Молочні Штати Америки. Український набіл з ринку ЄС витіснить продукція з США

У серпні 2025 року США та Європейський Союз досягли рамкової торговельної угоди, яка серед іншого запроваджує безмитний доступ до європейського ринку частині американських молочних продуктів. Очікується, що угода набере чинності у першому кварталі 2026 року.

Для України це тривожна новина. На ринок ЄС зайдуть дешеве масло, сир та сухе знежирене молоко зі Сполучених Штатів – саме ті позиції, на яких тримається помітна частка вітчизняного експорту. Змагатися за цінником з американськими виробниками, а подекуди й із самими європейцями, нині та найближчим часом буде вкрай важко.

Національний банк вже попереджає: нові правила гри здатні погіршити конкурентні умови України в Євросоюзі та відкрити шлях новій хвилі європейських сирів на внутрішній ринок.

Наскільки все погано? Питання не риторичне. Відповідь доведеться давати дуже швидко, і вона може вимагати поступок місцями української продукції на полицях як в ЄС, так в Україні.

Що сталося

Брюссель і Вашингтон ніби й непомітно, але по-справжньому переформатували молочну карту світу. Рамкова угода відкриє для США окремі безмитні двері на європейський ринок: тарифні квоти на 20 тис. тонн молочної продукції, половина з яких – сир.

Йдеться не про вузький коридор, а широкий прохід – від молока та йогуртів до безводного жиру, лактози, морозива і великого списку сирів.

Натомість Сполучені Штати встановлять стелю на мита для європейських молокопродуктів – щонайбільше 15%. Для експортерів із ЄС це передусім означатиме передбачуваність і кінець нервових "тарифних воєн". Хоча така диспропорція все одно виглядає доволі абсурдно.

Масштаб поступок ЄС збив із пантелику навіть загартованих світових гравців. Європейська молочна асоціація нагадала, що країни Mercosur (Аргентина, Бразилія, Парагвай і Уругвай) вибивали із Євросоюзу сирну квоту у розмірі 10 тис. тонн протягом майже двох десятиліть, а США отримали стільки ж одразу. Для порівняння, у 2024 році обсяги імпорту сиру із США до ЄС становили лише близько 500 тонн, йдеться у даних Спілки молочних підприємств України (СМПУ).

Наразі підписана угода – рамкова та потребує додаткового опрацювання. Очікується, що безмитні квоти почнуть працювати вже у першому кварталі 2026 року. Отже, на європейські полиці от-от зайде новий гравець з окремим вхідним квитком. Що це значить для української молочної галузі?

Що по цифрах

До 2025 року український набіл "летів" у ЄС з попутним вітром: мита скасували, тож молочна проукція швидко зайняла місце на європейських полицях. Майже половина вітчизняного експорту молочних продуктів йшла в Євросоюз.

Проте в червні 2025 року цей пільговий режим закінчився і аграрії повернулися до режиму експортних квот зразка 2021 року. У жовтні Рада ЄС схвалила збільшення квот для безмитного ввезення української продукції.

Квота на сухе знежирене молоко виросла з 5 тис. тонн до 15,4 тис. тонн на рік, на масло – приблизно утричі, до близько 7 тис. тонн. Додали обсяг для згущеного молока, сироватки та інших товарів. Квота на галузь тепер становить близько 37 тис. тонн на рік.

Водночас Україна не запроваджувала "дзеркальних" заходів: Київ погодився "обнулити" мита на "молочку" з ЄС згідно з Угодою про асоціацію.

"Мито на імпорт масла та сиру з ЄС знижено удвічі – до 3%. Так, квота безмитного експорту українського масла до ЄС підвищена, але це не вирішує проблему: найближчі пів року експортувати туди збитково навіть без мита", – кажуть аналітики Асоціації виробників молока.

Іншими словами, український ринок для європейців відкритий повністю, тоді як її експорт до ЄС – дозований.

Європейські виробники тим часом матимуть у 2026 році "подвійне поле": безмитний доступ в Україну і нову конкуренцію зі США вдома. Для української галузі, яка вже звикла до європейського ринку, це серйозний "дзвіночок", оскільки тоді надлишок своєї продукції, яку можуть витіснити Штати, європейці будуть "скидати" в Україну, погіршуючи ситуацію для внутрішніх виробників.

Ситуація не на нашому боці

Осінь 2025 року також принесла тривожні сигнали попри нову торгову угоду з ЄС. Через низькі ціни й збитковість у жовтні деякі заводи зупинили виробництво масла – вперше за багато років випуск пішов униз проти минулого сезону. Проблеми з цінами на масло та сухе знежирене молоко аналітики прогнозують до вересня 2026 року.

Склади України вже зараз забиті сухим молоком і маслом. Виробники працюють "в мінус", аби не втратити контракт, або ставлять лінії на паузу, щоб не множити збитки.

"На український експорт молочної продукції до ЄС нині найбільше впливає несприятлива кон'юнктура світового ринку. Тривале зниження експортних цін робить продаж українських товарів до країн ЄС економічно невигідним", – розповів ЕП виконавчий директор СМПУ Арсен Дідур.

У підсумку на українському ринку молочної продукції очікується "ідеальний шторм": неконкурентні ціни у єврозоні, квоти на продаж та імпортний пресинг з ЄС вже у найближчому майбутньому. Як переказують ЕП представники галузі, якщо почнеться наплив імпорту з Євросоюзу, вітчизняні виробники можуть фізично зупинитися.

Експорт до ЄС упирається в ліміт і нерентабельність. Вітчизняним виробникам доведеться продавати менше, а боротися – жорсткіше. За оцінками західних аналітиків, американська продукція дешевша навіть за європейську.

Передусім через масштаб переробки, який дає нижчу собівартість, а також перевиробництво молока. Так, до прикладу, тонна масла у ЄС коштує 6,6 тис. євро, в Сполучених Штатах – 3,3 тис. євро (в еквіваленті). Україна у червні продавала масло за 7,5 тис. євро за тонну.

Вибір перед підприємствами, які переробляють молоко, простий: або знижувати ціну й доходи, або згортати виробництво.

"Зниження цін – один із способів протидії конкуренції, але цей інструмент має межі: виробник не може тривалий час продавати нижче собівартості. Є й інші фактори, які ставлять наші підприємства у менш вигідні умови на власному ринку", – пояснює Дідур.

Покращити цінову ситуацію з українською продукцією може зниження цін на молоко – основний інгредієнт. І це, ймовірно, станеться, якщо переробники почнуть контрактувати менше молока всередині країни.

Що далі

Українська "молочка" заходить у смугу турбулентності де їй обрано роль статиста: присутність обмежена, розігнатися нікуди, навіть якби хотіли.

Якщо у 2024 році до ЄС з України поїхало близько 50 тис. тонн, то вже 2026 року рівень продажів, у кращому разі, притримається біля сумарних квот у 37 тис. тонн. США можуть забрати до 20 тис. тонн – дві третини обсягу України. Те, що не заберуть американці, може "доїсти" сам ЄС.

У власному магазині теж стане тісно: європейська продукція посунеться в Україну, намагаючись компенсувати втрати на своїх ринках від США. Демпінг за кордоном, демпінг на полиці – і заводи України опиняються між молотом і ковадлом.

Такі "ножиці" перерізають перспективи українських виробників. Маржа буде танути з обох боків, хтось може не витримати. Виробники будуть економити на всьому, що "не горить".

"Конкурентний тиск може змусити виробників молочної продукції скорочувати виробництво або шукати нові експортні можливості, щоб зберегти не лише переробні підприємства, а й бізнеси виробників молока", – каже Дідур.

Якщо американська квота виб'ється під нуль, ЄС не підкине Україні жодних преференцій, а світові ціни на молочну продукцію залишаться низькими, 2026 рік ризикує стати одним із найгірших для галузі. Ринок зараз "ламається" під тиском одночасно кількох факторів.

Водночас один сприятливий рух – відновлення попиту з інших ринків, скорочення виробництва в США чи ЄС, сигнал на підвищення світових цін – здатний прибрати найгостріше лезо від горла українських переробників.