Удар по складу чи заводу — загроза банкрутства?
У серпні російські балістичні ракети знищили розподільчий комплекс Rozetka у Броварах. Тієї ж ночі на Київщині постраждали ще близько десяти великих компаній: "Епіцентр", "Нова пошта", NOVUS, склади продуктових мереж і міжнародних брендів. За кілька тижнів удари дійшли до фармацевтичних складів і заводів у передмістях столиці.
Про гігантів написали всі. Про сотні компаній, чий товар лежав на тих самих орендованих площах, і про виробників, чиї цехи стояли поруч, не написав ніхто. А саме їм у вересні доводиться відповідати на запитання бухгалтера: чим платити за кредит, товар і податки, якщо продавати більше нічого, а обладнання лежить під завалами?
В українському законодавстві вже понад півтора року є інструмент, створений саме для такої ситуації, — превентивна реструктуризація. Він дає життєздатному бізнесу змогу домовитися з кредиторами під захистом суду і не доводити справу до банкрутства. Ним уже скористалися Харківський тракторний завод, Черкаська і Сумська ТЕЦ, а в липні 2026 року — Дарницька ТЕЦ у Києві, яка сильно постраждала від російських ударів.
Платоспроможна в червні, банкрут у вересні
Масштаб проблеми видно з кількох цифр. Лише після серпневих атак бізнес втратив понад 400 тис. кв. м складів. Прем'єр-міністр Сергій Корецький оцінив, що через атаки бюджет може недоотримати близько 70 млрд грн податків.
За цими цифрами — прості бухгалтерські історії. Візьмімо умовного виробника харчової упаковки з двома сотнями працівників під Києвом. Три роки тому він купив нову лінію в лізинг і під банківський кредит, обладнання в заставі. Є контракти з мережами зі штрафами за зрив поставок.
Після влучання лінія і сировина знищені. Виробник не може ні відвантажувати продукцію, ні платити за лізинг і кредит. Мережі мають право на штрафи і перехід до іншого постачальника, банк — вимагати дострокового повернення всієї суми, бо предмет застави втрачено. Імпортер, чий товар згорів на орендованому складі, опиняється в тій самій пастці: виторг зупинився миттєво, а платежі банку, постачальнику й податковій — ні.
Страхування тут не допоможе: класичні поліси воєнних ризиків не покривають. Уряд анонсував компенсацію 40–50% збитків від атак, але це плани, а строки платежів настають сьогодні. Так компанія, яка в червні була платоспроможною, у вересні стає неплатоспроможною — не через погану бізнес-модель, а через одне влучання ракети. Найуразливіші тут не мережі з резервами і публічним голосом, а середні й малі дистриб'ютори, імпортери та регіональні виробники.
Чому банкрутство — найдорожчий варіант
У банкрутстві компанія втрачає контроль над активами, майно продається з великим дисконтом, а процедура тягнеться роками. Пошкоджене спеціалізоване обладнання в ліквідації йде за ціною металобрухту. Кредитори отримують частину вимог, працівники втрачають роботу.
Держава програє двічі: припиняються поточні податки — ПДВ, податок на прибуток, ПДФО та ЄСВ, а старий податковий борг у ліквідації зазвичай погашається лише частково. Для бюджету, який у першому півріччі 2026 року, за даними Рахункової палати, недоотримав майже 500 млрд грн фінансування, збанкрутіле підприємство — не "стягнутий борг", а втрачений платник. Зберегти платника, навіть ціною відстрочення його боргу, — фіскально раціональне рішення.
Як працює превентивна реструктуризація
Процедура діє з 1 січня 2025 року: Закон № 3985-IX доповнив Кодекс з процедур банкрутства Книгою третьою. Закон імплементує Директиву ЄС 2019/1023 і ухвалений у межах зобов'язань за Ukraine Facility. Він замінив досудову санацію, де мораторій був фактично безстроковим, а суд дізнавався про план постфактум. Тепер суд контролює процес із першого дня, а строки захисту жорстко обмежені. Тому банки й податкова сприймають новий інструмент як добросовісний.
Головна відмінність від банкрутства — кермо лишається в руках бізнесу.
- Процедуру може розпочати тільки сам боржник, і для цього не треба доводити себе до прострочення: достатньо загрози неплатоспроможності. Знищений склад чи цех є саме такою загрозою.
- Директор і власники продовжують керувати компанією. Адміністратор лише консультує і наглядає.
- Кредитори голосують за план, суд його затверджує, і він стає обов'язковим для всіх, навіть для тих, хто голосував проти.
- Для мікро- та малого бізнесу Мін'юст затвердив типову форму плану, а на старті достатньо його концепції.
Від відкриття процедури до затвердження плану має минути не більше шести місяців, із продовженням — дванадцяти. Якщо план погоджено з кредиторами заздалегідь, суд може відкрити процедуру і затвердити його одночасно.
Що отримує підприємство
Час. Із відкриттям процедури автоматично зупиняється нарахування штрафів і пені, а відкрити справу про банкрутство неможливо. Суд може додати мораторій на примусове стягнення і заборону звертати стягнення на заставу — до шести місяців загалом. Тобто банк не забере заставлене обладнання, а виконавча служба не спише кошти з рахунків.
Збереження контрактів. Відкриття процедури не є підставою розірвати договір чи вимагати дострокового повернення кредиту, а договірні положення, які передбачають інше, недійсні. Для нашого виробника упаковки це означає, що ні мережі, ні банк не можуть автоматично "вийти" — питання переходять у площину плану.
Гнучкий план. Кредитори голосують класами: забезпечені, бюджет, незабезпечені, пов'язані особи. План може передбачати розстрочення, часткове списання боргу і штрафів, обмін боргу на частку, продаж частини майна, релокацію виробництва. Якщо один клас проти, суд може затвердити план усупереч йому (cram-down), але лише за умови, що жоден кредитор не опиниться в гіршому становищі, ніж у ліквідації.
Нові гроші. Компанії потрібні не лише відстрочки, а й кошти на новий склад чи лінію. Кодекс дозволяє залучити проміжне фінансування за згодою суду. Якщо реструктуризація не вдасться, такий правочин не можна оскаржити, а вимоги того, хто дав гроші, задовольняються першими.
Рівні умови з податковою. Бюджет — окремий клас, і податковий борг можна розстрочити чи частково списати, як і інші борги. Якщо умови для бюджету не гірші, ніж для незабезпечених кредиторів, податкова навіть не голосує — план вважається схваленим.
Практика: завод, три ТЕЦ і один провал
Харківський тракторний завод із боргами близько 2,3 млрд грн у грудні 2025 року затвердив план із погашенням до березня 2029 року. Перший варіант суд повертав на доопрацювання: він не штампує документи, а перевіряє їхній зміст.
Черкаська ТЕЦ, яка обігріває близько двох третин міста, мала понад 881 млн грн боргу за газ. У травні 2026 року кредитори одноголосно схвалили план, у червні його затвердив суд:
- постачальник газу отримав розстрочення на 36 місяців зі списанням штрафів і пені;
- банк — на п'ять місяців;
- ДПС — розстрочення екологічного податку на три місяці.
Податкова стала повноцінним кредитором у плані, і це спрацювало.
Дарницька ТЕЦ у Києві 3 лютого 2026 року зазнала критичних пошкоджень від російського удару. У липні суд затвердив план її власника, ТОВ "Євро-Реконструкція": частина кредиторів списала штрафи і пеню, а основним джерелом виконання стала компенсація різниці в тарифах, яку компанія очікує від держави. Станція готується до опалювального сезону.
Є і зворотний приклад. План Дніпровського металургійного заводу суд затвердив у січні 2026 року, але в серпні Верховний Суд скасував це рішення: кредитор довів, що в плані немає конкретних джерел погашення боргу понад 1,3 млрд грн. Урок простий — без реального джерела грошей реструктуризація не працює.
Що з цього має бюджет
Деякі постраждалі компанії вже публічно просили відтермінувати податки. Реструктуризація дає для цього законний і контрольований судом канал без жодних індивідуальних пільг. Натомість держава отримує:
- поточні податки працюючої компанії замість "колись після ліквідації";
- повернення старого боргу за графіком;
- збережені робочі місця без витрат на допомогу з безробіття.
Усе це без жодної бюджетної копійки. До того ж це реформа, ухвалена на виконання зобов'язань перед ЄС, і робоча практика — аргумент у діалозі з партнерами.
Податкова вже анонсувала окремий підхід до постраждалих від обстрілів підприємств для зменшення фіскального тиску. Логічним продовженням була б послідовна позиція в процедурах реструктуризації: не блокувати плани, за якими бюджет отримує не менше, ніж інші кредитори і ніж отримав би в ліквідації.
Межі інструменту і що робити
Превентивна реструктуризація — для життєздатного бізнесу з тимчасовим шоком. Вона вимагає повного розкриття інформації і дисципліни: жодних дивідендів, позик і продажу майна поза планом, щомісячні звіти. Повторно скористатися нею протягом року не можна, тож план має бути реалістичним з першої спроби. Для бізнесу, який відновити неможливо, держава готує інший інструмент — спрощене банкрутство для малого бізнесу (законопроєкт № 15024), але це вже ліквідація, а не порятунок.
Підприємству, у яке влучили, варто діяти до першого прострочення:
- Чесно оцінити перспективи відновлення: збитки, компенсації, можливість релокації.
- Скласти перелік кредиторів і поділити їх на класи.
- Зробити реалістичний прогноз грошових потоків і графік платежів.
- Знайти джерело проміжного фінансування.
- Домовитися з банком, ключовими постачальниками і податковою ще до суду. Черкаський план схвалили одноголосно саме тому, що з кредиторами домовилися заздалегідь.
- Подати заяву з планом або концепцією до господарського суду.
Замість висновку
Мета російських ударів по складах і заводах — зупинити українську економіку. Законодавство вже має інструмент, який дає їй змогу не зупинятися, і 2026 рік показав, що він працює навіть для підприємств, у які влучили ракети. Бізнес зберігає людей і обладнання, кредитори отримують не менше, ніж у ліквідації, а держава — податки. Альтернатива — хвиля банкрутств, і її ціна для бюджету навряд чи буде нижчою за ціну відстрочення.