Make Iran Great Again: чому спалахнули протести і чи вдарить Трамп по режиму Хаменеї
В Ірані спалахнули протести, які охопили понад 180 міст. Коли вже почало здаватися, що режим аятоли Алі Хаменеї от-от впаде, силовики жорстко придушили бунти і активність протестувальників знизилась практично до нуля. Як на це все реагує Трамп?
Після операції США із затримання венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро увага світу з початку року прикута до Ірану, де розпочались масові протести – найбільші з часів ісламської революції 1979 року, коли до влади прийшов чинний режим аятол.
Усе почалося 28 грудня зі страйків торговців на Тегеранському ринку. Дуже швидко протести поширилися на всю країну та охопили різні групи населення – від студентів до пенсіонерів.
За два тижні економічні вимоги на тлі стрімкого падіння курсу ріала та надвисокої інфляції переросли у соціально-політичні – від покращення умов життя до закликів скинути режим. Іранські жінки, які стали основою попередніх протестів у 2022 році, цього разу запустили своєрідний флешмоб: підкурювали сигари від палаючого портрету Хаменеї, який стверджує, що протести – це "американська змова".
Частина протестувальників виступає за реставрацію монархії. Демонстрантів підтримав Реза Пахлаві – син останнього поваленого шаха Ірану, який проживає у США і позиціонує себе як прихильник світської демократії. Він не вимагає автоматичного відновлення монархії, а виступає за проведення референдуму, де іранці самі б обрали форму правління.
На тлі масовості протестів у перші тижні з'являлись оптимістичні прогнози щодо швидкого падіння режиму. "Крах іранського режиму сьогодні здається ближчим, ніж будь-коли, проте багато в чому він залежатиме від того, чи втратять кола, близькі до режиму, віру в його життєздатність за допомогою наявних у нього репресивних засобів", – заявляв канцлер ФРН Фрідріх Мерц.
Зрештою, саме криваве придушення протестів (лік загиблих уже йде на тисячі) різко знизило активність демонстрантів – багато з них тепер бояться виходити з дому.
Сполучені Штати в особі Дональда Трампа стежать за ситуацією і вже неодноразово погрожували втрутитися – включно із застосуванням військової сили. Але попри обіцянки про "допомогу вже в дорозі" та, здавалося б, неминучість ракетних ударів, президент США поки так і не віддав наказу на бомбардування об'єктів в Ірані.
Які економічні фактори стали передвісниками протестів? Як режим "зачищає" вулиці шляхом "кривавої різанини" та блокування зв'язку? Через що взяв паузу Трамп і чому короткотривалих ударів для повалення режиму вже буде недостатньо?
Інфляція та обвал валюти
Іранці вийшли на вулиці на тлі обвалу ріала та стрімкого зростання цін на продукти. З часом економічні вимоги переросли у заклики до повалення режиму. Ця криза вже вважається наймасштабнішою для Ірану з часів революції 1979 року, яка скинула прозахідного шаха та встановила теократичну диктатуру на чолі з верховним лідером – аятолою.
На тлі санкцій та неефективної політики режиму до економічного обвалу країна йшла роками, але стрімкої форми він набув лише в останні місяці. За 2025 рік національна валюта втратила 45% вартості відносно долара США, а ціни на основні продукти зросли на 72% у річному вимірі – майже вдвічі більше, ніж в середньому за останні роки. На тлі протестів та їх кривавих придушень 1 ріал тепер коштує 0 євро.
До того ж, країну спіткала енергетична, а через посуху ще й водна криза – настільки серйозна, що президент Масуд Пезешкіан навіть запропонував перенести столицю з Тегерана ближче до узбережжя Індійського океану.
Зарплати не встигали за інфляцією, а стрімке подорожчання продуктів довело звичайних іранців до точки кипіння. Коли падіння ріала прискорилось, торговці не могли зрозуміти, як встановлювати ціни. Зрештою, протести почалися саме зі страйку продавців на Тегеранському базарі – вони відмовилися відкривати свої магазини.
Рукотворний крах Ayandeh Bank
Ще одним передвісником протестів став крах у жовтні 2025 року Ayandeh Bank – одного із найбільших приватних кредиторів Ірану. Банк з'явився у 2013 році у результаті злиття трьох проблемних кредитних інституцій – усі три контролював представник однієї з найбагатших родин країни Алі Ансарі.
Метод його роботи нагадував "схему Понці", але з банківською ліцензією: нові депозити йшли на виплати старим клієнтам. В Ayandeh Bank заманювали іранців найвищими депозитними ставками на ринку – на 4% вище дозволених регулятором. Як наслідок, до 2017 року ця установа тримала майже 8% всіх депозитів банківської системи, а кількість вкладників перевалила за сім мільйонів.
Ayandeh почав масово кредитувати свої ж компанії – до літа 2025 року видав позик на 13 млрд дол. фірмам, які або напряму йому належали, або були пов'язані з Ансарі. Згодом з'ясувалося, що 9,5 млрд дол. значились як "сумнівна заборгованість" – кошти, які не поверталися більше 18 місяців і навряд чи будуть колись повернені. Загалом протермінованими виявились 97% виданих кредитів.
Найбільший боржник – Iran Mall International Development Company. Ця компанія збудувала один із найбільших ТЦ на Близькому Сході (1,95 млн квадратних метрів) – Iran Mall на заході Тегерана. Компанія Ансарі отримала 135 кредитів на 9 млрд дол., а 6,7 млрд дол. із них так і не повернула. Iran Mall із басейнами, кінотеатром IMAX, спорткомплексами та автосалоном WSJ назвала "прикладом надмірної розкоші, яка не має сенсу на тлі стагнації решти економіки та страждань більшості населення".
За останні роки низка іранських бізнесменів із величезними банківськими боргами були арештовані, засуджені та навіть страчені. Але не Алі Ансарі. Його рятували політичні та релігійні зв'язки – клан Ансарі будував мечеті та фінансував різні благодійні проєкти, а політичний "дах" забезпечувало оточення експрезидента Ірану Махмуда Ахмадіженада.
Зрештою, торік Алі опинився під британськими санкціями – на той момент він вже володів у Лондоні нерухомістю на понад 100 млн фунтів стерлінгів. Уряд Британії назвав його "корумпованим банкіром і бізнесменом", який допомагав фінансувати Корпус вартових ісламської революції (КВІР). Ця напіввійськова організація існує паралельно зі збройними силами Ірану і є основою силового впливу Хаменеї. Саме переважно бойовики КВІР криваво придушують протести.
Проблеми ж Алі в самому Ірані почалися ще у 2024 році: спочатку помер його батько та голова клану Алі-Акбар Ансарі, а потім – і їх покровитель Алі Мір-Мохаммад-Садегі. Похорон першого зібрав еліту – наближених до режиму бізнесменів, колишніх мерів та міністрів, які є у переліку позичальників Ayandeh.
Через деякий час після смерті Ансарі-старшого з'явився звіт Центробанку про проблемні кредити. А у жовтні 2025-го Ayandeh Bank втратив ліцензію. Регулятор наказав передати всі операції найбільшому держбанку Bank Melli. Клієнтів заспокоювали обіцянками частково покрити депозити коштами Фонду гарантування депозитів. Але опозиційні ЗМІ швидко порахували, що навіть за найоптимістичнішого сценарію держава мусить покрити близько двох третин боргу. Для цього довелося друкувати гроші – за схеми Ансарі почали розплачуватися десятки мільйонів іранців зниженням купівельної спроможності.
Сам же Алі Ансарі заявив, що банкрутство сталося "в результаті рішень і політики, які приймалися поза контролем банку", стверджуючи, що "його совість чиста". Новин про будь-які юридичні наслідки для нього немає.
Витрачаючи кошти на ліквідацію Ayandeh, уряд скоротив підтримку населення. Бюджет 2026 року, представлений урядом 23 грудня, передбачав жорстку економію – скасування пільгового обмінного курсу для імпорту, а також – субсидій на хліб і продаж імпортного бензину за ринковими цінами. Загалом – до 10 млрд дол. держпідтримки. Чутки про майбутню хвилю економії розпалювали побоювання іранців задовго до цього – вони, зрештою, і трансформувались у протести.
Системна банківська проблема
Історія Ayandeh демонструє системну кризу всієї банківської системи Ірану. З 2010 року, на тлі санкцій ООН через ядерну програму Тегерана, в країні з'явились сотні неліцензованих фінансових інституцій, пов'язаних з військовими або релігійними фондами: вони пропонували завищені процентні ставки, щоб переманити гроші з банків, і часто не повертали депозити. Так ошукали тисячі інвесторів.
Уряд і Центробанк у 2019 році контролювали лише 70% системи – борги довелося покривати державі, включивши "друкарський верстат", що призвело до зростання вартості життя для звичайних іранців. При цьому банки часто кредитують пов'язані з ними еліти без чітких запобіжників на випадок кризи.
Як наслідок, до хвилі болючих ударів – санкцій, ослаблення "Хезболли", падіння союзницького режиму Асада в Сирії, 12-денної війни проти Ізраїлю та ударів США по ядерних об'єктах – фінансова система в Ірані підійшла крихкою та повністю залежною від держави. До жовтня 2025 року щонайменше п'ять інших банків і фінансових інституцій були збитковими.
"Кривава різанина" та інтернет-шатдаун
Виходячи на вулиці із гаслами на кшталт "Смерть диктатору Хаменеї" та "Ні Газа, ні Ліван – життя віддам за Іран" (режим Хаменеї фінансує та озброює ХАМАС у Секторі Газа та "Хезболлу" на півдні Лівану), демонстранти ризикують життям, оскільки силовики жорстко і криваво придушують протести. Блокується доступ до інтернету (включно зі Starlink) та мобільний зв'язок – через це кількість убитих точно оцінити складно, але, за словами правозахисників, лік загиблих та затриманих вже йде на тисячі.
За даними Iran Human Rights, станом на 14 січня було підтверджено загибель щонайменше 3428 людей. Протестні акції пройшли в 187 містах країни. За даними ж іранських опозиційних ЗМІ та американського CBS News, кількість вбитих коливається в межах 12-20 тисяч осіб. Загиблих і поранених стільки, що у моргах та лікарнях не вистачає місця. 17 січня Хаменеї визнав смерть "кількох тисяч", але звинуватив у цьому самих протестувальників і Трампа.
"Наш район пахне кров'ю – силовики вбили дуже багатьох. Тут справжня різанина", – розповідають жителі Тегерана. Свідки бачили снайперів на дахах будівель у центрі столиці, які стріляли по натовпу протестувальників. Попри блокування зв'язку, деяким іранцям вдається час від часу отримати доступ до супутникового інтернету та повідомити про кровопролиття.
Рідні затриманих побоюються показових судів – правозахисники розповідали про плани режиму стратити 26-річного Ерфана Солтані, якого звинуватили у "розгортанні війни проти Бога" через участь у протестах. Головний суддя Ірану дав зрозуміти, що мітингарів чекають прискорені процеси та масові публічні страти. Згодом родичі Солтані повідомили, що він залишається під вартою, а страту поки перенесли.
У репресіях режим аятоли підтримує Росія. По-перше, для блокування зв'язку в Ірані використали вже протестовану Кремлем модель контролю інформаційного середовища: вона порушує мобілізацію протестувальників, не послаблюючи здатності режиму керувати. По-друге, російські телекомунікаційні компанії, зокрема Protei, підтримали іранських мобільних операторів у впровадженні систем перехоплення, моніторингу й управління трафіком.
По-третє, у грудні-січні, на тлі посилення протестів, до Ірану літали російські та білоруські транспортні Іл-76, прагнучи уникати входження у повітряний простір НАТО. Саме такими літаками РФ не раз перевозила зброю, зокрема, іранські "шахеди".
Після масового застосування сили з боку режиму активність в низці міст зменшилась – кількість нових протестів, які вдалося підтвердити правозахисникам, 13 січня вперше впала до нуля і залишалася на цьому ж рівні наступного дня. Іранці бояться виходити з домівок.
"Причина зниження активності очевидна: режим влаштував криваву різанину. Вони застосували залізний кулак без прецеденту. Це має охолоджувальний ефект", – визнав аналітик International Crisis Group Алі Ваез.
Він переконаний – тиша може бути тимчасовою, оскільки глибинне невдоволення владою зберігається, а економічні проблеми все ще невирішені. "Навіть якщо перший раунд завершився, наступний, ймовірно, уже не за горами, бо режим наразі не спроможний вирішити законні претензії", – констатує Ваез.
При цьому влада, за словами правозахисників, вимагає у родин убитих гроші за видачу тіл: йдеться про так звані "гроші за кулі" – компенсацію за боєприпаси, якими силовики застрелили людей. У сімей вимагають тисячі євро – так їх фактично змушують оплатити вбивство власних рідних.
Водночас загиблих силовиків представники режиму демонстративно вшановують як "мучеників", а також організовують проурядові мітинги – з метою створення картинки про масову підтримку влади. А сам Хаменеї публікував старі фото під виглядом нових мітингів на його підтримку.
Мінливий Трамп
Реагуючи на придушення протестів, президент США підкреслив, що Вашингтон готовий допомогти іранцям здобути свободу, якої ті прагнуть, пригрозивши застосувати військову силу проти режиму, якщо репресії продовжаться.
Після цього серед американських високопосадовців почалися дискусії, якою саме має бути відповідь США: від мит, кібератак та санкцій до ракетних ударів.
Згодом Трамп заявив, що влада Ірану телефонувала йому з проханням про переговори, але підкреслив, що у Пентагоні розглядають "деякі дуже сильні варіанти". Паралельно видання Axios написало про запит МЗС Ірану на перемовини.
Потім посольство США офіційно закликало своїх громадян "негайно покинути" Іран, що сприйняли як підготовку до ракетної атаки. Влітку 2025 року Вашингтон випускав аналогічне попередження незадовго до ударів по ядерних об'єктах.
Паралельно Пентагон почав евакуацію військових із ключових баз на Близькому Сході, Ізраїль запровадив стан підвищеної готовності на випадок ударів США по Ірану, а дипломати інших країни почали покидати країну. На цьому тлі Трамп анонсував запровадження 25% мита на товари з країн, що мають зв'язки з Тегераном.
Білому дому надали на розгляд кілька варіантів ударів. Коли ж Трамп закликав протестувальників захоплювати держустанови та скасував усі зустрічі з іранськими посадовцями, написавши про "допомогу вже в дорозі" і "зробімо Іран великим знову" (Make Iran Great Again), здавалось, що атака неминуча і є лише справою часу.
Тим паче, що Іран тимчасово закривав повітряний простір, Пентагон почав перекидати авіаносні ударні групи та літаки повітряної дозаправки, а Білий дім непублічно попереджав союзників на Близькому Сході – варто бути готовими до ударів у будь-який момент. 14 січня в ЄС очікували початку атаки протягом найближчих 24 годин.
Але потім Трамп вийшов до журналістів та раптово змінив риторику – його запевнили у тому, що страти і вбивства нібито припинились. "Вбивства припиняються, і ніякі страти не плануються. Мені сказали, що це відомо з надійних джерел. Якщо страти таки відбудуться, ми всі будемо дуже засмучені", – сказав президент США.
У Білому домі додали, що іранці скасували вже запланованих 800 страт. При цьому там запевнили, що всі варіанти все ще "залишаються на столі", також оголосивши про нові санкції.
З'ясувалось, що Трамп хотів "швидкої та рішучої атаки", але його радники не змогли гарантувати, що після цього режим аятоли швидко впаде. За даними Bloomberg, зрештою він вирішив взяти паузу, але все ще розглядає варіанти з ударами.
До того ж, Саудівська Аравія, Оман та Катар переконували його не бити прямо зараз: нафтові монархії бояться хаосу та погроз Хаменеї щодо перекриття критично важливої для них Ормузької протоки. Ізраїль теж радив почекати, оскільки вважає, що режим аятол ще недостатньо ослаблений для вирішального удару.
Саудівський посадовець згодом повідомив, що Трампа вмовили поки відмовитися від атаки і "дати Ірану шанс продемонструвати добрі наміри". "Схоже, Трамп все ще обмірковує різні варіанти. Але ці заяви вказують на те, що він відходить від негайних дій, якими він погрожував", – зазначає Al Jazeera.
Після "примирливих" заяв президента США голова МЗС Ірану Аббас Арагчі в інтерв'ю Fox News запевняв, що режим нібито не планує страчувати затриманих.
Пізніше на питання журналістів про допомогу протестувальникам та ймовірні удари Трамп відповів лаконічно – "Побачимо", знову змістивши акцент на те, що Іран нібито скасував страту понад 800 осіб. При цьому він заперечив, що Ізраїль та Саудівська Аравія переконали його не атакувати Тегеран. "Ніхто мене не відмовляв. Я сам себе переконав", – сказав американський президент.
А потім знову натякнув на ймовірні удари, заявивши, що "настав час шукати нове керівництво в Ірані".
Тим часом експерти переконані: аби режим Хаменеї реально ослаб, потрібна тривала кампанія – тижні інтенсивних ударів по структурах КВІР та керівництву силового блоку, а такі операції "по гарячих слідах" не проводять, потрібна підготовка.
З іншого боку, є серйозний ризик, що за час планування таких атак силовики остаточно придушать протестні настрої в Ірані та вб'ють ще більше людей. Самі ж протести, попри перші оптимістичні прогнози, тепер навряд чи повалять режим.