"Весела" історія: що відкрили свідчення НБУ, Мінфіну та "Сенс банку" в справі "Мідас"
Голова Національного банку Андрій Пишний та представники державного "Сенс банку" потрапили на записи розмов фігурантів операції "Мідас".
У першій частині "плівок Міндіча" особа, яку детективи Національного антикорупційного бюро (НАБУ) ідентифікували як підозрюваного в організації корупційних схем в енергетиці бізнесмена Тімура Міндіча, говорить з людиною, яку правоохоронці називають тогочасним міністром оборони Рустемом Умєровим. Вони обговорювали виділення фінансування для потреб компанії Fire Point.
"Ти Пишного викликав?" – запитав Міндіч. "А його нема в країні просто", – відповів Умєров. "А-а, виклич "Сенс". Там можна Кабміном", – сказав Міндіч.
У другій частині "плівок" особа, яку НАБУ ідентифікувало як фігуранта справи "Мідас" Олександра Цукермана, та людина, яку слідство називає ексрадником наглядової ради "Сенс банку" Василем Веселим, обговорювали призначення членів наглядової ради цього банку. Через 40 днів після тієї розмови Кабмін призначив усіх обговорюваних осіб на відповідні посади.
5 травня відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань економічної безпеки, на яке депутати викликали представників НБУ, "Сенс банку" та Міністерства фінансів.
Що відомо про ймовірний зв'язок між державним банком, головним фінансовим регулятором та організаторами корупційних схем?
Підконтрольна наглядова рада
"Сенс банк" став державним 21 липня 2023 року. До цього установа належала підсанкційним російським олігархам Міхаілу Фрідману, Пьотру Авену та Андрію Косогову і називалася Альфа-банком.
Після націоналізації уряд почав процес формування керівництва банку. Першу наглядову раду призначили через кілька днів після націоналізації. До її складу увійшли п'ять членів:
- Андрій Пронченко – колишній керівний партнер компанії "PwC Legal Україна".
- Ростислав Дюк – голова правління Української асоціації фінтех- та інноваційних компаній.
- Андрій Свистун, який із серпня 2014 року працює начальником відділу з питань участі держави в капіталізації банків департаменту фінансової політики Мінфіну. У травні 2022 року його призначили в наглядову раду Укргазбанку.
- Владислав Власюк – уповноважений президента з питання санкцій.
- Шевкі Аджунер, якого призначили головою наглядової ради. До цього він працював у наглядових радах Ощадбанку, Укрзалізниці, "Укренерго" та низки інших державних компаній.
Під час засідання ТСК представники "Сенс банку" зазначили, що саме з подачі Аджунера Василя Веселого найняли як "радника наглядової ради" за договором цивільно-правового характеру. Що саме він радив представникам держави як власника установи, незрозуміло.
Співрозмовники ЕП в політичних колах називають Веселого "смотрящим" за "Сенс банком", який нібито погоджував ключові рішення установи від імені влади та групи наближених до неї осіб.
Зрештою, його ім'я "засвітилося" на "плівках Міндіча". Принаймні, так детективи НАБУ ідентифікували особу, з якою розмовляв фігурант операції "Мідас" (нині перебуває в Ізраїлі) Олександр Цукерман. Відповідна розмова відбулася 9 травня 2025 року.
Саме у 2025 році уряд готувався призначити новий склад наглядової ради, адже попередній був скороченим (пʼять членів замість девʼяти) і тимчасовим, на час переходу банку в державну власність.
Як ідеться в "плівках Міндіча", Цукерман та Веселий нібито обговорювали новий склад наглядової ради банку. Зокрема, у розмові звучали такі імена: Пьотр Новак, Єжи Шугаєв, Ева де Фальк, Олександр Щур, Микола Гладишенко та Олег Містюк. Через 40 днів, 18 червня, уряд Дениса Шмигаля призначив цих осіб у наглядову раду "Сенс банку".
Під час засідання ТСК заступник міністра фінансів Юрій Драганчук пояснив, що процес відбору ради банку відбувався відповідно до законодавства та складався з кількох етапів. Спочатку уряд оголосив конкурс на HR-компанію, яка б підбирала потенційних кандидатів – з України та з-за кордону. Цей конкурс виграло ТОВ "Екзекьютів сьорч юкрейн", яке до того шукало претендентів до наглядових рад низки інших державних установ, зокрема "Енергоатома" та Приватбанку.
HR-компанія сформувала довгий та короткий списки кандидатів, які подала до номінаційного комітету. До складу останнього входили два представники Мінфіну (зокрема Драганчук), на той час – заступник міністра економіки Олексій Соболєв (нині – міністр економіки), представниця фінансового комітету Верховної Ради Ірина Аллахвердієва (нині – Кормишкіна) та представниця Офісу президента Ірина Мудра.
Крім того, до номінаційного комітету входили представники місії ЄС в Україні, Світового банку, ЄБРР та інших міжнародних організацій, але без права голосу. Вони могли лише висловлювати свої зауваження, ставити питання, проте прямого впливу на призначення не мали.
Далі, за словами Драганчука, відбувся етап співбесід з кандидатами, які увійшли до "шорт-листа". Після його завершення склад наглядової ради затвердив Кабмін і погодив Нацбанк.
Відповідне рішення ухвалює профільний комітет НБУ, до якого входять девʼять членів. Під час погодження регулятор перевіряє репутацію кандидатів і залучає до перевірки правоохоронні органи, зокрема СБУ, повідомив заступник голови Нацбанку Дмитро Олійник.
Призначені особи, яких нібито погоджували Веселий та Цукерман, – люди з досвідом роботи у фінансовому секторі. Наприклад, Новак у 2022-2024 роках був членом правління польської PZU, а до цього – міністром економічного розвитку та технологій Польщі; Шугаєв – колишній голова правління Кредобанку; Щур – колишній член правління Укрексімбанку; Містюк – засновник та директор компанії "Фінансові консультанти трезуб", член наглядових рад Національного депозитарію і Розрахункового центру (обидві контролює НБУ).
Головою наглядової ради банку призначили Гладищенка, члена правління "Укрфінжитла". Він увійшов до ради як незалежний член, а перед призначенням НБУ попросив у нього додаткові запевнення в його незалежності.
З вибором Гладищенка до наглядової ради погодилися не всі. Так, Драганчук написав окрему думку щодо нього, зазначивши, що той не підходить на цю посаду через "обмежений досвід", а представник ЄБРР у номінаційному комітеті зауважив, що в Гладищенка можливий конфлікт інтересів, адже він працював у компанії-партнері "Сенс банку".
Описаний процес – від відбору зовнішньої рекрутингової компанії до перевірок і погоджень членів наглядової ради Нацбанком, СБУ та Кабміном – має гарантувати його незалежність від політичної влади. Своєю чергою, це має убезпечити банк від політично вмотивованого кредитування. Проте у випадку із "Сенс банком" цей запобіжник міг не спрацювати.
За словами члена ТСК, депутата Вадима Івченка ("Батьківщина"), кандидати, які хотіли потрапити до "шорт-листа", мали пройти "співбесіду" в Офісі президента. Про це йому нібито повідомив один з претендентів, якого не обрали.
За законом, наглядова рада державного банку має складатися з девʼяти членів, з яких шість – незалежні, три – представники держави. Такий розподіл не випадковий, адже це має гарантувати, що рада працюватиме в інтересах не лише влади чи її окремих представників, а й вкладників.
Чому призначення незалежної наглядової ради таке важливе? Аби відповісти на це питання, варто виокремити кілька ключових функцій цього органу.
По-перше, наглядова рада, як свідчить її назва, наглядає за діяльністю правління, відповідає за внутрішній аудит та управління ризиковою діяльністю банку.
По-друге, наглядова рада може погоджувати окремі великі кредити. Ідеться про позики, розмір яких може перевищувати той, який дозволено видавати правлінню банку. Як правило, ідеться про десятки, якщо не сотні мільйонів гривень.
Монополіст грального бізнесу
Після легалізації грального бізнесу у 2020 році він не зумів цілковито вийти з тіні. Частково – через відсутність державної системи онлайн-моніторингу (ДСОМ). Вона має відстежувати рух грошей, які вносяться на ставки, та унеможливлювати ухилення від оподаткування.
Проте навіть без ДСОМ робота азартних компаній, зокрема онлайн-казино, перебуває під наглядом системи фінмоніторингу банків, адже більшість онлайн-ставок здійснюється з їх рахунків. Через банківську систему розподіляються виграші, з яких часто не платяться податки.
Співрозмовники ЕП на банківському ринку, у регуляторних органах та на ринку гемблінгу не раз повідомляли, що обслуговування грального бізнесу монополізоване. Право проводити операції з двома платіжними системами – Visa та Mastercard – має лише "Сенс банк".
Як з'явилася ця монополія – невідомо. Проте вона створювала незручності для регулятора грального ринку "Плей сіті", який навіть проводив низку зустрічей за участю банків, "Сенс банку" та НБУ. Останні деякі з цих зустрічей проігнорували.
Співрозмовники ЕП на банківському ринку та серед геблінгових компаній нарікають, що монополію "Сенс банку" створили штучно, зокрема за сприяння НБУ. Мовляв, останній не штрафує держбанк і "дає невербальні сигнали" іншим банкам про те, що їм "не варто працювати з азартним бізнесом".
За їхніми словами, "Сенс банк" може брати "неофіційну" комісію за обслуговування гемблінгових компаній. Наприклад, офіційна ставка комісії за транзакції становить 1,7%, але компанія сплачує банку 2,2%. Ці 0,5% нібито виплачуються у вигляді "відкатів" потенційним бенефіціарам схеми.
Насправді в "Сенс банку" розмір комісійних платежів різний для різних гемблінгових компаній і залежить від їхніх оборотів. За словами обізнаного співрозмовника ЕП в системі нагляду, їх розмір коливається від 1,1% до 2,2%, а з виплат на користь гравців банк стягує від 0,3% до 0,7%.
Офіційно в НБУ цю ситуацію не коментують. Неофіційно ж представники регулятора запевняли ЕП, що банки самі не хочуть заходити на ринок обслуговування грального бізнесу через його непрозорість та потенційні репутаційні ризики. Монополію "Сенс банку" там пояснюють тим, що банк побудував "професійну систему фінмоніторингу" та сформував "компетентний персонал з відповідними навичками".
За словами членкині ТСК Ніни Южаніної ("Солідарність"), коли держава націоналізовувала "Сенс банк", то мала для нього "особливу мету": обслуговування грального бізнесу. Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев ("Слуга народу") теж заявив, що банк залучений до масштабних схем з обслуговування тіньового грального бізнесу.
"Коли банк бере на себе функцію здійснення нелегальних платежів для азартних ігор та фактично надає цю послугу найбільшим операторам – це одна велика корупційна конструкція. Окреме питання: чому цього не бачив Національний банк? Навіть системно заплющував очі на порушення", – заявив він.
(Не)кредитування компаній
Раніше в Україні була поширена практика видачі держбанками політично вмотивованих кредитів. Їх видавали переважно Ощадбанк та Укрексімбанк. Щоразу після зміни влади змінювалося керівництво цих фінустанов. Згодом вони починали кредитувати (часто на неринкових умовах) бізнеси, наближені до нової політичної верхівки. Більшість таких кредитів не обслуговувалися, що призводило до хронічної збитковості держбанків, а згодом – їх докапіталізації коштами платників податків.
Після реформи банківського сектору нагляд за держбанками посилився. У них запроваджували наглядові ради, більшість членів яких були незалежними від політичного керівництва, аби унеможливити видачу збиткових позик. Після цього Укрексімбанк та Ощадбанк почали виходити із збитків і навіть показувати високі фінансові результати.
Націоналізований у 2016 році Приватбанк був зразковим у питаннях незалежності наглядових органів та правління, зокрема через підвищену увагу до балансу установи з боку МВФ. Проте, як свідчать "плівки Міндіча", така зразкова незалежність могла не поширюватися на "Сенс банк".
Під час засідання ТСК депутати намагалися дізнатися в його голови правління Олексія Ступака, чи видавав банк кредити компаніям з оборонної сфери, зокрема Fire Point. Остання компанія "засвітилася" в ще одному епізоді плівок, коли нібито Міндіч обговорював пошук фінансування для неї з Умєровим. Міндіч нібито радив Умєрову звернутися щодо грошей до "Сенс банку" та Пишного.
Ступак зазначив, що Fire Point не зверталася до банку щодо отримання позики чи відкриття кредитної лінії. Проте, за його словами, Умєров викликав представників банку на зустріч, аби спитати про можливості кредитування військового сектору. Банк видавати кредити оборонним компаніям не погодився.
Відмова "Сенс банку" пояснюється його фінансовим станом. За словами Олійника, банк дістався державі із суттєвими проблемами. Колишні власники фальсифікували звітність і з 2012 року ухвалили близько 10 тис. сфальшованих рішень. Вони зловживали банком, зокрема для видачі кредитів пов'язаним особам. Через це реальний капітал банку не відповідав вимогам НБУ, що призвело до виведення його з ринку та націоналізації.
Після націоналізації Нацбанк провів посилений аудит "Сенс банку", залучивши для цього компанію Kroll, яка свого часу розкрила схеми виведення коштів з Приватбанку. Перевірки виявили, що за часів попередніх власників у банку функціонували тіньові органи правління, через які установою керували підсанкційні власники. Зокрема, за допомогою цих тіньових структур банк міг допомагати колишнім акціонерам обходити законодавство, виводячи з-під дії санкцій окремі промислові активи.
Слова Олійника про схеми в "Сенс банку" та його роботу на користь підсанкційних власників прозвучали вперше. Раніше формальною причиною націоналізації установи називали її проблеми з капіталом та неможливість проведення докапіталізації колишніми власниками через те, що проти них застосовані санкції.
Через дії колишніх власників капітал банку потребував поповнення. Його докапіталізація відбувається шляхом внесення в капітал прибутку, тому банк не виплачує дивіденди до бюджету. За словами Драганчука, відповідно до укладеного плану капіталізації, погодженого Мінфіном та НБУ, перші дивіденди "Сенс банк" має спрямувати до бюджету у 2028 році за підсумками 2027-го.
За словами Олійника, фінансовий стан "Сенс банку" не дозволяє йому видавати масштабні позики, зокрема оборонним компаніям, адже в банку для цього недостатньо капіталу. Водночас чи є в портфелі "Сенс банку" кредити компаніям з орбіти Міндіча – невідомо, адже це банківська таємниця.
Окремої уваги заслуговує згадка на "плівках Міндіча" Пишного, "викликати" якого радив Умєрову головний фігурант операції "Мідас". Нацбанк не може прямо кредитувати реальний сектор економіки і за видачею позик банкам, аби ті кредитували оборонні компанії, НБУ помічений не був.
Проте голова фінансового регулятора може мати вплив на банки, даючи їм "невербальний сигнал" про видачу кредитів "потрібним" компаніям. Банки ж, побоюючись штрафів Нацбанку, такий сигнал зрозуміють "правильно". Однак плівки не дають відповіді на питання, чи користувався голова НБУ таким впливом, а його згадка в записаній НАБУ розмові нічого не доводить.
Сам Пишний, відповідаючи на запитання журналістів, заперечив будь-які контакти з фігурантами розслідування та представниками оборонних компаній.