Трава, що приносить до 1500 доларів з гектара. Історія фермера з Житомирщини
Підприємець вклав у міскантус 1 млн дол., коли в Україні мало хто чув про цю рослину. Тепер держава збирається законодавчо визначити землі, на яких можна вирощувати такі культури. Це може стати відкриттям ринку або новим ризиком.
Коли у 2009 році в Кам'яному Броді на Житомирщині зупинився фаянсовий завод, селище почало вимирати. Роботи не стало, люди виїжджали, поля заростали чагарником. Вадим Кричковський, який родом звідси, бачив занепад на власні очі.
Він уже мав агробізнес на Вінниччині. Спершу пробував вирощувати на батьківщині традиційні кукурудзу, жито і соняшник. Піщані ґрунти рідного району результату не дали. "Я почав вивчати, яка культура може рости на деградованих, малопродуктивних ґрунтах і давати економічний результат", – згадує він.
Фермер зацікавився міскантусом – багаторічною злаковою рослиною заввишки до чотирьох метрів, яку в ЄС вирощують для виробництва біопалива та як підстилку для тварин. За словами Кричковського, для цієї культури ґрунт не такий важливий, як опади, а їх в регіоні достатньо. Перші 60 гектарів він з партнером висадив навесні 2023 року. Зараз площа плантацій перевищує 200 гектарів.
Від редакції. Малий та середній бізнеси формують понад половину економіки України. Його представники не можуть лобіювати свої інтереси, як великий бізнес, але вони пристосовуються та знаходять нові шляхи для розвитку.
ЕП поділяє принципи, якими керуються підприємці в постійному прагненні до зростання, тому редакція ділитиметься цікавими історіями про них. Ці історії не про приголомшливий успіх та великі статки. Ці історії про те, як закохані у свою справу українці працюють, дають роботу іншим та діляться досвідом.
Заробіток з гектара міскантусу
Головний бар'єр входження – посадковий матеріал. Одна ризома, тобто корінець, з якого виростає рослина, коштує близько 9 грн. На гектар потрібно близько 20 тис. саджанців. Разом з роботами засаджений гектар обходиться у 200-220 тис. грн. Перші гектари Кричковський та його партнер – співвласники ФГ "Міскантус технолоджи" – фінансували з власних коштів, до банків не зверталися.
"З новими інвестпроєктами в Україні до банків мало хто звертається, бо нема такого виду фінансування як інвестиційний кредит на стартап", – пояснює він. Це і був стартап, тільки аграрний, з довгою дистанцією до отримання віддачі. Рослина садиться один раз, але перші два роки плантація нічого не приносить.
Урожай починають збирати з третього року – 5 тонн з гектара. Наступного року – до 10 тонн, а на пік урожайності плантація виходить на п'ятий-шостий роки і дає 20 тонн біомаси. У 2025 році Кричковський оцінював дохідність вирощування у 500-800 євро з га при собівартості 250 євро. У розмові з ЕП він називає інші цифри.
"Навіть перший урожай у 2026 році переплюнув показники пшениці, бо пшениця через відсутність експорту дешева. На піку врожайності дохідність міскантусу – 1000-1500 доларів з гектара, якщо продавати сировиною", – каже фермер.
Ринок міскантусу, за його словами, на підйомі. Тонна виготовлених з нього пелет (тверде біопаливо) у країнах ЄС коштує 330 євро. В Україні ціна наздоганяє цей рівень. Для експорту потрібно здійснити термообробку міскантусу, тому сировина їде за кордон лише у вигляді пелет. В Україні його купують і пелетами, і тюками, і подрібненим прямо з поля. Найактивніший покупець у ЄС – Польща.
"У Польщі є державна програма переходу на опалення пелетами. На такі види палива перейшло багато господарств, цього року – близько 9 тисяч. Тому там величезний попит і найкраща ціна", – пояснює підприємець.
Міскантус – хороша альтернатива традиційному паливу. За даними Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків, одна тонна сухого міскантусу за енергетичною цінністю еквівалентна 1,7 тонни деревини, 515 куб. м газу, 900 кг кам'яного вугілля або 419 кг нафти. Тобто гектар міскантусу, який щороку дає 15-20 тонн біомаси, за паливною віддачею замінює десятки тонн традиційних енергоносіїв і робить це стабільно, без потреби в новій посадці, упродовж 20 років.
Скільки товару продається на експорт, а скільки залишається в Україні – залежить від сезону. "Ми орієнтуємося насамперед на український ринок: якщо тут високі попит і ціна, то стараємося продавати в Україні. Це відбувається, як правило, під час збирання врожаю, коли потрібно сушити кукурудзу, а, наприклад, у міжсезоння, влітку, більшість урожаю експортуємо в ЄС", – каже Кричковський.
Попит, за його словами, поки що суттєво перевищує пропозицію. Особливо високий він серед аграріїв, які шукають альтернативне паливо для сушіння зерна. "У багатьох фермерів сушарки працюють на дизелі й газі, і вони активно переводять їх на пелети", – додає співвласник ФГ "Міскантус технолоджи".
Розсада – бізнес усередині бізнесу
Раніше Кричковський заявляв про стрімке зростання площ, тепер каже про приріст на 50 гектарів на рік. Причину пояснює відверто. "Ми могли б висаджувати більше власних плантацій, але трохи змінили стратегію. Річ у тім, що виник попит на саджанці і на цьому компанія також заробляє", – пояснює підприємець.
Три роки тому розсади в Україні не було взагалі, саджанці замовляли у Великій Британії. Компанія стала першим промисловим розсадником міскантусу в Україні. Попит на саджанці росте: хто спробував культуру – збільшує площі.
"Тепер у країні є інфраструктура, зареєстровані сорти. Цим займається Інститут біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. Площі там малі, скоріше, дослідні, а ми промислово розвиваємо цей напрямок", – зазначає Кричковський.
Для висадки створили машини
Специфічної техніки міскантус потребує лише під час посадки. Адаптованих машин у ЄС підприємці не знайшли, тому замовили їх розробку в Україні. "На заводі виготовили чотири зразки для власних потреб", – каже Кричковський.
За умови правильного зберігання саджанців, при температурі 1 градус, приживається 90-94% рослин. Збирають міскантус узимку-навесні за допомогою традиційного для агросфери обладнання, тож процес не конфліктує із збиранням інших культур. Якщо міскантус потрібно везти на понад 30 км – його тюкують, якщо переробка ближче – перебивають на січку і перевозять причепами.
Головна технологічна складність – бур'яни, бо зареєстрованих гербіцидів для міскантусу немає. Компанія знайшла рішення завдяки британській грантовій програмі Innovate Ukraine, за допомогою якої придбала обприскувач з елементами ШІ, що розпізнає культуру та вносить засоби лише на бур'яни. Хвороб та шкідників у культури немає, тому фунгіциди й інсектициди не застосовують.
Ризики неконтрольованого поширення рослини мінімальні. За словами Кричковського, за 20 років один кущ розростається максимум на 4 кв. м.
Для переробки будують завод
Наступний крок компанії – пелетний завод у Кам'яному Броді на території колишнього фаянсового заводу. Ділянку викупили, коли там уже були руїни, а рішення продиктоване логістикою, що суттєво подорожчала за останній рік.
"Ми про завод думали давно, але зараз почали діяти. Працюємо над тим, щоб підібрати і встановити обладнання. Урожай, який будемо збирати навесні, перероблятимемо вже на власних потужностях", – говорить Кричковський.
Потужність першої лінії – 2 тонни на годину. Це дозволить переробити весь урожай і деревину з ділянок, які розчищають під нові плантації. Фінансування комбіноване: власні кошти та очікуваний грант від держави на переробне підприємство.
Кричковський називає завод проміжним етапом, кінцева мета – виробництво целюлози. Це стратегічна сировина, потрібна для різних галузей: від паперової до оборонної. Для цього бракує двох речей, і питання не в грошах.
"Інвестиції знайти можна, але інвестор запитує, з якої кількості сировини ми стартуємо. Нам треба хоча б півтори тисячі гектарів з урожайністю мінімум 15 тонн на гектар, тому й пішли поки що на проміжне рішення", – пояснює він.
Друга проблема – брак інженерів і технологів. "З кожним роком стає складніше знайти людей, які розбираються в процесі. Для запуску виробництва доведеться залучати іноземців і навчати українців", – бідкається Кричковський.
Зараз на підприємстві в Кам'яному Броді 36 постійних працівників, а двічі на рік, під час підготовки розсади, додається до 60 сезонних. Повертатися в село люди не поспішають, але переселенці з'являються: агронома й бухгалтера вдалося привезти з Житомира, і вони вже живуть у Кам'яному Броді.
Плани компанії амбітні – 2-2,5 тис. га, але терміни їх досягнення змістилися: раніше називався 2030 рік, тепер – 2032-й. Кричковський пояснює це свідомим коригуванням стратегії: компанія вирішила частину ресурсів спрямувати на виробництво розсади. Наразі готує до посадки ще 700 га в Житомирській області.
Рішення для "воєнних" земель
Україна – найбільш забруднена вибухонебезпечними предметами країна світу. За даними аграрного комітету Верховної Ради, від боїв постраждали понад 13,9 млн га. З початку великої війни державна програма гуманітарного розмінування допомогла очистити лише 15 тис. га сільськогосподарських земель.
Війна залишає в ґрунті не лише вирви, а й хімічний слід. Розриви снарядів розкидають важкі метали, концентрація яких у зонах боїв перевищує фонові показники в десятки й сотні разів. Природне самоочищення таких земель може тривати сотні років, а після грубої рекультивації бульдозерами родючість повертається десятиліттями. Саме тут, за оцінкою науковців ННЦ "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського", може допомогти міскантус.
Кричковський уже подав кілька таких проєктів на програму ЄС "Горизонт Європа".
"Міскантус – багаторічна культура, після розмінування земель її можна посадити і не чіпати ґрунт оранкою, не наражати людей на небезпеку, а щороку скошувати. За цей довгий період земля відновиться завдяки особливостям міскантусу. Зокрема – після його збирання на полі залишається велика кількість біомаси.
Під час вибуху верхній родючий шар землі знищується. Навіть якщо поле розміноване й вирівняне, ефективного вирощування однорічних культур не буде, бо на цих ділянках немає поживних речовин", – пояснює Кричковський.
Мінагрополітики повідомило, що планує врегулювати поняття "сильно деградовані землі" та "енергетичні рослини". За словами міністра Тараса Висоцького, в Україні цих земель – до 2,5 млн га, а директиви ЄС RED II та RED III передбачають стимули для біопалива з енергетичних рослин, вирощених на таких землях.
Наразі поняття "енергетична рослина" в українському законодавстві взагалі не визначене, а від цього залежать умови оренди землі для таких проєктів.
Ініціатива Мінагрополітики потребує доопрацювання з бізнесом та профільними комітетами парламенту, тож остаточно невідомо, чи під розмите визначення "деградовані землі" не потраплять однорічні продовольчі культури.
Для таких підприємців, як Кричковський, відповідь на це питання визначить, залишиться міскантус нішевим експериментом ентузіастів чи стане повноцінним інструментом відновлення мільйонів гектарів, постраждалих від війни.