Вибуховий вантаж. Чому порти перестали перевалювати добрива і до чого тут Фірташ

З 18 липня імпортерам заборонили ввозити до українських морських портів речовини на основі аміаку. Тобто під заборону потрапили всі мінеральні добрива.

Ініціатором такого рішення були Військово-морські Сили (ВМС), які побачили у таких вантажах небезпеку, зважаючи на російські удари по портах. Аміачна селітра вибухонебезпечна, і яскравий приклад тому – вибух в Бейруті понад 2,7 тис. тонн аміачної селітри на складі п’ять років тому, через який постраждав не лише порт, але й частина міста.

Адміністрація морських портів (АМПУ), спираючись на рекомендації військових, надіслала відповідне повідомлення портовим операторам та іншим учасникам ринку. Тоді навіть тим суховантажам, які вже прямували до українських морських портів, довелося змінювати курс.

"Є наказ командування ВМС та Одеської військової адміністрації від 18 липня про заборону обробки аміакомістких вантажів у портах через небезпеку", – уточнив ЕП один із співробітників АМПУ.

У наказі (є у розпорядженні ЕП), йдеться про заборону перевалки, зберігання, обробки, транспортування та накопичення технічного аміаку, аміачних селітри та добрив, аміачної води та інших аміаковмісних речовин.

"За таким самим принципом раніше заборонили заходити до портів танкерам з пальним, і вони припинили розвантажуватися у портах Великої Одеси (у Одесі, Південному та Чорноморську) та переорієнтувалися на дунайські порти", – додав чиновник.

Якщо танкери з пальним пішли до українських портів на Дунаї, то щодо селітри вимоги виявилися більш жорсткими – їх заборонено відвантажувати в Одеській області загалом. Тобто, їм немає місця у жодному з доступних морських портів України. Адже порти у Миколаєві та Херсоні заблоковані, як і, скажімо Очаків, а решта розташовані на окупованих територіях.

"Тепер добрива йдуть до румунського порту Галац. У черзі на вивантаження треба стояти по 2-4 дні. Порт працює до 19:00 у неспішному режимі. Фрахтувальники рахують демередж (штраф, який сплачується за перевищення терміну безоплатного зберігання вантажу – ЕП), судновласники рахують втрати через зрив наступних фіксацій. Ніхто не очікував, що все буде так повільно", – каже операційна менеджерка компанії Avalon Shipping Катерина Кононенко.

Заборона б’є по гаманцям

З одного боку, бізнес поставився з розумінням до вимог військових. Навіть незважаючи на те, що перевалка добрив – це можливість заробити в умовах, коли українські порти не розбалувані значними обсягами вантажів, а вартість перевалки в умовах жорсткої конкуренції зменшилася.

Портовий оператор у Чорноморську Olir Resources відмовився від пропозицій відвантажувати вибухонебезпечні вантажі ще до того, як з’явилася заборона від ВМС, ділиться СЕО компанії Іван Ніякий. "Безпека людей понад усе. Сьогодні порти майже щодня під ударами ворога. Наслідки перебування в цей час в портах вибухонебезпечних вантажів очевидні", – пояснив він.

З іншого боку, повністю відмовитись від важливого вантажу готові не всі, особливо зважаючи на те, що ця заборона може тривати аж до закінчення війни. Бо заборона на ввезення аміачної селітри залишатиметься чинною доти, "доки не відбудуться суттєві зміни в безпековій ситуації".

Інша причина – суттєві інвестиції вже після початку великої війни з розрахунку саме на міндобрива, наприклад пакувальні лінії. Так, компанія "Каспіт трейд" встановила фасувальну лінію у Південному, а логістична TEUS – у Чорноморську. Компанія Global Ocean Link побудувала у Південному два склади, де можуть зберігатися понад 30 тис. тонн добрив.

Крім того, бізнес обурює те, що під заборону потрапила не лише селітра. "Заборона на перевалку селітри правильна, бо з неї роблять вибухівку. Але заборонили загалом усі добрива, вироблені з амонію. Нітратна форма азоту – це те, що вибухає. А є ще амідна та амонійна форма. Заборонили перевалку усіх форм азоту", – розповів ЕП один з імпортерів добрив.

"До портів йдуть добрива, де є лише 10% азоту – сульфатна форма, амонійна, амідна – і їх вже не пропускають. Хоча є міжнародні сертифікати, що ці добрива не є вибухонебезпечними. Але військові не звертають на це увагу. Була ситуація, коли "Іскандер" влучив у карбамід: упаковка розплавилася, а карбамід не вибухнув", – зазначив він.

Керівник одного з дунайських терміналів розповідає, що ринок селітри в Україні становить близько 200 тис. тонн на рік. Протягом трьох років її відвантажували на Дунаї, який є безпечнішим, ніж порти Великої Одеси. Росіяни завдають удари по терміналам на Дунаї не так часто, як по морських портах і використовують менш потужні шахеди.

"Одна компанія привезла партію селітри на "велику воду" і спробувала приховати, підробивши документи. Потім прийшла друга партія до морського порту. Коли все це з'ясувалося, військові заборонили не лише перевалку селітри, а й інших добрив", – повідомив він.

Скільки добрив не вистачає Україні

Основний фінансовий тягар внаслідок заборони ВМС лягає не на плечі імпортерів добрив чи термінали, які вантаж перевантажують, а на аграріїв, які купують товар. За останні два місяці вартість тони селітри зросла з 21 тис. грн до 25-27 тис. грн. Карбаміду – з 24 тис. грн до 28 тис. грн.

В серпні почався високий сезон, який супроводжується підвищеним попитом на добрива. Далі йде осіння сівба, яка, за прогнозами, цього року буде коштовною. Власне, як зазначає профільне інформагентство "Інфоіндустрія", у попередні два місяці аграрії "дуже кволо" купували добрива.

"Зараз сіють ріпак і пшеницю, йде підготовка до нового року. До кінця жовтня треба вносити фосфорні і калійні добрива. При цьому Україна імпортує від 2,5 до 3 мільйона тонн добрив на рік, а ринок оцінюють у 4,5-5 мільйона тонн на рік. Внутрішнє виробництво становить 1,5 мільйона тонн, тобто, не покриває і третини потреб", – розповів ЕП один з імпортерів добрив.

Дефіцит азотних добрив може становити 60%, бракуватиме 80% фосфорно-калійних добрив, прогнозує співрозмовник ЕП.

Зазначимо, що раніше у найбільшого українського виробника добрив Ostchem, який належить Group DF олігарха Дмитра Фірташа, запевнили, що "значного впливу на український ринок заборона не матиме". У компанії повідомили, що у 2024 році виробили 1,8 млн тонн добрив – 51,4% від річного споживання українських аграріїв.

За даними "Інфоіндустрії", за сім місяців 2025 року до України імпортували добрив на 23,5% більше, ніж за аналогічний період минулого року – 1,942 млн тонн проти 1,596 млн тонн. Якщо у травні імпортери спостерігали за нестабільністю світового ринку азотних добрив, то далі їх імпорт зростав.

"Серпень і вересень для імпортерів будуть складнішими. Діє заборона на морський імпорт, зростають ціни на світовому ринку, і самі аграрії дуже кволо купували добрива в попередні два місяці, тож ринок не має достатніх обсягів оборотних коштів", – йдеться в повідомленні.

Випередити шахед

Заборона перевалки у портах – це не заборона імпорту добрив загалом. Добрива все одно потрапляють на українські поля. Приміром, компанія TEUS переорієнтувалася на доставку аміачної селітри з румунського порту Галац. "Доставка відбувається вузькою колією і для перевалки у вагони на широкій колії задіяні станції Вадул-Сірет або Дорнешти", – розповіли ЕП у компанії.

Про фасування міндобрив у біг-беги (гнучкі контейнери) у портах вже не йдеться – добрива приходять в біг-бегах, їх оперативно перевантажують у піввагони і везуть далі до споживачів по всій Україні.

"Перебудувати логістику – це здорожчання тонни на 50-80 євро", – зауважує імпортер добрив, з яким поспілкувалася ЕП. Директор і власник компанії GROSSDORF Андрій Халявка раніше пояснював, що обмеження морського імпорту означає втрату найдешевшого каналу поставок добрив з Туреччини, Казахстану, Узбекистану чи Грузії.

"Можливо, ухвалена заборона занадто категорична і майже не залишає варіантів для імпорту такого необхідного компонента для сільського господарства. Транспортування залізничним та автомобільним транспортом призводить до зростання собівартості, зростання цін, падіння прибутку, в першу чергу фермерів та агрохолдингів. Тому потрібно шукати компроміс", – зазначив Іван Ніякий з Olir Resources.

Асоціація міжнародних експедиторів (АМЕУ) як компроміс запропонувала використовувати для перевалки аміачної селітри ті ж таки термінали на Дунаї, віддалені від житлових кварталів і населених пунктів.

Відповідна пропозиція міститься у листі АМЕУ до віцепрем'єр-міністра – міністра розвитку громад та територій Олексія Кулеби та голови Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олега Кіпера, який є у розпорядженні ЕП.

Для підвищення безпеки асоціація пропонує вивантажувати селітру в денний час і за прямим варіантом (судно, баржа – транспортний засіб) з вивезенням за межі терміналів. Тобто, не зберігати селітру на складах.

"Додатковим фактором для судновласників може бути умова відходу судна або баржі на румунський бік Дунаю (500–800 м) протягом 30 хвилин після оголошення загрози руху ворожих дронів у бік Ізмаїльського району. При цьому, час польоту дронів від акваторії Чорного моря до цієї ділянки – 40–60 хвилин", – йдеться у листі АМЕУ.

"АМПУ, підрозділи СБУ та кораблі ВМС, які патрулюють цей відрізок Дунаю, можуть здійснювати контроль виконання вимог щодо денного та прямого вивантаження вантажу", – пропонує асоціація.

Вплив Фірташа

Один з учасників ринку розповідає, що представники влади провели дві наради з приводу заборони на перевалку добрив. За його словами, військовослужбовці готові йти на компроміс у разі забезпечення відповідних вимог. Проте, Одеська ОВА боїться брати на себе відповідальність.

Інший співрозмовник говорить, що імпортери нібито мають інформацію про вплив на голову Одеської ОВА Кіпера з боку українського виробника добрив Group DF Фірташа.

"Група Фірташа виробляє у тому числі й вибухонебезпечні добрива, такі, як аміачна селітра. Якщо ракета влучить у "Рівнеазот" або "Черкасиазот", то міста і житлові будинки постраждають. Але підприємства продовжують працювати", – зазначив імпортер.

За словами співрозмовника ЕП, Group DF зупинила постачання усіх добрив якраз під початок сезону сівби і підняла ціну до 100 дол. на тонні. На його думку, відбувається монополізація ринку. Втім, як вже зазначали в Group DF "значного впливу на український ринок заборона не матиме".

"Країни Європейського Союзу стали відмовлятися від добрив російського виробництва, то щоб аграрії не постраждали, вона зняла мита на американські добрива. Якби в нас зняли мита, аграрії виростили б кращий урожай, був би більшим експорт, людям було б з чого податки платити", – зазначає імпортер.

"У нас внутрішній виробник продає добрива за цінами, вищими за світові, а ще аграрій переплачує до 8% (мита та логістика) за імпортні добрива. Дорожчого у світі дорожчого ринку за український. Навіть Африка купує дешевше", – додає він.