Ризики державного боргу, або Як краще позичати
Упродовж 2019 року Мінфін доклав чимало зусиль, щоб збільшити позики у гривні, зменшуючи валютний ризик для бюджету.
На перший погляд, це коштує бюджету чимало грошей, бо за гривневим боргом відсоткові ставки більш ніж удвічі вищі за позики у доларах і тим паче у євро.
Насправді це не зовсім так.
Збільшення частки гривневого боргу з початку 2019 року на 7 процентних пунктів мало переважно позитивні наслідки, роблячи боргові виплати більш прогнозованими, зменшуючи потребу бюджету у валютних коштах, а також значно покращуючи боргові показники.
Державний борг України на дві третини складається з позик в іноземних валютах, і кожна зміна курсу гривні до іноземних валют одразу позначається на боргових показниках.
Валютний борг значно збільшив витрати бюджету
Коли у 2014 році почалося стрімке падіння курсу гривні, буквально за рік обсяг боргу почав різко змінюватися. У гривневому еквіваленті за 2014 рік він зріс майже удвічі: з 584 млрд грн до 1,1 трлн грн.
Відповідно, відношення боргу до ВВП майже подвоїлося, збільшившись з 39,9% наприкінці 2013 року до 69,4% через рік і до 79% — в кінці 2015 року. Те саме відбулося з витратами на обслуговування боргу. Вони зросли з 34 млрд грн до 51 млрд грн, а порівняно з доходами бюджету — з 10% до 14%.
Такі зміни на 2014-2015 роки у державному бюджеті не закладалися, а виплачувати треба було все й незалежно від обсягу коштів, передбачених у законі про державний бюджет. Саме цього вимагає бюджетний кодекс.
Тому поступове збільшення гривневої частки боргу, яка значно скоротилася у 2015 році, — дуже важлива річ для бюджету, оскільки дозволяє більш чітко планувати виплати за державним боргом, а також зменшує ризик, що в разі ослаблення гривні у бюджеті не вистачить грошей на виплати.
Весь борг держави, включаючи гарантовані нею позики, протягом останніх п'яти років у перерахунку на іноземну валюту постійно зростав. Донедавна це відбувалося і з гривневим еквівалентом, адже гривня з року в рік втрачала позиції, а 70% боргу було саме у валюті, та й нові позики були переважно валютні. Це був основний шлях поповнити валютні рахунки для боргових виплат.
Оскільки велика частина боргу була у валюті, це відбирало все більшу частину доходів бюджету. У 2015 році понад 16% доходів бюджету було спрямовано саме на обслуговування боргу, тоді як у 2012 році — менше 7,5%.
Як вплинув приплив нерезидентів на обслуговування боргу
Що ж відбувається в останні два роки, коли ми спостерігаємо чималий приплив іноземних коштів у гривневий державний борг? У 2018 році це підтримало гривню, а разом із збільшенням українського експорту дозволило їй навіть укріпитися порівняно з початком 2018 року.
Нерезиденти спробували гривневий борг, але не мали бажання затримуватися у ньому надовго. Через це гривнева частка боргу навіть скоротилася з 30% до 29%, а зростання доходної частини бюджету і динаміка курсу дозволили витратити на обслуговування боргу вже не 14% доходів, як у 2017 році, а 12,5%.
2019 рік відчутно підтримав державу в питанні боргу. Приплив нерезидентів, які вирішили не лише спробувати, а й посмакувати гривневим боргом, дозволив поступово рухатися в бік збільшення строків позик і зменшення їхньої вартості, а як наслідок — позитивно впливати на боргові показники.
У той час як гривня залишається стабільною, а позики зміщуються у бік гривні, загальний обсяг боргу в перерахунку на валюту буде збільшуватися — за дев'ять місяців 2019 року він зріс до майже 83 млрд дол. Однак у гривневому еквіваленті борг скоротився до меш ніж 2 трлн грн, а гривнева частка зросла на 7 п. п. до 36%.
Відносні показники боргу мають позитивну динаміку
Найцікавіше виглядають відносні показники боргу, адже відношення боргу до ВВП суттєво скорочується. За розрахунками, відношення боргу до ВВП упевнено рухається до 50%. Залежно від показника росту ВВП у третьому-четвертому кварталах та курсу гривні в кінці 2019 року воно може скоротитися ще більше.
Те саме і з витратами на обслуговування боргу.
У 2019 році більшість виплат уже здійснено. З майже 100 млрд грн річних виплат на четвертий квартал припадає менше 5%. Тож за умови, що в четвертому кварталі збір доходів бюджету буде не гіршим, ніж у попередні дев'ять місяців, відношення витрат на обслуговування до доходів бюджету може становити менше 10%, тобто воно може вийти на рівень 2013 року чи навіть виявитися кращим.
