Чому потрібно збільшувати заготівлю деревини

Українська деревообробна галузь у 2026 році потребує прогнозованої державної політики та завершення структурних реформ. Для підприємств, які щодня виробляють продукцію, виконують експортні контракти, інвестують у розвиток і забезпечують робочі місця, ключовою умовою залишається стабільний доступ до сировини.

Саме тому збільшення обсягів заготівлі деревини є позитивним сигналом для ринку. Водночас важливо розуміти, що йдеться не про збільшення рубок понад екологічно чи законодавчо визначені межі. Мова про повне, своєчасне та ефективне використання того ресурсу, який уже передбачений матеріалами лісовпорядкування та чинним законодавством.

Деревина не повинна залишатися цифрою у планах або накопичуватися на складах. Вона має працювати на економіку країни: надходити на ринок, перероблятися, створювати додану вартість, податки, валютну виручку та робочі місця в регіонах.

Саме своєчасна можливість здійснювати заготівлю деревини в необхідних обсягах є однією з ключових передумов стабільної роботи та подальшого розвитку української деревообробної галузі.

Основа прогнозованого ринку

Одним із ключових питань сьогодні є стан матеріалів лісовпорядкування.

Для деревообробного бізнесу це не формальна або суто технічна тема. Саме актуальні та затверджені матеріали лісовпорядкування визначають, які лісогосподарські заходи можуть бути заплановані, які обсяги деревини можуть бути доступні ринку, в яких регіонах, у які терміни та за якою структурою порід і сортиментів.

Без цієї бази неможливо забезпечити прогнозованість, а без прогнозованості деревообробні підприємства не можуть нормально планувати виробництво, закупівлі, контракти, інвестиції та зайнятість.

Саме тому ДП "Ліси України" спільно з профільними державними органами потрібно максимально прискорити роботу з доопрацювання, оновлення та затвердження матеріалів лісовпорядкування там, де це безпосередньо впливає на можливість планування заготівлі. Це питання має бути одним із пріоритетів державної лісової політики у 2026 році.

Карпати: готуватися потрібно вже

Окремої уваги потребує Карпатський регіон. Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська та Чернівецька області мають стратегічне значення для ресурсного забезпечення деревообробної промисловості.

Будь-які зміни в підходах до ведення лісового господарства в цьому регіоні напряму впливають на підприємства, переробку, зайнятість і економіку гірських громад.

З огляду на те, що навесні 2027 року має набути чинності заборона суцільних рубок головного користування у Карпатському регіоні, підготовку до нових умов потрібно починати вже сьогодні.

Перехід до принципів наближеного до природи лісівництва не повинен призвести до різкого скорочення пропозиції деревини на ринку. Це питання потребує завчасного професійного обговорення між державою, лісокористувачами та деревообробною промисловістю.

Потрібно знайти модель, яка одночасно забезпечить екологічно відповідальне ведення лісового господарства, стабільність ресурсної бази та можливість роботи для підприємств, які залежать від цієї сировини.

Якщо цього не зробити завчасно, ризики будуть очевидними: дефіцит ресурсу, зростання напруги на ринку, втрата виробничих потужностей і скорочення робочих місць у регіонах.

Залишки деревини – це питання ринкової гнучкості

Сьогодні часто звучать застереження щодо зростання залишків деревини. До цього питання потрібно ставитися професійно і без паніки.

Ринок деревини, як і будь-який товарний ринок, має циклічний характер. Попит змінюється залежно від внутрішньої економічної ситуації, експортної кон'юнктури, логістики, сезонності, цінових очікувань та ситуації на суміжних ринках.

Тому періоди накопичення залишків на окремих сортиментах, породах або регіональних складах не є чимось унікальним. Це не повинно автоматично ставати аргументом проти збільшення заготівлі або повноцінного використання доступного ресурсу.

Правильна відповідь на такі ситуації – активніше працювати з ринком. Потрібно гнучкіше використовувати біржові інструменти, зокрема голландські аукціони, швидше реагувати на реальний попит, коригувати підходи до продажу та застосовувати ті механізми, які дозволяють деревині знаходити покупця.

Голландський аукціон може бути ефективним рішенням для тих випадків, коли потрібно оперативно реалізувати деревину, зменшити залишки та знайти ринкову ціну без затягування процесу.

Деревина, яка лежить на складах, не створює доданої вартості. Вона не працює на підприємства, не підтримує зайнятість, не генерує податки й не допомагає економіці. А штучне та непрогнозоване формування обсягів заготівлі не допоможе економіці тим паче.

Потрібна прогнозованість

Підприємства мають розуміти, який ресурс буде доступний у 2026 році, як змінюватиметься ситуація у 2027 році, що відбуватиметься в Карпатському регіоні, як швидко будуть доопрацьовані матеріали лісовпорядкування та які біржові інструменти будуть застосовуватися для реалізації деревини.

Збільшення заготівлі – це позитивний сигнал. Але воно має спиратися на актуальне лісовпорядкування, законність, сталість, прозору реалізацію та реальний попит ринку. Деревина має працювати в економіці.

При наявності прогнозованості обсягів деревини на декілька років, взаємній комунікації, та більш швидкій реакції на виклики світових ринків, підприємства будуть не тільки збільшувати переробку, а й поглиблювати її, створюючи додаткову вартість, що дозволить відійти від ресурсних напрямків збуту напівфабрикатів закордон.

І саме так потрібно дивитися на питання заготівлі – не через страх перед ринком, а через відповідальне управління ресурсом і розвиток української переробки, що забезпечить не тільки податки сьогодні, але й стратегічну та економічну незалежність завтра.