Аграрії без грошей. Як падіння експорту загрожує майбутньому врожаю

Минуло півтора місяця відтоді, як після російських ударів зупинився експорт аграрної продукції через порти Великої Одеси. Влада обіцяла перекинути товарні потоки на Дунай і залізницю, але це вдалося лише частково. За перші 20 днів вересня поставки сягнули 44% потенційного обсягу проти 30% у серпні.

Зміна маршрутів не вирішила всіх проблем. Експорт досі обмежений, дорога до покупця стала довшою і дорожчою, а всередині країни падають закупівельні ціни.

Тим часом жнива тривають, склади заповнюються, а господарствам уже потрібні гроші на насіння, добрива та пальне для осінньої сівби. На неї аграріям необхідно близько 200 млрд грн. Чек на ще 300 млрд грн прийде через пів року.

Значну частину цих грошей виробники мали отримати від продажу врожаю. Чекати кращої ціни можна, коли є вільні склади і запас обігових коштів. Тим, кому бракує і першого, і другого, робити це важко. Якщо обмеження триватимуть, площі під озимими скоротяться більш ніж на мільйон гектарів, передусім під пшеницею.

Що змінилося, де ламається ланцюг від експорту до сівби і скільки часу господарства можуть утримувати врожай, чекаючи на кращі ціни?

Що вмістилося в обхідні маршрути

Через Одесу, Чорноморськ і Південний у липні відправили 2,21 млн тонн зерна, а в серпні – 194 тис. тонн, свідчать дані Адміністрації морських портів. На Дунаї за той же час навантаження зросло зі 198 тис. тонн до 675 тис. тонн, тобто приріст компенсував менше чверті скорочення навантаження у Великій Одесі.

За митною статистикою Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ), за серпень експортери оформили 2,15 млн тонн агропродукції проти 3,67 млн тонн у липні. Основне падіння – до 988 тис. тонн – припало на зерно. Насіння олійних культур за цей час оформили більше – 329,5 тис. тонн проти 88,5 тис. тонн.

За перші 26 днів серпня Дунаєм і залізницею вивезли по 600 тис. тонн зерна, олійних культур та продуктів їх переробки, автомобілями – 80 тис. тонн. УКАБ назвав Дунай і залізницю двома каналами, на яких тримається експорт.

Поточна пропускна спроможність 44%, за розрахунком асоціації, означає 2 млн тонн на місяць за потреби вивозити 5 млн тонн урожаю. За сприятливих умов альтернативні маршрути можуть покрити половину потреби – 2,5 млн тонн.

За даними УКАБ, через основні переходи румунського напрямку в липні пройшло 125 тис. тонн аграрних вантажів, у серпні – 717 тис. тонн. Через Ізмаїл обсяг зріс з 99 тис. до 431 тис. тонн, через Рені – з 3 тис. до 133 тис. тонн. Кордон з Польщею та Угорщиною перетнуло 592 тис. тонн продукції проти 364 тис. тонн у липні.

До румунського порту в Констанці частина українського збіжжя транспортується через Молдову. Однією залізничною гілкою із 17 серпня до 5 вересня пройшло близько 500 вагонів із пшеницею, ячменем та ріпаком – 35 тис. тонн.

За оцінкою УКАБ, через обмежені маршрути вивозиться 35% можливого експорту зерна, для олійних культур і рослинних олій показник вищий – 66%.

Чим вища вартість продукції за тонну, тим меншу частку в ній займають додаткові транспортні витрати, пояснюють в асоціації. Ріпак може їхати на близький ринок ЄС, а зерно для покупця в Північній Африці проходить ще й морську ділянку після Дунаю або Балтики через Польщу. Шрот хоч і є продуктом переробки, УКАБ відносить його до вантажів, для яких подорожчання доставки теж болісне.

За урядовими даними, за 21 день вересня план експорту насіння олійних культур виконаний на 75%, олії – на 55%, шроту – на 41%, зерна – на 38%.

До Алжиру спрямували 140 тис. тонн пшениці, до Єгипту – 109 тис. тонн, до Туреччини – 60 тис. тонн. Разом це понад половину експортованої за цей час пшениці. Значні партії ріпаку йшли до Німеччини та Нідерландів. На цих ринках продовжують купувати вітчизняний товар, хоча з відвантажень не видно, скільки закупівель за час обмежень вони здійснили в інших постачальників.

Хто оплачує довшу дорогу

"Блокада розірвала зв'язок між світовими та внутрішніми цінами. На зовнішніх ринках зерно подорожчало, а в Україні закупівельні ціни пішли вниз", – констатують в УКАБ. На початку вересня розрив між ними сягав 136 дол. на тонні пшениці, 100 дол. – на тонні ячменю та 67 дол. – на тонні кукурудзи. Внутрішній ціновий орієнтир для пшениці з початку липня до 10 вересня знизився на 35%.

Шлях до Гданська коштує 90-110 дол. за тонну. Різниця у відстані до західного кордону між господарством на Вінниччині й Полтавщині може додати 5-10 дол. Маршрут через Ізмаїл і Констанцу експерти оцінюють у 125-135 дол. за тонну разом з перевалкою та подальшим морським фрахтом з румунського порту.

Заступник голови Всеукраїнської аграрної ради (ВАР) Денис Марчук описує умовну поставку пшениці до Єгипту, у якій покупець платить за тонну 300 дол.

"Морський фрахт через Одесу до зупинки портів міг коштувати 20 дол. за тонну, а зараз лише морська ділянка від Дунаю до Єгипту наближається до 100 дол. Крім того, потрібно врахувати доставку до порту, перевалку, страхування й витрати трейдера. Коли все це відняти, до аграрія приходять і кажуть: за твою пшеницю можемо дати близько 130 доларів за тонну", – розповідає він.

Вартість перевезення оплачує трейдер, але враховує її в ціні, яку пропонує виробнику. У господарствах, про які розповів Марчук, вирощування тонни пшениці коштувало 7,5-9 тис. грн, тоді як продати її вдається максимум за 6 тис. грн. Різниця між собівартістю і ринковою ціною іноді доходить до 4 тис. грн.

"Ти свідомо погоджуєшся на збиток, бо потрібно звільнити склади під насіння соняшнику", – пояснює він. Найбільш уразливими через обмежений експорт є малі та частина середніх господарств, віддалених від Дунаю й західного кордону.

На Дунаї бракує лоцманів, а низький рівень води та черги затримують судна. Простій одного може коштувати 10 тис. дол. на добу. Румунські термінали працюють з власним урожаєм та вантажами інших країн. Черги створюють брак вагонів та елеваторів, бо поки баржа чекає перевалки, вагони з наступною партією не можуть розвантажитися, а склади не звільняються під новий урожай.

Ціна, за якою не продати

Ситуацію ускладнюють мінімальні експортні ціни на українську агропродукцію. Уряд щомісяця переглядає їх слідом за ринком, але у вересні для частини товарів державний мінімум знову виявився вищим за ціну, яку готові платити покупці.

Для кукурудзи Мінекономіки встановило мінімум 195 дол. за тонну, а в дунайських портах пропонували 170 дол. Продати партію за такою ціною експортер може, але оформити контракт на експорт нижче встановленої державою межі – ні. Учасники ринку повідомляли про проблеми з митним оформленням партій пшениці.

Мінімальна ціна соняшникової олії у вересні становила 1 350 дол. за тонну, тоді як ринкові пропозиції, за словами менеджерки олійного заводу "Оілпродакшн" Альони Царьової, становили 1 125 дол. Для соняшнику УКАБ наводив мінімум 671 дол. за тонну, тоді як покупці в Болгарії та Румунії давали максимум 570 дол.

За 21 день вересня Україна експортувала 190 тис. тонн рослинних олій. На запитання ЕП, чи зривалися угоди через мінімальні ціни, в Укроліяпромі відповіли, що звернень від членів асоціації не отримували. Водночас уряд погоджує знижувальний коефіцієнт для розрахунку мінімальних цін на жовтень-грудень.

Для сої та ріпаку до цього додається 10% експортного мита. Виробник може вивезти власний урожай без нього, якщо підтвердить право на пільгу. Якщо ж він продав урожай трейдеру, мито стає частиною витрат останнього. Це грає на руку великим олійним переробникам. У 2025 році через цю нову норму в залі парламенту побилися депутати Олексій Гончаренко та Данило Гетманцев.

"Будь-яке мито автоматично закладається в економіку трейдера і знижує ціну, яку він може запропонувати товаровиробнику", – констатують у ВАР. В асоціації вважають, що скасування платежу могло б додати до закупівельної ціни до 10%, якщо трейдери передадуть виробникам зекономлені кошти.

У Верховній Раді зареєстрували два законопроєкти про тимчасове скасування мит на олійні культури. Європейська бізнес-асоціація підтримує перший проєкт, Українська зернова асоціація виступає за другий, передусім щодо сої та ріпаку.

Тим часом переробники хочуть зберегти мито. В Укроліяпромі заявили, що "категорично заперечують проти скасування експортних мит на всі види насіння олійних культур". За дефіцитної логістики за кордон мають іти олія та шрот, а насіння повинне залишатися українським заводам, кажуть в асоціації.

Мінекономіки очікує, що урожай олійних культур становитиме 20 млн тонн, з яких 15,7 млн тонн будуть перероблені в Україні. Якщо мито скасувати, заводи конкуруватимуть за сировину з експортерами. Фермери отримають альтернативний канал продажу, але частина переробників залишиться без роботи.

Гроші потрібні раніше за наступний урожай

Обмежений експорт, дорога логістика, низькі внутрішні ціни та мінімальні експортні ціни сходяться в одній точці: в аграріїв меншає грошей перед сівбою. На осінню кампанію потрібно близько 200 млрд грн, навесні – ще понад 300 млрд грн. Значну частину цих коштів господарства мали заробити на нинішньому врожаї.

Уряд намагається закрити розрив кредитами. Аграрії можуть позичати кошти за програмою "5-7-9%" під 10% річних, ліміт для одного підприємства збільшили до 90 млн грн. У Мінекономіки повідомили, що зерно можна враховувати як заставу з коефіцієнтом 0,75 замість 0,4, а строк кредиту подовжили з 12 до 18 місяців.

Від початку проблем з портами аграрії залучили 21 млрд грн кредитів, з них 6,3 млрд грн – за програмою "5-7-9%". Це в рази менше за потребу навіть однієї осінньої кампанії, хоча ці позики не призначені лише для сівби. До того ж гроші отримають не всі. За словами співрозмовників ЕП, банки неохоче беруть зерно в заставу через ризик падіння ціни та складнощі з його продажем.

"Це гасіння пожежі", – каже Марчук. Кредит дозволяє купити ресурси зараз, але навесні позику доведеться повернути з продажу зерна. Якщо експорт не відновиться, а внутрішні ціни будуть низькі, це лише відкладає проблему.

Тонна добрив, за оцінкою ВАР, коштує близько 40 тис. грн. Для її отримання треба продати сім-вісім тонн пшениці за ціни 5-6 тис. грн. Частина виробників уріже внесення добрив і витрати на насіння, частина просто не засіє всі поля.

Аграрії припускають, що площі озимих можуть скоротитися на понад 1 млн га, насамперед під пшеницею. За середньої врожайності у 2026 році 4,95 тонни з гектара мільйон гектарів пшениці дає майже 5 млн тонн зерна. У 2025 році Україна зібрала 23 млн тонн пшениці, тож ідеться про п'яту частину врожаю.

Навесні проблема загостриться. На сівбу 16 млн га ярих культур, за оцінкою ВАР, знадобиться понад 300 млрд грн. Навіть після відновлення роботи морських портів аграрії зможуть вивозити лише 4,5 млн тонн зерна на місяць за потреби експортувати близько 6 млн тонн. Поки врожай не почне знову нормально перетворюватися на виручку, позики лише купуватимуть аграріям час.