Українська правда

Як книгарні тримаються під час війни

Ця зима була не просто холодною. Для українського бізнесу вона стала ще одним іспитом на виживання – після чотирьох із років повномасштабного вторгнення, коли кожен сезон перевіряє на міцність тих, хто ще не здався. Книгарні опинилися в особливо вразливому становищі: не товари першої необхідності, не цифровий продукт, не те, що можна згорнути й перевезти.

"Люди не перестали читати. Вони навчилися купувати інакше — обережно, свідомо, із запитанням: а чи справді це мені зараз потрібно?"

Раціональне споживання як нова норма

Споживчі звички змінилися – і це не просто красива фраза з аналітичного звіту. Це відчувається фізично: менше спонтанних купівель, більше обдуманих рішень. Книжка перестала бути імпульсивним подарунком собі. Вона стала покупкою, яку виправдовують – і перед собою, і перед бюджетом.

Але навіть у цих умовах грудень залишається грудневим. У мережі Vivat фіксують традиційне сезонне зростання трафіку – близько 15% і відповідне збільшення кількості чеків. Цікаво інше: типовий покупець цього сезону – жінка 25-45 років, яка обирає книжки для родини, друзів і колег. Це не імпульсивна покупка на касі. Це обдуманий подарунок з увагою до естетики, до настрою, який книжка має створити.

При цьому середній чек у грудні зростає несуттєво – переважно за рахунок збільшення кількості покупок, а не ціни однієї. Люди купують більше, але не дорожче. Це і є раціональне споживання в дії: більше уваги до вибору, менше – до спонтанного витрачання.

Є ще одна деталь, яка багато пояснює. Від року до року пік грудневих продажів стає менш гострим – попит розподіляється рівномірніше завдяки акціям протягом усього року. Чорна п'ятниця, розпродажі, промоції – все це "відтягує" частину святкового попиту вперед. Покупець навчився чекати на вигідний момент і більше не відкладає все на останній тиждень перед святами. Це, до речі, також ознака раціонального споживача: він планує.

Мережі проти незалежних: дві різні зими

Якщо говорити чесно, цю зиму пережили по-різному. Великі книжкові мережі мали те, чого немає у маленьких – буфер. Логістичну інфраструктуру, яка дозволяє перерозподіляти запаси між містами. Маркетинговий бюджет, щоб нагадати про себе онлайн. Можливість утримати ціни й запропонувати знижки тоді, коли незалежному магазину кожен відсоток дається болісно. Мережа може дозволити собі те, що для локальної книгарні означало б закритися.

Мережа може дозволити собі пережити збитковий квартал. Незалежна книгарня – ні.

Про розподіл ресурсів у часи кризи

Криза змушує приймати рішення, які в мирний час можна відкладати роками. Що скорочувати першим? Асортимент, персонал, оренду?

Маючи певні запаси й ресурси, ми вирішили скоротити кількість виданих книжок, але залишити працівників з робочими місцями. Звісно, ми закривали книгарні цієї зими, але і відкривали нові. Якими чином це відбувалося? Закриття для нас – це дуже гучне слово, більш правильним буде слово "переїзд".

Ми маємо ряд критеріїв, які визначають правильність вибору локації і вже за три місяці можемо сказати, чи принесе прибуток ця книгарня. Якщо бачимо, що ні – збираємось і переїздимо. Такі рішення приймаються не тільки в рамках переїзду на сусідню вулицю, дуже часто це може бути переїзд в інше місто.

Процеси з відкриття нових локацій ми запускали ще за декілька місяців до цієї складної зими, тому на питання: "Якщо зима була складною, то чому ви відкривалися" можу сказати, що готувалися. Навіть не тільки до зими, а загалом.

Книгарні цієї зими не просто вижили – вони адаптувалися. Споживач став іншим: обережнішим, уважнішим, але не байдужим. Книжка не зникла з його життя – вона змінила своє місце в ньому, перейшовши з категорії імпульсу в категорію рішення.

Ті, хто це зрозумів першими – великі мережі чи маленькі незалежні магазини – отримали перевагу не за рахунок масштабу чи знижок, а за рахунок точності. Точного розуміння свого покупця, свого асортименту, свого моменту.

Ця зима була важкою. Але вона навчила книжковий ринок того, чому не вчить жоден спокійний сезон: витримати — це не означає залишитися незмінним. Це означає залишитися собою, змінивши все інше.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
торгівля культура