Українська правда

Чи врятують мігранти будівельний ринок

Питання не в тому, чи дорого залучати мігрантів, а в тому, скільки коштує їх відсутність.

Україна входить у фазу, де попит на будівництво зростатиме швидше, ніж будь-коли в новітній історії. Експерти вже починають говорити про брак кадрів та варіанти залучення мігрантів у будівельний сектор.

За оцінками Світового банку, загальна вартість відбудови перевищує 588 млрд дол. і понад дві третини цієї суми прямо або опосередковано пов'язані з будівельною галуззю: житлом, інфраструктурою, соціальними об'єктами.

Однак є одна фундаментальна проблема, яку ринок поки що недооцінює. Навіть за наявності фінансування і проєктів будувати такі обсяги просто нікому.

Дефіцит, який настав

До великої війни в будівництві працювали 600 тис. осіб. За різними оцінками, ринок втратив 30-50% цієї робочої сили через міграцію, мобілізацію та структурні зміни на ринку праці. При цьому обсяг виконаних будівельних робіт у 2025 році становив 258 млрд грн або 5,5 млрд дол. За потреб відбудови на рівні 350-400 млрд дол. протягом десяти років сектор має зрости в сім-девʼять разів.

Україна втратила значну частину населення. За кордоном перебувають 5-6 млн українців. Навіть у найоптимістичнішому сценарії значна частина з них не повернеться в короткостроковій перспективі або не повернеться взагалі.

У результаті будівельний сектор стикається з дефіцитом 150-200 тис. працівників. У фазі активної відбудови ця цифра може зрости до 500-800 тис. навіть за умови часткової реалізації потреби та більш розтягнутих строків на відбудову, ніж десять років. Це не тимчасовий дисбаланс, а нова реальність ринку.

Внутрішній ресурс не спрацює

Чи можна закрити цей дефіцит завдяки внутрішнім ресурсам?

По-перше, частина працездатного населення мобілізована. Навіть після завершення війни їх повернення в будівництво неавтоматичне.

По-друге, український ринок праці програє конкуренцію ЄС. Будівельник у Польщі чи Німеччині заробляє у два-три рази більше і цей розрив швидко не зникне.

По-третє, відбувається структурна зміна зайнятості. Частина людей перекваліфікувалася, інша частина вбудувалася в закордонні економіки. Навіть якщо повернеться більше половини мігрантів, це не закриє потребу.

Будівництво без мігрантів не працює

Брак місцевих кадрів для будівельного ринку – поширена ситуація у світі.

Польща до 2022 року залучала 1,5-2 млн українських працівників і будівельна галузь була одним із ключових бенефіціарів цієї міграції.

Німеччина оцінює дефіцит кадрів у будівництві 200 тис. осіб і спрощує імміграційні правила. Країни Перської затоки – від ОАЕ до Катару – взагалі будують свої економіки на мігрантах. Там іноземцями є 80-90% робочої сили в будівництві.

За останні десятиліття будівництво стало глобально мобільним ринком праці і країни, які не відкриваються для міграції, не можуть масштабуватися.

Звідки приїдуть працівники

У середньостроковій перспективі Україна може залучити 100-300 тис. іноземних працівників. Реалістичне джерело кадрів – країни Центральної та Південної Азії. Узбекистан, Таджикистан та Киргизстан мають надлишок робочої сили, а їх громадяни вже працювали за кордоном. Потенціал цих держав – сотні тисяч осіб.

У цьому контексті також згадуються Індія, Бангладеш та Пакистан. Вони мають ще більший ринок кадрів, але й вищі вимоги до організації процесів.

Економіка міграції: витрати і вигоди

Залучення мігрантів – це не безкоштовне рішення. Середня зарплата в будівництві становить 600-1000 дол. на місяць. Іноземним працівникам доведеться платити на 20-30% більше, а також покривати витрати на житло, логістику та документи. Вартість рекрутингу одного працівника може сягати 500-1500 дол.

У короткостроковій перспективі це означає зростання собівартості будівництва на 5-10%. Збільшиться навантаження на соціальну та міську інфраструктуру. Мігранти будуть лікуватися – частина медичного персоналу муситиме спілкуватися англійською. Дехто переїде з родинами – дітей треба буде навчати.

Додатково для охочих довгостроково залишитися в Україні треба буде організувати мовні курси та чітку процедуру отримання резидентства. Інакше завжди буде ризик отримати напівлегальну в юридичному сенсі та малоінтегровану групу людей.

Альтернатива дорожча. Затримки в реалізації проєктів збільшують фінансові витрати девелоперів та замовників, заморожують капітал і знижують темпи введення житла. У масштабах економіки це мільярдні втрати ВВП. Питання не в тому, чи дорого залучати мігрантів, а в тому, скільки коштує їх відсутність.

Бар'єри, які можуть зупинити ринок

Україна не готова до масштабного імпорту робочої сили. Процедури отримання дозволів складні і тривалі. Системної державної політики немає.

Є і соціальні виклики: мовний бар'єр, адаптація, питання якості робіт. Окремий ризик – конкуренція з ЄС. Працівники можуть обрати Польщу чи Німеччину, де умови простіші, а зарплати вищі. Без системного підходу ринок ризикує отримати фрагментовану і частково тіньову модель залучення мігрантів.

Якщо Україна хоче масштабувати будівництво, необхідні швидкі та прагматичні рішення. Спрощення імміграційних процедур – ключовий крок. Отримання дозволу на роботу повинне займати тижні, а не місяці. Також потрібні двосторонні угоди з країнами-донорами робітників і системи стандартизації кваліфікацій та контролю якості. Девелопери мають навчати та адаптувати працівників.

Чи є альтернатива

Автоматизація та індустріалізація будівництва можуть знизити потребу в робочій силі на 10-20%, але вони не вирішать проблему, коли сектор на етапі відновлення муситиме видавати обсяги в сім-девʼять разів більші за поточні.

Підвищення зарплат частково допоможе, але не перекриє різницю з ЄС і не змусить айтівця піти працювати на будівельний майданчик. Повернення українців – важливий фактор, але він не має достатньої швидкості та масштабу.

Україна стоїть перед вибором: відкрити ринок для трудової міграції і отримати контрольований приплив робочої сили чи зіткнутися з хронічним дефіцитом кадрів, зростанням вартості будівництва і затримками у відбудові на десятиліття.

Колонка є видом матеріалу, який відображає винятково точку зору автора. Вона не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, про яку йдеться. Точка зору редакції "Економічної правди" та "Української правди" може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія.
будівництво ринок праці міграція