Як зміняться правила для бізнесу

У звіті за 2025 рік Єврокомісія відзначила прогрес України і вагомим кроком стала реєстрація законопроєкту №12440. Його ухвалення оновить регуляторне середовище: АМКУ отримає ширші повноваження, а бізнес – гнучкіші правила.

Виконання рішень АМКУ

У 2025 році АМКУ оштрафував двох найбільших фармдистриб'юторів на понад 4 млрд грн. Відомство зафіксувало, що штраф підлягає виконанню незалежно від оскарження. Це стало спробою відійти від усталеної практики, за якої судове оскарження могло відтермінувати виконання рішень, і наблизитися до підходу ЄС, за якого оскарження не зупиняє виконання, якщо суд не вирішить інакше.

Законопроєкт зміщує акцент у бік судових механізмів виконання. Зокрема, Антимонопольний комітет зможе звертатися до суду для обмеження розпорядження майном або коштами компанії ще до спливу строку на добровільне виконання і незалежно від судового оскарження, якщо є ризик ухилення від сплати.

Скасування дозволів на узгоджені дії

Проєкт скасовує обов'язок отримувати попередній дозвіл на узгоджені дії – будь-яку погоджену конкурентну поведінку. Такі домовленості часто супроводжують трансакції, що передбачають набуття контролю над іншим бізнесом.

Найпоширеніші приклади – зобов'язання утримуватися від конкуренції та переманювання працівників. Наразі такі дії, як правило, потребують дозволу АМКУ, якщо не підпадають під передбачені законодавством винятки.

У 2025 році АМКУ проаналізував 46 заяв на узгоджені дії (роком раніше – 54). Хоча формальний збір за подання такої заяви відносно невеликий (25 500 грн), ключове питання – тривалість розгляду. Ця процедура може тривати до 3,5 місяця.

Для бізнесу, особливо в межах M&A-транзакцій, де важлива швидкість закриття угод, це створює обмеження. У таких випадках юристи намагаються структурувати відповідні домовленості, щоб уникнути потреби в дозволах.

Зміни дадуть компаніям більше свободи. Водночас це вимагатиме обачності: їм доведеться самостійно оцінювати допустимість своїх дій, щоб не перетнути межу між дозволеною практикою та антиконкурентними узгодженими діями.

Порушення за метою і наслідками

Законопроєкт розмежовує порушення на ті, що шкодять ринку за метою, і ті, що обмежують конкуренцію за наслідками. Порушення за метою – це дії, які вважаються шкідливими для конкуренції за своєю природою. У таких випадках АМКУ не доводитиме їхніх негативних економічних наслідків.

Наприклад, спотворення результатів тендерів чи аукціонів визнається таким порушенням: факт змови достатній для притягнення до відповідальності. Якщо ж поведінка не має очевидного антиконкурентного характеру, комітет буде зобов'язаний довести її негативний вплив на ринок.

Цей підхід відображає практику Євросоюзу та Суду справедливості ЄС. Його фундамент закладений у справі Consten and Grundig (1966), де штучна ізоляція французького ринку одним із дистриб'юторів була визнана шкідливою. Загалом до порушень за метою євросоюзівські суди ставляться доволі суворо.

Показовою є справа T-Mobile (2009), що стосувалася п'яти мобільних операторів у Нідерландах. Їхні представники провели лише одну зустріч, під час якої один з операторів розкрив інформацію про розміри комісійних виплат дилерам. Попри одноразовий характер контакту та відсутність доведеного впливу на подальші комерційні рішення інших компаній, суд визнав це порушенням за метою.

Отримання комерційно чутливої інформації за умови подальшої діяльності на ринку презюмує відступ від незалежної конкурентної поведінки. Найнадійніший спосіб уникнути ризиків – дистанціюватися від отриманої інформації.

Нікчемність антиконкурентних угод

Законопроєкт уточнює: антиконкурентні угоди нікчемні в частині, що обмежує конкуренцію. Відповідні положення не створюватимуть правових наслідків.

Зловживання переговорною позицією

Бути монополістом (за загальним правилом, це понад 35% ринку) не є порушенням. Законодавство забороняє лише зловживати монопольним становищем. Проте на практиці компанія може диктувати умови і без великої ринкової частки. Для охоплення таких ситуацій запроваджується нова категорія порушень – зловживання більш вигідною переговорною позицією.

Таке порушення виникає, коли компанія використовує економічну залежність контрагента, який не має комерційних альтернатив, наприклад, перекладає на слабшу сторону витрати й ризики або односторонньо змінює умови контракту. Це порушення загрожуватиме штрафом до 5% сукупного доходу групи компаній.

Новий спосіб збору інформації

Імплементуючи статтю 9 директиви 2019/1 (ECN+), законопроєкт надає АМКУ право вимагати усні пояснення від осіб, що володіють важливою для розслідування інформацією, включно з топменеджерами й держслужбовцями.

Неявка, відмова від надання пояснень або надання недостовірних даних становитиме окреме порушення. Цей інструмент дозволить Антимонопольному комітету значно ефективніше формувати доказову базу.

Водночас український законодавець не наважився застосувати найжорсткіші механізми ЄС. Поза увагою залишилася стаття 7 директиви, яка дозволяє проводити раптові виїзні перевірки не лише в офісах компаній, а й в оселях працівників. Хоча до таких заходів в Україні поки не дійшло, виїзні перевірки бізнесу (dawn raids) залишаються потужним інструментом АМКУ, зокрема з огляду на відсутність мораторію на їх проведення в умовах воєнного стану.

Солідарна відповідальність

Ще одна важлива зміна – запровадження інституту солідарної відповідальності за порушення конкуренційного законодавства. Штраф може накладатися не лише на порушника, а й на інші компанії групи. Це гарантує невідворотність відповідальності та можливість стягнути штраф, навіть якщо активи порушника виведені. За євросоюзівською практикою материнська компанія несе солідарну відповідальність разом з дочірньою, бо здійснює на неї вирішальний вплив.

Періодичні штрафні платежі

На відміну від класичного штрафу за минулі дії, періодичний штрафний платіж має стимулювальну функцію. Це грошове стягнення, спрямоване на заохочення бізнесу до вчасного виконання вимог та зобов'язань, встановлених АМКУ.

Приклад застосування – неподання інформації на вимогу АМКУ. Замість фіксації одноразового порушення й накладення штрафу регулятор зможе спонукати компанію до співпраці, нараховуючи стягнення за кожен день зволікання.

Процедура двоетапна. Спочатку АМКУ ухвалює попереднє рішення про нарахування платежу із зазначенням вимоги та строку, після чого, у разі невиконання, вмикається механізм щоденних санкцій – до 5% середнього денного доходу. Нарахування припиняється після виконання вимоги або ухвалення Антимонопольним комітетом фінального рішення про стягнення сум.

Неістотні помилки та порушення

На рівні закону закріплюється правило неістотного впливу на конкуренцію, що дозволить вивести з-під регулювання незначні ринкові домовленості. Умови й пороги неістотності має розробити АМКУ. Послаблення не застосовуватиметься до антиконкурентних узгоджених дій, які визнаються апріорі шкідливими.

Також АМКУ отримає право не починати справи щодо порушень, які не завадили розслідуванню. Це стосується вичерпного переліку: невчасне подання інформації, подання неповних чи недостовірних даних, перешкоджання виїзним перевіркам, розпломбування приміщень та неявка для надання усних пояснень.

Поведінкові та структурні зобов'язання

Ще одна новація законопроєкту – розширення інструментарію комітету щодо врегулювання справ. Ухвалюючи рішення про порушення, АМКУ зможе зобов'язати відповідача припинити незаконні дії та усунути їхні причини й наслідки за допомогою поведінкових або структурних засобів захисту конкуренції.

Це означає, що компанія муситиме змінити модель поведінки або структуру бізнесу аж до примусового поділу. Стимулом для бізнесу йти на таку співпрацю буде можливість уникнути значних штрафів у разі належного виконання зобов'язань, якщо АМКУ визнає їх достатніми для усунення конкуренційних ризиків.

Єврокомісія давно й успішно застосовує ці механізми. Класичним поведінковим заходом стало рішення в справі глобальних авіаперевізників Continental / United / Lufthansa / Air Canada (AT.39595, 2013), коли Єврокомісія погодилася не штрафувати авіакомпанії в обмін на їхнє зобов'язання звільнити й надати конкурентам дефіцитні тайм-слоти для зльоту та посадки в певних аеропортах.

Структурні заходи радикальніші. За законопроєктом АМКУ зможе застосовувати їх лише тоді, коли існує ризик тривалого чи повторного порушення, зумовлений структурою компанії, і якщо проблему неможливо вирішити в інший спосіб.

Це крайній метод боротьби з монополістами. У ЄС яскравим прикладом став випадок енергетичного гіганта RWE (AT.39402, 2009), коли Єврокомісія прийняла структурне зобов'язання RWE продати свою газотранспортну мережу високого тиску в Німеччині, щоб усунути системну загрозу для конкуренції.

Висновки

Законопроєкт №12440 закладає фундамент для нових, наближених до стандартів ЄС, відносин між регулятором і бізнесом. Держава знімає бюрократичні бар'єри у вигляді дозволів на узгоджені дії, може пробачати дрібні помилки, в окремих випадках дає змогу виправити ситуацію через зобов'язання без штрафів.

Водночас ціна порушення зростає: через солідарну відповідальність, можливість застосування заходів щодо майна та коштів і щоденні штрафні платежі ігнорувати вимоги Антимонопольного комітету стане економічно невигідно.

Другий етап реформи вимагатиме від компаній кращого розуміння конкурентного права, адже бізнесу доведеться самостійно оцінювати свої ризики, щоб не перетнути межу між дозволеною практикою та антиконкурентною поведінкою.

Співавтор – Богдан Малик, юрист Baker McKenzie