України до ЄС, наявні торговельні й логістичні зв'язки, а також державні інструменти страхування. Завдяки їм вихід на ринок зараз – попри війну – стає продуманим кроком, а не безрозсудним ризиком", – вважає Арак.