Новий Донбас: як Закарпаття перетворюється на індустріальний регіон
У Закарпатську область релокувалися 300 підприємств. Як вони змінили структуру економіки регіону?
"Кийов і Львов не указ Ужгородови". Цей жартівливий фразеологізм яскраво описував відособлену роль Закарпатської області в тканині держави України. Відділене горами, межуючи з чотирма країнами, Закарпаття було відоме контрабандою, сімейно-політичними кланами та наявністю двох паспортів ледь не в половини населення.
Історично регіон не славився розвинутою промисловістю. Добробут місцевого населення в часи незалежності забезпечувався "контрабасом", заробітками за кордоном і туризмом.
Трагедія лютого 2022 року стала новою сторінкою в житті Закарпаття: туди зі східних і південних областей релокувалися 330 підприємств, зокрема металургійні та машинобудівні. Разом з бізнесом у край переселилися десятки тисяч українців.
Податкова служба збирає в області в шість разів більше податків, ніж у 2021 році, каже перший заступник голови Закарпатської обласної військової адміністрації (ОВА) Василь Іванчо. Ця цифра вражає навіть на фоні інфляції та девальвації гривні.
Населення Ужгорода за роки великої війни збільшилося із 115 до 160 тис. осіб. Маленькі громади Закарпаття, самі тому не вірячи, святкують дні металурга та машинобудівника, а в містечку Перечин відкрили Краматорський ліцей.
Ці перетворення – тільки початок. Підприємці, з якими поспілкувалася ЕП, говорять про великий потенціал області і стверджують, що маховик індустріалізації тільки розкручується.
Причини релокації
"Росіяни почали обстрілювати Нікополь 12 липня 2022 року. З тих пір по місту прилітає щодня, зокрема на наш завод", – ділиться в розмові з ЕП директор з виробництва компанії "Сентравіс" Андрій Красюк.
"Сентравіс" входить у десятку світових виробників безшовних нержавіючих труб. Вони використовуються в автомобільній, нафтогазовій та енергетичній галузях. Пальне у двигуни автомобілів BMW, Audi, Volkswagen, Maserati та Ferrari подається трубками українського виробництва. Компанія мала контракт із SpaceX Ілона Маска.
Питання релокації частини потужностей Нікопольського південнотрубного заводу постало з першими обстрілами з боку окупованого Енергодара, каже Красюк. "Італійці та німці слабо вірили в здатність виконувати контракти, розташовуючись за п'ять кілометрів від розташування гармат. Переїзд дозволив нам працювати далі й отримувати нові експортні замовлення", – розповідає представник "Сентравісу".
Аналогічна ситуація – із сьомим у світі за обсягами виробництва турбодетандерів харківською компанією "Турбогаз". Турбодетандер – це установка для охолодження та очищення природного газу. У результаті отримуються високоякісний газ для газотранспортної системи та рідка фракція для подальшої переробки.
У лютому 2022 року окупаційні війська наблизилися до виробничих потужностей у Балаклійському районі на відстань близько 10 км, а в березні – знищили основний цех. Компанія відновила виробництво: одну філію відкрила на Полтавщині, другу – на Закарпатті. Запуск закарпатського підрозділу дав змогу продовжити виробництво детандерно-компресорного та детандерно-генераторного обладнання для міжнародних замовників.
Компанія експортує обладнання в Узбекистан, Казахстан, Туркменістан, Азербайджан. До початку великої війни "Турбогаз" відвантажувала продукцію з митного складу в Харкові і перевозила її літаками. Релокація на Закарпаття дозволила розташуватися ближче до термінала в Будапешті і виконувати зобов'язання перед замовниками.
Інша причина – нагода модернізуватися, пояснює директор з виробництва відокремленого підрозділу Сергій Мартинюк. У селище міського типу Великий Березний "Турбогаз" привіз з Харківщини лише 30% обладнання для нового заводу, решта – нове.
Пошук безпечного регіону
Співвласник "Сентравісу" Юрій Атанасов спочатку думав про переїзд за кордон. Передумав через брак спеціалістів. "Десант" з представників компанії об'їздив чотири західні області України в пошуках місця, де можна розташуватися, згадує Красюк.
"У шорт-листі залишився десяток будівель, у які ми могли помістити наше обладнання. Вибір був. Приміщення в Ужгороді, на якому ми зупинили вибір, спочатку не дуже сподобалося, але підкупила наявність комунікацій від старого радянського заводу. До цього тут були збірні лінії для автомобілів", – розповідає представник металургійної компанії.
Рішення частково релокувати з Харкова виробничі ділянки одного з найбільших металообробних підприємств України Variant Group ухвалювали співвласники – родина Шуфані. Компанія, яка 32 роки працює як сімейний бізнес і нині управляється другим поколінням родини, тоді шукала безпечні та стабільні умови для роботи, каже директор з розвитку релокації підприємств групи Денис Разуваєв.
До складу Variant Group входять 15 підприємств, один з ключових напрямів діяльності – металообробка та виробництво металоємної продукції. Сировину підприємства отримують від "Запоріжсталі", а також від євросоюзівських, турецьких і китайських виробників металу.
Компанія виробляє системи опалубки, стелажні системи, інструменти для промислових та комерційних потреб. Продукція Variant Group постачається в 65 країн. Найвідоміші номенклатурні позиції Variant Group – стелажі для "Епіцентру", обладнання для західних мереж супермаркетів Lidl, Spar, Billa, Kaufland. До великої війни компанія займала 60% ринку зрошувальних систем в Україні.
"Шукали приміщення у Львові, Вінниці, Івано-Франківську. Більшість майданчиків радянської епохи була вирізана, переобладнана на склади, втратила виробничу функцію. У підсумку орендували приміщення в Береговому, згодом – в Ужгороді", – розповідає Разуваєв.
"Турбогаз" шукав приміщення з адмінбудівлею, яке можна було б придбати. У Великому Березному вони знайшли закинуте підприємство, яке селищна рада віддала за погашення боргів перед податковою та виконавчою службами.
Індустріальні парки
Кілька підприємств на Закарпатті при релокації скористалися послугами індустріальних парків. Це спеціально виділені території, реєстрація в яких дає можливість підприємству не платити імпортне мито та ПДВ за виробниче обладнання і впродовж десяти років не сплачувати податок на прибуток за умови реінвестування вивільнених коштів у виробництво.
Перший заступник голови Закарпатської ОВА Василь Іванчо каже, що до великої війни в краї діяв один індустріальний парк, а зараз зареєстровано вже 12. У шістьох іде активна реалізація проєктів.
Однією з компаній, яка створила індустріальний парк, став єдиний в Україні виробник вітроенергетичного устаткування мегаватного класу. Колишній народний депутат Максим Єфімов та син співвласника "Індустріального союзу Донбасу" Едуард Мкртчан перевезли свій спільний бізнес з виробництва "вітряків" з Краматорська Донецької області.
Вітрова електростанція потужністю 5,2 МВт складається з башти, гондоли, лопатей і турбіни. Компанія "Френдлі вінд технолоджі" збирає 30 вітрогенераторів на рік, локалізація виробництва сягає 60%, розповідає CEO Владислав Єременко. Компанія "Вітряні парки України" проєктує, будує, управляє станціями, а також залучає інвесторів і фінансування.
Ділянку обирали за стандартними для промисловості критеріями: підключення електроенергії, наявність залізниці та автошляхів для підвезення деталей і відвантаження готової продукції, водні ресурси для забезпечення підприємства.
Окремий пункт – як сприймали громади. "Потрібно було ухвалювати не тільки ризиковані рішення, а й швидкі. Регіональна влада і територіальна громада підтримали той рух попри можливі культурні відмінності людей сходу і заходу", – каже Єременко.
Загалом на Закарпаття релокувалося 371 підприємство, з них 11,6% – ФОПи. Держава також надала громаді право знижувати місцеві податки до нуля для залучення інвесторів. Народний депутат Дмитро Кисилевський перелічує приклади, коли місцева влада знижувала податки на землю і нерухомість на кілька років для створення кращих умов роботи.
Справжня інвестняня
Журналіст ЕП ніколи за свою кар'єру не чув настільки теплих відгуків про роботу державної, обласної та місцевої влад, як від керівників і власників релокованих на Закарпаття підприємств.
"Такого хорошого ставлення з боку влади до бізнесу, як на Закарпатті, ми не бачили ніде. Починаючи від періоду роботи (заступника голови Офісу президента, колишнього голови Закарпатської ОВА Віктора) Микити, нині (чинного керівника Закарпатської ОВА Мирослава) Білецького, по всій вертикалі є послідовна підтримка", – розповідає співвласник групи компаній Variant Данііл Шуфані.
Обласна влада – це перша точка контакту для підприємств, які хочуть релокуватися. Вона акумулює інформацію про наявні земельні ділянки і приміщення в області, каже Кисилевський. Обладміністрація допомагає взаємодіяти з місцевими інфраструктурними монополістами – обленерго, постачальниками газу, води, водовідведення.
"З перших зустрічей і досі відчуваємо тотальну підтримку з боку місцевої влади. Від підведення комунікацій до адміністративних питань – усе вирішується по-чесному і без зволікань", – розповідає Разуваєв.
Коли в приміщення ОВА приходив великий інвестор, поруч з ним за столом сидів представник обленерго з готовим планом підключення мереж, пишається Іванчо. "Ми спрощували процедури. Обленерго, "Закарпатгаз", центр зайнятості, міграційна служба – ми були додатковим підрозділом, кризовим центром, який вирішував питання, які не міг вирішити бізнес", – каже чиновник.
Громаді Перечина вдалося зупинити інвестора на його шляху з Донбасу в Євросоюз, щоб він не перетнув кордон, каже Кисилевський. "Голова Перечина особисто шукав власників окремих маленьких земельних ділянок, об'єднував їх, щоб передати для будівництва індустріального парку", – розповідає народний депутат.
Переїзд виробництва "вітряків" тривав майже півтора року. 15 тис. тонн металоконструкцій, устаткування, верстатів і приладів з Краматорська змогли перевезти тисячею рейсів фур. Разом з роботодавцем до Перечина переїхало багато краматорчан.
Півтора року тривала релокація в Ужгород та Берегове Закарпатської області і для компаній з групи Variant. З Харкова перевезли 35-40% потужностей. Одна з нових ліній не встигла пропрацювати на Слобожанщині і року, каже Разуваєв.
Переїхати групі компаній допомогла державна програма релокації бізнесу. Обладнання та устаткування транспортували вантажівки "Укрпошти", а уряд компенсував частину витрат.
"Сентравіс" завершила часткову релокацію в лютому 2023 року. До переїзду долучали проєктантів, які визначали розташування обладнання і стежили за дотриманням технологічного ланцюжка.
Директор з виробництва металургійної компанії каже, що керівництво та акціонери знайшли на Закарпатті багато підтримки. "Місцева влада завжди була з нами. Допомагали з комунікацією з Києвом. Це була допомога не в грошах, а у швидкості", – посміхається Красюк.
Окрему вдячність бізнесмени висловлюють уряду і держкомпаніям. Наприклад, спочатку листову сталь для виробництва "вітряків" "Френдлі віндз" возила вантажівками. На фуру поміщаються лише два листи, тому доводилося перевозити численними караванами. Згодом свої послуги запропонувала "Укрзалізниця".
"Вони були навіть більшими драйверами процесу, ніж наша компанія. Запропонували робити доставку прямо зі станції до заводу, без перевантаження. Ми отримали здешевлення, спрощення і пришвидшення процесів. Уперше за всі роки УЗ стала клієнтоорієнтованою", – захоплено розповідає CEO "Френдлі віндз".
Красюк згадує, як до "Сентравісу" в Нікополь приїжджала Юлія Свириденко ще в статусі міністерки і перечікувала обстріл в укритті разом із співробітниками. "Свого часу вона нам дуже допомогла. Це чиновники нового покоління", – каже Красюк.
Інвестиції та податки
Variant Group інвестувала в релокацію на Закарпаття і Хмельниччину, купівлю нового обладнання та забезпечення житлом співробітників 20 млн євро, підрахував Шуфані.
Компанія "Турбогаз" вклала 59 млн грн у придбання та реконструкцію нерухомості, підключення до електромереж, закупівлю обладнання та благоустрій території. На реалізацію проєкту підприємство витратило близько 1,5 року. Завдяки грантовим коштам придбали підйомні механізми.
У будівництво індустріального парку "Френдлі віндз технолоджі" загалом інвестувала 3 млрд грн і процес триває, каже Єременко. "Треба зберегти промисловий і науковий потенціали держави. Роботи з переїзду фінансуються оборотними коштами, власними коштами акціонерів і кредитами державних банків, зокрема пільговими", – перелічує він.
Велика промисловість дала значний поштовх розвитку Перечина, каже Кисилевський. За його словами, бюджет громади з моменту появи там індустріального парку "Френдлі вінд технолоджі" зріс понад утричі. Місцевий бюджет отримує від краматорської компанії 100-120 млн грн на рік, уточнює Єременко.
Журналіст ЕП дивиться на Перечин з вікна автомобіля. На білому тлі білборда великими літерами написано вітання: "З днем машинобудівника!". Приміщення старої школи відремонтували за три місяці, каже місцевий мешканець, і відкрили там Перший краматорський ліцей. Майже всіх учителів перевезли з Донеччини, учні – місцеві і діти співробітників заводу вітрогенераторів, додає перечинець.
У 2026 році в Перечині обіцяють відкрити міжнародну школу, випускники якої, крім українського атестата, отримуватимуть міжнародний сертифікат Cambridge. Будівництво фінансує співвласник "Френдлі вінд технолоджі" Максим Єфімов.
Компанія впровадила ініціативу: 3% від продажу електроенергії спрямовуються за соціальним контрактом у громаду, де розташовується вітрогенератор. "Це близько 1,5 мільйона гривень з кожної турбіни. Надаючи територію, громада отримує дивіденди", – уточнює він.
Імовірно, такий крок можна пояснити бажанням компанії покращити репутацію після протестів екологічних активістів та місцевих мешканців проти будівництва "вітряків" у полонинах Руна та Боржава в Карпатах. Місцева журналістка Олена Мудра, яка висвітлювала порушення при будівництві, поскаржилася на інформаційну атаку з боку "Вітряних парків".
Єременко парирує: наявність "вітряків" рятує райони від відключень електроенергії; громади самі зацікавлені у їх встановленні і просять інвесторів розмістити вітрові станції.
Переселення людей та підприємств позначилося на фінансових показниках області. У 2021 році бюджет Закарпаття був на 64% дотаційний, а у 2025 році трансферти з держбюджету становлять лише 34,7%, каже Іванчо.
Загальний розмір інвестицій за проєктами, що реалізовуються, становить 1,5 млрд дол., розповідає представник ОВА. "Це інвестиції, які реалізовуються фізично з 2022 року. 800-900 мільйонів доларів уже інвестовано", – додає чиновник.
Переїзд підприємств та людей стимулював економіку краю. 64 бюджети територіальних громад разом з обласним бюджетом подвоїлися порівняно з 2021 роком попри зміну розподілу ПДФО – з 4,5 млрд грн до 8,8 млрд грн. Податкові органи за цей період почали збирати вшестеро більше коштів, каже Іванчо.
За підрахунками Мінекономіки від 2023 року, на Закарпаття релокувалися 40% українських компаній-релокантів. У 2022 році переміщені підприємства заплатили в місцеві бюджети 92 млн грн податків, порахували в ОВА. У 2023 році сума зросла до 202 млн грн, у 2024-му – до 503 млн грн, у 2025-му – до 756 млн грн. "Із загальної суми надходжень 10% припадають на релокований бізнес", – хвалиться Іванчо.
Сплата єдиного соціального внеску зросла із 100 млн грн у 2023 році до 716 млн грн у 2025-му, кількість працівників на релокованих підприємствах збільшилася з 2,2 тис. до 11,7 тис. Основні галузі, у яких зайняті підприємства, – переробна промисловість, машинобудування, будівництво, IT, транспорт.
Показовий факт: споживання електроенергії промисловістю на Закарпатті зросло на третину. "Зараз важко оцінювати стан енергосистеми, але порівняно з осінню 2023 року, коли проводили заміри, приріст у регіоні становив 30%", – додав Іванчо.
Переїзд – тільки початок
Усі підприємці, з якими спілкувалася ЕП на Закарпатті, одностайно відповідають на запитання, з чим виникають найбільші труднощі: люди. Регіон був не готовий до релокації важкої промисловості, каже Разуваєв, кваліфікованого персоналу майже не було. Красюк підтверджує: закарпатці не були пристосовані до індустріального виробництва так, як мешканці сходу.
"Був ризик залишитися із своїм обладнанням і з нікопольськими людьми. Але зараз сформувався кістяк з місцевих і наших вчителів з Дніпропетровщини", – ділиться директор з виробництва "Сентравісу". Компанія є одним з лідерів за рівнем зарплат в Ужгороді у своїй галузі.
Щомісяця до Великого Березного з Харкова та Полтавщини вахтовим методом приїжджають близько 20 фахівців підприємства для забезпечення потреб у висококваліфікованих кадрах. За словами Мартинюка, присутність великих промислових підприємств підвищує інтелектуальний потенціал місцевого населення: "Регіон тривалий час не мав розвиненої індустріальної бази, тож виробничі процеси були малопривабливими для місцевих кадрів. Нині ситуація змінилася".
"Сентравіс" чекає на замовлений у Китаї новий волочильний станок, який дозволить запустити нові проєкти в автомобільній галузі. Наприклад – виробляти труби для водневих двигунів, що мають вищі вимоги до якості, ніж бензинові.
"Френдлі віндз" не експортує продукцію, усі вироблені "вітряки" монтують в Україні. Компанія думає над відновленням в Перечині ливарних рам, втрачених у Краматорську. Створили систему переміщення та монтажу обладнання. "Це окремий відповідальний напрям, адже довжина лопатей сягає 80 метрів, башти – понад 100, загальна вага вітрогенератора – тисяча тонн", – каже керівник компанії.
На заводі Variant Group ЕП помічає серед персоналу чимало представників ромської громади. Помітивши допитливий погляд, Разуваєв пояснює: "У країні колосальний кадровий голод. Людей просто немає. До речі, з ромами як співробітниками – жодних проблем".
80% продукції, виробленої групою компаній Variant на Закарпатті, ідуть на експорт. Компанія розширює майданчики і планує інвестувати далі. Єдину невизначеність, за словами Шуфані, створює ситуація в енергосистемі. "У Харкові останній місяць електрика то є, то немає. Це створює додаткову невизначеність, але адаптуємося", – каже підприємець.
Наразі компанія оновлює верстатний парк на Закарпатті і готується виробляти причіпну техніку для замовників з Фінляндії.
У 2021 році 89% прибутку "Турбогазу" припадали на експортні замовлення. У 2025 році ця частка знизилася до 66%, тоді як решта замовлень надходить від дочірніх компаній "Нафтогазу України" – "Укртрансгазу" та "Укргазвидобування". Мета підприємства – 80-95% експорту.
Чи стане Закарпаття новим Донбасом
Нинішня хвиля релокації змінить профіль економіки Закарпаття, вважає Кисилевський. "Меншою мірою вірю, що Закарпаття перетвориться на такий самий промисловий регіон, як Дніпро чи Харків, але зростання частки промисловості в економіці буде додатковим магнітом для повернення людей з-за кордону. Для заробітчан мати гарну зарплату і можливість жити вдома – важливий фактор для повернення", – вважає депутат.
Мартинюк бачить багато загартованих війною вмотивованих фахівців, готових відновлювати Україну, залишатися в країні і розвивати підприємництво.
"Люди з різними інвестиціями освоюють цей регіон та вкладають кошти в різні напрямки. Не так швидко, але всі релоканти показують власним прикладом, що можуть швидко адаптуватися. У нас великий потенціал", – каже представник "Турбогазу".
На думку Красюка, структура економіки Закарпаття змінюється завдяки промисловості, зокрема металургії, якої раніше тут не було. Водночас складні процеси на кшталт заготівлі і лиття перенести в Ужгород складно, а їх будівництво потребує значних інвестицій.
Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Полтавська, Сумська області як промислові центри формувалися майже пів сторіччя, розмірковує Єременко. На його думку, Закарпаття зробило швидкий і значний крок у цьому напряму, тож через певний час край стане центром східноєвропейського машинобудування.
"Радує, що влада і бізнес виконують подвійне завдання: роблять регіон промисловим і відпрацьовують модель майбутньої енергетичної архітектури. Для того, щоб після остаточної перемоги мати більш гнучку модель роботи самої держави. Це буде важливо для бізнесу, котрий потім буде сюди заходити", – каже Єременко.
Яку частку в структурі виробництва енергії має вітер, Єременко не береться озвучувати. Через російські обстріли розподіл генерації змінюється щодня. Водночас топменеджер переконаний, що через три роки "зелена" енергетика зможе забезпечувати потреби всього регіону, як донедавна робили три "вітряки" в Краматорську.
Разуваєв бачить значний потенціал розвитку Закарпаття як промислового регіону завдяки віддаленості від Росії, великій кількості внутрішньо переміщених осіб і колишнім промисловим зонам, які можна реконструювати.
Іванчо ділиться, що через кілька місяців на Закарпатті відкриється новий завод, один з найбільших у Східній Європі. Український підприємець планував запустити його в іншій області, але війна скоригувала плани.
"Внутрішній інвестор до війни уклав контракти на поставку обладнання і запуск нового виробництва. Нам вдалося його переконати відкритися в Закарпатській області. Ідеться про 280 мільйонів доларів інвестицій. Виробництво настільки велике, що йому знадобиться ледь не окремий пропускний пункт на кордоні", – каже заступник голови ОВА.
Вузьке місце для орієнтованих на експорт заводів – пропускна здатність прикордонних пунктів. Над її збільшенням працює Міністерство розвитку громад і територій. "Нам би дуже хотілося зайняти логістичну і транспортну ніші. Закарпаття межує із Словаччиною, Угорщиною, Румунією та Польщею. Це одна з основних переваг краю. Ми не використовуємо її повноцінно", – вважає Іванчо.
Утім, не все залежить від українського уряду. Під час блокувань кордону польськими сільгоспвиробниками електронна черга на закарпатські пункти сягала 20 днів. Крім того, перетинати кордон у Польщі зручніше – там одразу починається автобан, тоді як у Словаччині та Угорщині від українського кордону до початку автобанів треба подолати 70 км.