Стагфляція та збідніння населення: як Кремль розплачується за війну

Після початку вторгнення до України всередині російської економіки виник масштабний фронтовий попит, який поглинає великі обсяги матеріальних та людських ресурсів. Поглинає непродуктивно, оскільки ці ресурси просто "спалюються".

Впродовж 2021-2024 років видатки федерального бюджету РФ на оборону та безпеку зросли втричі: з 5,91 трлн руб до 16,2 трлн руб. У 2025 році вони вийдуть на рекордний обсяг у близько 20 трлн руб, враховуючи динаміку перевитрат федерального бюджету за січень-серпень.

Цьогоріч РФ витратить на війну понад 9% ВВП або 47% видатків свого бюджету, що вище, ніж в останні роки існування Радянського Союзу. При цьому доходи РФ значно просіли через зниження цін на енергоносії. Їхній експорт за січень-липень 2025 року знизився на 5,1% порівняно з аналогічним періодом 2024-го: зі 135 млрд дол. до 119 млрд дол.

Перед початком своєї війни Росія створила "фінансову подушку" – Фонд національного добробуту (ФНБ). Проте його ліквідна частина за останні 3 роки зменшилася зі 142 млрд дол. до 40 млрд дол., втім цей залишок – переважно у юанях та підсанкційному золоті.

Як наслідок загальноекономічний баланс в Росії порушився, і така гостра форма цього дисбалансу доходів та видатків склалася саме у 2025 році. Безслідно для економіки це минутися не може.

Що змінилось в російській економіці у 2025 році

Доступні дані показують різке скорочення виробничої активності росіян. ВВП Росії у липні 2025 року зріс на 0,4% відносно липня попереднього року, хоча у 2023-2024 роках зростання становило 4,1% та 4,3% відповідно.

Хоча переробна промисловість все ще зростає (на 0,8% проти 5,6% у 2024 році), проте вперше в "мінус" вийшло виробництво у "цивільних" секторах: харчової, легкої та деревообробної промисловості. На 3,3% впало виробництво металургії, на 3,2% – енергетичного обладнання, на 8,2% – будівельних матеріалів. Падіння останнього пов'язане зі згортанням пільгової іпотеки, а металургії – із санкціями та уповільненням будівництва.

Причина скорочення промисловості – війна та високі воєнні видатки, яким приноситься в жертву цивільна економіка. Навіть військово-промисловий комплекс (ВПК), попри високі бюджетні видатки, у рази сповільнив зростання. Наприклад, у січні-липні 2025 року виробництво хімічних речовин (зокрема, вибухівки) впало на 0,1% (хоча рік тому зростало на 3,3%), комп’ютерів та електроніки зросло на 14,9% (проти 27,2%), автотранспортних засобів (зокрема, вантажівок та легкої бронетехніки) впало на 17,8% (рік тому виробництво зростало на 19,5%).

Отже, навіть накачані воєнними замовленнями сектори економіки сповільнюються. З іншого боку це ілюстрація "байки" про успішне імпортозаміщення в Росії після виходу звідти частини західних компаній.

Рекордний дефіцит та збідніння населення

У січні-серпні 2025 року видатки федерального бюджету РФ зросли на 21% (з 23,1 трлн руб до 27,9 трлн руб). Водночас доходи зросли лише на 3% – до 23,7 трлн руб, переважно завдяки не нафтогазовим надходженням. Як наслідок, у Росії виник небачений за останні десятки років бюджетний дефіцит, який за 8 місяців цього року досяг 4,2 трлн руб або 1,9% ВВП – у 4 рази більше, ніж за аналогічний період 2024 року.

При цьому в Росії більше нема "заощаджень" у вигляді ФНБ, які могли б компенсувати дефіцит. Тож наразі це роблять, випускаючи облігації федеральної позики (ОФЗ). Їх купують переважно банки, для чого залучають кошти від Центробанку РФ через механізм РЕПО. Відтак, ЦБ РФ фактично здійснює емісію для покриття дефіциту. Наразі щотижневі обсяги РЕПО становлять майже один трильйон рублів.

Враховуючи, що темп росту доходів російського бюджету втричі нижчий за офіційну інфляцію, то купівельна здатність цих коштів суттєво знизилася. Аби зберегти реальні воєнні видатки російська влада збільшила їхню частку до 48,5% – майже половини всього бюджету.

Коли російська влада говорить про зростання доходів населення, то оперує офіційним, ймовірно, заниженим показником інфляції. Хоча він становить 9,05% у річному вимірі, проте альтернативні розрахунки вказують на те, що реальна інфляція цьогоріч сягнула 25,6%, а найчутливіші для населення споживчі продукти подорожчали на всі 32%. При цьому номінальне зростання зарплат є значно нижчим за реальну інфляцію, що говорить про стійке зниження купівельної спроможності населення.

Про збідніння росіян говорить й низка соціологічних досліджень. Одне із них вказує на збільшення у домогосподарств частки коштів, які вони змушені повністю витрачати на товари першої потреби із 69% у 2023 році до 86% у 2025 році. Інші повідомлення вказують на різке падіння купівлі в Росії побутової техніки, електроніки та автомобілів, на зростання комунальних тарифів на 35-45% залежно від регіону та про черги за пальним, дефіцит якого виник попри зростання цін.

Найбільше погіршився економічний стан тих росіян, які не дотичні до війни. Так, якщо контрактний найманець отримує до 5 млн рублів на рік (разом із "підйомними"), то доходи основної маси населення становлять 500-700 тис. рублів на рік. При цьому частка населення, дотичного до війни (наймані солдати та працівники ВПК разом із сім’ями) становить близько 20% від усіх мешканців Росії.

Економічні закони

"Ігри" з монетарними інструментами можуть легко завести Росію до стагфляції або гіперінфляції. Зрештою, вже зараз реальна російська інфляція знаходиться у зоні галопуючої.

Очевидно, що це розуміє макроекономічний блок російської влади, тому застосовує окремі елементи жорсткої монетарної політики у вигляді високої облікової ставки (донедавна – 20%) та завищеного курсу рубля (донедавна – 80 руб. за долар). Разом з цим російському Центробанку доводиться продовжувати емісію рубля для фінансування воєнних видатків. Відтак, грошова база зростатиме й надалі без відповідного покриття товарами та послугами.

У 2022-2025 роках грошова широка маса в Росії зросла на 58,1%, а ВВП – лише на 8,4%. Порівняння навіть офіційних показників демонструє велике випередження темпів зростання грошової маси над доданою вартістю в економіці, яку вона обслуговує. При цьому існують підозри, що темп росту економіки був не таким високим, а можливо навіть від'ємним.

Низькі темпи зростання ВВП та промисловості на тлі високої реальної інфляції – це визначення стагфляції. І, обираючи між гіперінфляцією чи стагфляцією, Центробанк Росії поки що зупинився на останній як на "меншому злі". Проте в умовах стагфляції здійснювати масштабні воєнні видатки без катастрофічних соціально-економічних наслідків неможливо.

Виходом із кризи мало б стати залучення більшої кількості працівників до продуктивної діяльності, збільшення їхньої купівельної спроможності та насичення ринку товарами. Проте для Росії цей шлях заблокований допоки триває війна.

Відмінність між ворогуючими економіками

Українська економіка має такий же воєнний попит, який вимагає величезних ресурсів. Всі податки, які генерує економічна діяльність, йдуть на покриття воєнних видатків. Темпи зростання ВВП невисокі, близько 1% за перше півріччя.

Однак між економіками України та Росії є принципова відмінність: Україна отримує макрофінансову допомогу від Євросоюзу та інших союзників, в той час, як Росія навпаки платить ренту тому ж Китаю, який фактично врятував їхній експорт, але отримав за це низькі ціни на сировину та напівфабрикати. Ймовірно, Росія прагне залучити макрофінансову позику, але їй важко знайти іншого контрагента крім Китаю, який на це погодиться.

Отже, Україна має змогу опиратись на широку фінансову підтримку ззовні, а Росія – лише на власні економічні ресурси. Це робить конструкцію української економічної стійкості міцнішою.

Час грає проти економіки Росії. "Тінь" стагфляції та продовження санкцій – це "ідеальний шторм", який вже невдовзі може там розпочатися. Наразі до цього додається ще один фактор – удари ЗСУ по нафтохімічній галузі. Соціально-економічні наслідки від розпалювання війни для росіян вже наступили.