Конфлікт азійських гегемонів. Чому Китай вводить санкції проти Японії
На тлі геополітичної невизначеності щодо митної війни Трампа та перспектив перемир'я між РФ та Україною, зросла напруга щодо ще однієї потенційної "гарячої точки" – критично важливого для світу своїми напівпровідниками Тайваню. У конфлікт через майбутнє острова увійшли Китай та Японія.
Зазвичай відносини між Пекіном і Токіо з "похолоданнями" і "потепліннями" були пов'язані зі спірними островами Сенкаку у Східно-Китайському морі – незаселеним архіпелагом, що перебуває під управлінням Японії, але на який претендує Китай.
Але цього разу суперечка стосується ймовірного вторгнення Пекіна на Тайвань, який Сі Цзіньпін вважає китайським. Усе почалося з того, що 21 жовтня першою жінкою-прем'єром в історії Японії стала Санае Такаїчі. Через 10 днів вона зустрілася з Сі на полях саміту АПЕК у Південній Кореї, де сторони "домовилися розвивати відносини".
Наступного дня Такаїчі, давня прихильниця Тайваню, зустрілась на саміті із представниками острова, і згодом опублікувала ці фото у соцмережах. Китай розцінив це як "удар у спину".
Справжня інформаційна бомба "вибухнула" 7 листопада, коли виступаючи в парламенті, очільниця японського уряду заявила, що Токіо може втрутитися військовим шляхом у разі нападу КНР на Тайвань.
Це викликало гнів у Пекіні: державні ЗМІ прирівняли слова Такаїчі з актами насильства Японії щодо Китаю під час Другої світової війни, а Збройні сили КНР і відкрито, і завуальовано погрожують, що Токіо стане мішенню для атак, якщо "насмілиться втрутитись у ситуацію в Тайванській протоці".
Пекін вимагає від Токіо відкликання заяв та вибачень. Опитування показують, що рейтинг схвалення Санае в Японії перевищує 80%. За таких високих показників вона не може відступити – це суспільство сприйняло б як слабкість.
Конфлікт ще більше загострився після того, як уряд КНР почав радити своїм громадянам не їхати до Японії. Це вдарило по туристичному сектору "країни вранішнього сонця", залежному від відвідувачів із Піднебесної. Масово скасовують рейси до Японії і китайські авіакомпанії.
Пекін також призупинив імпорт японських морепродуктів. Офіційною причиною назвали побоювання через скидання в океан води з АЕС "Фукусіма", де у 2011 році сталася аварія. Але всі розуміють, що таке рішення ухвалили через скандал.
Чого Китай вимагає від Японії? Як економічні санкції вже шкодять японській економіці?
Фактор Тайваню
Заяви Такаїчі про потенційну військову відповідь Японії, якщо Китай зважиться силою встановити контроль над Тайванем, уряд Сі вважає "перетином червоних ліній".
Хвиля пропаганди та антияпонських настроїв, гальмування туризму та авіаперевезень, погрози повністю заблокувати експорт японських морепродуктів – це не просто прорахована реакція, а попередження усім країнам регіону про те, що з ними буде, якщо вони навіть подумають про публічну позицію щодо острова, яка суперечить уряду Сі.
Наразі 100%-гарантій, що вторгнення на Тайвань станеться, немає. Але міжнародна спільнота на чолі з США вже готується до ймовірної війни за острів. Майже одночасно із заявами японської прем'єрки Вашингтон оголосив, що погодився продати Тайваню озброєння на 700 млн дол.
Водночас CNN припускає, що суперечка показує й занепокоєння Китаю щодо можливої зміни балансу збройних сил в Азії, оскільки союзники Штатів скоординовано збільшують видатки на оборону у відповідь на зростання військової могутності КНР.
Найбільше побоювань саме в Японії, імператорська армія якої у 20 столітті вторглась та окупувала частину Китаю, вчиняючи звірства, а також колонізувала Тайвань. Після капітуляції Японії у Другій світовій війні її війська вивели з окупованих територій, і острів повернувся під контроль КНР.
Ці болючі моменти історії є основою так званого "століття приниження" Пекіна з боку іноземних держав. Саме на цьому й ґрунтується антизахідна політика реваншизму режиму Сі.
На цьому тлі у Піднебесній вирують антияпонські настрої, які в останні роки різко загострились – голоси прихильників жорсткої лінії стають все більш популярними в Китаї.
В Пекіні вважають, що коментарі Такаїчі свідчать, що Японія не поважає перерозподіл сил, який позиціонує Китай як супердержаву, і що вона нібито має військові амбіції, які можуть загрожувати "піднесенню" КНР.
Токіо в останні роки справді кардинально змінило свою позицію в питаннях нацбезпеки, відійшовши від пацифістської політики після Другої світової війни, намагаючись збільшити свій оборонний бюджет і бути готовим за необхідності завдати удару у відповідь.
Попередні японські лідери намагались уникати обговорення Тайваню у контексті військової відповіді, але нині політики все більше побоюються наслідків для Токіо, якщо Пекін таки атакує острів. Це відчуття і призвело до збільшення оборонних витрат Японії та навіть зміни конституції.
До того ж, у перші дні своєї каденції нова прем'єрка закликала до тісніших оборонних зв'язків із США. Китайська пропаганда на це реагує тезами, що така політика Токіо нібито несе ризик відродження "привида мілітаризму", який "спричинить хаос у світі".
Крім цього, КНР вважає "возз'єднання" з Тайванем основою "національного відродження", яке має завершитись до середини цього століття. Ця амбітна мета, якщо Пекін вирішить досягати її силою, може бути значно ускладнена сильнішою Японією.
Тактика "економічного гніву" Пекіна
Тиск на Токіо – не нова тактика, а вже звична, перевірена роками для КНР стратегія: Пекін використовує економічний вплив, час від часу то вводячи, то скасовуючи експортні обмеження проти опонентів. Так, у 2020 році Китай на тлі погіршення відносин з Австралією (перші закликали провести розслідування походження коронавірусу у КНР) запровадив мита аж до 218% на експорт австралійського вина, а скасував їх лише на початку 2024-го.
Оскільки Китай був для австралійських виноробів найбільшим ринком збуту, три роки "драконівських" обмежень підірвали стабільну роботу сектору: втрати оцінювались мільярдами доларів.
За схожим сценарієм КНР діє і зараз. Єдине питання – як далеко зайде Китай і як довго такі "каральні" заходи триватимуть.
Японія намагається не допустити ескалації дипломатичного конфлікту, але й не показує ознак відступу. "Це збігається з реакцією деяких інших урядів на економічний тиск Китаю: вони дотримуються своїх принципових позицій і терплять біль, дозволяючи суперечкам затягуватися на рік або більше", – пише AP.
З кількома країнами торгівельні суперечки тривали, аж поки до влади там не приходили нові лідери, не обтяжені багажем минулих заяв. Торгівля Австралії з КНР стабілізувалась після обрання прем'єр-міністром Ентоні Альбанезе у 2022 році. Канада також почала відновлювати відносини за нового прем'єра Марка Карні.
Наслідки для економік
Хоча наслідки цього конфлікту можуть бути більш руйнівними для економіки Японії, на думку експертів, із затягуванням суперечки Китай також може зазнати втрат. КНР – другий найбільший експортний ринок Японії після США, причому Токіо продає Пекіну переважно промислове обладнання, напівпровідники та автомобілі. Торік Пекін закупив японських товарів на 125 млрд дол.
Чи не найбільшого удару у перші тижні конфлікту зазнає туристичний сектор, залежний від відвідувачів із Китаю. За підрахунками економіста Такахіде Кіучі, цьогорічне попередження про "небезпеку подорожей до Японії" може коштувати Токіо 11,5 млрд дол. – це зменшить і без того низький річний рівень росту ВВП на 0,3 в.п.
Через скасування групових турів страждають готелі та туроператори. Зокрема, готель Gamagori вже втратив понад 2 тисячі гостей, а компанія Nichu Syomu, яка спеціалізується на туристах з Китаю, скасувала 300 бронювань.
Загалом, близько 30% з 1,44 млн поїздок з Китаю до Японії до кінця грудня вже скасовано. Кілька китайських авіакомпаній запропонували клієнтам безкоштовне скасування та зміну маршрутів, а деякі скоротили кількість рейсів.
"Прикро ставати жертвою обмежень, адже потік відвідувачів з Китаю тільки-но почав відновлюватись", – скаржаться оператори. Цьогоріч Китай і справді був на шляху до повернення до свого допандемійного статусу головного джерела туристів до Японії. За даними Japan National Tourism Organization, у січні-жовтні 2025 року країну відвідали понад 8 мільйонів китайців – 23% від загальної кількості туристів.
Попередні оцінки учасників ринку вже свідчать про ризик втрати від 500 млн дол. до 1,2 млрд дол. лише до кінця року.
Економічний тиск поступово поширюється і на інші сектори. Кілька японських артистів скасували або перенесли свої концерти в Пекіні, а прокат щонайменше двох японських фільмів на материковому Китаї був відкладений.
Великі корпорації, які інвестують у Китай, такі як Toyota і Sony, також побоюються наслідків для своїх заводів і ланцюгів постачання в КНР. Але всі ці кроки експерти називають "гострими уколами", а не "нокаутуючим ударом".
Китай ще має в запасі "карти": обмеження інвестицій, введення антидемпінгових мит та розслідувань. Якщо КНР зайде занадто далеко – наприклад, затримає японських громадян у Китаї або обмежить діяльність їхніх компаній, – Японія може бути вимушена відповідати контрзаходами, чого вона досі уникала.
Але проблема для Токіо в тому, що воно не має достатньо "козирів" у переговорах з Китаєм, вважає Лі Хао з Японського інституту міжнародних відносин.
Тим часом Японія непублічно прискорює зусилля з диверсифікації, щоб позбутися залежності від китайського попиту. Чим довше триває суперечка, тим більше Токіо вмотивоване знижувати ризики, наприклад, субсидуючи компанії для виведення ланцюгів постачання з КНР та посилюючи експортний контроль над чипами.
Найпотужнішим ще не використаним "козирем" економічного тиску на Токіо називають обмеження експорту рідкоземів. Японські високотехнологічні сектори – електромобілі, електроніка та оборона, залежать від китайських мінералів, хоча цю залежність за останні 15 років вдалося зменшити з 90% до 60%.
Для Китаю ж довга суперечка може означати ще сильніший рух Японії в орбіту безпекових коаліцій на чолі з США, тоді як Пекін прагне утвердитись як альтернативний глобальний лідер замість Вашингтона.
"Китайці можуть сподіватися, що Такаїчі та майбутні японські лідери все ж дотримуватимуться китайського сценарію щодо Тайваню. Але японське суспільство, ймовірно, буде обурене примусом, і цілком можливо, що кроки Китаю в цьому напрямку довгостроково є самогубними", – пише Time.
"Відносини відходять від старого шаблону "холодна політика, гаряча економіка" до "холодна політика, ще холодніша економіка", – визнають аналітики China Trading Desk.
Пекін не так сильно залежить від японської економіки, але Токіо є третім найбільшим торгівельним партнером Китаю. Пекін переважно експортує електрообладнання, машини, одяг та автомобілі. За даними Trading Economics, торік Японія закупила у Китаї товарів на 152 млрд дол.
Чи переросте дипломатичний конфлікт у відкриту війну
Хоча Пекін почав різко реагувати на заяви Токіо лише після виступу Такаїчі щодо Тайваню, насправді сигнали про невдоволення новим урядом Сі почав подавати ледь не одразу після її призначення. Наприклад, формального вітального листа їй надіслав лише китайський візаві Лі Цян, хоча попередників особисто вітав і Сі.
Як ситуація розвиватиметься далі? За прогнозами аналітиків, наступні два місяці будуть критичними для відносин між країнами, а також головним викликом для уряду Такаїчі. Хоча зараз вона має високу підтримку громадськості, санкції КНР лише почалися, а щоб повністю оцінити їхні наслідки, знадобиться місяць-два.
"Якщо уряд Такаїчі не зможе відбити цю атаку чи мінімізувати її наслідки, нові опитування суспільної думки через два місяці можуть показати зниження підтримки", – прогнозує журналіст Му Чуншан.
Фактором вразливості Такаїчі може стати те, що її коаліція має меншість у парламенті. Якщо їй не вдасться протягом заручитися підтримкою партнерів по коаліції та опозиції, це може призвести до дострокових виборів, а зміна лідера може створити шанс на потепління відносин Пекіна й Токіо.
Загалом, позиція КНР виглядає рішучою та непохитною. Пекін наполягає, що є лише два виходи: перший – Такаїчі відкликає свої заяви щодо Тайваню і вибачається, другий – взагалі йде у відставку. Вона відмовилася відступати, зазначивши, що така позиція відповідає давній політиці Японії, тоді як посадовці з Токіо шукають шляхи для діалогу.
Але ситуація не виглядає безвихідною. Так, Китай досі вимагає від Токіо "чіткої позиції" та пояснення своєї політики, але тон комунікації стриманіший. Якщо японці таки подадуть Пекіну офіційний документ, де підтвердять свою позицію по Тайваню із зобов'язанням "не втручатися", КНР, ймовірно, його прийме.
Іншим фактором впливу на розвиток протистояння може стати роль Трампа. 24 листопада він провів переговори і з Сі, і з Такаїчі. Токіо є стратегічним союзником для Вашингтона, а Такаїчі вважається "своєю" для Білого дому. Посол США в Японії вже заявив про підтримку країни в умовах примусу з боку КНР.
Хоча Пекін навряд чи дозволить Трампу відкрито виступати посередником у китайсько-японському конфлікті у його типовій зверхній манері, уряд Сі, безперечно, був би радий, якби американський президент чинив тиск на Токіо у приватному порядку.
Якщо уряд Такаїчі продовжить відстоювати свою позицію та відмовиться "вибачатись", "холодність" у стосунках КНР і Японії буде зберігатись протягом усієї її каденції.
Відкритий військовий конфлікт між Китаєм і Японією наразі вважається малоймовірним. Є припущення, що гостра заява Такаїчі могла бути спробою зміцнити внутрішню політичну підтримку, а не справжньою військовою загрозою.
Незалежно від мотивів нового уряду Японії, Китай відреагував рішуче. Пекін спрямував свою берегову охорону до островів Сенкаку. Токіо також звинуватило Пекін у польотах дронів поблизу найзахіднішої території Японії – Йонагуні, недалеко від східного узбережжя Тайваню. Будь-яка дипломатична помилка може призвести до ще більшої відкритої ворожнечі між країнами.
Але аналітики бачать і приводи для оптимізму. Такаїчі позиціонує себе як наступниця покійного Сіндзо Абе (прем'єр 2006-2007, 2012-2020 роках), який просував агресивну зовнішню політику. Саме він курував послаблення обмежень на використання військової сили – ухвалений у 2015 році закон дозволяє силам самооборони Японії розгортатися для захисту союзників. Це право дозволило Такаїчі розглянути можливість військового втручання для допомоги Тайваню.
Прихід Абе до влади у 2012 році супроводжувався конфліктом Пекіна й Токіо. Японські націоналісти тоді допливли до островів Сенкаку і підняли там прапор своєї країни, що викликало антияпонські протести в Китаї. Напруженість залишалася високою протягом декількох років.
Проте згодом завдяки переговорам Абе з Сі напруга спала, забезпечивши кілька років відносного спокою і співпраці між двома країнами. Якщо ж тепер Такаїчі зможе наслідувати приклад свого наставника і успішно подолати кризу, щоб налагодити ефективні відносини з Сі, то більш стабільні відносини між Китаєм і Японією все ще можливі.