Російські активи за межами Росії як джерело репарацій

У попередніх колонках про економічні проблеми післявоєнної відбудови України я писав, що ми не можемо розраховувати на репарації в традиційному сенсі цього поняття. 

Росія не підпише угоду, яка буде передбачати репарації, а якщо й підпише, то точно не заплатить. Всі мають вже звикнути до російського відношення до всіляких міжнародних договорів та міжнародного права — Росії наплювати на ці папірці. 

На відбудову України мають піти російські активи, які знаходяться за межами Росії, тобто ті, які у росіян можна відібрати без якихось угод з ними. 

Найбільш очевидним рішенням є конфіскація резервів Центробанку Росії, які знаходяться на рахунках іноземних банків. 

Устенко, радник Зеленського з економіки, вже заявив, що 300 мільярдів з цих заморожених коштів зарезервовані для України. 

Це не може не тішити, але вже зараз, коли кінця війні ще не видно, можна сказати, що цих коштів не вистачить для відбудови зруйнованого орками. 

Потрібно забирати не тільки кошти Центробанку, а й інші активи Росії, що зараз знаходяться за її межами. Тому перше питання: скільки цих активів?

Економісти вже давно звернули увагу на одну макроекономічну аномалію Росії: маючи за рахунок експорту нафти та газу протягом десятків років великий позитивний баланс зовнішньої торгівлі, Росія має непропорційно мало іноземних активів (сукупно держава, компанії та домогосподарства). 

Детально ця аномалія досліджена в широко відомій серед спеціалістів роботі Філіпа Новокмета, Томаса Пікетті та Габріеля Зукмана. 

Наведу коротко тези цього дослідження для широкого загалу. Автори дослідили баланс зовнішньої торгівлі та платіжний баланс Росії за 25 років, починаючи з 1990 року. 

Протягом цього періоду в середньому на рік Росія мала позитивне сальдо торгового балансу близько 10% до валового національного доходу (ВНД). 

Якби ці кошти накопичувались в середині Росії, то в 2015 році іноземні активи держави, компаній та домогосподарств були б більше за 200% до ВНД. 

Таку картину ми бачимо в Норвегії, ще одній країні Європи, яка має величезні доходи від нафти і газу, де іноземні активи в 2015 році становили 210% до ВНД. 

В реальності сукупні іноземні активи в Росії в 2015 році становили лише 25% до ВНД. Де ж поділася решта нафтогазових доходів? 

За цей період активи, які належать резидентам Росії за кордоном зросли майже з нуля до 110% ВНД (зауважимо, в 2015 році ВНД Росії становив більше 1,3 трильйона доларів). 

Пояснення цьому досить просте — вивід капіталу на офшори через застосування трансферних цін при експорті. 

Якщо просумувати позитивне торгове сальдо Росії за період 1990-2015 років, то воно становить біля 230% до ВНД, а іноземні активи Росії на 2015 рік становили менше 30%, що означає виток за кордон капіталу у обсязі біля 200% ВНД. 

Якщо ж врахувати доход на цей капітал, до загальний обсяг багатства, виведеного за цей період з Росії має бути біля 300% до поточного ВНД. 

Автори дослідження коригують цю цифру з урахуванням зобов’язань, але принципово це не міняє ситуацію. 

Платежі за зобов’язаннями за кордон в Росії стабільно перевищували притік доходів від активів за кордоном, сальдо их платежів становило в середньому 3% до ВНД.

Іншим фактором зростання зобов’язань Росії перед іноземними інвесторами, який є значним, але який автори не змогли обчислити, є зростання вартості капіталу іноземних інвесторів: в 1990-х роках російські активи іноземні інвестори купували за копійки, а бум 2000-х років збільшив вартість куплених активів в десятки разів. 

Капітал, виведений з Росії в 1990-2015 роках частково належав не росіянам, а іноземним інвесторам. Автори дослідження не змогли оцінити його обсяг, але він значно менший, ніж частка, що належить росіянам. 

Крім того, є якась кількість росіян — власників активів за кордоном, які отримали інше громадянство і зараз не є офіційно російськими громадянами. Активи цих людей формально вже не є російськими активами за кордоном. 

Нарешті, активи обсягом близько 75% ВНД є неофіційно російськими, вони заховані в офшорах. Тобто закордонні активи росіян приблизно порівну мають легальну оншорну форму і нелегальну офшорну форму. 

Резюме стосовно бенефіціарів виведеного з Росії капіталу таке: ми бачимо три категорії власників активів: 

(а) іноземці, які не мали відношення до Росії, а просто вели там бізнес і виводили капітал звідти;

(б) нерезиденти Росії, які є або були російськими громадянами; 

(в) резиденти Росії. 

Ми маємо всі підстави вважати, що дві останні категорії власників активів, розташованих за межами Росії, мають бути об’єктами переслідувань, як такі, що несуть відповідальність за злочини Росії в Україні і мають платити за це. 

У другій групі я б, принаймні, враховував всіх, хто поміняв громадянство після 2001 року. Сукупні статки цих двох останніх категорій людей за межами Росії точно перевищують 1 трильйон доларів. 

Є підстави вважати, що принаймні половина їхніх статків заховані в офшорах і потребують розшукової роботи для заморожування та наступної конфіскації. 

Така інтерпретація цілком відповідає загальноприйнятому розумінню репарацій. Репарації після Другої Світової війни платили не Гітлер, Геринг та Борман, платила Німеччина як ціла політична нація, яка мала нести відповідальність за злодіяння нацистів. 

Так само і всі росіяни мають нести відповідальність за злодіяння Росії, а не тільки Путін, Шойгу та кооператив "Озеро". 

Нинішній підхід, коли тільки активи 50 людей в американських санкційних списках, або 800 людей в європейських санкційних списках мають бути замороженими і підлягають конфіскації, є не прийнятним. 

Нам в Україні потрібно, по-перше, самим усвідомити, що відповідальність мають нести не тільки "санкційні списочники", а всі громадяни Росії, по-друге, переконати в тому наших партнерів (США, країни ЄС і інших), по-третє, робити все необхідне, щоб відповідальність росіян було не тільки моральною, політичною і правовою, а й матеріальною. 

Я бачу вже ознаки такого розуміння і за межами України. Голова польского уряду Моравецький 20 березня заявив, що уряд готує законодавчу ініціативу для сейму стосовно конфіскації всіх російських активів у Польщі: нерухомості, корпоративних прав, банківських депозитів. 

Зробити таку тотальну конфіскацію без зміни законів не можливо, поляки вже готові до таких змін.