Ризик-менеджмент і міжнародні гарантії:

як зробити доступний кредитний продукт для відновлення українського ритейлу

Спецпроєкт

10 вересня 2026

Серпневі масовані атаки складів, розподільчих центрів, терміналів у Києві та області спричинили відчутні перебої у постачанні товарів. Покупці стикнулися з порожніми стелажами у супермаркетах – вперше з початку повномасштабної війни з магазинів почали зникати продовольчі товари. Що, на жаль, закономірно: за даними, наведеними міністром аграрної політики Тарасом Висоцьким, було знищено практично 90% логістики продуктів харчування торговельних мереж.

Однак пусті полиці – це лише частина складного ланцюга економіки країни. Коли під атакою опиняється великий бізнес, то погіршуються розрахунки з постачальниками, падають податкові надходження, під загрозою опиняються робочі місця, страждає фінансовий стан клієнтів банків, зростають ризики в пов'язаних секторах тощо. Вже не кажучи про те, що знижується спроможність економіки воюючої країни забезпечувати людей товарами першої потреби.

Щоб уникнути таких проблем, потрібно оперативно реагувати на виклики: створювати інструменти, які допоможуть великому бізнесу із сектору постачання відновитися. Якими можуть бути ці інструменти? Розбираємо у спецпроєкті "Економічної правди" та АУБ.

Ритейлери – перед обличчям найбільшої кризи з початку війни

Систематичне знищення логістичної та економічної інфраструктури – не нова тактика Росії. Однак у 2026 році вона перейшла на новий, особливо виснажливий для українського бізнесу етап. Лише за пів року на Київщині було знищено близько 80% холодних логістичних складів, які обслуговували мережі Fozzy Group, METRO, Auchan, VARUS, АТБ, "Аврора" та інші компанії.

Одним із наймасштабніших за час великої війни став балістичний удар по логістичних і розподільчих об’єктах під Києвом у ніч на 5 серпня. Тоді про знищення або пошкодження своїх об’єктів повідомили "Епіцентр", Нова пошта, маркетплейс Rozetka, MTI та NOVUS. Чи не найбільше постраждала Fozzy Group: російська атака вразила чотири її розподільчі центри, які забезпечували постачання товарів до магазинів "Сільпо", "THRASH!ТРАШ!" і "Фора". У цьому випадку були знищені не лише товари, але й загинули шестеро співробітників.

Фото: "Епіцентр"

"Втрати значні. Найважчою для нас стала загибель наших колег. Вагомими є й матеріальні збитки. Це суттєво вплинуло на постачання, тому у супермаркетах може бракувати окремих товарів", – заявили у Fozzy Group.

Знищення або пошкодження навіть одного великого розподільчого центру може одночасно впливати на роботу кількох компаній, а отже – порушувати налагоджену роками схему постачання. Наслідки масштабних атак досить швидко стали відчутними для пересічного українця. З полиць магазинів почали зникати непродовольчі та, головне, продовольчі товари. Подекуди в продажу не було цілих категорій продуктів – зокрема фруктів, овочів, круп і борошна. Так, про нестачу окремих товарів у торговельних залах повідомляла компанія з доставки товарів Zakaz.ua, яка співпрацює з найбільшими супермаркетами – Auchan, METRO, NOVUS, "МегаМаркет", "ЕКО Маркет".

"Втрат зазнали склади партнерів, на балансі яких перебували, зокрема, овочі, фрукти, солодощі та алкоголь. Як наслідок, частина цих товарних категорій наразі відсутня в торговельних мережах партнерів і, відповідно, на онлайн-вітринах Zakaz", – розповів комерційний директор компанії Євген Нетреба.

Але за порожньою полицею стоїть значно більша проблема, наголошують експерти. Йдеться не стільки про збиток для конкретної компанії чи навіть кількох компаній, скільки про ризик для всієї економічної системи: доступності товарів, стабільності постачання, робочих місць, податкових надходжень і, зрештою, фінансової стійкості підприємств.

Фото: Ірина Чечоткіна. Складський комплекс Rozetka під Києвом

"Коли російська ракета знищує склад або розподільчий центр, компанія втрачає не лише будівлю, обладнання чи товарні запаси. Порушуються ланцюги постачання, зростають витрати, скорочуються можливості швидко поповнювати полиці магазинів. Під загрозою опиняються робочі місця, податкові надходження та розрахунки з постачальниками. Для банків це також не стороння проблема: погіршується фінансовий стан клієнтів і зростають ризики у пов’язаних секторах. Саме тому системний ритейл, виробники продуктів і продуктова логістика виконують функцію критично важливої економічної інфраструктури. Йдеться про спроможність економіки забезпечувати людей товарами першої потреби навіть під час війни", – наголошує перший віцепрезидент АУБ Віталій Романчукевич.

Бізнес відновлюється власними силами. Але що далі?

Український бізнес завжди відзначався здатністю дуже швидко і якісно реагувати на виклики, пов’язані з війною. Тож і тепер компанії намагаються перебудовувати роботу власними силами. Зокрема, стрімко змінюють логістичні маршрути та способи зберігання і розподілу товарів.

Співробітники Fozzy Group у розмові з ЕП розповіли, що компанія звільняє вцілілі склади від товарів і розподіляє їх за межами логістичних центрів. Процес, відверто кажучи, не швидкий, однак він дає змогу зберегти залишки продукції та продовжувати постачання. При цьому працівники логістичних потужностей під час повітряних тривог в обов’язковому порядку переходять до укриттів. У період із 27 липня до 5 серпня це, за словами співробітників, фактично позбавляє їх можливості повноцінно виконувати свою роботу.

Фото: Ірина Чечоткіна. Складський комплекс Rozetka під Києвом

Для майбутніх постачань, які ще не лежать на складах, також намагаються розробити нову схему: пряма логістика від виробників до магазину. Кращого варіанту на цей момент немає, розповідає Тарас Висоцький.

"Буде змінна логістика, як кажуть, з коліс, інші варіанти оперативного постачання. Але й загрози голоду та системного фізичного дефіциту продуктів харчування не буде", – каже Тарас Висоцький.

Проте вимушені поставки "з коліс" створюють додаткове навантаження на бізнес. Адже така схема значно дорожча, складніша й потребує більше часу. Лише транспортні витрати, за оцінками експертів, можуть зрости на 30–40%. Але ж це маленька частина логістичного ланцюга. Ще є перерозподілення запасів, пошук нових приміщень, відновлення чи зміна маршрутів – все це насамперед потребує коштів.

Великий бізнес переважно не скаржиться: запас міцності поки ще є, тож вкладають у це власні ресурси. Але атаки продовжуються, збитки ростуть. Тож настане момент, коли масштаб втрат уже не вдасться покрити власними силами бізнесу з операційного грошового потоку. І тоді впоратися можна буде лише за допомогою кредитування:

"Потрібні значні суми, довгі строки фінансування і прийнятна ставка. Звичайний комерційний кредит, в який повністю закладений воєнний ризик, часто робить відновлення економічно неможливим", – наголошує Віталій Романчукевич.

Саме тому держава має створити окрему програму, що міститиме механізм доступного фінансування відновлення життєздатного великого бізнесу, який забезпечує важливі ланцюги постачання і має документально підтверджені збитки від російських атак. Потрібна спеціальна конструкція з чіткими критеріями, контролем цільового використання коштів і розподілом відповідальності між позичальником, банком, державою та міжнародними партнерами. Але створювати абсолютно нову модель для кредитування великого бізнесу Україні необов’язково. За роки війни держава вже напрацювала архітектуру пільгового кредитування, яка показала, що бюджетні механізми можуть працювати разом із банками та міжнародними партнерами.

Фото: пресслужба Fozzy Group, власників "Сільпо". Росіяни атакували розподільчі центри "Сільпо" та головний логістичний центр NOVUS

Від "5–7–9" і до механізму для великого бізнесу

На початку повномасштабної війни для підтримки великих компаній уже використовували програму "5–7–9". Наразі вона знову доступна лише для малого й середнього підприємництва, але йдеться про часткове розширення її й для великих гравців.

"Програма «5–7–9» вже мала успішний досвід підтримки великих торговельних мереж на початку війни у 2022 році. На сьогодні уряд України, розуміючи критичність ситуації навколо ритейлу та забезпечення продовольчої безпеки країни, планує відновити у межах програми «5–7–9» фінансову підтримку для великих торговельних мереж для забезпечення доступного фінансування на поповнення обігових коштів", – зазначає перший заступник голови Фонду розвитку підприємництва Валерій Майборода.

Також голова Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку і містобудування Олена Шуляк повідомила про можливість розширення програми "5–7–9" для бізнесу з пошкодженими приміщеннями та використання коштів Фонду декарбонізації для енергоефективного відновлення – за умови відповідних зобовʼязань з боку бізнесу щодо енергоефективного відновлення нежитлової нерухомості.

Частину допомоги можуть забезпечити громади, зокрема прифронтові, які вже реалізують власні програми.

"Цей досвід треба дослідити та систематизувати. Лише так ми зможемо знайти рішення, яке допоможе постраждалому бізнесу. Над цим ми наразі й працюємо", – акцентувала Олена Шуляк.

Це дуже важливі кроки, однак вони не зможуть покрити всі запити великого бізнесу, який потребує відновлення логістичних та виробничих потужностей. Тож тут потрібен додатковий довгостроковий ресурс для фізичного відновлення. Такий механізм може поєднати пільгову ставку, державні та міжнародні гарантії, страхування воєнних ризиків і довгий ресурс європейських фінансових організацій та банків розвитку.

"Завдяки «5–7–9» в Україні вже є перевірена архітектура пільгового кредитування. Для постраждалого великого ритейлу, виробників продуктів і розподільчих центрів її кращі практики можна адаптувати, залучивши довгий і доступний ресурс європейських банків та спеціальних фондів. За чіткої державної програми й розподілу ризиків банки-партнери зможуть спрямувати ці кошти бізнесам, від яких залежить базове постачання країни", – вважає Валерій Майборода.

Тож наступним кроком може стати формування окремого вікна з прицілом на відновлення критично важливих для економіки підприємств. Головне завдання такого механізму – здешевити вартість ризику.

"Ключове завдання – здешевити не лише гроші, а передусім ризик. Коли його неконтрольовану воєнну частину розподілено між державою, міжнародними партнерами та банками, кредит може стати довшим і доступнішим, а банк – профінансувати відновлення без накопичення неприйнятного ризику. У результаті держава зберігає економічну активність, а банки – життєздатних і платоспроможних клієнтів", – зазначає Віталій Романчукевич.

При цьому банк не має перетворюватися на донора, а держава – брати на себе весь ризик. Бізнес так само повинен доводити життєздатність проєкту та відповідати за залучені кошти.

"Класична модель «кредит під тверду заставу» погано працює, коли саме фізичний актив був знищений ракетою. Це, однак, не означає, що якість бізнесу автоматично погіршилася настільки ж, як вартість його застави. Для системних компаній здатність генерувати стабільний грошовий потік часто є не менш важливим активом, ніж квадратні метри. Банки можуть ширше враховувати майнові права на майбутній виторг, товарні запаси, обладнання, дебіторську заборгованість і контракти. Дефіцит фізичної застави може компенсувати багаторівнева система захисту: державні та міжнародні гарантії, гарантійні продукти ЄС, ЄБРР та ЄІБ, страхування воєнних ризиків. Оцінювати потрібно спроможність компанії відновити грошовий потік і реальний залишковий ризик банку після гарантійного та страхового покриття", – висловлює думку Віталій Романчукевич.

Саме тут, за словами експерта, потрібна активна участь Національного банку. Якщо значну частину ризиків покриває якісна державна чи міжнародна гарантія або страхування, це має коректно враховуватися під час оцінки кредитного ризику та вимог до капіталу. Є повноцінна практика державних банків – Ощадбанку, Укргазбанку, Укрексімбанку, – які вже активно працюють з програмами пільгового кредитування для середнього та малого бізнесу.

Фото: НБУ

За ініціативи НБУ, з 5 вересня банки уже можуть враховувати як прийнятне забезпечення майнові права на гроші, які підприємство має отримати за вже відвантажений товар, виконану роботу або надану послугу. Коефіцієнт ліквідності такого забезпечення – 0,3.

НБУ встановив і додаткові умови: строк оплати за договором не повинен перевищувати 365 днів, а гроші мають надходити саме на рахунок позичальника у банку-кредиторі. Тобто регулятор фактично створює нормативну базу для receivables-backed lending – кредитування під підтверджену дебіторську заборгованість.

Фінансові установи можуть використати це для створення нового фінансового продукту, який підійде для ритейлерів, логістичних розподільчих центрів і виробників продуктів харчування й першої потреби: наприклад, коротка поновлювана кредитна лінія під підтверджені рахунки сильних покупців. Це може бути дуже цінним інструментом для виробника, який поставив товар великій мережі з оплатою через 60–90 днів, або підрядника, який уже виконав роботи, але чекає платежу.

Як міжнародні гроші перетворити на кредити для відновлення

Механізми, як кредитувати, загалом зрозумілі. Залишається головне питання: де взяти кошти на програми для великого бізнесу?

На переконання експертів, ресурс для цього не обов’язково шукати виключно в державному бюджеті. Ukraine Facility, Ukraine Investment Framework, інструменти ЄБРР, ЄІБ та інших міжнародних фінансових організацій уже створюють можливості для гарантування кредитів і мобілізації приватного капіталу.

"За політичної та інституційної готовності партнерів такий механізм можна запускати протягом кількох місяців, використовуючи українські банки як операторів фінансування", – каже перший віцепрезидент АУБ.

Механіка такої співпраці може бути відносно простою. Наприклад, банк формує кредитну лінію для підприємств, які втратили активи внаслідок документально підтверджених воєнних атак.

Міжнародний партнер може посилити фінансову спроможність банку через гарантійний або ризик-шеринговий механізм, а вже банк на цій основі кредитує український бізнес. Тоді банк не повинен закладати весь воєнний ризик у процентну ставку і може сформувати для підприємств спеціальний кредитний продукт. Оскільки частина ризику вже винесена за межі балансу банку, він може запропонувати позичальнику довший строк і нижчу ставку, ніж за звичайного кредитування в умовах війни.

У такому разі великий бізнес зможе витратити кошти на необхідний саме під індивідуальні потреби оборотний капітал: будівництво або відновлення складів і виробничих приміщень, закупівлю обладнання, автоматизацію, холодильні установки, енергетичне обладнання, відновлення товарних запасів тощо.

Щоб підготувати конкретний кінцевий варіант механізму підтримки, Верховна Рада, за словами Олени Шуляк, планує збір пропозицій від підприємців, щоб сформувати рекомендації уряду щодо заходів для реальної допомоги.

"Але механізм не повинен залишатися закритим клубом. Після формування прозорих правил до нього мають долучитися сильні комерційні банки, готові професійно оцінювати ризик і фінансувати відновлення клієнтів", – резюмує Віталій Романчукевич.

© 2005-2026, Економічна правда

‍Використання матеріалів сайту лише за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на "Економічну правду".

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство "Інтерфакс-Україна", не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства "Інтерфакс-Україна".

Матеріали з плашкою PROMOTED, НОВИНИ КОМПАНІЙ та ПОЗИЦІЯ є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах. Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Cубєкт у сфері онлайн-медіа; ідентифікатор медіа - R40-02163.

‍ТОВ "УП Медіа Плюс"

‍Адреса: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 48, 50А

Телефон: +380 95 641 22 07