Удар по барелях: наслідки санкцій Трампа проти "Лукойлу" та "Роснефти"
21 листопада могло стати чорним днем для найбільших експортерів російської нафти – "Лукойлу" і "Роснефти". Саме в цей день мали запрацювати запроваджені за місяць до цього санкції Мінфіну США, але їх відклали до 13 грудня.
Попри це, можна констатувати, що обмеження виявилися болючими не лише для цих компаній, а й для всієї нафтової галузі РФ. Ціна на російську сировину падає, найбільші покупці під тиском Вашингтона скорочують імпорт, а доля міжнародних активів, що підпадають під санкції, туманна. Це загрожує всьому бізнесу "Лукойлу".
До того ж, президент США Дональд Трамп знову пригрозив, що "будь-яка країна, яка веде бізнес з Росією", може потрапити під санкції, зокрема Іран.
Чому "Лукойл" подав заявку на відстрочку від санкцій на три тижні, а Мінфін США її схвалив? Який ефект мають нафтові санкції і чи спрацюють вони сповна?
Що сталося
Після зриву зустрічі з Путіним у Будапешті Трамп 22 жовтня запровадив санкції проти найбільших російських нафтових компаній – державної "Роснефти" та "Лукойлу" Вагіта Алекперова, а також 34 їхніх дочірніх компаній. Президент США після місяців обіцянок таки зважився на цей крок, пояснивши його "відсутністю серйозної прихильності Росії до припинення війни в Україні".
Таким чином, "Роснефть", "Лукойл" та їхні "дочки" потрапляють до чорного списку Мінфіну США (SDN). Усім американським компаніям та фізособам заборонено здійснювати операції з тими, хто туди потрапив, без спеціального дозволу. Ба більше – будь-які країни або компанії у світі, які продовжуватимуть вести бізнес з цими нафтовими гігантами, ризикують потрапити під вторинні санкції.
"Роснефть" і "Лукойл" удвох забезпечують половину загального експорту нафти з РФ і 5% світових поставок. Разом вони виробляють 5,3 млн бар нафти і нафтопродуктів на добу, 3,5 млн бар з яких ідуть на експорт.
За часів адміністрації Джо Байдена до "чорного" списку США потрапили "Сургутнефтегаз" та "Газпром нефть" – третя і четверта найбільші нафтові компанії РФ. Нові обмеження означають, що під санкції США тепер підпадають понад 75% російського експорту нафти. Які перші наслідки санкцій Трампа?
Обережність Китаю та Індії і мільярд барелів "у простої"
Одна із санкційних інтриг – реакція Китаю та Індії, двох головних покупців нафти з РФ. За січень-вересень 2025 року 84% російського експорту сирої нафти (2,1 млн бар на добу в Китай та 1,9 млн бар – в Індію) прямували саме туди.
Одразу після оголошення Мінфіном США новини про санкції імпортери сировини були очікувано стурбовані загрозою вторинних обмежень. Відтоді пройшов місяць, але сказати, що тривога зникла і з'явилися шляхи для обходу обмежень, не можна.
На початку листопада стало відомо, що закупівлі російської нафти в Китаї скорочують і державні гіганти (Sinopec та PetroChina), і дрібні приватні НПЗ. За оцінками консалтингової компанії Rystad Energy AS, на той момент обсяг імпорту в країну з РФ обвалився майже вдвічі, приблизно на 400 тис. бар на добу.
Згодом агентство Reuters повідомило, що від участі в тендерах на поставку російської нафти в період з грудня по середину лютого відмовився концерн Yanchang Petroleum, який володіє одним з найбільших у Китаї НПЗ. Загалом же, за даними Rystad Energy AS, у листопаді експорт російської нафти морем у КНР скоротиться на 500-800 тис. бар на добу до двох третин від звичного рівня.
Учасників ринку, крім ризику вторинних санкцій, збентежила відсутність будь-якої згадки про перспективи імпорту нафти з РФ після зустрічі Трампа з лідером КНР Сі Цзіньпіном 30 жовтня. Трамп і Сі домовилися частково врегулювати торговельні розбіжності, але не надіслали жодного чіткого сигналу щодо нарощування Китаєм поставок російської нафти, які суперечать санкціям Вашингтона.
Зі схожою обережністю діють й індійські покупці нафти. 11 листопада п'ять великих НПЗ країни не розмістили заявок на купівлю в грудні, хоча зазвичай роблять це до 10-го числа. На угоди з РФ зважилися лише два гравці: Indian Oil і Nayara Energy.
Перша змогла знайти достатньо нафти в постачальників, які не потрапили під санкції. У Nayara Energy "Роснефть" володіє 49% акцій – цього недостатньо для автоматичного застосування обмежень. До того ж, на відміну від британських санкцій, Мінфін США в пресрелізі не згадав про Nayara Energy.
Ще одним фактором є наближення США та Індії до торговельної угоди. За даними Bloomberg, одним з її параметрів стане зобов'язання Нью-Делі купувати більше американської нафти, а закупівлі з РФ можуть впасти до нуля. Індійські компанії намагаються диверсифікувати географію постачальників. Вони домовилися про угоди з близькосхідними гігантами Saudi Aramco та Abu Dhabi National Oil.
За оцінками Center for European Policy Analysis (CEPA), ситуація з Китаєм складніша. "Попередній досвід показує, що китайські державні компанії, які мають західні активи та контракти, дотримуються санкцій. Проте менші оператори охоче скуповували дешеву підсанкційну нафту", – кажуть аналітики.
Вони припускають: підхід КНР до іранської нафти, яку Пекін майже повністю закуповує за допомогою системи, ізольованої від західних ринків, може бути застосований і до нафти з РФ, якщо режим Сі вважатиме це необхідним.
Скоротила імпорт сировини з РФ і Туреччина. Місцеві НПЗ почали активніше закуповувати нафту в конкурентів Кремля, зокрема в Іраку та Казахстану.
Напруженість на ринку призвела до того, що у водах Світового океану накопичилася рекордна кількість танкерів з нафтою, яка належить переважно підсанкційним країнам. На борту таких суден – майже 1 млрд бар нафти, з кінця серпня цей показник зріс майже на 40%. Основні власники – Росія, Іран і Венесуела. Російської нафти на завантажених танкерах найбільше.
Санкції – не єдина причина цього явища. РФ частину нафти відправляла на експорт через падіння переробки в країні після атак українських дронів, а на світовому ринку відвантаження морем зростали через нарощування видобутку за планом ОПЕК+. Активно поставляють нафту морем і США. Як наслідок, у жовтні обсяг відвантажень цим шляхом досяг рекордного рівня з липня 2024 року.
"Знижка" на російську нафту зросла
Одним із ключових індикаторів ефективності санкцій проти кремлівського експорту нафти вважається дисконт – різниця між вартістю російської марки Urals та еталонного сорту Brent. Зокрема, одразу після оприлюднення новини про нафтове ембарго на поставки в Євросоюз він досягав десятків доларів за барель.
Ще один пік був наприкінці 2024 року на тлі останнього пакета санкцій адміністрації Байдена, під які потрапили "Газпром нефть", "Сургутнефтегаз" і значна частина російського тіньового флоту танкерів. Однак щоразу ринок долав ці піки за кілька тижнів. До середини 2025 року дисконт скорочувався до мізерних 2,25 дол.
Проте до кінця жовтня на тлі загрози введення нових санкцій США він зріс до 11-12 дол., а після оголошення санкцій підскочив до 19,4 дол. Згодом на тлі падіння вартості бареля російської нафти до 36 дол. знижка на Urals до котирувань Brent досягла 23,51 дол. за бар – рекордного показника з березня 2023 року.
За словами аналітиків російських банків, наслідки санкцій для бюджету РФ стануть помітні в листопаді-грудні. За прогнозом Мінфіну Росії, тільки в листопаді втрачені нафтогазові доходи сягнуть 48 млрд руб. (майже 600 млн дол.).
Те, що бюджет РФ не відчує негайних наслідків, підтверджують і в CEPA: "Падіння експорту ослабить рубль. У короткостроковій перспективі це не обов'язково погано для бюджету, але сприятиме інфляції та утриманню високих процентних ставок".
"Лукойл" розпродає активи
Через санкції постраждають нафтові компанії. "Прибутки "Роснефти" й "Лукойлу" зменшаться, що змусить їх продавати нафту з більшими знижками та скорочувати інвестиції. Зрештою, вони платитимуть менше податків і скорочуватимуть виробництво, але це не відбудеться одномоментно", – прогнозує CEPA.
"Лукойл", який анонсував, що через санкції продасть свої закордонні активи, більше, ніж "Роснефть", залежить від експорту. У 2024 році на зовнішні ринки припав майже весь обсяг реалізованої цим гігантом сировини.
До того ж, "Лукойл" володіє численними активами за кордоном: частками в НПЗ в ЄС і значними частками в нафтових родовищах від Іраку до Казахстану. Бренд компанії представлений на АЗС на територіях від США до Бельгії та Румунії.
Заводи "Лукойлу" забезпечували майже весь ринок Болгарії, значну частину Румунії, а в Молдові компанія – системний гравець. Десять років тому здавалося, що цей гігант укорінився на Балканах і Чорноморському узбережжі назавжди.
Проте через санкції компанія втрачає колишній вплив. FT оцінила вартість закордонних активів гіганта щонайменше 14 млрд євро (без урахування міноритарних часток, які не потрапили під санкції). Аби не втратити ці активи, "Лукойл" вирішив терміново знайти на них покупця.
Росіяни оголосили, що їх активи придбає швейцарська Gunvor, яку у 2000 році заснували путінський олігарх Геннадій Тімченко та шведський мільярдер Торбйорн Торнквіст. Компанія деякий час була найбільшим експортером нафти з РФ у світі.
У 2014 році, за кілька днів до того, як США наклали санкції на Тімченка після окупації Криму Росією, Тімченко продав свою частку партнеру. Торнквіст залишається мажоритарним власником Gunvor і зберігає зв'язки з РФ. Він одружений на росіянці, а його родині належить будинок у підмосковній Рубльовці.
Серед його сусідів – генерал, колишній командувач Об'єднаним угрупованням російських військ в Україні Сергій Суровікін, а також топменеджери нафтових компаній Анатолій Нуряєв ("Сургутнефтегаз") і Вячеслав Михаленко ("Газпром").
За десять років імідж Gunvor в очах Вашингтона не змінився. Він назвав компанію "маріонеткою Кремля" і наголосив, що не схвалить угоду. Gunvor передумала рятувати "Лукойл" і відкликала пропозицію про купівлю його міжнародних активів.
10 листопада "Лукойл" оголосив форс-мажор на своєму ключовому нафтовому родовищі "Західна Курна-2" в Іраку. Це одне з найбільших у світі родовищ нафти з добовим видобутком 480 тис. бар, з початку 2010-х років підконтрольне російській компанії. За даними Reuters, влада Іраку заморозила платежі на адресу "Лукойлу", а місцева держкомпанія SOMO скасувала відвантаження видобутої сировини.
Великі проблеми спіткали "Лукойл" і в інших країнах. Зокрема, після вичерпання запасів пального закривається і буде виставлений на продаж підконтрольний росіянам фінський оператор АЗС Teboil, який має 430 заправок.
Чи не найціннішим активом росіян у ЄС був завод Lukoil Neftohim Burgas у Болгарії – один з найбільших переробних комплексів регіону, потужність якого сягає 9,5 млн тонн нафти на рік. Завод забезпечував до 80% болгарського ринку пального.
Реагуючи на санкції США, парламент Болгарії ухвалив закон, який дозволяє державі призначити спеціального адміністратора для стратегічно важливого заводу в Бургасі, якщо власник підпадає під санкції або не виконує вимог безпеки. Згодом уряд призначив нового управителя активів "Лукойлу" в країні.
Схожа доля чекає на завод Petrotel-Lukoil у румунському Плоєшті з річною потужністю 2,4 млн тонн. За словами міністра енергетики Румунії Богдана Івана, держава повинна взяти контроль над інфраструктурою "Лукойлу", щоб гарантувати дотримання санкцій і безперебійність поставок. Парламент підтримав міністра.
У Молдові аеропорт Кишинева отримав в безоплатне користування термінал для пального "Лукойлу". Уряд країни домовився з румунською компанією про тимчасові поставки пального для аеропорту. Наступним кроком стане викуп активів та інфраструктури, які належать "Лукойлу".
Оголошуючи 22 жовтня санкції, управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Мінфіну США встановило дедлайн, до якого мали бути завершені всі угоди компаній, зокрема з продажу зарубіжних активів. "День X" мав настати 21 листопада, але "Лукойл" зробив заявку на відтермінування цього дедлайну.
Вашингтон дозволив концерну до 13 грудня проводити певні операції, пов'язані з роздрібними АЗС та договорами про продаж його міжнародних активів. Крім того, Мінфін США окремо звільнив компанію від санкцій за операціями, що стосуються підрозділів "Лукойлу" в Болгарії. Дозвіл діє до 29 квітня 2026 року.
Таким чином Білий Дім дає більше часу своїм союзникам у Центральній Європі та на Близькому Сході для закриття угод з "Лукойлом". До того ж, активами гіганта цікавляться американські Exxon Mobil, Chevron та Carlyle Group.
При цьому "Лукойл" наполягає на продажі активів одним пакетом. Це ускладнює потенційну угоду, оскільки багато покупців зацікавлені лише в окремих проєктах. Прискорювати процес змушує новий дедлайн. Імовірно, продаж проведуть за двоступеневою схемою: хтось купить пакет, а потім продаватиме його частинами.
Втрата значної частини бізнесу несе для "Лукойлу" ризики. За словами джерел FT серед колишніх співробітників "Роснефти", керівник останньої Сєчин досі не відмовився від ідеї поглинання приватного конкурента і "щомісяця виходить нагору з новою пропозицією про параметри такої угоди, але поки безрезультатно".
Експерти не виключають, що нинішнє вразливе становище "Лукойлу" відкриває перед держгігантом вікно можливостей для захоплення компанії Алекперова.
"Якщо санкції будуть дотримуватися і державі доведеться рятувати "Лукойл", Кремль може включити компанію в "Роснефть", – припустила експертка Центру глобальної енергетичної політики в Колумбійському університеті Тетяна Мітрова.
Чи спрацюють санкції сповна
За словами Александра Коляндра із CEPA, ефективність обмежень залежить від їх виконання. Ключовий елемент – вторинні санкції щодо неамериканських компаній, які торгують з "Роснефтью" і "Лукойлом", – не буде введений автоматично.
"Це рішення залишається за американською владою, яка буде діяти обережно, щоб уникнути стрибка вартості пального", – прогнозує експерт. Одразу після оголошення новини про санкції ринкові ціни на нафту зросли на 5%. Трамп стежить за інфляцією в США, адже вона багато в чому забезпечила йому перемогу на виборах-2024 і навряд чи він допустить подорожчання бензину в країні.
У CEPA наводять приклад санкцій проти "Газпромнефти" та "Сургуту". Після початкового падіння експорту обидві компанії успішно відновили продажі через посередників без значних вторинних санкцій проти своїх партнерів. Якщо Вашингтон не застосує більш жорсткого підходу, то продукція "Лукойлу" та "Роснефти", найімовірніше, продовжить надходити на ринок, очікують експерти.
Російський експорт нафти навряд чи припиниться – існують фінансові та логістичні обхідні шляхи. До того ж, ефективність санкцій залежатиме від готовності Індії та Китаю зіткнутися з вторинними санкціями, зазначає Коляндр.
Якщо Індія повністю відмовиться від російської нафти, то найважливішим довгостроковим наслідком може стати посилення і без того значної залежності РФ від Китаю як її основного клієнта, каже аналітик. Це дасть Сі важелі впливу для вимагання більших знижок, що призведе до ще більшого наповнення ринку РФ товарами з КНР та поглиблення залежності Кремля від Піднебесної.
З іншого боку, це навряд чи влаштує тих представників Білого Дому, які сподіваються "відірвати" Москву від Пекіна. "Якщо санкції будуть застосовані до третіх країн, рубль і бюджет РФ зазнають тиску, що, імовірно, призведе до рецесії з тривалими високими процентними ставками. Примітно, що базовий бюджет на 2026 рік не передбачав жодних подальших значних санкцій", – пише CEPA.
Якщо ж експорт російської нафти впаде майже до нуля, то бюджет РФ втратить чверть доходів, що спричинить кризу в економіці загалом, прогнозують експерти.
"За поточних цін, якщо морський експорт припиниться, РФ втратить 1,5% ВВП. Якщо індійські НПЗ (крім Nayara) відмовляться від нафти з РФ, то втрати становитимуть 0,5% ВВП або менше, якщо Китай поглине частину цього обсягу. Зростання цін на нафту частково компенсує ці втрати", – порахували в CEPA.
Формулювання санкцій спочатку з набуттям чинності через місяць, а потім – з відстрочкою до 13 грудня залишає Кремлю певний простір для маневру.
"Якби адміністрація Трампа була рішуче налаштована застосувати більш руйнівні заходи, вона б доклала більше зусиль для виконання чинних санкцій проти нафтовиків, приєдналася б до механізму "стелі цін" від Євросоюзу і продовжила б боротьбу з "тіньовим" флотом", – резюмував Коляндр.
За його словами, санкції навряд чи змусять Путіна піти на переговори про завершення війни або спричинять крах економіки. Однак вони матимуть довгострокові наслідки, сприятимуть уповільненню економіки і посилять тиск на бюджетні видатки Росії в майбутньому.