Дорога ілюзія, яку ми не можемо собі дозволити. Про ідею державного страхування бізнесу

Останніми тижнями в Україні активно обговорюють ідею державного страхування бізнесу від російських ударів. Після зустрічі прем'єр-міністра з представниками українського бізнесу пролунала пропозиція: держава має компенсувати втрати компаній, які постраждали від атак.

Ідея, безумовно, приваблива. Бізнесу потрібна підтримка — це факт. Але є й інший факт, значно менш приємний: держава не має грошей навіть на критично важливі програми, не кажучи вже про нові масштабні ініціативи.

Де взяти кошти?

Класична модель страхування — це "каса взаємодопомоги": всі учасники роблять внески, а у випадку настання страхового випадку відбувається компенсація. В Україні ж пропонується інше — перекласти весь тягар на державу. А держава сьогодні перебуває у зоні найвищих бюджетних ризиків за весь час війни.

З 51 млрд доларів міжнародної підтримки, на які ми розраховували цього року, отримано лише близько 20 млрд. Станом на середину вересня країна очікує ще 31 млрд доларів, але зовсім не факт, що ці кошти надійдуть у повному обсязі. Ми вперше опинилися в ситуації, коли навіть базові видатки фінансуються з великими труднощами.

У такій реальності говорити про створення нового страхового фонду — це не просто оптимізм. Це небезпечна ілюзія.

Підвищення ПДВ: "лише один відсоток", який перетворюється на ціновий шок

Попереднє рішення, яке обговорюється, — підвищення ПДВ з 20% до 21%. Ідея вже активно "маркетингується" як незначне збільшення, яке дозволить створити фонд для страхових виплат бізнесу.

Але тут є кілька важливих моментів.

По-перше, ПДВ — це податок, який сплачує кінцевий споживач. Тобто кожен українець. Кожна покупка в супермаркеті, кожне замовлення в інтернет-магазині, кожна послуга — все стане дорожчим.

По-друге, підвищення ПДВ на один процентний пункт — це не "один відсоток" у цінах. Це одноразовий ціновий шок, який підніме ціни приблизно на 4–5%. І тут варто пояснити технічно, чому так.

Технічний блок: як насправді змінюється ціна

ПДВ включений у кінцеву ціну. Тому зміна ставки змінює всю структуру ціноутворення.

Формула проста:

Ціна з ПДВ = Ціна без ПДВ × (1 + ставка ПДВ)

Було: ставка 20% → множник 1,20 Стає: ставка 21% → множник 1,21

Зміна множника: (1,21 / 1,20) − 1 ≈ 0,83%

Це зміна податкової частини, але не кінцевої ціни. У реальному секторі бізнес:

• округлює ціни;
• закладає ризики;
• переносить зміни на всю цінову політику;
• компенсує зростання витрат.

Тому історично підвищення ПДВ на 1 в.п. дає 4–5% зростання цін — набагато більше за суто арифметичні 0,83% зміни податкової складової. Це підтверджують і європейські кейси, і українська практика 2014–2015 років.

Отже, підвищення ПДВ з 20% до 21% — це не "один відсоток". Це ціновий шок, який автоматично підштовхне інфляцію за межі 10% у наступному році (враховуючи, що її мінімально закладений прогнозний рівень станом на зараз становить 6%).

Парадокс: ПДВ доведеться піднімати, але зовсім не для страхування бізнесу

Найбільш парадоксальним є те, що ПДВ, ймовірно, доведеться підвищувати. Але не для страхування бізнесу, а для того, щоб профінансувати оборону.

Цього року ми вже бачимо, що не всі програми оборонного сектору вдалося профінансувати. Війна триває, і потреби лише зростають. Підвищення ПДВ — це болюче рішення, але воно може стати єдиним реалістичним способом забезпечити стабільне додаткове фінансування армії.

Тобто ми опинилися перед жорстким вибором:

• бізнесу потрібна допомога;
• армії потрібні гроші;
• населення потребує захисту від інфляції;
• а державний бюджет не має ресурсів ні для першого, ні для другого, ні для третього.

Що держава може зробити для бізнесу без грошей?

У такій ситуації варто чесно сказати: держава не може дозволити собі ні додаткову, ні взагалі яку б то не було матеріальну підтримку бізнесу. Але може — і повинна — надати нематеріальну.

Єдине реалістичне рішення — повний демонтаж адміністративних бар'єрів. Не косметичні зміни, не "спрощення окремих процедур", а системне очищення регуляторного поля.

Це дасть бізнесу:

• економію часу, який зараз витрачається на бюрократію;
• економію коштів, які йдуть на виконання адміністративних вимог;
• зниження корупційних ризиків — бо якщо немає "щипання гуся", немає й предмета для корупції.

Так, це не замінить страхування. Так, це не компенсує втрати від ударів. Але це реальна допомога, яка не коштує державі грошей і дає бізнесу можливість працювати ефективніше.

Висновок

Україна сьогодні стоїть перед надзвичайно складною дилемою. Ми хочемо допомогти бізнесу — але не маємо ресурсів. Ми хочемо стримати інфляцію — але змушені підвищувати ПДВ. Ми хочемо забезпечити армію — але міжнародна допомога надходить нерівномірно й неповністю.

У таких умовах державне страхування бізнесу виглядає не просто нереалістичним — воно може стати небезпечним міражем, який відволікає від реальних рішень.

А реальне рішення сьогодні — це чесність, жорстка пріоритизація та максимальне звільнення бізнесу від адміністративного тиску. Це не дасть мільярдів, але дасть можливість працювати. А працюючий бізнес — це податки, робочі місця і, зрештою, стійкість держави.