"Міністр як бог": що Федоров залишає після себе
Михайло Федоров після 6,5 років на чолі Міністерства цифрової трансформації, ймовірно, переходить на роботу в Міноборони. Які його досягнення і помилки?
"Підсумок усього почутого: Бога бійся, й чини Його заповіді, бо належить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!". Книга Екклезіястова
"Міністерська робота – це якась божественна робота, тому що ти проєктуєш правила гри. Ось яка ще є робота, де ти створюєш правила гри для мільйонів людей? Це там Бог є, і не знаю, хто ще є", – так уже колишній віцепрем'єр і міністр цифрової трансформації Михайло Федоров описував свою роботу на посаді.
За понад шість років у владі він став членом уряду, який протримався на своїй посаді чи не найдовше в сучасній історії України. За цей час Федоров справді формував нові правила та суттєво вплинув на цілі ринки як у цивільній, так і у військовій сферах. Навколо Мінцифри виросла екосистема державних технологічних проєктів, флагманом якої став застосунок "Дія".
В чому секрет, здавалося б, "вічного" очільника Мінцифри? Чи є у Федорова власні скелети в шафі? І чи справді робота його міністерства протягом цих років була бездоганною з репутаційної точки зору?
ЕП спробувала розібратися, як Федоров став одним із найвпливовіших міністрів сучасної України, водночас зберігши тісні відносини з президентом Володимиром Зеленським. Якими були його ключові досягнення та помилки – особисті й інституційні? І що чекає на Міністерство цифрової трансформації після його відходу?
Розділ перший: Призначення
До приходу у велику політику, якщо не рахувати балотування під 166 номером у партії Геннадія Балашова "5.10", Михайло Федоров займався бізнесом. У 2013 році у Запоріжжі він заснував власну діджитал-агенцію SMMSTUDIO, яка допомагала компаніям залучати нових клієнтів і збільшувати продажі через рекламу в соціальних мережах.
Із Зеленським Федоров познайомився приблизно за пів року до президентських виборів 2019 року. На той момент його компанія працювала з командою "Кварталу 95" над створенням сайту та онлайн-просуванням. Згодом Федорова запросили продемонструвати результати роботи Зеленському. Той їх позитивно оцінив, і з цього почалася їхня співпраця, яка згодом переросла в участь Федорова у виборчій кампанії та формуванні цифрової стратегії.
Фактично колишній очільник Мінцифри відповідав за digital-напрямок президентської кампанії Зеленського: створення й масштабування каналів у YouTube, Instagram, Facebook і Telegram. Робота над двома виборчими кампаніями – президентською та парламентською "Слуги народу" – принесла йому першу публічну впізнаваність.
У липні 2019 року Федоров пройшов до Верховної Ради 9-го скликання у першій десятці партійного списку "Слуг". Народним депутатом він попрацювати не встиг, адже вже в перший день роботи парламенту його призначили віцепрем'єр-міністром і міністром цифрової трансформації в новому Кабміні. Так, у 28 років Федоров став наймолодшим міністром в історії України, очоливши Мінцифри, яке, по суті, створювалося особисто під нього.
Розділ другий: "Дія"
"Я мрію про державу у смартфоні", – казав у перші дні після інавгурації президент Зеленський, називаючи себе "наївним мрійником". Втілювати цю ідею доручили Федорову.
На реалізацію задуму, а точніше – запуск "Дії", знадобилося лише кілька місяців. У лютому 2020 року Мінцифри презентувало мобільний застосунок, у якому були доступні цифрове посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
За перші два місяці "Дію" завантажили понад 2 мільйони користувачів, а сьогодні їх кількість перевищує 23 мільйони.
Ідея "Дії" полягала в перетворенні державної бюрократичної системи на непомітний і зручний для людини сервіс, який завжди під рукою. У цьому й полягає парадокс всієї історії Мінцифри та його очільника: чим цифровізація ставала успішнішою, а державні послуги – простішими, тим команда міністерства, і зокрема сам Федоров, набували дедалі більшої політичної ваги й видимості.
Однією із запорук успіху Мінцифри було те, що Федоров умів пропонувати президенту ідеї, які подобалися тому, і доволі швидко доводив їх до результату. У перші роки це виглядало як історія про корисні зміни. Зокрема, оцифровування реєстрів, спрощення частини послуг для громадян, запуск сервісів, які позбавляли черг і зайвої бюрократії.
Втім, разом із прикладними рішеннями траплялися й ініціативи, які виглядали дивно або відверто популістично. Один із прикладів – ідея роздати майже 9 мільйонам пенсіонерів смартфони в обмін на вакцинацію.
Окремий напрямок роботи – спроби "експортувати Дію". Про це говорили роками, але на практиці все впиралося в те, що інші держави або вже мали власні рішення, або не були готові купувати український продукт як готову систему.
Публічно звучали заяви про зацікавлення з боку різних країн, зокрема Естонії, але підтверджених контрактів так і не з'явилося. На цьому тлі виникла нова ідея – перетворити "Дію" на більш комерційну структуру, яка з часом могла б заробляти і частково "самоокуповуватися". Про це міністр почав говорити публічно з травня 2025 року, але відчутного фінансового результату поки не видно.
Розділ третій: 45 проєктів
Ще один важливий елемент стилю Мінцифри – це швидка реакція на кризи. Команда вміла підхоплювати "гарячі" теми, які ставали державними пріоритетами, і конвертувати це у політичні бали для себе в Офісі президента.
Під час пандемії Мінцифри запустила ковідні сертифікати в "Дії". Паралельно вона почала глибше інтегруватися в електронну систему охорони здоров'я, підв'язуючи її до застосунку.
З одного боку, це розв'язало проблему: людям не треба було їхати в лікарню чи шукати документи офлайн. З іншого боку, такий "кризовий режим" мав побічний ефект. Частина проєктів у сфері eHealth, які до того розвивалися своїм темпом, відсувалися на другий план заради задач "тут і зараз".
У 2021 році від співрозмовників у секретаріаті Кабміну ЕП не раз чула просту формулу, яка пояснювала політичну вагу Федорова. Якщо в уряді виникає суперечка і з одного боку стоїть, наприклад, МОЗ, а з іншого Мінцифра, рішення найчастіше буде на користь другої. Адже Федоров "заробив" довіру президента ще під час кампанії 2019 року, а прямий доступ до першої особи перетворював його проєкти на пріоритет для всієї владної вертикалі.
Такий формат мав і зворотний бік. Чим більше проєктів трималися на політичній вазі міністра, тим сильніше вони залежали від його особистої участі.
Уже у 2023 році Федоров публічно говорив, що залучений приблизно у 45 проєктів одночасно, і це багато чого пояснює. Коли виникає проблема або заступникам потрібна підтримка, Федоров змушений "включатися" особисто. У такій логіці кількість напрямів росте, але система стає залежною від однієї людини і з часом це починає працювати проти неї.
Розділ чотири: ІТ-бізнес
Окремою лінією роботи Мінцифри стало посередництво між державою і технологічним сектором. Команда говорила мовою ІТ, користувалася знайомими бізнесу інструментами, будувала міністерство як стартап, із KPI, а згодом і з OKR (методологія постановки цілей). Мінцифри позиціонувало себе як центр, який має допомагати ІТ-екосистемі розвиватися, залучати інвестиції і взаємодіяти з державою.
Найбільш системним продуктом цієї діяльності стала поява правового та податкового простору "Дія City". Її задум у тому, аби створити зрозуміліші правила роботи для ІТ-компаній і легалізувати контракторську модель роботи, не зламавши бізнес.
На старті ідею різко критикували, а представники ІТ-компаній називали її "цифровим колгоспом" і команді довелося довго переконувати ринок. "Дія City" запустили взимку 2022 року, за кілька тижнів до початку великої війни.
Наразі кількість резидентів правового режиму становить уже понад 3,4 тис., але обережність у частини компаній зберігається. Часто вони заходять через окрему юрособу і поступово "заводять" людей, тестуючи правила на практиці.
При цьому проєкт мав і репутаційні удари. Серед резидентів періодично знаходили компанії, які складно назвати технологічними, а також пов'язані з гральним бізнесом. Це кидало тінь на заявлену прозорість правил.
Попри конфлікти й критику, Федоров демонстрував рідкісну для України політичну "живучість". Він пережив кілька змін урядів і залишався для Зеленського людиною, яка відповідає за цифрові рішення.
Довкола цього з'явився ще один ефект. Часто Федоров ставав не тільки міністром цифровізації, а універсальним "медіатором" у технологічних питаннях. Наприклад, у дискусіях про Telegram позиція міністра впливала на те, наскільки серйозно держава готова говорити про ризики цього месенджера та можливі обмеження його роботи, неодноразово переказували співрозмовники ЕП.
Водночас у технологічного середовища ставлення до Федорова неоднорідне. Частина бізнесу була вдячна за те, що міністерство чує ІТ-сектор і здатне доводити проєкти до результату. Інша частина тримала дистанцію, зберігаючи ввічливість, але не бажаючи зайвого зближення з державою.
Розділ п'ять: Кібербезпека
Найскладніші відносини Мінцифра мала з кіберспільнотою. Проблеми почалися з необережної фрази колишнього віцепрем'єра про те, що "роль кібербезпеки перебільшена".
Після атак на держсервіси на початку 2022 року, коли у ніч з 13 на 14 січня десятки урядових сайтів стали жертвами хакерського удару, а на сторінках окремих поламаних ресурсів з'явилися погрози на адресу українців, ці слова йому пригадували не раз. Зокрема й під час кібератаки на реєстри Мін'юсту чи функціонал "Укрзалізниці".
У кіберсередовищі звучала проста оцінка: "він у цьому не розбирається". Через це Федоров з часом почав дистанціюватися від цих тем.
На цьому тлі питання безпеки "Дії" також регулярно поверталося в публічний простір. Особливо, коли ФБР оголосило в розшук 22-річного російського хакера Аміна Стігала, пов'язаного з військовою розвідкою РФ, за участь у кібератаці проти України в січні 2022 року. За даними американського слідства, після зламу урядових сайтів хакери виставили на продаж дані 13,5 млн користувачів порталу "Дія".
Мінцифра наполягала, що "Дія" не зберігає персональні дані користувачів, а сам застосунок не був зламаний.
У 2025 році міністр знову зацікавився кібербезпекою, призначивши своїм заступником з питань кібербезпеки та хмарних технологій Віталія Балашова. Опитані ЕП фахівці з кібербезпеки називали Балашова спеціалістом з хорошою репутацією на ринку. Зрештою, для багатьох це кадрове рішення виглядало як спроба закрити вразливе місце за допомогою людини, якій у середовищі довіряють.
Розділ шостий: Економія та реальна проблема
Ще одна сильна сторона Мінцифри полягала в тому, що багато її ідей майже не коштували державі грошей. Федоров вибудував відносини з міжнародними партнерами й донорами, які охоче фінансували цифровізацію, антикорупційні інструменти й програми цифрової грамотності. Держава часто давала політичний та адміністративний "карт-бланш", а основне фінансування приходило з грантів. Так свого часу запускалися й ключові компоненти "Дії".
Але навіть у цій моделі виникали репутаційні ризики. Наприклад, ЕП писала про ситуацію навколо цифрових платіжних рішень у "Дії". Йшлося про ТОВ "Фінансова компанія "Єдиний простір", яке забезпечувало проведення онлайн-платежів через державний портал і застосунок "Дія", отримуючи відсоток з кожної транзакції. Водночас виконавчим директором цієї фінансової компанії був топменеджер онлайн-казино Pin-Up.
Публічно в Мінцифри заперечували будь-який зв'язок і наполягали, що ці процеси відбувалися паралельно. Однак, коли проти Pin-Up ввели санкції, платіжну систему все ж змінили.
Найбільш болюча для людей тема, де Мінцифра була змушена діяти як кризовий менеджер, – це мобільний зв'язок під час відключень електроенергії. Базові станції (БС) не можуть працювати протягом тривалого часу без постійного живлення, а для стабільності зв'язку потрібні батареї, генератори, логістика пального і час на масштабування на десятки тисяч об'єктів.
Мінцифра рухалася одразу кількома напрямами. Спрощувала процедури будівництва й модернізації станцій, намагалася вирішити підключення ключових вузлів як критичної інфраструктури і вимагала від операторів нарощувати резервне живлення.
Але влітку 2024 року, коли через спеку й обстріли генеруючих потужностей повернулися відключення, стало очевидно, що зроблено недостатньо. Тоді Зеленський поставив завдання, щоб БС могли працювати під час відключень до 10 годин. Ринок розумів, що зробити це майже нереалістично в поставлені терміни, але ніхто не наважився озвучити це прямо.
У підсумку вимоги переглядалися, а реальність підштовхнула до іншої моделі, зокрема до закупівлі тисяч генераторів і системного накопичення резерву пального.
Важливо додати, що результат усе ж є. У порівнянні з 2022-2023 роками мережі операторів тримаються значно краще, навіть якщо якість зв'язку під час тривалих відключень далека від ідеальної. Це один із випадків, який Мінцифра може записувати собі в плюс, попри конфлікти, жорсткі рішення і нервову комунікацію.
Розділ сьомий: Війна
Велика війна стала для Міністерства цифрової трансформації моментом змін. Замість реформ і цивільних сервісів фокус роботи змістився на міжнародну цифрову дипломатію та співпрацю з глобальними технологічними компаніями.
Одним із перших і найважливіших кроків стало налагодження прямого контакту Федорова з Ілоном Маском. Саме це дозволило Україні оперативно отримати велику партію терміналів Starlink.
Для цивільного населення на деокупованих і прифронтових територіях це означало відновлення зв'язку під обстрілами, а для військових – можливість у перші місяці війни фактично вибудувати систему управління та комунікацій на супутниковому інтернеті.
У певному сенсі Starlink став технологічною перевагою України над Росією. Водночас із часом зміна публічної позиції Маска та його політичні заяви перетворили цю перевагу на ризик. У цей момент роль Федорова як посередника фактично вичерпувалася.
Паралельно Мінцифри працювало з іншими міжнародними партнерами над розгортанням резервних дата-центрів за кордоном. Частину критичних державних даних і сервісів перенесли за межі України, щоб убезпечити їх від фізичного знищення внаслідок ударів по інфраструктурі.
Згодом стало зрозуміло, що лише дипломатії й цифрових сервісів недостатньо. Війна швидко технологізувалася, а виклики ставали дедалі жорсткішими. Фокус Федорова поступово зміщувався від західних столиць і зустрічей із партнерами до реальної лінії фронту.
Саме тоді почали з'являтися проєкти на стику Мінцифри, Міністерства оборони та Держспецзв'язку. Зокрема, Brave1 – платформа, яка через гранти стимулювала розвиток ринку дронів, РЕБів, сенсорів і військових стартапів. Фактично держава почала напряму фінансувати молоді команди, якщо їхні розробки відповідали потребам фронту.
Паралельно Федоров залучався до менш публічних проєктів, зокрема до закритих підрозділів тестування нових військових технологій Next, які потенційно могли впливати на хід бойових дій. Окремим напрямком стала ставка на масове виробництво дронів як інструменту компенсації нестачі артилерії.
Останні три роки фокус міністра майже повністю зосередився на війні. Команди, здатні реалізовувати ці проєкти, концентрувалися вже не стільки в Мінцифрі, скільки навколо інших структур – насамперед у Держспецзв'язку та оборонному блоці. Під час кадрових ротацій Федоров часто буквально "забирав" своїх людей і переводив їх у нові конфігурації, щоб не втрачати темп.
Натомість цивільні питання, такі як стан ІТ-ринку, падіння експорту його послуг та проблеми компаній під час війни, поступово відходили на другий план. І це було системною особливістю Мінцифри: відомство з самого початку будувалося під одну фігуру й працювало за логікою особистого політичного мандата від президента. Коли увага міністра зміщувалася, інші напрями неминуче сповільнювалися.
З часом Федоров дедалі більше інтегрувався в оборонний блок. Частина його колишніх соратників із Мінцифри опинилася на ключових позиціях у Міністерстві оборони. Зокрема, Катерина Черногоренко, яка раніше працювала над цифровими медичними сервісами, та Станіслав Банік – екскерівник "Дії", а нині залучений до проєкту "Армія+".
Фактично вплив Федорова на оборонні цифрові продукти став настільки значним, що він де-факто брав участь в ухваленні рішень ще до формального перерозподілу повноважень в уряді. Показовий приклад – застосунок "Армія+", який формально є проєктом Міноборони, але ключові рішення щодо його розвитку ухвалювалися саме за участі Федорова.
За даними джерел ЕП, після звільнення Федорова обов'язки міністра цифрової трансформації виконуватиме Олександр Борняков, який працює у міністерстві з перших днів його створення. У Мінцифри Борняков відповідав за "Дія.City" та єРезиденство. На сьогодні Борняков опікується питанням європейської інтеграції у відомстві.