Без контролю нема "Сенсу". Розслідуючи корупцію в держбанку, головне – не вийти на самого себе

Націоналізований у 2023 році "Сенс банк" уже кілька місяців перебуває в епіцентрі низки масштабних корупційних скандалів. Банк, який після переходу в державну власність став монополістом у сфері обслуговування грального бізнесу, підозрюють у тому, що ним у ручному режимі керували представники бізнес-груп, наближених до Офісу президента (ОП), а згодом – і самі посадовці ОП.

У квітні 2026 року УП оприлюднила кілька епізодів так званих плівок Міндіча, на яких згадувалися керівники "Сенс банку" та НБУ. Згідно із записами, наближені до підсанкційного бізнесмена Тімура Міндіча особи погоджували склад наглядової ради банку. Водночас сам Міндіч радив колишньому міністру оборони Рустему Умєрову "викликати" голову НБУ Андрія Пишного та "Сенс банк" для залучення коштів "потрібним" оборонним компаніям.

У серпні Національне антикорупційне бюро (НАБУ) оприлюднило нові матеріали, пов'язані із "Сенс банком". У них йдеться про те, що в червні 2026 року фактичний контроль над банком перейшов від Міндіча до неназваного високопосадовця Офісу президента, якого фігуранти між собою називають Кирилом Олексійовичем. Останній нібито дав вказівку зібрати 150 млн грн застави за фігуранта справи "Мідас" щодо корупції в Енергоатомі ексміністра енергетики Германа Галущенка.

Кошти для застави проходили, зокрема, через "Сенс банк", де нібито тимчасово "вимкнули" фінансовий моніторинг. В оприлюднених розмовах йдеться про те, що до створення "вікна" у фінмоніторингу державного банку міг бути причетний голова наглядової ради банку, якого раніше нібито погоджували наближені до Міндіча особи.

2 вересня відбулося засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань економічної безпеки, під час якого розглядалося питання призначення наглядової ради "Сенс банку" та порушень, допущених підрозділами фінансового моніторингу установи. Засідання тривало понад пʼять годин, протягом яких депутати чи не вперше допитували керівників ключових фінансових інституцій країни – Нацбанку та Мінфіну.

ЕП переповідає ключове, що прозвучало під час того засідання, а також все, що відомо про можливе використання державного "Сенс банку" представниками влади для особистих потреб.

(Не) залежна наглядова рада

Після націоналізації "Сенс банку" у 2023 році там сформували тимчасовий скорочений склад наглядової ради. Її очолив ексголова наглядових рад Ощадбанку, Укрзалізниці та Укренерго Шевкі Аджунер. Його викликали на засідання ТСК 2 вересня, однак він не з'явився.

Особа Аджунера важлива з кількох причин. Проте найважливіше те, що саме з його ініціативи на державний "Сенс банк" почав працювати Василь Веселий. Останній працював радником наглядової ради банку. За словами заступника голови НБУ Дмитра Олійника, Веселий був радником з питань взаємодії з урядом та комунікацій.

Згідно з "плівками Міндіча", у травні 2025 року Веселий обговорював новий склад наглядової ради банку з наближеним до Міндіча бізнесменом Олександром Цукерманом. Усі люди, які називалися в тій розмові, згодом стали членами ради держбанку.

У державному банку наглядова рада – запобіжник від політичного втручання в роботу фінансової установи. Вона складається з девʼятьох членів, з яких шість – незалежні, три – представники держави (по одному від Офісу президента, Верховної Ради та уряду).

Під час засідання 2 вересня заступник міністра фінансів Юрій Драганчук скаржився, що закон "занадто сильно" захищає незалежність наглядової ради. Мовляв, саме тому уряд не може звільнити її членів навіть попри те, що деякі з них "засвітилися" на плівках НАБУ. "Навіть якщо вони сидітимуть у в'язниці, то, якщо там буде інтернет, вони все одно зможуть брати участь у засіданнях", – заявив він.

Проте приклад "Сенс банку" показав, що надані законом "занадто сильні" гарантії політичної незалежності наглядової ради не спрацювали.

Обирати членів наглядової ради має номінаційний комітет, а затверджувати – уряд. Шорт-лист кандидатів формує рекрутингова компанія. У випадку "Сенс банку" нею була "Екзекьютів сьорч Юкрейн" (AMROP). 2 вересня депутати ТСК допитали директора цієї компанії Вієстурса Лієгіса про процес відбору.

Виявилося, що деяких кандидатів, які потрапили в шорт-лист до номінаційного комітету, внесли туди самі представники цього комітету. Зокрема, Миколу Гладишенка та Олександра Щура додали до переліку кандидатів після дзвінка Лієгісу вже колишньої заступниці голови ОП Ірини Мудрої. На момент відбору Мудра була головою номінаційного комітету.

Коли AMROP провела оцінку Гладишенка, то виявила, що він був далеко не найбільш підходящим кандидатом. Він набрав найменшу кількість балів при оцінюванні, однак усе одно став кандидатом у члени ради.

Крім того, директор AMROP зазначив, що Мудра просила його надати перелік кандидатів у члени наглядової ради Національному банку для "попередньої оцінки", хоча для цього не було законних підстав. Насправді ж Нацбанк мав погоджувати членів наглядової ради лише після того, як їх призначить уряд. Представники регулятора будь-які попередні оцінки заперечили.

Зрештою, номінаційний комітет погодив членів наглядової ради "Сенс банку", а згодом їх призначив уряд. За дивним збігом обставин, усіх їх перед цим нібито "погоджували" Веселий та Цукерман у приватній розмові.

До складу наглядової ради увійшов і Гладишенко, хоча з цим призначенням погоджувалися не всі. Наприклад, Драганчук, який входив до номінаційного комітету, висловив застереження щодо цього кандидата, оскільки в нього не було достатньо релевантного досвіду, а також він раніше працював у збанкрутілому "Дельта банку". Застереження щодо Гладишенка висловили рекрутингова компанія та представники міжнародних фінансових організацій, які входили до номінаційного комітету, але мали право лише дорадчого голосу.

Проблем з призначенням Гладишенка як незалежного члена наглядової ради "Сенс банку" не побачив і регулятор, хоча його представникам було відомо, що він мав бізнес-відносини з Василем Веселим. За словами Олійника, Гладишенко та Веселий були "керівниками і власниками в кількох бізнес-структурах ще до початку повномасштабної війни і навіть ковіду". Регулятор попросив у Гладишенка письмові запевнення, що він незалежний та не пов'язаний з Веселим. Цього виявилося достатньо для його погодження.

Третина застави – через "Сенс"

У записах розмов, які оприлюднило НАБУ в межах операції "Форест Гамп", ідеться про те, що в червні 2026 року Ірина Мудра, з ініціативи якої Гладишенка призначили в наглядову раду "Сенс банку", просила його про допомогу з проведенням платежів у межах внесення 150 млн грн застави за Германа Галущенка.

Гладишенко, який став головою наглядової ради банку, разом з головою правління установи Олексієм Ступаком нібито організували "вікно" в роботі фінансового моніторингу: період, протягом якого підозрілі операції не перевірялися і не блокувалися.

Під час засідання ТСК Олійник заявив, що НБУ дослідив рух грошей на заставу Галущенку "до четвертого коліна" і не знайшов там готівки (на записах фігуранти справи обговорюють "чотири мішки кешу"). Він також додав, що через "Сенс банк" надійшла лише третина від 150 млн грн. Решта проходила через рахунки підставних компаній в інших банках. Регулятор уже почав позапланові перевірки того, чи порушувалися правила фінансового моніторингу в установах, дотичних до внесення застави за Галущенка.

"Ми дамо оцінку і "Сенс банку", і "Ідея банку", і ОТП, і ПУМБу", – заявив Олійник.

Як стало відомо ЕП, у матеріалах дослідження Нацбанку йдеться, що сума застави за Галущенка акумулювалася на рахунку компанії-оболонки, відкритому в ПУМБі, звідки ці кошти переказали на рахунок Вищого антикорупційного суду. За словами Олійника, для внесення застави використовувалося понад 100 компаній, які переказували вільну ліквідність між собою дрібними платежами, аби не викликати підозр фінансового моніторингу.

Таке пояснення НБУ залишає без відповіді два запитання. Перше – якщо через рахунки в "Сенс банку" дійсно пройшла лише третина суми застави за Галущенка, то чому Мудра та Микитась нібито змовилися з керівництвом банку, аби воно організувало "вікно" у фінансовому моніторингу? Друге – чи впливали фігуранти "Форест Гампу" на керівників інших дотичних до внесення застави банків, зокрема "Ідеї", ОТП та ПУМБу? У Нацбанку пообіцяли дослідити ці питання.

Водночас у регуляторі запевнили, що до "Сенс банку" застосовували посилений нагляд, зокрема у сфері фінансового моніторингу, хоча депутати ТСК вважали інакше. Так, за словами Олійника, з 2022 по 2026 рік НБУ провів у банку пʼять перевірок щодо дотримання правил фінансового моніторингу і наклав на установу 51,8 млн грн штрафів.

Із січня 2026 року Нацбанк проводить ще одну перевірку "Сенс банку" – аналізує фінансові операції пʼятьох клієнтів щодо закупівлі товарів військового призначення за кошти держбюджету.

Після оприлюднення записів НАБУ співробітники "Сенс банку", які могли організовувати "вікно" у фінмоніторингу, продовжили працювати на своїх посадах. Члени ТСК намагалися з'ясувати, як це стало можливим. У відповідь вони почули дві версії подій: від Мінфіну та НБУ.

У Мінфіні зазначили, що рішення про звільнення голови банку та особи, відповідальної за фінансовий моніторинг, ухвалює наглядова рада. Мінфін як формальний власник не має впливу на ці процеси. Водночас там нібито направили відповідні звернення до наглядової ради банку, яка залишається недоукомплектованою: у ній є пʼять членів з шести, необхідних для кворуму.

За словами Драганчука, Мінфін діяв "у межах і в спосіб", передбачені законом. Крім цього, уряд призначив кількох нових членів наглядової ради "Сенсу", аби повернути їй правомочність, проте їх ще не погодив Нацбанк. Мінфін звернувся до НБУ з проханням прискорити процедури погодження.

За версією Нацбанку, уряд має достатньо повноважень для ухвалення кадрових рішень у "Сенс банку". Андрій Пишний зауважив, що на період дії воєнного стану уряд може ухвалювати кадрові питання замість наглядової ради, якщо вона не сформована або там немає кворуму. Цікаво, що аналогічну позицію НБУ займає і в суперечці щодо звільнення голови Укрпошти Ігоря Смілянського.

"Ощадний" слід

Серед запрошених на засідання ТСК, присвячене діяльності "Сенс банку", був голова правління Ощадбанку Юрій Каціон. Депутати допитували його щодо епізоду з "плівок Міндіча", оприлюдненому УП. Там Веселий запитує в співрозмовника "Юри" про надійність одного з потенційних членів наглядової ради "Сенс банку" Олега Містюка, на що отримує запевнення: той "на 100%" надійний.

Каціон заперечив, що проводив таку розмову з Веселим, і запевнив, що не обговорював з ним призначень до держбанку. За словами Каціона, востаннє він спілкувався з Веселим стосовно можливої кредитної підтримки "м'ясного бізнесу в Броварах", який постраждав від російської агресії.

Проте згадка на "прослушці" НАБУ чоловіка на ім'я Юрій – не єдиний слід Ощадбанку в цій історії. Аналізуючи біографії фігурантів розслідувань антикорупціонерів, а також осіб, призначених до керівних органів "Сенс банку", нескладно побачити спільну рису: багато хто з них у той чи інший період своєї кар'єри працював в Ощадбанку за часів, коли його очолював нинішній голова НБУ.

Зокрема, у цьому держбанку працював нинішній голова правління Ощадбанку Каціон, а також згаданий вище Містюк (член наглядової ради "Сенс банку"). Останній також входить до наглядових рад двох установ, які контролює НБУ: Розрахункового центру та Національного депозитарію.

Колишня заступниця голови ОП Мудра також працювала в Ощадбанку, де відповідала за судові спори з Росією. Головою наглядової ради Ощадбанку за часів Пишного був згаданий вище Шевкі Аджунер, який привів у "Сенс банк" Веселого. За даними депутатів ТСК, НБУ ухвалив окреме рішення щодо репутації Аджунера, аби призначити його на посаду в "Сенс банк": Шевкі паралельно працював у компанії з російським слідом, але пообіцяв регулятору звільнитися звідти (сама компанія лишалася працювати в РФ нібито для того, аби не втратити там гроші).

Сам Веселий також може бути не чужою для Пишного людиною. Співрозмовники ЕП в політичних колах зазначають, що чоловіки були знайомі через нині покійного депутата "Народного фронту" Андрія Іванчука – однокурсника нинішнього голови НБУ.

Членкиня правління "Сенс банку" Інна Тютюн – дружина Антона Тютюна, заступника голови правління Ощадбанку (зокрема, за часів, коли його очолював Пишний). За даними співрозмовників ЕП в політичних колах та на банківському ринку, вона відповідає в "Сенсі" за гральний бізнес.

Банк став фактичним монополістом в обслуговуванні цього сектору, адже є єдиною установою, яка може проводити платежі в гемблінгу через картки Visa та Mastercard. У коментарі ЕП Інна Тютюн зазначила, що відповідає в "Сенс банку" за весь роздрібний бізнес, зокрема (а не винятково) за гральний.

Ощадбанк – один з найбільших в Україні, тож там працюють тисячі співробітників. Спільне минуле Пишного та всіх згаданих вище осіб у цьому банку може бути лише збігом. Однак чи може цей факт допомогти деяким з них здобути посади в новому державному (націоналізованому) банку? І чи достатньо цього факту, аби пов'язати голову регулятора з процесами, які відбуваються всередині "Сенс банку"?

Поки члени ТСК ламали голови над цими питаннями, сам Пишний звернув увагу на інше. Деякі депутати, які пристрасно допитували представників НБУ та Мінфіну щодо їх обізнаності в ситуації навколо "Сенс банку", самі "засвітилися" на плівках НАБУ.

Так, фігуранти "Форест Гампу" згадують "Давида" та особу, яку НАБУ ідентифікує як "голову одного з комітетів Ради", котрі намагалися встановити контроль над "Сенс банком" після виїзду з України Тімура Міндіча. Після оприлюднення записів Данило Гетманцев, голова фінансового комітету Верховної Ради і за сумісництвом – член ТСК, одразу заявив, що ніколи не намагався впливати на цей державний банк.

Депутат додав, що звернувся до НАБУ, аби дати покази слідчим та пройти поліграф. Проте, зробивши цю заяву, Гетманцев не відмовив собі в задоволенні самому стати "слідчим" і допитати очільника НБУ – попри потенційний конфлікт інтересів у цій справі.

* * *

Якщо після прочитання цієї історії хтось подумає, "яке кому діло до того, що відбувається в одному з державних банків, особливо якщо їх є ще чотири", то важливість цієї справи (крім тієї, що "Сенс банк" могли використовувати представники влади та наближених до неї осіб у власних інтересах) має ще один, неочевидний контекст.

Річ у тім, що "Сенс" – один із системно важливих українських банків. Його націоналізували 21 липня 2023 року. Формальна причина – колишні власники, підсанкційні російські олігархи Міхаіл Фрідман, Пьотр Авен та Андрій Косогов, не могли підтримати установу коштами, коли виникла потреба в докапіталізації. Через це НБУ вивів банк з ринку і звернувся до уряду з пропозицією націоналізувати установу. Відповідну підставу для націоналізації депутати ввели в законодавство напередодні.

Колишні власники банку подали позов до міжнародного арбітражу на Україну. Вони вимагають у держави компенсації за втрачений актив у розмірі 1 млрд дол. Серед аргументів позивачі називають те, що націоналізація "Сенсу" була спланованою, зокрема для того, аби згодом високопосадовці використовували банк у злочинних операціях. Відповідні тези під час попередніх засідань ТСК озвучували деякі депутати, зокрема Гетманцев.