ШІ-гонка, фінанси Трампа і трансформація війни: головні бізнес-книги року від FT
Одне з найвпливовіших ділових видань світу Financial Times уже 20 років поспіль обирає найкращу бізнес-книгу року. Яка робота тріумфувала цьогоріч?
Відзначаючи лауреатів, журі намагається привернути увагу до головних тенденцій світової економіки у певний період. Тому у 2022 році, на тлі початку великої війни в Україні та руйнування логістичних ланцюжків і загострення геополітичної боротьби між США та Китаєм за технології майбутнього, цілком очікувано тріумфувала книга "Війна чипів".
Проте переможець 2023 року здивував світ. Попри загальний інтерес до стрімкого розвитку штучного інтелекту (ШІ) після виходу у світі чат-бота ChatGPT торік – вперше за час існування премії – перемогла праця про менеджмент: книга "Правильний вид неправильного: чому навчання невдач може навчити нас процвітання" професорки Гарвардської школи бізнесу Емі Едмондсон.
Проте, ШІ залишається у фокусі FT – цьогоріч тріумфувала книга журналістки Bloomberg Пармі Олсон "Перевага: ШІ, ChatGPT і гонка, яка змінить світ". Це вже вчетверте за останні п'ять років головну нагороду здобуває книга, присвячена розвитку техносектору.
Книга розповідає про конкуренцію у розвитку ШІ між "батьками" OpenAI Семом Альтманом і DeepMind Демісом Хасабісом. А також про те, як під тиском впливових покровителів, Microsoft і Google, ці стартапи поступово відходять у бік комерціалізації своїх продуктів.
Які ще книги претендували на премію? І чим Supermacy вирізняється серед інших фіналістів?
Як обирали переможця
Процес відбору лауреатів ювілейної премії був таким же, як і в попередні роки: автори та видавці могли подавати заявки з 22 квітня по 30 червня на спеціальному сайті.
Надійшло понад 600 заявок – у серпні журналісти FT відібрали список із 16 претендентів. До нього увійшли книги про ШІ-гонку та вплив штучного інтелекту на підбір персоналу, роль Amazon у світовій електронній комерції, систему оборонних закупівель США та боротьбу за літій – критично важливий метал для галузі електромобілів.
Також у переліку – економічний аналіз релігій та дослідження змін у корпоративному секторі в епоху цифровізації. Крім цього, організатори премії відзначили автобіографію колишнього трейдера свопів у Citigroup Гері Стівенсона та книгу про співзасновника Microsoft Білла Гейтса.
Після перемоги Дональда Трампа на виборах у США особливу увагу привернуло розслідування репортерів NYT про його фінанси – "Щасливий невдаха: як Дональд Трамп розтринькав статки свого батька і створив ілюзію успіху". "Рас Бюттнер і Сюзанна Крейг зібрали податкову інформацію та провели десятки інтерв’ю з джерелами, аби дізнатися правду, яка стоїть за заявами Трампа про те, що він побудував процвітаючу багатомільярдну бізнес-імперію", – описує книгу FT.
У вересні журі, до складу якого, крім редакторки FT Рули Халаф, увійшли представники Nikkei, Чиказької бізнес-школи, Schroders та Mozilla, обрало шістьох фіналістів. В цей перелік потрапили, зокрема, дослідження впливу ШІ, економіки племінних інстинктів та питання довголіття.
Пармі Олсон отримала від Financial Times нагороду в 30 тис. фунтів стерлінгів, п’ять інших фіналістів – по 10 тис. фунтів. Книги переможниці і фіналістів можна придбати англійською в українських книгарнях та на Amazon.
Фіналісти
"Корпорація у 21 столітті: Чому (майже) все, що нам розповідають про бізнес, – неправда". Джон Кей пише про зміни в бізнес-мисленні та боротьбі за довіру споживачів.
Він описує дві великі хвилі в теорії та практиці бізнес-менеджменту. Перша була пов'язана з рухом акціонерної вартості в останній чверті 20-го століття, коли бізнес-лідери невпинно прагнули до короткострокових прибутків, щоб підвищити ціни на акції їхніх компаній.
Друга ж почалася, коли економіка знань вивела вперед молодшу, більш холоднокровну групу бізнесменів. Обидві хвилі зараз співіснують.
На прикладах занепаду колишніх корпоративних ікон, таких як General Electric, Imperial Chemical Industries та Deutsche Bank, автор робить висновок, що перша хвиля фінансіалізації працює краще для фінансистів, ніж для тих, кого фінансують, і що, доведена до крайнощів, акціонерна вартість була "найдурнішою ідеєю у світі".
Але все ж акціонерна вартість залишається впливовою в багатьох радах директорів, навіть попри те, що компанії нової економіки, такі як Meta, Apple та Alphabet, покладаються на інтелектуальний, а не фінансовий капітал. На зміну командно-адміністративним і транзакційним відносинам прийшла співпраця, залучення співробітників до прийняття рішень і спільне відчуття мети.
За словами Кея, взаємодія цих хвиль призвела до парадокса: споживачі люблять продукти, але ненавидять виробників. Незважаючи на те, що світовий бізнес пропонує приголомшливо інноваційні продукти та послуги, він втратив довіру громадськості.
"У 21 столітті наші найбажаніші товари та послуги не лежать на складах чи на контейнеровозах: вони з'являються на вашому екрані, поміщаються у вашій кишені чи займають вашу голову. Але навіть коли ми споживаємо більше, ніж будь-коли раніше, великий бізнес стикається з кризою легітимності.
Фармацевтична промисловість створює вакцини, що рятують життя, але втратила довіру громадськості. Збільшення розриву в оплаті праці між керівниками та працівниками дестабілізує наші суспільства. Facebook і Google мають більше клієнтів, ніж будь-яка інша компанія в історії, але їх засуджують", – пише Кей.
"Плем'я: як культурні інстинкти, що нас роз'єднують, можуть допомогти об'єднати нас". Професор Колумбійського університету Майкл Морріс досліджує тему трайбалізму – організації спільноти, яка базується на родоплемінних зв'язках.
"Ми всі чули, як експерти нарікають на зростання трайбалізму, і його звинувачують у всьому – від політичної поляризації до дискримінації на робочому місці. Але Майкл Морріс переконує: наші племінні інстинкти – це таємна зброя людства", – описує книгу FT.
"Ми – єдиний вид, який живе в племенах, котрі можуть розростатися до масштабів, що виходять далеко за межі кланів і спільнот", – пише Морріс.
Він пояснює – людська психологія закладена еволюцією у трьох різних напрямках. Перший – інстинкт однолітка, який спонукає нас наслідувати те, що робить більшість людей. Другий – інстинкт героя: наслідувати найбільш шанованих. Третій – інстинкт предків, який спонукає наслідувати досвід попередніх поколінь.
"Ці племінні інстинкти дозволяють нам ділитися знаннями та цілями і працювати в команді, щоб передати накопичений запас знань наступному поколінню. Замість того, щоб висміювати племінні імпульси за їхню ірраціональність, ми можемо визнати їх потужними важелями, які підвищують продуктивність, зцілюють розколи і запускають шокові хвилі культурних змін", – резюмує Морріс.
"Імператив довголіття: Побудова кращого суспільства для здоровішого і довшого життя". Професор економіки Лондонської бізнес-школи Ендрю Скотт закликає до кардинальних змін в тому, як ми думаємо про здоров’я, старіння та майбутнє.
За його словами, у 20 столітті сталась революція в очікуваній тривалості життя. Незалежно від того, чоловік ви чи жінка, народилися на півдні чи півночі світу, ви можете розраховувати на те, що проживете набагато довше, ніж попередні покоління.
"Але замість того, щоб сприймати це як дорогоцінний дар додаткового життя, ми бачимо в цьому тягар: старіюче населення, яке переслідують недуги, залежить від постійно зменшуваної кількості молодих людей, які повинні їх підтримувати.
Так не повинно бути. Довше життя може стати джерелом надії та реалізації, якщо ми скористаємося можливістю реалізувати вічнозелений порядок денний, в якому ми будемо вести сталий спосіб життя як для себе, інвестуючи у свої фінанси, здоров'я, навички та стосунки, щоб підтримати довше життя, так і для планети", – пише Скотт.
Імперативом, на його думку, є переформатування світу таким чином, щоб якомога більше людей могли насолоджуватися перевагами довшого життя. Він прагне відійти від наративу про "старіюче суспільство", а виступає за "суспільство довголіття", яке сприймає і планує той факт, що безпрецедентна кількість людей може прожити близько 100 років.
"Підрозділ X: Як Пентагон і Кремнієва долина змінюють майбутнє війни". Керуючий партнер Shield Capital Радж Шах та колишній спеціальний помічник голови Об'єднаного комітету начальників штабів США Крістофер Кірхгофф пишуть про масштабну трансформацію способів ведення війни – настільки ж глибоку, як винайдення пороху чи початок ядерної ери.
Літаючі автомобілі, безпілотники зі штучним інтелектом та мікросупутники, здатні відстежувати несанкціоновані об'єкти – все це і багато іншого стає частиною арсеналу Міністерства оборони США.
Донедавна Пентагон був відомий своїми незручними відносинами з Кремнієвою долиною і повільними процесами, які гальмували інновації. Підрозділ X був спеціально створений як міст до розробників із Долини, який прискорить передачу найсучаснішого програмного і апаратного забезпечення в бойовий простір.
"Маючи повноваження долати бюрократію і функціонувати майже як венчурна фірма, Шах, Кірхгофф та інші співробітники підрозділу отримали завдання задовольнити нагальні військові потреби за допомогою технологій стартапів, а не так званих "праймів" – компаній-гігантів Lockheed, Raytheon і Boeing.
Зазирнувши до ШІ-лабораторій, майстерень безпілотників, а також на лінію фронту в Україні, Шах і Кірхгофф пишуть, що в умовах, коли Китай наказав усім своїм компаніям надавати свої дослідження і технології для використання у військових цілях, зміцнення відносин між Вашингтоном і Кремнієвою долиною сьогодні – нагальна потреба", – описує книгу FT.
Книга "Зростання: Розплата" економіста Деніела Зюскінда досліджує суперечність між нестримним прагненням до зростання, яке може посилити нерівність і зруйнувати довкілля, та "необхідністю зберегти те, що ми цінуємо".
За останні два століття економічне зростання звільнило мільярди людей від бідності та зробило життя здоровішим і довшим. Однак це процвітання далося величезною ціною: поглиблення нерівності, дестабілізація технологій, руйнування довкілля та зміна клімату.
Вирішення цієї дилеми зростання, наполягає Зюскінд, є нагальним завданням нашої епохи. Для багатьох в епоху млявої продуктивності занепокоєння викликає уповільнення зростання – в Європі, Китаї та інших країнах – і зупинити цю стагнацію є метою кожного політика. Інші ж стверджують, зважаючи на соціальні та екологічні витрати, що єдиний шлях вперед – це свідоме скорочення економік.
Зюскінд у своїй книзі підкреслює, що світ не може відмовитися від зростання і дає поради, щоб "зростання краще відображало те, що ми насправді цінуємо".
За його словами, світовим лідерам варто зосередити увагу на балансі зростання, а не на його масштабах. Занадто довго вони розглядали гонитву за зростанням як спосіб уникнути складних компромісів щодо того, хто що отримає. Але компроміси неминучі, і це варто визнати, вважає Зюскінд.
Наприклад, вільна торгівля може призвести до втрати робочих місць, підриваючи "традиційні джерела колективної ідентичності та спільної мети". Поширення нових цифрових технологій у соцмережах може бути благом для акціонерів, але також може призвести до концентрації завеликої влади в одних руках.
"Політичні рецепти Зюскінда зосереджені на тому, як генерувати нові ідеї. Вони включають дотримання правила, що патентувати можна лише "неочевидні" речі, на відміну від нинішніх політик, які надають захист "пристрою для полегшення однієї дії.
Політики повинні експериментувати з призовими фондами для наукових відкриттів і пожвавити сектор досліджень і розробок. Наприклад, британський уряд не повинен хвалитися тим, що планує щорічне фінансування досліджень і розробок у розмірі третини від того, що витрачає Alphabet", – пише FT.
"Кожна інновація має свою ціну". Про що книга переможниці
Пармі Олсон – колишня журналістка WSJ та Forbes, а нині – технологічна оглядачка Bloomberg. У 2012 році вона випустила свою першу книгу We Are Anonymous, в якій дослідила діяльність хакерського активістського руху Anonymous.
"Перевага: ШІ, ChatGPT і гонка, яка змінить світ" – її друга книга. Нагороду від FT та 30 тис. фунтів стерлінгів призових вона отримала на церемонії в Лондоні 9 грудня.
В цій книзі вона описує конкуренцію між двома лідерами ШІ-індустрії – співзасновника DeepMind Деміса Хассабіса та Сема Альтмана з OpenAI.
"Якщо звести все разом, майбутнє ШІ було написане двома людьми: Альтманом і Хасабісом. Завдяки Альтману світ отримав ChatGPT. Завдяки Хасабісу ми маємо ШІ так швидко", – підкреслює журналістка.
"Олсон блискуче описує розвиток штучного інтелекту як захоплюючу гонку між одержимим іграми Хассабісом та фанатом цифр Альтманом за оволодіння технологією, побудову бізнесу та домінування в технологічному майбутньому", – пояснила її перемогу редакторка FT Халаф.
"У той час, як Альтман вимірював успіх цифрами, чи то інвестицій, чи то людей, які використовують його продукт, Хассабіс гнався за нагородами. Деміс часто говорив співробітникам, що хоче, аби DeepMind отримав від трьох до п'яти Нобелівських премій протягом наступного десятиліття", – пише Олсон.
Це твердження вже підтвердилось – цьогоріч Хассабіс отримав Нобелівську премію з хімії за розробку ШІ AlphaFold2, який навчився передбачати структуру білків і те, як вони складуться у тривимірні форми. За допомогою цієї ШІ-моделі вченим вдалося передбачити структури практично всіх з 200 млн білків, відомих науці.
Попри відмінності між Хассабісом та Альтманом, журналістку також зацікавила їхня схожість. Обидва вважали, що загальний штучний інтелект (AGI) – точка, в якій ШІ перевершує когнітивні здібності людини – вирішить багато нинішніх соціальних негараздів і проблем. Обидва поділяли занепокоєння щодо недостатнього регулювання та надмірного корпоративного контролю над ШІ.
"Обидва намагалися створити структури управління, щоб трохи відокремити технологію і забезпечити належний нагляд за нею, – і обидва не змогли цього зробити", – визнає Олсон.
"Генеративний ШІ обіцяє зробити людей продуктивнішими і дати нам більше корисної інформації за допомогою таких інструментів, як ChatGPT. Але кожна інновація має свою ціну", – додає вона.
Google зараз контролює DeepMind, тоді як Microsoft підтримує OpenAI.
"Досить утопічні, гуманітарні ідеали засновників відійшли на задній план, оскільки вони все більше і більше зближувалися з двома дуже великими технологічними компаніями", – зауважує Олсон. Вона пояснила, що задумала книгу частково як попередження про необхідність належного регулювання нової технологічної олігополії.
Її занепокоєння щодо взяття ШІ на озброєння виключно заради комерційної вигоди цілком зрозуміле. Деякі стартапи з розробки ШІ-чат-ботів вже заохочують емоційний зв'язок між користувачами та ботами.
Вона занепокоєна рекламними моделями, які можуть спричинити звикання до використання чат-ботів. "Постачальнику стане важче думати про благополуччя користувача, оскільки його бізнес-модель залежить від того, щоб ця людина залишалася в його застосунку якомога довше", – побоюється авторка.
Але чи не запізно накладати регуляторні та етичні обмеження на ШІ, враховуючи, як швидко він розвивається? Олсон вважає, що ні. За її словами, ще є час вплинути на те, як техногіганти розробляють свої алгоритми, щоб вони були безпечнішими та менш упередженими.
При цьому вона визнає, що в майбутніх дослідженнях, найімовірніше, доведеться визнати важливість перемоги Трампа на виборах і наближеність Ілона Маска до нього.
Маск був співзасновником OpenAI разом з Альтманом, а потім створив власний стартап xAI, який займається підготовкою конкурента ChatGPT і Gemini від Google під назвою Grok. "Чесно кажучи, я здивована тим, як швидко Grok виріс з точки зору його здатності залучати інвестиції", – визнає Олсон.