Наркотрафік чи карибська нафта: чому насправді США б’ють по суднах біля Венесуели
Останніми тижнями в Карибському регіоні розгортаються справжні баталії. Військові США завдають ударів по невеликих суднах, на яких, імовірно, перевозять наркотики з Венесуели. Вашингтон і Каракас стягують війська й обмінюються попередженнями.
Президент США Дональд Трамп заявляє, що його мета – припинити трафік фентанілу й кокаїну, що здійснюється морем з Венесуели "під контролем одного з головних наркоторговців світу Ніколаса Мадуро". Хоча навіть американські спецслужби визнають: Венесуела грає в поставках фентанілу невелику роль, тож використання зброї проти човнів контрабандистів навряд чи налякає наркокартелі.
Що ж насправді стоїть за "антикартельною війною" Трампа: найбільші у світі запаси нафти Венесуели чи прагнення скинути диктаторський режим Мадуро і до чого тут Китай?
Що сталося
За останні тижні США завдали щонайменше п'ять ударів по невеликих суднах у Карибському морі поблизу вод Венесуели, які, за твердженням Вашингтона, нелегально перевозили наркотики. Лише під час удару 2 вересня загинули 11 осіб, а під час атаки 14 жовтня – ще шість.
Після останньої атаки Трамп заявив, що човен був "пов'язаний з визнаною терористичною організацією", але не назвав її і не надав жодних доказів. Пентагон також не розкрив точні місця розташування уражених суден і не надав доказів твердженням про те, що ними перевозили наркотики.
Після повернення до Білого дому Трамп визнав кілька наркокартелів "незаконними комбатантами" і "глобальними терористичними організаціями". Він прямо пов'язує картелі Tren de Aragua і Cartel de los Soles з президентом Мадуро, хоча навіть не всі представники спецслужб США це однозначно підтверджують, а низка незалежних експертів кажуть, що масштаби та координація Tren de Aragua за межами Венесуели можуть бути перебільшені.
У серпні Вашингтон також подвоїв винагороду за інформацію для затримання Мадуро до 50 млн дол. і звинуватив його в тому, що він є "одним з провідних наркоторговців у світі та заполоняє США кокаїном, змішаним з фентанілом". Каракас звинувачення відкидає і у відповідь провів військові навчання, мобілізував "ополчення" і розгорнув свої винищувачі російського виробництва в рамках кампанії "захисту нації".
Недавно Трамп оголосив, що Вашингтон перебуває з картелями "в неміжнародному збройному конфлікті". Критики такого підходу наполягають, що військові дії адміністрації потенційно порушують і Конституцію США, і міжнародне право, а правозахисники та юристи називають ці атаки "позасудовими вбивствами" і порушенням прав людини.
Американські посадовці заявляють, що операції проводилися в міжнародних водах, тоді як у Каракасі наполягають, що вони відбувалися небезпечно близько до територіальної зони країни або всередині неї.
Венесуельський диктатор Мадуро назвав атаки США по суднах "огидними злочинами" та заявив, що готовий оголосити надзвичайний стан "у разі військового нападу США". Надзвичайний стан розширить його і так великі повноваження для мобілізації збройних сил і закриття кордонів Венесуели за потреби.
США ж розгорнули щонайменше вісім військових кораблів, десять літаків F-35 у Пуерто-Рико і залучили тисячі морських піхотинців.
Підрив суден не зупинить потік наркотиків
Трамп ще з першої своєї президентської каденції ставився до Мадуро з відкритою неприязню. Це відрізняло венесуельського диктатора від його колег по "осі зла" на кшталт Путіна або Кім Чен Ина, симпатій до яких американський лідер тоді не приховував. Трамп повторює: влада Венесуели навмисно наповнює США нелегальними мігрантами, завозить наркотики та дестабілізує ситуацію.
Штати офіційно не визнають легітимність режиму Мадуро з 2019 року. Результати президентських виборів 2018-го і 2024 років Вашингтон вважає сфальсифікованими. У 2020 році США оголосили Мадуро в федеральний розшук за звинуваченнями в контрабанді наркотиків і тероризмі. За версією слідства, на той момент Мадуро вже 20 років займався злочинною діяльністю, за що йому загрожує довічне ув'язнення.
У жовтні 2022 року Каракасу вдалося обміняти сімох американців, які перебували у венесуельських в'язницях, на племінників дружини Мадуро Сілії Флорес. У 2015 році їх затримали на Гаїті з 800 кг кокаїну і передали США. Вони провели за ґратами менше половини з 18 років, до яких їх засудив суд Нью-Йорка.
Хоча, за словами американських правоохоронців, наркокорупція стала одним із стовпів побудови у Венесуелі режиму спочатку Чавеса, а потім і Мадуро, остання доповідь ООН свідчить, що через цю країну наразі проходять лише 5% поставок кокаїну.
"Кажуть, що Венесуела не пов'язана з наркотрафіком, тому що так вважають в ООН. Мені не важливо, що там кажуть в ООН! В ООН самі не знають що кажуть! Немає жодних сумнівів, що Мадуро – наркоторговець", – іронічно прокоментував доповідь ООН держсекретар США Марко Рубіо.
В ООН взагалі не вважають Венесуелу ключовим вузлом трафіку кокаїну загалом і його переправлення в США зокрема. 87% наркотиків потрапляють до Сполучених Штатів через Тихий океан, до якого Венесуела не має виходу.
Білий дім стверджує, що нинішні атаки по суднах виправдані з точки зору самооборони, оскільки щороку близько 100 тис. американців помирають від передозування наркотиками. Насправді ж, пише NYT, ідеться про смерті від передозування фентанілом, а Венесуела не відіграє жодної ролі в його виробництві чи контрабанді. Американські регулятори визнають: цей наркотик майже повністю виробляється в Мексиці з хімічних речовин, імпортованих з країн Азії включно з Китаєм.
Кокаїн іноді змішують з фентанілом, але це роблять після того, як обидва наркотики потрапляють у США. Мексиканські картелі контролюють перевезення фентанілу, кокаїну і метамфетаміну через кордон зі Сполученими Штатами, але їх ввозять переважно суходолом, а не морем, як стверджує Трамп.
Зважаючи на це, опитані NYT експерти вважають, що насправді удари по суднах біля Венесуели мають іншу мету. До якого б політичного ефекту вони не привели, вони навряд чи змінять потік фентанілу в США.
Колишній посол США у Венесуелі Джеймс Сторі визнав: навіть якщо Вашингтон досягне в "антикартельній війні" обмеженого успіху, наркоторговці перегрупуються. Застосування військової сили для знищення контрабандних суден він саркастично порівняв з "використанням паяльної лампи для приготування яєчні".
Чи законні удари США
Удари США без суттєвих доказів причетності суден до наркотрафіку викликали чимало питань щодо законності (у рамках "війни з картелями" загинули 27 людей) і посилили побоювання щодо початку боїв у регіоні.
Правозахисна організація Human Rights Watch (HRW), відома, зокрема, скандальними звітами про ймовірне застосування ЗСУ заборонених боєприпасів, заявила, що морські удари є "позасудовими вбивствами". "Американські чиновники не можуть без суду і слідства вбивати людей, яких вони звинувачують у контрабанді наркотиків. Проблема ввезення наркотиків у США не є збройним конфліктом і посадовці не можуть обходити свої зобов'язання в галузі прав людини", – кажуть в HRW.
Сальвадор Сантіно Регілме з Лейденського університету звертає увагу, що, згідно із статутом ООН, застосування сили однією державою проти іншої заборонено, за винятком випадків, коли це санкціоновано Радбезом ООН або здійснюється в рамках законної самооборони відповідно до ст. 51.
Навіть серед деяких республіканців-консерваторів спостерігається занепокоєння щодо законності таких дій. За даними CNN, принаймні один човен, уражений американцями, розвернувся перед тим, як у нього поцілили, тобто він не загрожував США або військовим.
Сенатор-республіканець Ренд Пол підготував резолюцію про військові повноваження, яка заборонить президенту одноосібно ухвалювати рішення про такі удари.
На цьому тлі 15 жовтня NYT повідомила, що адміністрація Трампа санкціонувала таємні операції ЦРУ. Секретна директива надає управлінню повноваження для "летальних операцій" на території Венесуели та в Карибському регіоні.
ЦРУ давно має повноваження співпрацювати з урядами країн Латинської Америки з питань безпеки та обміну розвідданими, що давало можливість співпрацювати з мексиканцями в боротьбі з наркокартелями. Однак ці повноваження не дозволяли проводити операції з ліквідації.
Через кілька годин після публікації NYT Трамп підтвердив, що санкціонував операцію ЦРУ. Він оголосив, що США розглядають можливість і наземних ударів по території Венесуели. "Зараз ми, безумовно, розглядаємо наземні операції, оскільки ми добре контролюємо морський простір", – сказав він.
Трамп пояснив дозвіл для ЦРУ міграцією та наркотрафіком. "Венесуельці спорожнили свої в'язниці і відправили ув'язнених до США. Вони прийшли через кордон, тому що в нас раніше була політика відкритих кордонів. Як тільки я це почув, я сказав: багато країн так роблять, але вони – найгірші", – сказав американський президент, не надавши жодних доказів.
Каракас відкинув "войовничу риторику" Трампа і звинуватив його в спробі "легітимізувати зміну режиму з метою привласнення нафтових ресурсів Венесуели".
Справжня мета – повалення уряду Мадуро
Коли журналісти уточнили, чи має ЦРУ повноваження "усунути диктатора Мадуро", Трамп не захотів відповідати прямо: "Я не хочу відповідати на таке питання. Не те щоб це безглузде питання, але безглуздо було б, якби я на нього відповів. Думаю, Венесуела відчуває жар".
Тим не менш, найближчі соратники Трампа публічно і кулуарно наполягають на усуненні Мадуро від влади. Ці розмови активізувалися після того, як лідерка венесуельської опозиції Марія Коріна Мачадо отримала Нобелівську премію миру і присвятила її зокрема Трампу "за його підтримку в досягненні свободи та демократії".
За даними NYT, кампанію з політичного та військового тиску, яка б змусила Мадуро піти у відставку, очолює держсекретар та радник Трампа з нацбезпеки Марко Рубіо. Він наполягає: після сфальсифікованих виборів Мадуро є "нелегітимним лідером, який контролює експорт наркотиків до США і несе неминучу загрозу". Марію Мачадо він похвалив, назвавши "залізною леді Венесуели".
Рубіо – син кубинських мігрантів – давно стверджує, що усунення Мадуро від влади послабить союзника Венесуели, комуністичний уряд Куби. Він також непублічно заявляє про важливість цього питання для виборців Флориди кубинського та венесуельського походження, багато з яких виступають проти влади своїх рідних країн. Очільник ЦРУ Джон Раткліфф і головний радник Трампа з питань внутрішньої політики Стівен Міллер таку позицію Рубіо підтримують.
Останній не раз посилався на звинувачення в незаконному обігу наркотиків, висунуті Міністерством юстиції США у 2020 році проти Мадуро та інших венесуельських чиновників. Недавно він назвав венесуельського диктатора "втікачем від американського правосуддя" і керівником "терористичної організації та організованої злочинної організації, які захопили країну". Представники венесуельської опозиції визнали, що розробляють план дій на випадок, якщо режим Мадуро впаде, та обговорюють такий сценарій з Білим домом.
Після першого удару по судну у вересні Мадуро запропонував Вашингтону переговори. У листі до Трампа він відкинув звинувачення в тому, що Венесуела відіграє ключову роль у наркотрафіку. Мадуро запевнив, що лише 5% наркотиків, виготовлених у Колумбії, проходять через територію країни, і понад 70% з них знищуються венесуельською владою.
Після інтенсифікації ударів та посилення військової присутності США в Карибському морі NYT повідомила, що Каракас кілька місяців вів неофіційні переговори з Вашингтоном і, аби заспокоїти Трампа, запропонував передати американцям контроль над своїми нафтовими та мінеральними ресурсами в обмін на припинення конфлікту.
Мадуро пропонував відкрити існуючі та майбутні нафтові та золотовидобувні проєкти для американських компаній, надати їм пріоритетні контракти, перенаправити потік венесуельської нафти з Китаю у США, а також скоротити енергетичні та гірничовидобувні контракти з китайськими, іранськими та російськими компаніями. Однак адміністрація Трампа поступки відхилила і припинила дипломатичні відносини з Венесуелою, що фактично "поховало" угоду.
За словами співрозмовників NYT, Трамп був розчарований тим, що Мадуро не погодився на вимогу США добровільно відмовитися від влади, а також тим, що в Каракасі продовжують наполягати на непричетності до наркотрафіку.
Боротьба за нафту
Венесуела володіє найбільшими у світі запасами нафти (за даними ОПЕК від 2024 року – 303,2 млрд бар.), тому фактор чорного золота під час кампанії тиску адміністрації Трампа на режим Мадуро – один із ключових, якщо не головний.
"Нинішній конфлікт між США і Венесуелою – це, насправді, набагато більше, ніж ідеологічне протистояння. Він відображає конкуренцію на найвищому рівні за енергоресурси, ринки та геополітичний вплив у регіоні", – вважає Деміан Регер з Фонду імені Ганса Зайделя в Каракасі.
Режим Мадуро має напружені відносини на тлі запасів нафти не лише із США. У 2023 році спалахнули давні територіальні суперечки із сусідньою Гаяною. Колишня британська колонія після відкриття нових родовищ переживає економічний бум. Завдяки інвестиціям ExxonMobil і Chevron видобуток нафти там досяг 1 млн бар. на день.
Про перспективи регіону яскраво свідчить недавнє поглинання американською Chevron компанії Hess Corp за 53 млрд дол. Таким чином корпорація отримала 30% у нафтовому блоці Stabroek біля берегів Гаяни, який має величезні запаси: понад 11 млрд бар. нафти і газу. Chevron стала партнером у проєкті з ExxonMobil (45%) і китайською CNOOC (25%).
Натомість нафтова галузь Венесуели занепадає. Прийшовши до влади після смерті Уго Чавеса у 2013 році, Мадуро репресивними методами зумів отримати повний контроль над сировинними доходами. Проте роки неефективного управління, політичних чисток та розвал управлінських структур підірвали галузь та дестабілізували критично залежну від чорного золота економіку.
Як наслідок, обсяги видобутку нафти в країні впали із 138 млн тонн у 2013 році до 34,5 млн тонн у 2021-му. Падіння прискорили санкції США, введені після того, як соціалісти проігнорували свою нищівну поразку на парламентських виборах 2015 року і посилили репресії проти опозиції. Лише в останні роки показники видобутку знову почали повільно зростати.
На тлі значних інвестицій у сусідів та зношеності власної нафтової інфраструктури режим Мадуро в грудні 2023-го провів референдум, де населення Венесуели підтримало територіальні претензії до Гаяни. Мадуро посилається при цьому на старі домовленості з колишньою британською колонією.
Відтоді існує ризик, що він може вдатися до військового вторгнення. У Каракасі друкують карти, де більша частина території Гаяни з прямим доступом до нафтових родовищ належить Венесуелі. Насправді ж багато венесуельців тікають до Гаяни, рятуючись від репресій та економічної кризи.
"Поки Каракас наполягає на своїх претензіях, США надають Гаяні дипломатичну і військову підтримку, зокрема для захисту мільярдних інвестицій своїх енергетичних компаній", – пояснює Регер. За його словами, удари США проти Венесуели на морі мають побічний ефект: у разі можливого вторгнення Каракаса в Гаяну, чим Мадуро погрожує, американські сили швидко опиняться на місці.
Ще одна ймовірна причина тиску Трампа на Каракас – роль Китаю. Пекін очікувано розкритикував Вашингтон, заявивши, що дії США у водах біля Венесуели "загрожують свободі судноплавства".
Санкції Вашингтона значно ускладнюють або повністю блокують доступ Венесуели до американського ринку, тому Каракас продає більшу частину своєї нафти КНР з великими знижками, використовуючи для її перевезення "тіньовий флот".
Для Мадуро продаж дешевої нафти Пекіну – одна з небагатьох можливостей перезапустити економіку після років колапсу, а Китай продовжує формувати запаси за вигідною ціною (цілком імовірно – як елемент підготовки до вторгнення на Тайвань).
КНР працює над тим, аби гарантувати поставки і в майбутньому. За даними венесуельських ЗМІ, Каракас і китайська CCRC домовилися про співпрацю. Вони планують створити плавучу платформу, яка до кінця 2026 року має збільшити добовий видобуток нафти на деяких родовищах уп'ятеро до 60 тис. бар.
Венесуела приваблива для Пекіна, оскільки постачає дешеву нафту навіть попри складну логістику, констатує Регер. "З геополітичної точки зору режим Сі переслідує дві цілі: частково покриває свої енергетичні потреби за низькою ціною та одночасно підриває санкційну політику США, зміцнюючи свої позиції в Латинській Америці", – підкреслює експерт.
Поки санкції зберігаються, Венесуела через свою ізоляцію залишатиметься постачальником дешевої нафти. Якщо ж Каракасу відновлять доступ до ринків США або ЄС (імовірно, після повалення режиму Мадуро), Китай може втратити цей вплив, оскільки Венесуела продаватиме нафту за вигідними цінами.
Мадуро розуміє, що самих лише покупців з Китаю недостатньо, тому звертається до європейців. "Як довго Європа буде підкорятися незаконним вказівкам Вашингтона? У Венесуелі ви вільні, приїжджайте і виробляйте, заробляйте, давайте продовжувати працювати з ліцензіями або без них", – заявляв у вересні венесуельський диктатор, закликаючи ЄС ігнорувати санкції.
Європейські нафтові компанії, зокрема іспанська Repsol, поки вичікують. Санкції США серйозно обмежують їх діяльність у Венесуелі. ЄС тримає дистанцію і через постать Мадуро: його не перший рік звинувачують у порушеннях прав людини, репресіях та фальсифікаціях на виборах.