Улюблений олігарх Путіна. Хто такий Алішер Усманов і як він позбувся санкцій ЄС
У перші дні і тижні повномасштабного вторгнення РФ в Україну російські олігархи, які роками заробляли мільярди, обслуговуючи "вежі Кремля", один за одним потрапляли під санкції США, ЄС і Британії. Спочатку Міхаіл Фрідман, Пьотр Авен, Андрій Мельниченко, Алішер Усманов скаржились, що "не знають, як жити під обмеженнями", порівнюючи їх з ядерним бомбардуванням Хіросіми.
А потім синхронно почали системну роботу з виключення себе із "чорних" списків: від судових позовів до лобіювання через "дружні" уряди та бізнес-зв'язки. І у них це потроху виходить.
Аби вчергове продовжити санкції за порушення територіальної цілісності та суверенітету України, ЄС під тиском Словаччини і (несподівано) Франції 22 вересня взагалі вилучив з-під дії обмежень Усманова, а на вимогу Люксембурга – Фрідмана. Обох називають "улюбленими олігархами" Путіна.
Про уродженця Львова Фрідмана ЕП писала у контексті його колись головних українських активів – "Київстару" та націоналізованого колишнього "Альфа-банку" (нині – "Сенс банк"), а УП у 2023 році знайшла олігарха в Лондоні.
Як колишній фехтувальник Усманов став одним із головних металургійних гаманців Путіна і перетворив спорт на "м'яку силу" РФ? За що сидів у в'язниці? І як використав бізнес-інтереси у тюркському світі для зняття санкцій?
"Золота" молодь Ташкента і судимість
Усманов народився у 1953 році в узбецькому місті Чуст у родині майбутнього прокурора Ташкента. Алішер, прочитавши "Трьох мушкетерів" Дюма, із дитинства захопився фехтуванням, згодом увійшов до складу збірної СРСР і познайомився з майбутньою дружиною Іриною Вінер – багаторічною тренеркою збірної РФ з художньої гімнастики.
На початку 1970-х років Усманов вивчав міжнародне право у Московському інституті міжнародних відносин (МГИМО) разом із майбутнім речником президента РФ Бориса Єльцина Сергієм Ястржембським та мільярдером Фаттахом Шодієвим.
"Для мене Москва тоді здавалась центром всесвіту – театри, балет, ресторани, красиві дівчата. Я відкрив для себе все, що можна було відкрити", – розповідав у 2020 році в інтерв'ю FT мільярдер.
У 1980 році 26-річного Усманова засудили до восьми років ув'язнення за шахрайство та співучасть в отриманні хабара. Вирок отримали і його друзі: син заступника голови КДБ Узбекистану та син міністра сільського господарства. Через шість років Алішера умовно-достроково звільнили за "щире каяття" та "зразкову поведінку".
Ставши з роками заможним бізнесменом, Усманов стверджував, що його справа була політично вмотивованою: він нібито став жертвою внутрішнього конфлікту у владній верхівці Узбецької РСР. У 2000 році Верховний суд Узбекистану офіційно його реабілітував, визнавши справу сфабрикованою.
Уже після набуття ним мільярдних активів у російських ЗМІ час від часу з'являлась інформація про те, що Алішера нібито засудили не лише за економічні злочини, а й за зґвалтування. У 2007 році у статті про купівлю олігархом акцій Arsenal про ці підозри згадувало The Guardian, але із приміткою, що журналісти не знайшли чітких підтверджень цих звинувачень. Згодом видання писало про те, як лондонський клуб безрезультатно спробував перевірити звинувачення на адресу Алішера, найнявши для цього приватного детектива.
У 2017 році про звинувачення Усманова у зґвалтуванні на своєму YouTube-каналі згадав Олексій Навальний. Олігарх назвав всі чутки безпідставними, а провладне видання РБК заявило, що представники мільярдера надали редакції вирок суду – і в ньому йшлося лише про економічні злочини. Але сам документ так і не опублікували.
Магнат широкого профілю в інтересах Путіна і "Он вам не Димон"
Після в'язниці Усманов спочатку зайнявся перекладами з арабської мови, але згодом переїхав до Москви й влаштувався до Радянського комітету захисту миру. Одразу після дозволу вести у СРСР підприємницьку діяльність Алішер у 1987 році першим відкрив кооператив з виробництва поліетиленових пакетів – "Агропласт", пізніше займався імпортом сигарет та балотувався до першого скликання Думи РФ.
У 1992 році бізнесмен був одним із засновників "Першого російського незалежного банку", а в 1995-му – компанії "Інтерфін", яка скуповувала металургійні активи. Так Усманов разом із партнерами накопичив частки в Оскольському електрометалургійному комбінаті (ОЕМК) та Лебединському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Проте такий злет на початку 1990-х навряд чи був би можливий без партнерства з Андрієм Скочем, який у 1993-му позичив Алішеру 14 млн дол., а потім став співвласником "Інтерфіну". Згодом вони створили металургійного гіганта "Металоінвест".
Зараз Скоч – мільярдер та впливовий представник "Єдіной Росії", а у 1990-ті він, за даними російських ЗМІ, був близьким другом та бізнес-партнером лідерів Солнцевського організованого злочинного угруповання (ОЗУ). І Скоч, і Усманов це заперечують, хоча у 2014 році США ввели санкції проти першого саме через "зв'язки з російським кримінальним світом". Алішера також пов'язували з кримінальним авторитетом Шакро Молодим (Захарій Калашов).
Детально шлях Усманова в "буремні дев'яності" до статусу металургійного магната описав у своєму розслідуванні у 2017 році Навальний. За даними Фонду боротьби з корупцією (ФБК), діяльність "Інтерфіну" не була законною, оскільки левова частка операцій здійснювалася через тіньові та офшорні структури.
Коли наприкінці 1990-х Усманов врегулював борги вже своїх металургійних компаній перед "Газпромом", бізнесмена "взяв під крило" тодішній голова концерну Рем Вяхірєв і призначив його керівником дочірньої компанії – "Газпромінвестхолдингу". Там Алішер займався консолідацією газових активів в інтересах держкомпанії й одночасно металургійних – у власних. За версією ФБК, у більшості випадків мав місце "багатошаровий конфлікт інтересів", а консолідація була незаконною.
Алішер звинувачення відкидав, розпочавши з Навальним судову війну через наклеп і брехню. В одному з відеороликів Усманов сказав фразу, яка стала в РФ інернет-мемом: "Тьху на тебе, Олексій Навальний".
"Я ніколи, за жодних обставин, не був тим, кого можна було б назвати олігархом. Усі активи, які ми з партнерами придбали в Росії, були куплені на вторинному ринку, а не в рамках так званих процесів приватизації. Ніхто мені ніколи нічого не дарував", – пізніше стверджував Усманов в інтерв'ю FT.
Олігарх лукавив, адже без підтримки з Кремля він точно не отримав би контроль над найбільш ласими медіа, телеком та інтернет-активами – від видавничого дому "Коммерсантъ" і телеканалів до мобільного оператора "МегаФон" та інтернет-компанії Mail.ru, яка згодом переросла в окремий холдинг з управління цифровими активами Mail.ru Group.
Частина угод була продиктована політичними міркуваннями або прямими вказівками із високих кабінетів. Так, у 2014 році Mail.ru Group отримала контроль над соціальною мережею "ВКонтакте", яка тоді була популярною серед опозиції. А засновник VK Павло Дуров покинув компанію та РФ. Його від'їзду передував конфлікт із Кремлем.
З 2012 року цифрові активи мільярдера та його партнерів входять до кіпрського холдингу USM Holdings. Усманов був раннім інвестором Facebook, Alibaba та інших міжнародних технологічних компаній. Вкладав він кошти і в проєкти для російських спецслужб, зокрема, в компанію "Цитадель", яка постачала технології для моніторингу та стеження у месенджерах.
На цьому тлі росли і його статки: вперше у рейтинг доларових мільярдерів Forbes він потрапив у 2005-му, а у 2012-2014-х вважався найбагатшим росіянином із 20 млрд дол. Зараз його капітал оцінюють щонайменше у 14 млрд дол.
У грудні 2021 року USM Holdings продала акції VK страховій компанії "Согаз" ще більш наближеного до Путіна банкіра Юрія Ковальчука, якого вважають одним з архітекторів контрольованої Кремлем медіасистеми.
На питання, чи близький він до Путіна, Усманов у 2020 році відповів: "Я визнаю лідера країни, громадянином якої є. Я вважаю, що він – лідер номер один у сучасному світі. Але я ніколи не мав ніяких спеціальних доручень. Йому нічого не потрібно. Йому не потрібні олігархи, а лише міцна держава".
Але це неправда. У 2017 році Навальний опублікував ще одне резонансне розслідування – "Он вам не Димон", яке призвело до протестів. Частина фільму присвячена тому, як Алішер подарував Дмитру Медведєву під час його президентства у 2010 році палац на Рубльовці.
М'яка сила Путіна у спорті
Як і інші російські олігархи, Усманов став важливим для Путіна у просуванні "м'якої політичної сили" через спорт. Маючи за плечима кар'єру фехтувальника та мільярдні статки, Алішер став функціонером: спочатку очолював російську федерацію фехтування, згодом – європейську, а з 2008 року – і міжнародну (FIE).
За наступні 14 років олігарх де-факто монополізував світове фехтування, чотири рази поспіль переобираючись на посаду президента FIE, за що отримував похвалу від Путіна за свою "рішучість".
Ба більше, федерація стала тотально фінансово залежною від структур Усманова: він щороку виписував FIE зі штаб-квартирою у Лозанні чеки на десятки мільйонів франків. Згідно з фінансовим звітом FIE за 2020 рік, лише на один внесок Алішера в 5 млн франків тоді припало шалені 93% усіх доходів організації. Олігарх також вкладає кошти через свій благодійний фонд For the Future of Fencing.
"Протягом останніх 16 років ми будували нашу федерацію значною мірою за кошти однієї людини – Алішера Усманова. Мати президента FIE, від якого ми настільки фінансово залежимо, – це не приклад належного управління", – заявив у 2024 році очільник Федерації фехтування Швеції та один із найгостріших критиків Усманова Отто Дракенберг.
"У федерації є багатий татко, який оплачує всі розваги. Але він не буде з нами вічно. Рано чи пізно гроші перестануть надходити", – підтримував колегу тодішній голова фінської федерації Юнас Лютінен. "Коли ти щось любиш, ти готовий присвятити цьому свої гроші та енергію", – коментував звинувачення речник олігарха.
Потрапивши під санкції Заходу після початку великої війни, Усманов призупинив роботу на чолі федерації, але впливу зовсім не втратив. 30 листопада 2024 року, все ще перебуваючи під обмеженнями ЄС після невдалої спроби їх оскаржити, Алішер знову став президентом FIE, отримавши 120 голосів, а Дракенберг – лише 26. Вибори пройшли у рідному для олігарха Ташкенті.
Такий крок викликав різко негативну реакцію Федерації фехтування України та олімпійської чемпіонки Ольги Харлан, які назвали повернення Алішера "незаконним і аморальним": Ольга на ЧС-2023 відмовилась потиснути руку росіянці Анні Смирновій після переможного поєдинку, адже FIE під впливом Усманова повернула росіян до змагань у "нейтральному" статусі, а у 2025-му – з прапором і гімном.
Хоча речник магната тоді наполягав на демократичності виборів, уже наступного дня Усманов на тлі тиску фехтувальної спільноти знову добровільно призупинив виконання своїх обов'язків "для ефективної роботи організації".
У травні 2026 року група спортсменів і тренерів звернулася до Міжнародного олімпійського комітету (МОК) із закликом провести незалежне розслідування ситуації у FIE, заявивши про проблеми з прозорістю управління федерацією та дотриманням нею правил. Окремі претензії стосувалися допуску російських і білоруських спортсменів до змагань та ролі в цьому Усманова. FIE знову відкинула звинувачення і заявила, що діє прозоро.
Фехтування – головний, але не єдиний спортивний проєкт Усманова: Алішер роками фінансував російську художню гімнастику, яку очолювала вже його ексдружина Ірина Вінер.
До того ж його холдинг "Металоінвест" був генеральним спонсором футбольних клубів "Динамо Москва" і "Зєніт", а у 2015 році олігарх виділив Російському футбольному союзу 1 млрд рублів (майже 15 млн євро) на покриття дострокового розриву контракту з Фабіо Капелло.
За прикладом Романа Абрамовича з Chelsea Усманов у 2007 році придбав і протягом 11 років володів 30% акцій лондонського Arsenal – у 2018 році він продав їх за 550 млн фунтів. А також де-факто контролював Everton через свого колишнього бухгалтера Фархада Мошірі, якому дав кошти на футбольні інвестиції.
В Усманова немає своїх дітей, але його племінник Сарвар Ісмаїлов недовго був членом правління Everton. А USM Holdings олігарха був спонсором тренувальної бази клубу та мав неймінгові права на новий стадіон. У березні 2022 року Everton зупинив усі спонсорські угоди, а наприкінці 2024-го Мошірі продав Everton американській The Friedkin Group.
Ввели санкції – зняли санкції
Ще у 2018 році Усманов потрапив до "Кремлівського звіту" Мінфіну США, до якого увійшли 210 найближчих до Путіна чиновників і бізнесменів. А вже на п'ятий день повномасштабної війни в Україні, 28 лютого 2022 року, Алішер опинився під санкціями ЄС. Через тиждень обмеження ввели також США і Велика Британія, які досі діють. Рада ЄС прямо назвала його "одним з улюблених олігархів" Путіна.
Через дію санкцій в олігарха почалися проблеми з активами: від арешту 156-метрової супер'яхти Dilbar до обшуків у Німеччині. Усманов почав заявляти, що "тримається подалі від політики". Санкції він назвав "колосальною помилкою". Мовляв, російські бізнесмени почали менше інвестувати на Заході та повертати капітали додому. Економіка Росії, стверджував мільярдер, пристосувалася до обмежень. "Санкції, безсумнівно, шкідливі для всіх, але поки що вони більше шкодять європейцям", – говорив у 2024 році олігарх.
Паралельно він почав "бомбардувати" суди країн ЄС позовами про скасування обмежень. Не з першого разу, але поступово мільярдерові вдається досягати свого. У 2025 році із санкційного списку ЄС виключили його сестру Гульбахор Ісмаїлову – це питання "на прохання Алішера", передане через голову МЗС РФ Сергія Лаврова, лобіював очільник МЗС Угорщини в уряді Орбана Петер Сійярто.
З літа 2026-го, за рішенням суду, під санкції не підпадає і яхта Dilbar – найдорожчий підсанкційний актив Усманова, оцінений у 600-735 млн дол.
А останні тижні дискусій щодо продовження санкцій проти РФ у Брюсселі показали, що до позиції словацького уряду Фіцо, який не один рік добивається скасування санкцій проти самого Усманова, несподівано додалась Франція, пояснивши це потребою визволити своїх громадян із в'язниць Азербайджану.
Хоча Баку і заперечує тиск на Париж, насправді Азербайджан разом із рідним для Алішера Узбекистаном та іншими тюркомовними і арабськими країнами (Катар, Казахстан, Туреччина) системно лобіював виключення Усманова із "чорних" списків ЄС, називаючи його "філантропом, який сприяв розвитку зв'язків між Заходом, Центральною Азією та ширшим тюркським світом".
І це їм, зрештою, вдалося.