Соєво-ріпакове мито: як бійка Гончаренка та Гетманцева не врятувала аграріїв від мільярдних збитків

16 липня 2025 року Верховна Рада підтримала впровадження експортного мита для сої та ріпаку в розмірі 10%. Щоправда, голосувати за цю ініціативу довелося двічі у різних законопроєктах, а відмовитися від болючої для фермерів норми не допомогла навіть бійка нардепів біля парламентської трибуни.

Ухвалений закон президент Володимир Зеленський ще не підписав, але вже зараз аграрії перебувають у стані невизначеності, переглядають контракти та попереджають про мільярдні збитки. Переробники ж навпаки – готові приймати нові партії агрокультур на свої заводи.

Прихильники ініціативи аргументують запровадження експортних мит прикладом 25-річної давнини. У 1999 році влада ввела збір з продажу за кордон насіння соняшнику, що з часом перетворило Україну на провідного експортера соняшникової олії.

Проте історія багатогранна і в ній були негативні приклади обмеження експорту: скасування у 2017 році податку на додану вартість для сої та ріпаку позбавило фермерів можливості отримувати відшкодування цього податку та призвело до скорочення посівних площ цих культур на 34%.

Хто зараз виграє та програє від запровадження експортних мит?

Як нардепи побилися за мито

"Соєво-ріпакові правки" пройшли блискавичний, але тернистий шлях до свого ухвалення Верховною Радою. Ще в червні їх намагалися додати до законопроєкту, який стосувався розширення доступу пацієнтів до інноваційних лікарських засобів в Україні. Хоча та спроба виявилася невдалою, у згаданий законопроєкт потрапили інші правки: щодо звільнення від оподаткування доходів власників іноземних компаній.

Згодом "соєво-ріпакові правки" перекочували в інший законопроєкт, так само далекий від сільськогосподарської галузі: щодо контролю за промисловим забрудненням.

Під час нової спроби голосування в залі парламенту сталася бійка між головою податкового комітету Данилом Гетманцевим та депутатом від "ЄС" Олексієм Гончаренком. Голосування за правки відбувалося з порушенням регламенту, але цього разу закінчилося позитивно для їх автора (Андрій Мотовиловець, "Слуга народу"). Законопроєкт з правками відправили на підпис президенту.

Що змінюють правки? Ключове – встановлення експортного мита в розмірі 10% від вартості насіння сої та ріпаку або кользи (один з видів ріпаку) для трейдерів. Розмір мита поетапно зменшуватиметься з 1 січня 2030 року, поки не сягне 5%. Мита не треба сплачувати, якщо експорт здійснюється не через трейдера, а напряму виробником або аграрним кооперативом.

Документ також включає поправку про створення Державного фонду підтримки сільськогосподарських виробників, який наповнюватимуть надходженнями від експортного мита на сою та ріпак.

На думку представників влади, ця ініціатива має стимулювати розвиток переробки сої та ріпаку, а отже – збільшувати додану вартість продукції. Крім того, мито допоможе боротися із схемами виведення валютного виторгу з країни, які здійснюються через "сірий" експорт агропродукції.

Мита на ріпак мають запрацювати наступного дня після опублікування закону. На сою – також після опублікування, але не раніше 1 вересня 2025 року. Законопроєкт ще очікує на підпис, але вже створює проблеми для аграріїв, зокрема дрібних та середніх.

На ринку – невизначеність

Ринок на рішення парламенту відреагував зниженням гривневих цін на сою та ріпак у межах 10%. Таким чином фермери готуються до мит: компенсують ціну, щоб продати врожай.

"Ринок відреагував на правки падінням ціни в гривні від 5% до 10% залежно від ризик-апетиту покупця, оскільки законопроєкт ще на підписі в президента і кінцевого рішення для ринку немає", – розповів ЕП комерційний директор "ТАС агро" Антон Жемердєєв.

Особливо відчутно зміни торкнулися фермерів, які продають свою продукцію через трейдингові компанії на експорт. Зазвичай це дрібні та середні аграрії, які не мають контактів ззовні та ресурсів на самостійний продаж за кордон. Проблема в тому, що мито не тільки б'є по їхніх доходах, а й ускладнює планування.

Ріпак – це перше джерело доходу для фермерів після збору врожаю в новому маркетинговому році (триває з 1 липня по 30 червня). Традиційно виручкою від продажу цієї культури аграрії покривають витрати на підготовку до наступної сівби.

Тепер вони отримують менше, ніж очікували. Через це частина з них вирішила відкласти продаж у надії на кращі ціни. Така обережність фермерів означає, що цього року ріпак буде продаватися довше, ніж зазвичай, і може залишатися на ринку до нового року, кажуть експерти.

"Експорт триватиме, але мито зменшить обсяги поставок і валютних надходжень в Україну в другому півріччі 2025 року. Якщо трейдингові компанії візьмуть ці затрати на себе, вони отримають зниження доходу і скоротять податкові відрахування", – розповів ЕП керівник департаменту міжнародного трейдингу компанії "Агросем" Денис Мараренко.

Експортне мито для трейдерів, що уклали контракти в гривні, – це відчутний фінансовий тягар. Особливо для тих з них, хто працює з маржею 1,5%. Для таких трейдерів рішення парламенту може означати відчутні збитки, що змушує їх знаходити баланс між виконанням контрактів, підтримкою репутації та можливістю компенсувати додаткові витрати шляхом зниження цін або завдяки пошуку альтернативних ринків.

Хто виграє, а хто програє в цифрах

Певні переваги в цій ситуації можуть отримати переробники олійних культур. Не сплачуючи експортне мито з продуктів переробки, вони зможуть закуповувати сировину за вигіднішими цінами, ніж ті, що пропонують трейдери з урахуванням мита, кажуть учасники аграрного ринку.

За оцінками голови Центру досліджень продовольства та землекористування KSE Олега Нів’євського, у разі введення мита на ріпак переробники зможуть отримати вигоду в розмірі близько 1,3 млрд грн, на сою – 4,4 млрд грн.

Фермери через запровадження 10-відсоткового мита на експорт ріпаку, за розрахунками експерта, можуть втратити 7,6-7,7 млрд грн, на експорт сої – 9,1-9,3 млрд грн.

Водночас надходження до бюджету з мита на сою та ріпак принесуть близько 11 млрд грн. Однак загальна арифметика не така позитивна: чисті економічні втрати для країни, за розрахунками Нів’євського, становитимуть 280-670 млн грн.

Може, не все так погано? Приклад соняшника

У 1999 році уряд запровадив 23-відсоткове мито на експорт соняшнику, щоб стимулювати внутрішню переробку. Однак через недосконалість законодавства експорт насіння тоді навіть зріс.

У 2001 році урядовці позбавилися лазівок і експорт знизився до незначного рівня. Після вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ) у 2008 році ставку мита поетапно знизили до 10%.

Після введення експортного мита на соняшник обсяги внутрішньої переробки цієї культури в наступні 17 років зросли в девʼять разів, а експорт – у 20 разів. У 2022 році Україна займала позиції лідера-експортера соняшникової олії, забезпечуючи до 50% світової торгівлі. У 2023-2024 маркетинговому році – залишалася провідним світовим експортером навіть попри війну.

Аналогія із соняшником слугує основним історичним обґрунтуванням введення мита на сою та ріпак. Разом з тим, довгострокові наслідки виявилися неоднозначними: на ринку сформувалася висока концентрація переробних потужностей у руках кількох великих компаній з перерозподілом прибутку від фермерів до переробників.

Крім того, фермери без власної переробки через митний бар’єр змушені були продавати насіння на світовому ринку дешевше, ніж могли б, і втратили конкурентну перевагу в зовнішній торгівлі.

Водночас мито дозволило переробникам отримати доступ до стабільного та дешевого ресурсу. У наступні роки це сприяло масштабуванню виробництв, а засіяні соняшником площі зростали відповідно до попиту переробників.

Таким чином, експортне мито на насіння соняшнику відчутно вплинуло на розвиток переробної галузі та експортний потенціал України, але водночас стало джерелом структурних перекосів в аграрному секторі на користь переробників.

Хто у виграші

Експортні мита мають на меті стимулювати внутрішню переробку, але вони можуть призвести до скорочення посівів сої та ріпаку як менш вигідних культур для реалізації. Крім того, мито штовхає їх у непряму цінову залежність від великих переробників в Україні.

Останні можуть виграти від цієї ситуації, оскільки купуватимуть сировину за нижчими цінами, ніж пропонують трейдери фермерам на експорт, збільшуватимуть свої прибутки й отримуватимуть частину сої та ріпаку від дрібних і середніх господарств.

Ситуація з новим митом для переробної галузі – це як ковток свіжого повітря, особливо на тлі того, що наразі в Україні будуються щонайменше 11 олійних заводів, а наявні, з переробки соняшнику, завантажені на менш ніж дві третини. Як зазначали в асоціації "Укроліяпром", причиною цього стала нестабільна пропозиція сировини з боку аграріїв та орієнтація експортерів на зовнішні ринки ріпаку і сої.

За даними Жемердеєва, сукупні виробничі потужності з переробки олійних культур становлять близько 22 млн тонн, при цьому очікуваний обсяг виробництва – близько 20,5 млн тонн. З них заводи з переробки сої завантажені майже на половину, ріпаку – на 20%.

У 2024-2025 маркетинговому році Україна виробила 9,7 млн тонн сої та ріпаку, третина обсягу пішла на експорт: майже 3,8 млн тонн та 3,2 млн тонн відповідно. Після початку дії мит частина цього об’єму може піти на олійні заводи.

Крім того, такі переробники, як Kernel (найбільший переробник олійних в Україні), часто мають власні площі для вирощування культур. Вони можуть як експортувати сою та ріпак без мит, використовуючи власну логістику, так і займатися продуктами переробки, скуповуючи сировину у фермерів без логістики.

Історія із соняшниковим митом 1999 року, яке згодом стало каталізатором масштабної переробки та значного зростання експорту соняшникової олії, є прикладом того, як держава може впливати на розвиток галузі. Однак чи ефективний цей механізм для інших культур, зокрема для сої та ріпаку, і чи не загострить він проблему концентрації ринкових потужностей у руках великих гравців?