Васальні дисконти. Чому РФ продає енергоносії із знижками і що змінить війна в Ірані
За роки великої війни Росія зіткнулася з масштабними санкціями, які відкинули її назад у ключових галузях: цивільній авіації, космічному й технологічному секторах, автопромі. Однак головне джерело наповнення бюджету РФ – енергоносії, тож на нафтогазові санкції, ембарго та "стелі цін" було чи не найбільше сподівань.
З одного боку, санкції ЄС та США скоротили нафтогазові доходи Росії та спричинили зростання дефіциту її бюджету, а Москва вимушено продавала сировину з рекордними дисконтами з нульовою або від'ємною рентабельністю. З іншого боку, до масштабного колапсу ще далеко, а санкції досі не реалізували найбільш бажану для українців мету: не змусили Кремль зупинити війну.
Через зростання цін на енергоносії на тлі боїв на Близькому Сході РФ, принаймні короткостроково, є чи не головним вигодонабувачем цієї кризи. Посланець Путіна Кирило Дмитрієв вихвалявся вартістю нафти по 100 дол. за бар., а віцепрем'єр Олександр Новак – переходом від дисконтів до "часткових премій".
Тим не менш, на тлі переговорів Трампа з Тегераном та заяв про припинення війни котирування нафти потроху опускаються нижче 100 дол. за бар. Експерти ж сходяться на думці, що в довгостроковій перспективі ціни не будуть такими високими, а вплив цінового ралі на економіку Росії буде обмеженим.
Схоже, до такого сценарію готується і диктатор Путін. На зустрічі з наближеними олігархами він закликав не розраховувати на "тривалий золотий дощ" від нафтових цін і запропонував їм "добровільно скинутися на продовження війни".
З якими знижками РФ продавала енергоносії з початку великої війни? Як вугільний сектор опинився в найглибшій за 30 років кризі? Чому ейфорія Кремля від високих цін на нафту не вирішить системних проблем економіки агресора?
Вугілля
Порівняно з нафтогазовим сектором вугільна галузь не відіграє значної ролі в російській економіці (менше 1% ВВП), проте вона має ключове соціально-економічне значення для низки регіонів (Кузбас, Хакасія, Якутія, Красноярський край), створюючи робочі місця для понад 140 тис. осіб.
Після початку великої війни ЄС, який у 2021 році купив в РФ 51,4 млн тонн вугілля, до літа 2022-го синхронно з Великою Британією запровадив ембарго на його імпорт з Росії. Ці санкції підтримала навіть традиційно нейтральна Швейцарія.
Перед відходом з Білого дому в січні 2025 року обмеження проти компаній "Кузбассразрезуголь" та "Красноярсккрайуголь", які разом видобували 15% вугілля в РФ, запровадив Джо Байден. Це заблокувало їх активи та ускладнило платежі.
З огляду на обсяги видобутку та експорту в перші два роки великої війни, спочатку здавалося, що вугільний сектор успішно пом'якшив наслідки санкцій. Це значною мірою пояснювалося піковими світовими цінами на вугілля у 2022-2023 роках та ставкою на нові експортні ринки, насамперед Китай, Індію і Туреччину.
Проте у 2024 році зниження глобальних цін, 50-60-відсоткові дисконти для покупців з Китаю та Індії, зростання логістичних витрат та збільшення податкового навантаження підірвали конкурентоспроможність російського експорту.
Лише за січень-червень 2024 року вугільний сектор держави-спонсора тероризму зазнав чистого збитку на 73 млн дол., хоча за аналогічний період 2023-го мав майже 3 млрд дол. прибутку. До того ж, 50% шахт визнали збитковими.
У 2025 році галузь потрапила в "ідеальний шторм". До санкцій додалися падіння внутрішнього та зовнішнього попиту і зниження світових цін через рекордний видобуток Китаєм – найбільшим світовим виробником і споживачем вугілля.
Виробники експортують вугілля з нульовою або від'ємною рентабельністю, зменшуючи поставки. На індійському ринку падіння сягнуло 55%, на турецькому – 47%, на китайському – 8%. Скорочується і загальний обсяг експорту: з 223 млн тонн у 2021 році до 195 млн тонн у 2024-му. Про нульовий імпорт звітує ЄС.
Хоча Москва за роки війни напрацювала не одну схему з обходу обмежень через "тіньовий флот" і підставні фірми з Китаю, Туреччини, Казахстану та ОАЕ, подорожчання логістики і продаж вугілля із знижками занурили російських шахтарів у найгіршу за 30 років кризу. Виходу з неї уряд РФ не знайшов.
Ба більше, саме цю галузь Росія небезпідставно називає однією з головних економічних жертв великої війни. "Вугільна промисловість переживає найгострішу кризу з 1990-х років", – визнають учасники російського ринку.
У 2022 році виробники з РФ знижували ціну до 60% від міжнародних орієнтирів, а з поступовою стабілізацією торговельних потоків дисконт скоротився до 20%.
У 2026 році вугільна галузь країни-загарбника продовжила занепадати. Чисті збитки в січні оцінювалися 0,3 млрд дол., а частка збиткових підприємств досягла 60%. У зоні ризику перебували 62 компанії, з них 20 припинили видобуток, 15 – законсервували або ліквідували діяльність. Загальний борг галузі перевищив 18,5 млрд дол. З липня 2025 року цей показник зріс на 3,7 млрд дол.
Показники експорту погіршуються і через значні логістичні витрати. Опинившись на межі колапсу, "Российские железные дороги" змушені підвищувати тарифи на вантажні перевезення. У 2025 році вони зросли на 14% (попри офіційну інфляцію 5,6%), а в березні 2026-го компанія впровадила одновідсоткову надбавку.
Через це Міненергетики РФ очікує, що у 2026 році збитки підприємств зростуть до 7 млрд дол., і констатує, що вугільна галузь занепадає і швидко не відновиться.
СПГ
Після введення Сполученими Штатами санкцій проти проєкту "Арктик СПГ-2" компанії "Новатек" Росія змушена продавати скраплений природний газ (СПГ) через посередників та із знижками. В останні роки дисконт сягав 50%.
У квітні 2026 року на тлі цінового ралі на ринках через війну в Ірані РФ пропонує підсанкційний СПГ із 40-відсотковою знижкою. Цим Москва почала агресивну кампанію підкорення "енергетично голодного ринку Південної Азії".
"Такий крок виглядає обдуманою реакцією на "ідеальний шторм" геополітичних факторів. Москва намагається скористатися вакуумом у поставках. Атаки на найбільшу у світі СПГ-інфраструктуру Катару в поєднанні з блокадою Ормузької протоки скоротили світові поставки. Це змусило покупців з Індії та Бангладеш вийти на спотовий ринок, де ціни в останні тижні часто "летіли до небес".
Пропонуючи таку знижку, Кремль створює привабливі умови для країн Південної Азії, які були змушені обмежувати постачання газу для своїх важливих секторів енергетики та виробництв добрив", – вважають індійські аналітики.
З іншого боку, повної заборони Євросоюзу на імпорт російського СПГ поки немає – країни блоку у 2025 році були головним покупцем сировини. Ця тенденція зберігається: у березні 2026-го на членів ЄС припали 49% російського експорту ресурсу. При цьому доходи Москви в березні зросли на 5% до 47 млн євро.
Проте з 25 квітня 2026 року набуває чинності ембарго Євросоюзу на короткострокові контракти, а до кінця 2027-го імпорт має припинитися. Оскільки Москва втрачає свій основний ринок, рішення про дисконт для покупців з Азії нагальне: РФ або знайде нові можливості збуту, або знизить виробництво.
До того ж лише Китай серед великих держав відкрито використовує "тіньовий флот" для перевезень санкційного російського СПГ. Заманюючи інших клієнтів щедрими знижками, Кремль не просто продає накопичені запаси для підтримки економіки, а й диверсифікує клієнтську базу, аби не залежати від Пекіна.
Нафта
Продаж нафти Urals, яка перебуває під ембарго Євросоюзу (з винятками) і санкціями США та Британії, – ключовий елемент економіки Кремля. Саме під котирування цієї марки нафти закладається дохідна частина бюджету Росії.
Аби обходити обмеження, Москва використовує "тіньовий флот" і дисконти. Ключові покупці – Китай та Індія. У 2021-2024 роках Нью-Делі наростило обсяги закупівель російського чорного золота майже в 19 разів до 1,9 млн бар. на добу. Пекін за цей же період збільшив поставки на 50% до 2,4 млн бар. на добу.
Ба більше, прагматично використовуючи потребу Москви в нафтодоларах, КНР з 2022 року диктує вигідні для себе і часом принизливі для Кремля умови. На цьому тлі Путіна дедалі частіше відкрито називають васалом Сі Цзіньпіна.
Зрештою, до четвертої річниці великої війни доходи РФ від продажу викопного палива порівняно з довоєнним рівнем упали на 27%. До того ж, до ескалації на Близькому Сході зниження цих доходів не раз оновлювали рекорди.
Так, у грудні 2025 року на тлі санкцій Трампа проти "Лукойла" та "Роснефти" котирування Urals обвалилися до 34,52 дол. за бар. З виробничими витратами 25-40 дол. за бочку виробники роками працюють з майже нульовим прибутком.
У січні-лютому 2026 року знижка на Urals зросла до максимуму з 2023 року: 30 дол. від котирувань еталонної марки Brent. На тлі падіння доходів уряд Росії готувався "різати" бюджет, але війна в Ірані дала Кремлю шанс на передишку.
Що змінила війна в Ірані
У лютому 2026 року доходи РФ від продажу нафти скоротилися до нового рекорду за час великої війни – 9,5 млрд дол. Проте березень завдяки боям в Ірані та блокуванню Ормузької протоки вийшов для Москви значно кращим.
Додаткові 150 млн дол. на день, продаж сировини Індії не з дисконтом, а "з премією", тимчасове послаблення санкцій США та подорожчання Urals до рекордних за 13 років понад 100 дол. за бар. дозволили Росії подвоїти нафтові доходи: у березні країна-агресор заробила 19 млрд дол.
Ба більше, за розрахунками Reuters, у квітні війна США та Ізраїлю проти Ірану додасть у бюджет РФ 9 млрд дол. Це дозволить Кремлю, принаймні тимчасово, відкласти його секвестр. МВФ на тлі стрімкого подорожчання нафти навіть покращив прогноз зростання ВВП Росії у 2026 році: 1,1% замість 0,8%.
З одного боку, уряд РФ закладав у бюджет 59-доларову вартість Urals, а ціни підскочили із 45 дол. у лютому до понад 75 дол. у березні і понад 100 дол. у квітні.
З іншого – МВФ та інші аналітики переконані: вигода Росії від війни в Ірані, імовірно, буде короткостроковою, а ефект від зростання цін не зупинить системні проблеми Москви. Крім того, нафта поступово дешевшає на тлі заяв Трампа про завершення боїв в Ірані та очікуваного розблокування Ормузької протоки.
"Війна на Близькому Сході сприяє підвищенню цін на нафту, що радує Кремль. Однак це зростання може виявитися надто скромним, щоб врятувати уряд від неминучих скорочень витрат. Лише після двох місяців 2026 року федеральний бюджет уже розбитий на друзки", – констатує Олександр Коляндр із CEPA.
"Якщо зростання цін на нафту буде короткочасним, а санкції залишаться, російська економіка отримає лише нетривале полегшення", – вважають у Bank of Finland.
Схожі оцінки – в уповноваженого президента України із санкційної політики Владислава Власюка. За його словами, за місяць блокування Ормузької протоки РФ додатково заробила 2-4 млрд дол. і це, скоріше, "зменшення мінуса".
"У лютому росіяни заробили 9 млрд дол., це найменша цифра з початку великої війни. Вони вибираються з мінуса, але не переходять у суттєвий плюс. У жовтні було 14 млрд дол., до них вони все одно не доходять", – заявив Власюк.
Він додав, що Україна компенсує сприятливу для РФ кон'юнктуру "кінетичними санкціями" – ударами по портах Усть-Луга і Приморськ на Балтійському морі. За оцінками Бориса Додонова з Київської школи економіки, унаслідок п'ятьох атак на ці порти російські експортери за тиждень недоотримали майже 1 млрд дол.