Великий погром. Чи виживе металургія під обстрілами

17 вересня Росія здійснила чергову руйнівну атаку. Балістика вдарила по одному з ключових підприємств гірничо-металургійного комплексу (ГМК) – "Запоріжсталі" групи "Метінвест" Ріната Ахметова. Завод вже був обстріляний п'ять днів тому, як і комбінат "АрселорМіттал Кривий Ріг" міжнародної групи ArcelorMittal

Росія більше не шукає приводів чи виправдань. Ворог свідомо нищить цивільні підприємства, які забезпечують країну валютною виручкою, надають роботу десяткам тисяч людей і тримають на собі економіку прифронтових регіонів.

Серія ударів по металургійних велетнях остаточно підтвердила: Кремль змінив тактику. Ідеться не про випадкові прильоти по уявних військових цілях, а про планомірну деіндустріалізацію України. Через масовані атаки окупантів найбільші містоутворюючі заводи країни змушені зупиняти виробництво.

Чим Україні загрожує руйнування промислових гігантів?

Як змінилася тактика РФ

Щоб зрозуміти масштаб загрози, варто простежити, як змінилася тактика російських обстрілів металургійних об'єктів протягом великої війни.

У перші її місяці металургійні гіганти потерпали або від боїв, як маріупольські Азовсталь та ММК ім. Ілліча, або від вимушених зупинок. Через ризик знеструмлення та наближення фронту в березні 2022 року Запоріжсталь уперше з часів Другої світової війни законсервувала виробництва і зупинила доменні печі.

Утім, промисловість швидко адаптувалася і вже у квітні того ж року комбінат відновив виплавку чавуну і сталі, а згодом – роботу прокатного стану. Протягом наступних кількох років йому вдавалося завантажувати потужності на 50-70%.

"АрселорМіттал Кривий Ріг" також залишався в строю, хоча в грудні 2022 року три ворожі ракети вщент зруйнували сортопрокатний цех. З тих пір виклики металургійних заводів були переважно економічними, але в останні місяці ворог перейшов від поодиноких ударів до серійного знищення важкої індустрії.

Перші удари по Запоріжсталі припали на 11 та 27 серпня, коли балістика вдарила по ланцюгу гарячого циклу та ключових енерговузлах. Комбінат зупинив виплавку чавуну та сталі. Апогеєм стала подвійна атака в ніч на 12 вересня. Окупанти випустили чотири ракети по зупиненому підприємству: понівечили доменний і мартенівський цехи, енергомережу та логістичну інфраструктуру.

17 вересня два балістичні удари пошкодили майданчики цехів, інженерні та залізничні мережі комбінату.

Тиждень тому обстрілу зазнав і "АрселорМіттал Кривий Ріг". Для криворізького гіганта це був третій важкий приліт. Після серпневих влучань, які частково паралізували виробничий процес, вереснева атака додала нових пошкоджень виробничим та допоміжним спорудам, загинули два представники підрядної організації. Під час ракетного удару 16 серпня загинули два працівники комбінату.

У ніч на 5 вересня під удар потрапив інший актив Метінвесту – кам'янська Каметсталь, де загинули п'ять осіб. Росіяни також влучили в Дніпровський метзавод, що входить до групи DCH Steel Олександра Ярославського. Усі ці удари засвідчили: Росія завдає таких збитків, які важко усунути в умовах війни.

Реакція Метінвесту та ArcelorMittal

Представники обох підприємств одностайні: росіяни скоюють воєнні злочини проти цивільної інфраструктури та цілеспрямовано нищать економіку держави.

Операційний директор групи "Метінвест" Олександр Мироненко наголошує, що комбінати випускали метал винятково для цивільних потреб – трубної галузі, побутової техніки та автопрому. Після втрати маріупольських заводів Запоріжсталь була єдиним вітчизняним виробником плоского прокату, а Каметсталь виробляла сортовий та фасонний метал – катанку, арматуру та рейки.

Росіяни влаштували полювання на ці потужності: із серпня запустили по двох комбінатах 22 балістичні ракети, зокрема 17 по запорізькому підприємству. Унаслідок цього загинули 13 робітників, з них восьмеро на Запоріжсталі під час атаки 11 серпня, ще 55 осіб отримали поранення.

Масштаби руйнувань на Запоріжсталі оцінюють як критичні, а відновлення коштуватиме десятки мільйонів доларів. Наразі обидва заводи повністю зупинені й перебувають у режимі розбирання завалів. Утім, на підприємствах вважають передчасними будь-які прогнози щодо термінів відновлення.

"Це системний терор проти української промисловості та людей. Повторні удари по зупиненому підприємству – це спроба не дати йому відновитися і повернутися до роботи", – заявив Мироненко.

У компанії констатують вичерпання довоєнного запасу міцності, який допомагав вистояти в перші роки війни. Навіть після проведення ремонтів комбінати не зможуть вийти на повну потужність через сукупність зовнішніх та внутрішніх викликів. Серед них – блокада чорноморських портів, імпортні обмеження ЄС, зростання залізничних тарифів, дефіцит локомотивів і вантажних вагонів.

Зупинка заводів паралізує роботу і закордонних активів Метінвесту. Каметсталь постачала сталеву заготовку болгарському прокатному заводу Promet Steel, а Запоріжсталь живила прокатом трубне підприємство в румунських Яссах.

"Без активних і швидких рішень з боку держави Україна ризикує втратити значну частину виробничого потенціалу ГМК, а разом з ним – податкові надходження, валютну виручку та робочі місця", – попереджають у компанії.

З аналогічною заявою виступили в "АрселорМітталі Кривому Розі", підкресливши свій статус винятково цивільного об'єкта галузі. Там епіцентр руйнувань припав на залізоплавильний комплекс, також були пошкоджені допоміжні об'єкти. На підприємстві задіяли план ліквідації надзвичайних ситуацій. "Наразі спеціалізовані групи оцінюють масштаби пошкоджень, тому достовірно оцінити тривалість ремонтних робіт ще зарано", – повідомили в компанії на запит ЕП.

Нові руйнування наклалися на важкий стан комбінату. Через втрату ринку ЄС після запровадження екологічного мита CBAM керівництво "АрселорМітталу Кривого Рогу" у квітні анонсувало можливе звільнення 3 400 працівників. Разом з підрядними організаціями підприємство забезпечувало роботою 18 тис. осіб.

"Масштабні руйнування ставлять під сумнів можливість випуску чавуну, сталі та прокату. Виробництво сталі зупинене на час ремонту, а решта потужностей простоюють або працюють на мінімальних робочих рівнях", – зазначили в компанії.

Наслідки для економіки

Аналітики переконані: металургія потрапила в "ідеальний шторм" – найскладнішу ситуацію за часи незалежності. Терор ворога наклався на інші проблеми сектору: дефіцит і високу вартість електроенергії та заблоковану морську логістику.

За даними GMK Center, видобуток залізної руди в першому півріччі впав на 18,8%, а експорт прокату – удвічі. "Такого поєднання негативних факторів не було навіть на початку великої війни. При цьому ГМК – друге за обсягом джерело валюти в країні і дає роботу 270 тисячам осіб", – каже директор центру Станіслав Зінченко.

До великої війни частка ГМК у ВВП оцінювалася у 10,3% і у 2025 році впала до 5,5%. Через зупинку комбінатів цей показник продовжить зменшуватися: у Метінвесті вже оцінили поточний внесок металургії у ВВП як майже нульовий.

Наслідки останніх атак невтішні: у серпні випуск сталі впав на 57,3% у річному вимірі до 277 тис. тонн, чавуну – на 65,6% до 257 тис. тонн, прокату – на 57,4% до 269 тис. тонн.

Через вимушений простій заводів Україна ризикує потрапити в залежність від закордонної сировини. Імпортний метал уже почав заміщати вітчизняний: ввезення довгого прокату зросло на 64% (із 150 тис. тонн до 246 тис. тонн), тоді як продажі продукції українських комбінатів усередині країни просіли на 7,6%.

"Випуск вітчизняного прокату припинився. Внутрішній ринок споживання сталі в Україні становив понад 4 мільйони тонн і на дві третини покривався власним виробництвом. Тепер нам доведеться імпортувати з Туреччини, ЄС і Китаю не лише плоский прокат, якого бракувало й раніше, а й довгий, зокрема будівельну арматуру", – пояснює старший аналітик Dragon Capital Денис Саква.

За його словами, зупинка заводів запустить ланцюгову реакцію в економіці, а держава зазнає низки втрат. "Ми втрачаємо валютну виручку і змушені вимивати валютні резерви на купівлю імпортного металу, що суттєво погіршить торговельний баланс. Це також спровокує спад у суміжних галузях, зменшить споживання газу, електроенергії та вантажообіг Укрзалізниці. Зупинка печей дещо зменшить дефіцит електроенергії в мережі взимку, але це надто дорога ціна", – додає він.

У 2025 році галузь забезпечила 6,2 млрд дол. валютних надходжень.

Що буде з містами

Паралельно постає проблема виживання прифронтових регіонів. Запоріжжя, Кривий Ріг та Кам'янське повністю залежать від своїх містоутворюючих підприємств. У 2025 році "АрселорМіттал Кривий Ріг" сплатив 8,5 млрд грн податків, Каметсталь – майже 2 млрд грн, Запоріжсталь – близько 4 млрд грн. Простій комбінатів залишає людей без зарплат, місцеві бюджети – без грошей.

Метінвест за перше півріччя 2026 року, до атак, отримав 202 млн дол. збитків – майже в чотири рази більше порівняно з першим півріччям 2025-го.

Аналітики вважають, що відновити печі можливо, проте з огляду на обстріли доцільність відбудови сумнівна. Проводити ремонт без надійного захисту немає сенсу, адже ворог може вдарити знову. Для компаній це ще й іспит на витривалість – як довго вони зможуть утримувати тисячі робітників у вимушених відпустках.

Зінченко вважає, що уряду необхідно залучити міжнародні кошти для відбудови та модернізації заводів. Паралельно потрібно розблокувати логістику: дати прохід для кораблів у портах і знайти локомотиви для Укрзалізниці. Також критично важливі дипломатичні перемовини з Єврокомісією про скасування експортних квот та звільнення українського металу від екологічного мита CBAM.

"Без цих заходів навіть відносна тиша на фронті не дозволить промисловим гігантам галузі повернутися до повноцінної роботи", – резюмує він.