Не лише порти й дороги: як нові правила ППП відкривають можливості для бізнесу
Уряд завершив важливу частину реформи публічно-приватного партнерства. На перший погляд ідеться про нові процедури підготовки документів. Насправді зміни можуть створити те, чого українському ринку ППП досі найбільше бракувало: зрозумілий портфель належно підготовлених проєктів, до яких бізнес може залучатися не лише як підрядник, а як довгостроковий інвестор та оператор.
Публічно-приватному партнерству в Україні ніколи не бракувало гучних очікувань. Його роками називали одним із головних інструментів модернізації інфраструктури, залучення приватного капіталу та майбутньої відбудови. Проблема полягала в іншому: між хорошою ідеєю та реальним конкурсом часто пролягав надто довгий і непередбачуваний шлях.
Бізнесу нерідко пропонували не готовий інвестиційний продукт, а лише загальну потребу: модернізувати лікарню, побудувати дорогу, оновити систему водопостачання, створити новий логістичний об'єкт. Водночас базові питання залишалися без відповіді. Хто і за що платитиме? Які ризики бере на себе публічний партнер? Чи є земельна ділянка, дозволи, фінансова модель і політична готовність підтримувати проєкт протягом десятиліть?
У результаті держава чекала на інвестора, а інвестор — на проєкт, придатний для фінансування.
13 серпня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 1051, основні положення якої набрали чинності 27 серпня. Вона затвердила нові порядки аналізу концептуальної записки та ефективності здійснення ППП, а також інтегрувала підготовку таких проєктів у загальну систему управління публічними інвестиціями. Фактично це підзаконний механізм, необхідний для повноцінної роботи нового Закону "Про публічно-приватне партнерство".
Для юриста це означає нові правила підготовки та погодження документів, але для бізнесу значення змін набагато ширше.
Досі ППП значною мірою існувало як окремий процедурний трек. Публічні інвестиції планувалися за одними правилами, бюджетне фінансування — за іншими, а можливість залучення приватного партнера могла виникнути вже на відносно пізньому етапі. Тепер питання, чи варто реалізовувати певний проєкт як ППП, має розглядатися ще під час його підготовки та галузевої оцінки. Якщо попередній аналіз свідчить про потенціал ППП, проєкт проходить відповідну оцінку та включається до галузевого портфеля. Для отримання бюджетного фінансування на підготовку повного техніко-економічного обґрунтування проєкт також має потрапити до єдиного проєктного портфеля.
Це важлива зміна логіки: ППП більше не має з'являтися як випадкова ідея окремого міністерства, державного підприємства чи громади. Воно стає одним із варіантів реалізації публічної інвестиції, який належить перевірити й порівняти з традиційним бюджетним фінансуванням.
Від презентації до бізнес-кейсу
Нова концептуальна записка має містити стратегічне, економічне, комерційне, фінансове та управлінське обґрунтування проєкту. Серед іншого, необхідно попередньо порівняти результати реалізації проєкту із залученням приватного партнера та без нього.
Іншими словами, потрібно відповісти на низку непростих запитань. Чи справді приватний партнер здатен краще управляти певними ризиками? Чи дасть об'єднання проєктування, будівництва, фінансування та експлуатації в одному довгостроковому контракті кращий результат? Яким буде джерело доходу приватного партнера? Чи витримає проєкт перевірку кредиторами? Чи виправдовують очікувані переваги ППП вищу вартість приватного капіталу та складність структурування? І, зрештою, чи зможе держава або громада виконувати довгострокові платіжні зобов'язання без надмірного навантаження на майбутні бюджети?
Для бізнесу такий підхід має практичну цінність. Участь у конкурсі ППП потребує значних витрат: сформувати консорціум, залучити технічних, фінансових і юридичних радників, домовитися з потенційними кредиторами, побудувати модель на десятки років. Чим краще проєкт опрацьований публічним партнером до початку конкурсу, тим нижчий ризик того, що учасники витратять час і кошти на пропозиції, які неможливо профінансувати або реалізувати.
Не лише порти, дороги та інші мегапроєкти
Ще одна принципова новація стосується масштабу проєктів. Для ППП очікуваною вартістю менш як еквівалент 5,538 млн євро передбачено одностадійну підготовку: рішення може ухвалюватися на основі концептуальної записки без окремого повного ТЕО. Для проєктів вартістю понад 10 млн євро залучення професійного радника вже на етапі підготовки концептуальної записки є обов'язковим.
Спрощення для менших проєктів може бути не менш важливим, ніж правила для великих концесій. ППП часто асоціюють із морськими портами, автомагістралями чи аеропортами. Але найбільший практичний ринок може поступово виникнути на рівні міст і громад: у системах теплопостачання та водопостачання, переробці відходів, локальній енергетиці, енергоефективності, медичній та реабілітаційній інфраструктурі, соціальному житлі, освітніх об'єктах, міській мобільності та цифрових сервісах.
Новий закон істотно розширює можливості застосування ППП, зберігаючи встановлені законодавством обмеження щодо окремих сфер та об'єктів, а також передбачає поєднання приватного фінансування з бюджетними та грантовими коштами. Саме така змішана модель може зробити життєздатними соціально важливі проєкти, які не здатні повністю окупитися лише за рахунок платежів користувачів.
Особливо перспективним може бути об'єднання кількох невеликих проєктів у пакетні пропозиції. Наприклад, модернізація не однієї котельні, школи чи медичного закладу, а групи подібних об'єктів у кількох громадах. Це дозволяє зменшити витрати на підготовку, залучити професійного оператора і сформувати масштаб, цікавий для банків та інституційних інвесторів.
Ключове для бізнесу — правильно розуміти сам продукт. У традиційній закупівлі компанія будує або постачає об'єкт, отримує оплату і, як правило, на цьому завершує участь. У ППП приватний партнер може відповідати не лише за будівництво, а й за фінансування, технічний стан, експлуатацію та якість послуги протягом значної частини життєвого циклу об'єкта.
Дохід залежно від структури проєкту може формуватися з платежів користувачів, плати публічного партнера за експлуатаційну готовність або доступність об'єкта, комерційних доходів від допоміжної діяльності — чи їх поєднання. Законодавство також допускає участь грантового та іншого донорського фінансування.
У майбутніх проєктах ППП можуть бути зацікавлені будівельні та інжинірингові компанії, постачальники обладнання, енергетичні й комунальні оператори, ІТ-компанії, медичні оператори, банки, інвестиційні фонди, страхові компанії та міжнародні фінансові організації. Проте основний комерційний інтерес тут полягає не у швидкому будівельному прибутку, а в можливості створити довгостроковий операційний бізнес із прогнозованими правилами, зрозумілими показниками ефективності та контрактним механізмом повернення інвестицій.
Негативний висновок більше не означає втрату проєкту
Одна з найважливіших, хоча й менш помітних змін: негативний висновок щодо доцільності ППП не припиняє сам публічний інвестиційний проєкт. Його можна продовжити за традиційною моделлю зі стадії інвестиційного ТЕО, використавши вже підготовлені матеріали.
На практиці це може зменшити інституційний страх перед ППП. Раніше публічний орган міг уникати складного аналізу, побоюючись, що негативний результат означатиме втрату часу, фінансування та політичної підтримки. Тепер перевірка моделі ППП не заводить проєкт у глухий кут.
Від цього виграє і бізнес: на ринок мають виходити не лише проєкти, які хтось заздалегідь вирішив назвати ППП, а ті, щодо яких така модель пройшла хоча б первинну економічну й комерційну перевірку.
DREAM як карта майбутнього ринку
Підготовка та моніторинг проєктів ППП мають поступово перейти до цифрової системи DREAM. Необхідні технічні рішення для ППП та концесій уряд доручив запровадити не пізніше 1 квітня 2027 року.
Цифровізація сама собою не зробить проєкти якісними. Водночас вона має створити єдиний цифровий слід проєкту: від визначення публічної потреби та включення до портфеля — до підготовки, реалізації й подальшого моніторингу.
Для бізнесу це потенційно означає кращу видимість майбутнього ринку. Замість дізнаватися про проєкт лише після оголошення конкурсу, компанії зможуть раніше бачити, які ініціативи готуються, на якій стадії вони перебувають і в яких секторах формується реальний попит на приватний капітал та експертизу.
Три практичні кроки для бізнесу зараз
Не чекати на оголошення конкурсів. Для складного ППП момент публікації конкурсної документації часто є запізнім для початку формування команди. Варто відстежувати галузеві та єдині проєктні портфелі, інформацію в DREAM, середньострокові плани публічних інвестицій і пріоритети окремих громад та державних компаній.
Пропонувати не обладнання чи будівництво, а комплексне рішення. Публічного партнера цікавить не сама котельня, лікарня чи сортувальна лінія, а доступна і якісна послуга протягом багатьох років. Найсильнішу позицію матимуть компанії, здатні об'єднати технологію, фінансування, будівництво, експлуатацію та відповідальність за результат.
Використовувати прозорий ринковий діалог. За новою моделлю формальний запуск проєкту здійснює публічний партнер. Але це не означає, що приватний сектор має мовчки чекати. Відкриті ринкові консультації, робота через бізнес-асоціації, галузеві дослідження та технічні пропозиції без надання будь-кому ексклюзивних прав можуть допомогти державі та громадам краще зрозуміти, які рішення здатен запропонувати ринок.
Не варто очікувати, що набрання чинності постановою № 1051 створить придатний для фінансування портфель ППП за один день. Так само вона не вирішує автоматично питань платоспроможності публічних партнерів, воєнних ризиків, тарифів, земельних ділянок, гарантій чи доступності довгострокового фінансування. Врешті, і саме ППП не слід розглядати як спосіб отримати безкоштовні приватні гроші: якщо ризики розподілено неправильно, а джерело повернення інвестицій не визначено, проєкт може виявитися нежиттєздатним.
Але реформа змінює стартову позицію. ППП поступово переходить із категорії невідомої екзотики до системного варіанта реалізації публічних інвестицій. А це означає, що українське підприємництво може дивитися на державну та муніципальну інфраструктуру не лише як на ринок підрядів, а як на простір для створення довгострокових операційних бізнесів. І комунікацію про потенційні проєкти варто починати вже зараз.