Росія втратила Starlink і будує заміну. Що відомо про систему "Рассвєт"
Росія активно розбудовує власний супутниковий інтернет – технологію, яка після 2022 року стала добре знайомою українцям завдяки терміналам Starlink.
Якби Росія була нормальною державою, такий проєкт сприймався б як логічний етап технологічного розвитку. У країні з великою територією супутниковий інтернет справді може забезпечити зв'язком навіть найвіддаленіші регіони.
Однак у контексті російсько-української війни ця історія набуває зовсім іншого вигляду. Для України це значна потенційна загроза національній безпеці.
Після втрати росіянами доступу до Starlink вони шукають для своїх військ альтернативу. Хоча створення власних систем у них далеко не завжди успішне, Москва намагається побудувати аналог Starlink – систему "Рассвєт".
Про проєкт, яким займається "Бюро 1440", говорять небагато, але через рік він може стати помітною темою. Якщо росіянам вдасться реалізувати задумане, вони суттєво посилять зв'язок для армії, а в перспективі будуть використовувати супутниковий інтернет для управління дронами, про що навесні говорив Путін.
Якщо це станеться, російська окупаційна армія отримає новий інструмент автономного зв'язку, менш залежний від наземної інфраструктури, іноземних сервісів і вразливих каналів комунікації. Чи здатна Москва побудувати аналог Starlink? Які загрози це створює для України? Що відомо про "Бюро 1440"?
Проєкт "1440"
Російська аерокосмічна компанія "Бюро 1440" з'явилася у 2020 році як проєкт другого за величиною російського мобільного оператора "Мегафон". Спочатку вона мала назву "Мегафон 1440" і була частиною ІТ-компанії "Ікс холдинг".
Проєкт "Мегафону" не був першою спробою створити в РФ супутниковий інтернет. Кремль намагався запустити супутникову систему зв'язку "Ефір" з 2017 року. Тоді для запуску 288 супутників на полярні орбіти планували витратити 300 млрд руб.
У 2018 році РФ оголосила про створення проєкту "Сфера", який передбачав запуск понад 600 супутників для зв'язку, навігації та спостереження за Землею. "Ефір" мав стати частиною цієї системи – зайняти нішу супутникового інтернету.
Проте через рік "Ефір" вилучили з програми: держава розраховувала на приватних інвесторів, але їх не знайшла. У "Сфері" залишилися різні супутникові системи: від наявних "Експресу" та "Луча" до запланованих "Марафону-IoT" та "Скіфа".
Після 2022 року стало зрозуміло, що реалізувати початкові плани Москва не спроможна. На цьому тлі "Бюро 1440" фактично перетворилося на головний російський проєкт у сфері низькоорбітального супутникового інтернету.
Ідея "Мегафону 1440" полягала в тому, щоб оцінити можливості низькоорбітальних супутникових систем для швидкісного передавання даних. На початках мобільний оператор фінансував основні роботи: пошук економічної моделі, вибір технологій, а згодом – і створення прототипів супутників та наземних систем.
У 2021 році до фінансування долучився тепер підсанкційний банк ВТБ, який інвестував 2 млрд руб. та отримав 15% компанії. Оператор розглядав проєкт як гібридну орбітально-наземну мережу, яка мала стати економічно вигіднішою альтернативою прокладанню оптоволоконних кабелів у малонаселені райони РФ.
Наприкінці 2021 року "Мегафон 1440" почав перетворюватися з проєктної лабораторії на окрему компанію. Вона мала розробляти та виготовляти ключові компоненти системи: супутники, абонентські термінали, наземну інфраструктуру.
"Мегафон" та "Ікс холдинг" тоді входили до складу телекомунікаційної групи USM наближеного до Кремля підсанкційного олігарха Алішера Усманова. У 2022 році він продав свою частку в "Ікс холдингу" його засновнику Антону Черепенникову, тому компанія вийшла з групи USM, а проєкт "Мегафон 1440" перейменували на "Бюро 1440". У лютому 2023 року "Ікс холдинг" потрапив під американські санкції.
Масштабування проєкту
У червні 2023 року "Бюро 1440" вивело на орбіту перші три експериментальні супутники місії "Рассвєт-1", які мали перевірити технології зв'язку, наземні станції та роботу бортових систем. Через рік компанія запустила ще три супутники в межах місії "Рассвєт-2". Це були повноцінні прототипи серійних супутників.
Одним із завдань другого запуску стало випробування лазерного зв'язку між супутниками. Без цієї технології супутник не може передавати отриманий сигнал, коли перебуває поза зоною видимості наземної станції, наприклад, над океаном.
Саме лазерні міжсупутникові канали дозволяють створити єдину орбітальну мережу і забезпечити ширше покриття без великої кількості наземних ретрансляторів. Аналогічний принцип використовує Starlink.
За даними компанії, під час випробувань супутникової системи вдалося передати близько 200 ГБ даних, а максимальна швидкість з'єднання сягнула 10 Гбіт/с. "Бюро 1440" також повідомило про успішне встановлення зв'язку між космічним апаратом і власним абонентським терміналом з використанням технології 5G NTN.
У березні 2026 року компанія запустила першу групу з 16 супутників, а наприкінці липня повідомила про виведення на орбіту другої групи апаратів. Після завершення всіх перевірок супутники мають вийти на цільову орбіту.
За словами позаштатного радника президента України Сергія Бескрестнова, більш відомого як "Флеш", наразі на орбіті перебувають до 40 супутників "Рассвєт".
Комерційну експлуатацію мережі "Бюро 1440" планує почати у 2027 році. До цього часу орбітальне угруповання планують довести до 250 апаратів. На думку "Флеша", щоб передавання даних було постійним та стабільним, потрібно запустити мінімум 200-250 таких супутників. До 2030 року "Бюро 1440" хоче розгорнути близько 730 апаратів, а до 2035-го – понад 900.
Чи зможе "Роскосмос" власними ракетами-носіями доставити на орбіту всі супутники "Бюро 1440"? Чи справді заявлена кількість апаратів у наступні роки може перетворитися на повноцінне угруповання, яке зробить широкосмуговий супутниковий інтернет для країни-агресора реальністю?
З одного боку, накладені на космічну галузь РФ після 2022 року санкції викликають сумніви в її здатності виконувати такі складні завдання. З іншого – до початку великої війни "Роскосмос" мав досвід масового виведення супутників на орбіту.
З лютого 2019 року до лютого 2022 року державна корпорація вивела на орбіту 648 супутників компанії OneWeb – одного з головних конкурентів Starlink. Водночас спроба OneWeb зайти до Росії була невдалою. У 2017 році фірма створила спільне підприємство з російським оператором "Гонець", але не отримала частот.
Проти проєкту виступила ФСБ, назвавши його загрозою нацбезпеці. У 2020 році OneWeb вийшла з проєкту, а після початку великої війни "Роскосмос" відмовився запускати супутники без гарантій, що їх не використовуватимуть у військових цілях.
Що таке низькоорбітальні супутники
Низькоорбітальні супутники працюють на висоті 300-2000 км і використовуються для широкосмугового інтернет-зв'язку. Мінус технології в тому, що для стабільного зв'язку потрібне велике угруповання: над кожною ділянкою території має "висіти" хоча б один апарат. Такі супутники поступово сходять з орбіти, їх потрібно міняти.
За таким принципом працюють Starlink та OneWeb. "Рассвєт" теж позиціонується як низькоорбітальний проєкт, але його супутники літають на висоті 800 км – значно вище, ніж Starlink. Ще одна відмінність від Starlink – географія покриття.
"Апарати російського "Рассвєта" розташовуватимуться під іншим нахилом до екватора, щоб покривати північні широти, зокрема Арктику. Росії потрібен не лише зв'язок у віддалених регіонах, а й обслуговування суден, льодоколів та інфраструктури", – пояснює експерт з телекомунікацій Олександр Глущенко.
За його словами, Starlink створювався з іншою логікою. Його головними ринками є країни з великою територією і високим попитом на інтернет: США та Австралія.
Наземні термінали "Рассвєта" важать 15 кг і мають довжину й ширину 60 см. Кожен такий пристрій може забезпечувати швидкість передавання даних до 1 Гбіт/с. Обладнання розробляли з урахуванням російських погодних умов, тому воно має працювати за температури від -40 до +40 градусів Цельсія.
Проблеми для України
На думку співзасновника проєктів Space Cossacks, Lunar Research Service і MySat UA Дмитра Хмари, для організації зв'язку на фронті Росії може бути достатньо меншої кількості супутників, ніж заявлено для комерційного старту проєкту.
"Росіяни можуть переміщувати супутники й фокусувати їх роботу на окремих зонах. Одним з напрямів може бути схід і південь України", – пояснює він.
На думку Глущенка, "Рассвєт" може забезпечувати зв'язок для військ. Система здатна частково замінити Starlink, доступ до якого армія РФ втратила навесні.
Утім, додає Хмара, через перебування супутників "Рассвєта" на вищій орбіті порівняно із Starlink затримка сигналу буде більшою – попри офіційні характеристики. Через це сфера застосування системи може бути обмеженою.
Однак це не заважатиме їй бути корисною для окупантів. "Систему можуть використовувати для зв'язку, передавання відео на командні пункти, керування дронами та наземними роботизованими комплексами", – каже Хмара.
Швидких та простих рішень для протидії новій загрозі небагато. Хмара нагадує, що навіть росіянам не завжди вдається ефективно протидіяти Starlink, хоча вони мають потужні засоби РЕБ і намагаються "засмічувати" інтернет-ефір.
Власне супутникове угруповання може зменшити залежність Москви від зовнішніх або вразливих каналів зв'язку. За оцінкою Хмари, росіяни вимушені рухатися в цьому напрямі. Для них автономний зв'язок – стратегічна мета, додає він.
Це може створити для України серйозну проблему. Досвід використання дронів із супутниковим зв'язком показує, що навіть потужні засоби радіоелектронної боротьби не завжди здатні ефективно протидіяти таким системам.
Основне питання в тому, каже Глущенко, як Захід реагуватиме на створення Росією системи, яку можуть використати під час військової агресії проти нього.
"Захід може пригальмувати цей процес. Важелі – санкції на компоненти, обмеження доступу до критичних технологій, питання частот. Якщо Міжнародний союз електрозв'язку заблокує видачу частот або запустить процедуру їх перегляду, це може суттєво ускладнити Росії розбудову такої мережі", – зазначає він.
Замість висновку
Чи вдасться Росії досягти заявлених цілей – відкрите питання. Спроможності космічної галузі агресора в умовах санкцій оцінити складно. Так само незрозуміло, чи зможе "Роскосмос" вивести свої супутники на орбіту ракетами "Союз".
Водночас проєкт буде дорогим у виробництві та експлуатації. За словами Хмари, вартість російського термінала може бути в сотні разів вищою за Starlink.
Головна проблема – у масштабуванні. SpaceX змогла розгорнути тисячі супутників і масово постачати термінали, бо поставила їх виробництво на потік. Це дозволило створити угруповання з понад 10 тис. супутників і швидко наростити мережу.
Росія навряд чи повторить такий сценарій. Система "Рассвєт" потрапила до останнього пакета санкцій ЄС. Це обмежить її функціонування, ускладнить реалізацію і підвищить вартість. Однак досвід війни проти України демонструє, що Кремль готовий не рахувати витрати, якщо йдеться про військові цілі.
Загроза залишається. Росія може не реалізувати свої плани в заявлені строки, але все одно намагатиметься отримати власний супутниковий інтернет. Питання в тому, коли це станеться і наскільки Україна та її партнери будуть до цього готові.