Як Україні збільшити видобуток газу

Євросоюз переживає другий за останні п'ять років ціновий шок на ринку газу. Тепер він пов'язаний з війною в Ірані. За місяць ціни на природний газ зросли в ЄС на понад 60%, що навіть спричинило ослаблення євросоюзівської валюти.

Україна, яка у 2025 році імпортувала 6,5 млрд куб. м газу, теж виявилася чутливою до цінового шоку. Це попри те, що вона має другі в Європі після Норвегії доведені запаси газу і могла б бути одним з найбільших постачальників газу в ЄС.

Як же так сталося, що при запасах газу, лише на 30% нижчих за норвезькі, Україна видобуває його вшестеро менше за Норвегію?

Виснаження надр чи технологічний розрив?

Традиційні українські газові родовища експлуатуються понад сім десятків років, тож вони виснажені. Для старих великих родовищ річний видобуток на рівні 2-3% від залишкових запасів є світовою нормою, у яку Україна вписується.

Проте виснаженість надр – не стільки геологічне питання, скільки наслідок відсутності сучасної експертизи і використання застарілих технологій.

З традиційними підходами до газовидобутку наша планка – утримання видобутку. Як максимум – збільшення виробництва до 5% порівняно з довоєнними рівнями шляхом інтенсифікації свердловин, дорозвідки родовищ та розвідки невеликих покладів, що не дозволить нам навіть забезпечити країну власним газом.

У той же час залучення провідної геологічної експертизи дозволить суттєво наростити обсяги видобутку газу завдяки розвідці та постановці на баланс нетрадиційних покладів газу, які неможливо було видобути за допомогою традиційних технологій. Гарна новина в тому, що, залучивши нові технології, ми зможемо оновити наші родовища і вийти на суттєво інші рівні газовидобутку.

Саме це відбулося в США, які за останні 17 років подвоїли видобуток газу і щороку видобувають близько 8% своїх доведених запасів.

Короткострокова перспектива: газ щільних колекторів

Протягом останніх десятиліть у видобутку газу відбувся технологічний прорив, лідерами якого стали США. Запровадивши ці технології, ми можемо вийти на якісно новий рівень видобутку газу. Мова йде не про міфологізований та демонізований сланцевий газ, а про так званий газ щільних колекторів (англійською – tight gas), який можна видобувати на виснажених родовищах з покладів, які досі вважалися складними або економічно недоцільними.

Це газ у породах з низькою пористістю та проникністю, який неможливо видобути вертикальними свердловинами. Він видобувається за допомогою похило-скерованих свердловин та багатостадійними гідророзривами пластів (ГРП).

Використання нових технологій вимагатиме більших капіталовкладень на одну свердловину, але й віддача з такої свердловини буде значно більшою.

Наприклад, якщо буріння традиційної вертикальної пʼятикілометрової газової свердловини орієнтовно коштує 10 млн дол. і дозволяє видобувати близько 200 тис. куб. м газу на день, то горизонтальна свердловина з ГРП коштуватиме 20-25 млн дол. і дозволить видобувати орієнтовно 1 млн куб. м газу на день.

Тобто така свердловина дозволить заробляти на один вкладений долар у рази більше. Однак це відбудеться не відразу, а після проходження learning curve – підбору правильного дизайну свердловин та ГРП, які максимально проникатимуть у пласт і збільшуватимуть продуктивність свердловини.

Використання нових підходів перетворить газові ресурси, які вважалися нерентабельними, на комерційно привабливі активи. Таким чином, запозичення північноамериканських технологій не лише збільшить український газовидобуток, а й суттєво наростить наші доведені запаси газу, оновивши наші родовища.

Довгострокова перспектива: шельфовий газ

Рівняння на Норвегією неможливе без розробки чорноморського шельфу. Це наш стратегічний резерв з потенціалом, що сягає трильйона кубометрів.

Видобуток на шельфі дозволить Україні експортувати до 10 млрд куб. м газу на рік. Однак це найдорожчий вид видобутку, який потребує участі світових гігантів та багатомільярдних інвестицій. Про шельфовий газ неможливо говорити до закінчення війни і стабільної безпекової ситуації в Україні та на Чорному морі.

Якісний прорив – питання кількох років

Якщо газ чорноморського шельфу – це питання наступного десятиліття, то розробка газу щільних колекторів на суходолі – наша найближча перспектива. Ця технологія має дати суттєві вигоди нафтогазовим компаніям.

Приклади швидкого освоєння нових технологій у нашій історії є. Так, застосування західних підходів до обробітку землі, які вимагали значно більших витрат на один гектар, за останні двадцять років дозволило Україні подвоїти врожай зернових культур, а аграрним компаніям – у рази збільшити свої прибутки.

Перевірені на Заході підходи до видобутку дозволять Україні забезпечити себе власним газом і продавати надлишок на європейських ринках. Це покращить торговельний баланс і підштовхне зростання економіки, адже одне робоче місце видобувного спеціаліста створює до десяти робочих місць у суміжних секторах.

Основною проблемою на шляху до газової революції є війна з росіянами. Вона обмежує апетити компаній до інвестування в розробку нових покладів, залучення технологій та ускладнює їх імпорт. Хоча деякі світові нафтосервісні лідери, як Halliburton, готові надавати обладнання і працювати в Україні під час війни.

Як тільки підуть інвестиції в розробку нових покладів, відразу будуть імпортовані нові технології та обладнання. Вони будуть швидко адаптовані до української геології, що дозволить наростити балансові запаси природного газу та подвоїти його виробництво. Компанії, які швидко освоять нові підходи, задаватимуть тренди на українському ринку видобутку вуглеводнів та сервісних операцій.