Ціна моралі. На перегляд порнографії з бюджету витратили 5 мільйонів

Стаття 301 Кримінального кодексу передбачає покарання за ввезення, виготовлення та поширення порнографії (за участю повнолітніх людей) у вигляді штрафів та позбавлення волі на строк до 7 років. І правоохоронна система докладає чимало зусиль для того, аби розслідувати такі злочини.

За даними Офісу генерального прокурора, у січні-серпні 2025 року в Україні обліковували 1464 кримінальних справ за створення порно. Проте далеко не кожна з них доходить до суду.

Від початку великої війни українські суди винесли 247 вироків за різними частинами ст. 301 ККУ. Загалом за цей час засудили 287 осіб. Більшість (приблизно 150) – за розповсюдження власного контенту, решта – чужого. Найчастіше збут пікантного контенту відбувався через сайти, вебкамери або месенджери.

Майже всі обвинувачені (за винятком чотирьох виправдувальних рішень) були визнані судом винними. Однак, як ми неодноразово показували раніше, на цьому суворість державної каральної системи завершується.

Попри те, що більшості засуджених суд формально призначає покарання у вигляді позбавлення волі, його замінюють іспитовим (пробаційним) терміном. Фактично, за ґрати мали б потрапити лише десятеро осіб, але й ці вироки наразі перебувають на стадії апеляційного розгляду.

У сухому залишку залишається головне питання: скільки влада витрачає коштів платників податків на боротьбу за "високу мораль"? ЕП проаналізувала всі вироки, щоб це підрахувати.

У кожній подібній справі призначається експертиза: фахівці переглядають велику кількість відео- та фотоматеріалів, а держава оплачує їхню роботу. У середньому вартість експертиз у межах одного вироку (таких експертиз може бути кілька) становить 11,3 тис. грн.

Загальна сума витрат на експертизи може сягати 4,9 млн грн із 2022 року. Щоправда, у кінцевому підсумку суд перекладає ці витрати на засуджених, які повинні повернути державі кошти, витрачені на експертизу.

Наскільки важка робота експерта? Згідно з одним рішенням суду, за 33 години перегляду відео експерт отримав близько 15 тис. грн – тобто, приблизно 500 грн за годину. Іншими словами, держава щедро платить за перегляд порно – під грифом "боротьби за моральність".

Інша стаття витрат – так звані "контрольні закупки". Це поширена практика правоохоронців у справах, пов’язаних зі ст. 301 ККУ. Поліцейські або їхні агенти під виглядом звичайних користувачів купують чи замовляють порнографічний контент, після чого фіксують факт збуту та затримують автора чи продавця.

Такий підхід викликає певні запитання. Річ у тім, що часто йдеться не про насильницьку або експлуатаційну порнографію, а про аматорський чи приватний контент, який не завдає шкоди суспільству. У результаті контрольні закупки нерідко перетворюються на провокацію злочину, створюючи простір для зловживань і тиску – особливо в умовах, коли закон не дає чіткого визначення того, що таке порно.

Щоправда, контрольні закупки згадуються не в кожному вироку. Ми нарахували лише приблизно 25 справ, де прямо зазначена сума, витрачена на такі операції. Загалом це близько 60 тис. грн.

Є й інші, не такі очевидні, витрати. За три роки війни у справах за ст. 301 ККУ проведено понад 1,7 тис. судових засідань із відповідними ухвалами. Держава щороку витрачає 20-25 млрд грн на утримання судової системи, яка загалом розглядає близько 8 млн засідань і ухвал. Отже, одне судове засідання коштує державі в середньому близько 3 тис. грн.

Таким чином, витрати лише на судовий процес у справах щодо порно становлять близько 5,1 млн грн. І це без урахування роботи прокурорів, слідчих дій, експертних установ та часу всіх залучених сторін.

14 років судів за диски з порно

Найкраще масштаби абсурду боротьби держави за мораль ілюструє справа, яка тягнулася ще з тієї епохи, коли порно продавали на DVD-дисках.

Восени 2009 року чоловік разом з дружиною та двоюрідною сестрою вирішили продавати диски з порнографією у Дніпрі. У листопаді того ж року про це довідалися правоохоронці. Вони порушили кримінальну справу, провели обшуки, під час яких виявили та вилучили 63 DVD, на яких було 287 пікантних відео.

В рамках судового процесу провели три експертизи: у грудні 2009 року, у січні 2013 року та у травні 2015 року, якими було визнано, що всі 287 записів на тих дисках є творами порнографічного характеру. Як треті сторони у цій справі долучали представників компаній Microsoft та Sony.

Зрештою, у листопаді 2023 року, через 14 років від моменту відкриття цієї справи, апеляційний суд визнав обвинувачених невинуватими. Як наслідок, витрати на всі експертизи порно лягли на державний бюджет. Щоправда, їхньої вартості у рішенні суду не вказано.

Крім експертиз, протягом всіх 14 років держава витрачала кошти та час на роботу прокурорів, суддів та суддівського секретаріату, які були дотичні до розгляду цієї справи.

Податки за злочин

Попри кримінальну відповідальність, держава офіційно вимагає від людей, які заробляють на поширенні "пікантного" контенту, заплатити податки з отриманих доходів.

Восени 2024 року Державна податкова служба (ДПС) отримала дані про обсяги доходів українців на платформі Onlyfans за 2020-2022 роки. За словами колишнього голови ДПС (нині – генпрокурора) Руслана Кравченка, загалом за цей період 5435 українців заробили 111 млн дол.

Наразі податкова вимагає заплатити 384,7 млн грн податкового боргу за виготовлення порно на Onlyfans. Ба більше, вона вже отримала дані про заробітки українців на платформі за 2023 рік та почала розсилати "листи щастя" з вимогою задекларувати доходи та сплатити податки.

Часто разом із листами з ДПС до "кріейторів" приходять і правоохоронці. Як вдалося дізнатися ЕП, торік базу даних про українських творців контенту на Onlyfans отримали правоохоронці, зокрема Бюро економічної безпеки та поліція. Перші – законно, за рішенням суду у справі про несплату податків однією з Onlyfans-агенцій (посередницька організація, яка допомагає моделям у просуванні контенту). Другі, ймовірно, незаконно: відповідні бази даних можна було придбати за 400 дол.

Як наслідок, до українських Onlyfans-моделей, які отримали найбільші доходи, навідалися з обшуками та відкрили провадження за вже згаданою ст. 301 ККУ. Неофіційно правоохоронці натякали на можливість уникнення кримінальної відповідальності в обмін на корупційну винагороду, про що журналісту ЕП повідомило одразу декілька моделей.

"Кришу" представники правоохоронних органів забезпечують не лише моделям, але й організованому порно-бізнесу, отримуючи за це певний відсоток від обороту. Про це ЕП розповів власник однієї з Onlyfans-агенцій у подкасті "Хроніки економіки" (буде опубліковано 14 жовтня).

Це може пояснити той факт, що попри кримінальну відповідальність за створення порно та сотні відкритих справ, обсяги створення цього контенту в Україні зростають. Та й серед самих підозрюваних і засуджених державою майже не зустрічаються ті, хто займається цією діяльністю професійно, заробляючи тисячі доларів на місяць.

Напередодні одна з моделей Onlyfans зареєструвала петицію на сайті Офісу президента з вимогою скасувати кримінальну відповідальність за виготовлення дорослого порно. Своє прохання вона аргументувала тим, що сплатила з отриманих на Onlyfans доходів 40 млн грн податків.

Згодом на петицію відповів президент Володимир Зеленський, формально переспрямувавши відповідальність за декриміналізацію порно на Верховну Раду. Там очікує на свій розгляд законопроєкт, яким пропонується скасувати кримінальну відповідальність за добровільне створення та поширення порнографічного контенту дорослими людьми.

За словами автора документа депутата Ярослава Железняка, його ухвалення у парламенті впирається передусім у "відсутність політичної волі на рівні керівництва держави".