"Геть від Москви" чи передвиборчий популізм? Чому Киргизстан погрожує РФ відібрати газову мережу
Киргизстан, який 12 років тому віддав РФ газову інфраструктуру за долар, заявив про бажання повернути активи. Що за цим стоїть?
3 листопада, у розпал передвиборчої кампанії, президент Киргизстану Садир Жапаров пригрозив Газпрому повернути під державний контроль газову інфраструктуру країни, яка наразі належить російському гіганту, якщо той не завершить газифікацію в республіці. Він заявив про це під час зустрічі з виборцями. Один із сільських жителів запитав, коли газифікують район. Жапаров відповів, що уряд не є власником газової системи і не може нею розпоряджатися.
"Власник – Газпром, систему продали за один долар до 2039 року. Тому на території Киргизстану питання, пов'язані з газом, ми можемо вирішувати лише з ними. Поки що так. Але в угоді є пункти, згідно з якими Газпром має виділити кошти на газифікацію всієї країни. Ці пункти досі не виконані. Я вже два-три роки порушую це питання, кажу Газпрому: "Якщо не зробите, поверну, як золоту копальню "Кумтор", і сам буду робити", – заявив президент Киргизстану.
Зобов'язання з газифікації країни Газпром справді виконав лише наполовину, але за заявою Жапарова може стояти не лише економіка, а й політичний розрахунок перед виборами в січні 2027 року. Чому націоналізація "Газпром Киргизстан" ризикована для Бішкека? Як він заробляє на статусі транзитного хабу для РФ? Скільки киргизи винні Китаю і чому потрапляють під санкції ЄС і США?
Що передбачає газова співпраця
Міжурядову угоду про співпрацю в газовій сфері Росія і Киргизстан підписали в 2013 році, а договір про передавання інфраструктури Газпрому уклали у 2014-му. Кремль отримав компанію "Киргизгазпром", якій належали газотранспортні та розподільчі мережі. Згодом підприємство перейменували на "Газпром Киргизстан".
За це РФ заплатила лише один долар, але взяла на себе 65 млн дол. боргів Киргизгазу та зобов'язалася вкласти в модернізацію протягом п'яти років не менше 20 млрд руб. Бішкек гарантував Газпрому захист інвестицій від націоналізації.
З одного боку, газовий сектор Киргизстану отримав масштабні інвестиції: "Газпром Киргизстан" погасив борг і побудував 1,5 тис. км газових мереж. Загальний рівень газифікації зріс з 22% до 44-45%, а кількість абонентів сягнула близько 450 тис.
З іншого – значна частина території республіки досі не має газової інфраструктури, а "Газпром Киргизстан" у жовтні призупинив газифікацію на два роки.
"Кумтор" і газ – різні правові обставини
Пригрозивши відібрати в Газпрому газову інфраструктуру, Жапаров натякнув, що такий прецедент уже є. Мова йшла про золотодобувну копальню "Кумтор", яку націоналізували, відібравши контроль у канадської Centerra Gold Inc.
"Кумтор" – важливе для економіки Киргизстану родовище. Воно має запаси в обсязі 261 тонна і генерує 10-15% ВВП країни. У 2021-2025 роках дохід сягнув 5 млрд дол., а за січень-вересень 2026-го чистий прибуток перевищив 600 млн дол.
Це найбільше високогірне золоторудне родовище в Центральній Азії, воно розташоване за 60 км від кордону з Китаєм на висоті 4 тис. м. Золото в горах Тянь-Шаню радянські геологи знайшли в 1978 році, але його освоєння довелося відкласти через високу вартість – 995,4 млн радянських рублів (1,46 млрд дол. на той момент). Угоду щодо розвитку проєкту з канадською Cameco в 1992 році підписував незалежний Киргизстан, а виробництво золота почалося в 1997-му.
Через сім років Cameco та Бішкек об'єднали частки в проєкті і створили компанію Centerra Gold Inc. Однак у 2021 році уряд Киргизстану націоналізував родовище, аргументувавши це порушенням екологічних вимог та фінансових зобов'язань.
Канадці, які вклали в проєкт 3 млрд дол., заявили про рейдерське захоплення і пішли в міжнародний арбітраж. У 2022 році сторони врегулювали спір: Бішкек отримав 100% акцій двох компаній, які володіли та керували "Кумтором" і відкликав претензії. Відповідальність за екологічні зобов'язання перейшла до киргизів.
Хоча Жапаров згадує приклад "Кумтору" в контексті можливої націоналізації активів Газпрому, місцевий аналітичний портал "Деловая Евразия" наголошує: ситуація з "Газпром Киргизстан" має іншу правову основу. Російська сторона отримала актив у рамках міжурядової угоди, яка передбачає інвестиції та довгострокові гарантії, тому перенесення механізму "Кумтору" на газову галузь без окремого юридичного обґрунтування має зовсім інші наслідки.
Міжурядова угода допускає націоналізацію, але таке рішення передбачає компенсацію ринкової вартості майна і допускає арбітражний розгляд. Ще одна важлива річ – фінансування подальшої модернізації: після припинення участі російського інвестора Киргизстану доведеться самостійно будувати мережі, ремонтувати обладнання і розвивати інфраструктуру. Інший варіант – залучення кредитів, зокрема з Китаю, якому Бішкек і так винен понад 1 млрд дол.
Крім того, РФ має механізми закупівлі та розподілу палива, а зміна власника вимагатиме збереження цих механізмів або укладення нових угод. Не виключено, що заява Жапарова – винятково політична. Через три місяці в країні відбудуться президентські вибори, а газифікація має важливе внутрішньополітичне значення.
Цю версію підтверджує і те, що Садир не згадав про потенційну націоналізацію під час зустрічі з Путіним на саміті ОДКБ в Москві. Кремль не коментував його заяву. Лише пропагандистські медіа написали про "невдячність" і "нахлібництво" киргизів і поставили питання збитковому "Газпрому": навіщо було погоджуватися газифікувати Киргизстан, якщо рівень газифікації самої Росії – лише 75%?
Водночас односторонній перегляд чинних домовленостей киргизькі аналітики вважають найменш вигідним варіантом, який ризикує призвести до компенсаційних зобов'язань та арбітражу. "Деловая Евразия" припускає, що може відбутися узгоджене коригування умов співпраці за участю урядів двох держав.
Економічний бум Бішкека
У Бішкеку завершується зведення 27-поверхового Royal Tower. Забудовник Royal позиціонує його як перший хмарочос у Киргизстані. Royal Tower є лише одним із 24 проєктів, які реалізує Royal. Нові будівлі є ознакою економічного буму. Ключовою рушійною силою підйому стала велика війна Росії проти України.
Коли санкції та вихід міжнародних корпорацій у 2022 році частково ізолювали російську економіку від Заходу, Киргизстан став одним з головних транзитних каналів для євросоюзівських та китайських товарів. Від авто й електроніки до цивільного й військового обладнання – усе це йде транзитом (часто в обхід санкцій) через колишню радянську республіку, як і платежі за ці товари.
У 2025 році реальний ВВП Киргизстану піднявся на 11,1% до 22,5 млрд дол. Азійський банк розвитку пов'язує зростання економіки на 30-40% за останні чотири роки насамперед з реекспортом: товари, які експортуються з Киргизстану до РФ, не обкладаються митами, бо обидві країни входять до Митного союзу.
Зростанню економіки також сприяло стрімке підвищення світових цін на золото – головний експортний товар країни. Процвітає і криптосектор – Бішкек позиціонує себе як лідер у галузі криптовалют у Центральній Азії.
Так, у лютому 2025 року в Киргизстані на базі біржі Grinex (перероджена підсанкційна російська біржа Garantex) запустили рублевий стейблкоїн A7A5. Його створили структури проросійського молдовського олігарха Ілана Шора спільно з російським Промсвязьбанком для обходу обмежень проти РФ. Лише за перші чотири місяці через Grinex пройшло понад 9 млрд дол. у токенах A7A5.
Зрештою, у жовтні 2025 року проти стейблкоїна Шора запровадив санкції Євросоюз, а через рік, 1 жовтня 2026-го, обмеження ввів Мінфін США.
Крім того, у квітні 2025-го засновник найбільшої криптобіржі світу Binance Чанпен Чжао став радником президента Киргизстану з питань цифрових активів. Згодом Бішкек у партнерстві з Binance запустив власний стейблкоїн KGST.
Однак бум не буде вічним. Місцеві аналітики та МВФ попереджають, що економіка наближається до перегріву. Спад експорту і часткова зачистка російського бізнесу після санкцій ЄС свідчать про вразливість країни перед геополітичними змінами. Визнають це і девелопери: продажі квартир у Royal Tower почали сповільнюватися.
Передвиборчі баталії
Економічний підйом зміцнив популярність президента Киргизстану. Прийшовши до влади після революції у 2020 році, він разом з давнім соратником, керівником Держкомітету безпеки країни і заступником голови Кабміну Камчибеком Ташиєвим будував персоналістський режим з повним контролем над місцевим інтернетом, придушенням незалежних ЗМІ та ув'язненням опозиціонерів. Це поклало край прагненням Киргизстану стати взірцем демократії в авторитарній Центральній Азії.
За рік до президентських виборів, у лютому 2026-го, Садир позбувся Ташиєва: звільнив його з усіх посад, коли той був на лікуванні в Мюнхені. Ще через пів року колишній керівник силовиків отримав чотирирічний вирок за підготовку держперевороту, але до в'язниці не потрапив – до нього застосували пробацію.
У вересні суд перекваліфікував звинувачення на перешкоджання здійсненню виборчих прав, а пробацію скоротили з трьох років до двох.
Чому Жапаров "злив" колишнього соратника? Приводом для звільнення Ташиєва з усіх посад та кримінального переслідування став "лист 75" – відкрите звернення, яке 9 лютого 2026 року підписали колишні прем'єр-міністри, ексдепутати, громадські діячі і науковці, вказавши на невизначеність щодо термінів президентських повноважень після конституційної реформи 2021 року.
Річ у тім, що в січні 2021 року Жапаров був обраний президентом на шість років згідно з Конституцією 2010 року, яка забороняла одній особі обиратися більш ніж на один термін. Проте у квітні того ж року на референдумі ухвалили нову редакцію Конституції, яка встановила п'ятирічний термін президентських повноважень і допускає можливість обиратися на цю посаду двічі. Підписанти закликали Садира "негайно ініціювати нові вибори", аби усунути всі розбіжності.
До того ж, Ташиєв міг скласти конкуренцію Жапарову на виборах. Усунувши конкурента, Садир готується після голосування 27 січня 2027 року отримати ще одну пʼятирічну каденцію і перетворити країну на персоналістську автократію.
Крім того, Камчибек відповідав за силове крило режиму – від ув'язнення опозиціонерів і незалежних журналістів до взяття "під дах" бізнесменів та наказу вбити впливового "злодія в законі" Камчі Кольбаєва (Колю-киргиза).
Ташиєв, наче губка, вбирав увесь негатив, пов'язаний з посиленням тиску, даючи змогу Жапарову берегти репутацію. Коли ж Камчибек перед виборами став надто токсичним, особливо після того, як його територіальні претензії ледь не зірвали прикордонні угоди з Узбекистаном, Садир скористався можливістю його усунути.
Між Китаєм, Росією і Заходом
За словами прем'єр-міністра Адилбека Касималієва, швидке економічне зростання країни зумовлене не лише реекспортною торгівлею, а й збільшенням промислового виробництва та інфраструктурними проєктами: Киргизстан разом із Узбекистаном домовилися про будівництво залізниці до Європи в обхід Росії.
Також Бішкек посилено шукає альтернативні маршрути постачання пального, щоб зменшити критичну залежність від імпорту з РФ, на яку припадає понад 90% киргизького ринку нафтопродуктів. Найочевидніший варіант – поставки з Китаю.
З іншого боку, Росія на тлі масштабних недоотримань коштів від митних платежів активно перекриває канали "сірого" імпорту автомобілів через Киргизстан, а ЄС і США вводять санкції за економічне сприяння російській війні в Україні.
"Ми повністю залежимо від РФ у питаннях постачання нафти, газу, заліза, деревини, палива та мастильних матеріалів, тому наші економічні відносини триватимуть. Ми хотіли б, щоб це не перепліталося з політикою", – визнають в уряді. Ба більше, близько 80% киргизів розмовляють російською мовою, а понад 500 тис. громадян працюють у Росії, хоча останнім часом ця цифра зменшилася.
Крім того, у 2017 році РФ списала 240 млн дол. боргу Киргизстану. Торік товарообіг між країнами перевищив 4 млрд дол., а в січні-вересні 2026-го він сягнув 3 млрд дол. Жапаров заявляв про "нейтралітет" у російсько-українській війні та регулярно відвідує Москву – від парадів на 9 травня до саміту ОДКБ напередодні.
Зрештою, Киргизстан – важливий імпортний хаб для Росії в умовах війни, хоча він і слабшає. Експорт з Євросоюзу до Киргизстану торік сягнув 2,5 млрд дол. Це у вісім разів більше, ніж у 2021-му, але менше, ніж пікові 3,1 млрд дол. у 2023-му.