Збагачення для своїх. Як війна вугільних "смотрящих" може зірвати підготовку до зими
"Що таке українська енергетика? Якщо цим довго займатися на державному рівні, то швидко приходить розуміння, що є певні "теми", на які краще не звертати уваги та в які не варто лізти. Тому чиновники часто заплющують очі на окремі процеси".
Ці слова співрозмовників ЕП на енергетичному ринку влучно описують причини масштабних проблем, які роками формувалися в українській вугільній галузі.
Найбільш яскравий приклад – ситуація навколо єдиної в західному регіоні збагачувальної фабрики "Червоноградська". Цей стратегічний актив історично перебував під впливом різних груп, хоча державі належать майже 40% його акцій.
Ось лише кілька відомих імен, які в різні роки мали стосунок до підприємства: ексдепутатка забороненої ОПЗЖ Наталія Королевська, колишній та чинний вугільні "смотрящі" Віталій Кропачов та Андрій Венгрин, бізнес-партнер та близький соратник Ігоря Коломойського Євгеній Геллєр. Деякі з них виїхали з країни та перебувають у розшуку, інші тривалий час сидять у СІЗО за махінації у вугільній сфері. Лише на "Червоноградській" роками нічого не змінюється.
На п'ятий рік великої війни стратегічне підприємство лишається під впливом "смотрящих", які через підконтрольних менеджерів довели його до банкрутства та зупинки. Це відбувається під носом у міністра енергетики Дениса Шмигаля напередодні складної зими, підготовці до якої президент Володимир Зеленський приділяє особливу увагу. Хто і як доводив цінний актив до банкрутства, чому влада заплющувала на це очі та яким може бути вихід із ситуації?
Кругообіг "смотрящих"
Побудована наприкінці 1970-х років Червоноградська вуглезбагачувальна фабрика входила до єдиного виробничого комплексу з шахтами заходу України. У 1990-х виробничий ланцюжок був зруйнований: вугледобувників передали до складу державних об'єднань "Львіввугілля" та "Волиньвугілля", а фабрика з колосальною потужністю 9,6 млн тонн на рік перейшла до Львівської вугільної компанії.
У роки президентства Віктора Ющенка її контролював Віктор Тополов, який був міністром вугільної промисловості. Після приходу до влади Віктора Януковича компанія увійшла до орбіти "вугільної баронеси" з Луганська Наталії Королевської. Після обрання президентом Петра Порошенка Королевська втратила контроль над підприємством, хоча пов'язані з нею структури залишалися власниками понад 60% акцій материнської Львівської вугільної компанії. Як так вийшло?
Формально – завдяки розпочатій у 2015 році процедурі банкрутства компанії (її ініціював тоді ще російський Альфа-банк за борг 11 млн грн), під час якої розпорядником майна фабрики став Володимир Постоленко. У цей час контроль над активом отримав Андрій Венгрин, який лобіював призначення Постоленка.
Андрій Венгрин – ексрадник колишнього міністра енергетики та вугільної промисловості Володимира Демчишина, якого називають "смотрящим" за державним вуглепромом на заході країни. Зараз Венгрин не обіймає офіційних посад, але через своїх ставлеників лишається куратором потоків у вугільній галузі та розширює коло інтересів у сегменті відновлення енергетики.
Зусиллями Венгрина Постоленку вдалося зберегти свою позицію на підприємстві і після призначення у 2016 році головою Міненерговугілля Ігоря Насалика. Утім, після чергової зміни влади та заміни профільного міністра ротації пройшли і в керівництві "Червоноградської". На цьому етапі в гру вступив Євген Геллєр.
Євген Геллєр – бізнес-партнер Ігоря Коломойського, ексдепутат кількох скликань парламенту, якого пов'язують з впливом у промислових та фінансових колах. Виконував роль "касира" Партії регіонів.
"Коли Геллєр зайшов на "Центренерго" (за президентства Зеленського), вони поставили свого директора і фактично контролювали фабрику. Останнім часом цей вплив зменшився і більше контролю повернулося до Венгрина", – зазначає співрозмовник ЕП в Міненерго. Завдяки чому забезпечується цей вплив і яким чином він постійно переходить від одного "смотрящого" до іншого?
Річ у тім, що через катастрофічну ситуацію "Червоноградська" з 2018 року перебуває в санації, а її майном управляє арбітражний керівник. Наразі в судах розглядається низка справ про незаконність призначень арбітражних керівників. Якщо не вдаватися в юридичні подробиці, то саме ці нескінченні суди вирішують, хто отримає контроль над стратегічним підприємством.
Щоправда, напередодні суди винесли два важливі рішення. Перше – про визнання незаконним призначення арбітражним керівником Володимира Юрченка, куратором якого, за даними співрозмовників ЕП, є "смотрящий" Венгрин. Другим рішенням суд підтвердив законність відсторонення Ірини Степаненко, яка, за даними джерел ЕП, працювала під контролем Геллєра.
Тепер комітет кредиторів має визначити нового арбітражного керівника, який відповідатиме за санацію Львівської вугільної компанії. Однак з огляду на попередній досвід виникає логічне та багато в чому риторичне питання: чи не виявиться і цей "новий менеджер" пов'язаним з однією з неформальних груп впливу та чи дійсно щось зміниться в управлінні активом?
Ключове питання – чому держава, володіючи майже 40% "Червоноградської", дистанціювалася від процесу, який впливає на підготовку до зими? Відповіді на нього поки немає, а тим часом стратегічне підприємство із значною часткою держави продовжує деградувати та ризикує зупинитися назавжди.
Яка ситуація на "Червоноградській"
"Через відсутність державного контролю та керування різними "смотрящими" колись важливе для економіки підприємство перебуває в глибокій кризі. Компанія не працює, не має угод на збагачення вугілля і накопичила низку критичних проблем", – ділиться з ЕП представник однієї з державних компаній.
Серед основних – борги із зарплат за кілька місяців, відмова працівників від роботи, знеструмлення через борги, передаварійний стан обладнання та припинення постачання вугілля з листопада 2025 року.
Зупинка або нестабільна робота фабрики б'є по всьому ланцюгу: від видобутку до генерації електроенергії. Підприємство мало б збагачувати сировину для державних компаній "Львіввугілля" та "Волиньвугілля", яка постачається на теплові електростанції державного "Центренерго". Однак головним заробітком "Червоноградської" стало не класичне збагачення, а змішування.
"Це було не збагачення, а змішування шламоконцентрату, який там накопичувався роками. Його додають до рядового вугілля, тобто заходить одна тонна вугілля, а виходять дві. Завдяки додаванню шламу формується додатковий обсяг палива, у чому і полягає економіка схеми. Якість такого вугілля не завжди відповідає вимогам ТЕС, але якщо на прийомці є своя людина, то це питання вирішується", – пояснює співрозмовник ЕП в одній з енергетичних компаній.
За його словами, через відсутність контролю частина вугілля з державних шахт продавалася приватним структурам за заниженими цінами, а використання шламів дозволяло відвантажувати товар на "Центренерго" за ринковими. Також під час збагачення вилучався крупний концентрат, який реалізовувався окремо.
У результаті державні шахти регіону скорочували видобуток, втрачали доходи та накопичували мільярдні борги за податками та електроенергією. "Існує ризик остаточної зупинки, що призведе до більшого падіння видобутку на шахтах, втрати робочих місць і бюджетних надходжень", – додає співрозмовник ЕП.
Які шляхи вирішення
Після втрати більшості збагачувальних потужностей на Донеччині та Луганщині "Червоноградська" має шанс отримати друге дихання. Залишилися дрібниці: всього лише поставити крапку в багаторічному конфлікті двох вугільних "смотрящих", які чомусь досі існують на п'ятому році великої війни.
Опитані ЕП експерти та учасники ринку відзначають, що з юридичної точки зору це складна історія. "Судові суперечки тягнуться роками і можуть тривати ще стільки ж, якщо держава нарешті не втрутиться і не наведе лад. Повністю законний шлях – це націоналізація", – переконаний співрозмовник ЕП в уряді.
"Зараз ідуть процеси, щоб змінити контроль. Є спроби посунути Венгрина в судовому порядку через зміну арбітражного керівника, але зробити це складно. Схоже, простими методами побороти це свавілля не вийде", – додає він.
Як саме держава це робитиме – питання відкрите. "Можливо – за аналогією з рішеннями, які ухвалювалися щодо інших стратегічних активів. Так, як було з "Укрнафтою", Кременчуцьким НПЗ, "Мотор Січчю", "Запоріжтрансформатором" та "Автокразом", – розмірковує співрозмовник ЕП в парламенті.
На його думку, це дозволило б відновити державний контроль над активом і завантажувати підприємство вугіллям. У перспективі – створити фінансові та організаційні передумови для роботи фабрики в складі вертикально-інтегрованого ланцюга з державних підприємств: шахта – фабрика – ТЕС.
"Якщо все нормально запрацює, то держава отримає податкові надходження та прогнозованість у підготовці до зими, а генерація – додатковий ресурс. Ключове питання – чи візьмуться Свириденко та Шмигаль за розвʼязання накопичених проблем чи залишать усе на відкуп "смотрящих". Часу до наступної зими залишається дедалі менше", – резюмував співрозмовник ЕП в парламенті.