Нестача персоналу стає катастрофічною для бізнесу

За даними червневого дослідження Advanter Group, нестача кваліфікованого персоналу становить 26% і набуває загрозливих масштабів.

З одного боку, у країні є структурне безробіття, а з іншого – бізнес не може знайти працівників, бо персоналу немає фізично: і робітників (зварювальників, водіїв, комірників), і інженерно-технічного складу, офісних фахівців та менеджменту.

Звідси маємо значне недозавантаження виробничих потужностей. Якщо до великої війни цей показник становив 76%, то наразі – лише 45%. Бізнес готовий збільшити завантаження, але йому банально бракує грошей та персоналу.

Через це необхідно розвивати кластери та об'єднуватися. Замість інвестування у власні виробничі лінії, варто вдатися до контрактного виробництва, довантажити потужності і спільно досягти економії на витратах завдяки ефекту масштабу.

Якщо в питаннях недозавантаженості і навіть нестачі електрики є адекватні виходи, то з персоналом у нас катастрофічна ситуація. Так, уже зараз в Україні працюючих людей менше, ніж пенсіонерів та людей з інвалідністю.

У цифрах це виглядає так. У країнах Євросоюзу співвідношення працівників та людей, які отримують соціальну допомогу, становить 2,6, в Україні – 0,9.

Мобілізаційний вплив

Ситуація погіршується і через мобілізацію. Утім, сама вона настільки суттєво не посилила б кадровий голод. За різними оцінками, мобілізаційний потенціал України становить 4,9-6 млн призовників. За експертними оцінками, щокварталу військо мають поповнювати 50 тис призовників, тобто 200 тис на рік.

З такими темпами мобілізації і при такому трудовому ресурсі країни (близько 10 млн осіб) кадрового голоду не мало би бути. Проблема саме в хаотичному характері мобілізації та неадекватній державній політиці. Вона призвела до того, що найбільше постраждав білий бізнес, який офіціалізував своїх працівників.

Велика частина працівників банально сховалася: люди не їдуть до місця роботи, бо там є блокпости. Значна кількість чоловіків у таких умовах віддає перевагу неофіційному працевлаштуванню або відмовляється від роботи. Тобто бізнес втратив трудовий ресурс більше через страхи мобілізації, ніж через саму мобілізацію. Так само бізнес змушений ховати цінних працівників у тіні.

З кінця 2023 року, відколи зʼявилися ранні ознаки катастрофи, ми наполягаємо на запровадженні бронювання для критичного персоналу. Це знизить ризики для бізнесу – дозволить залишити на роботі ключовий для нього персонал. За нашими підрахунками, це близько 15% персоналу або менше 600 тис осіб.

Цей показник не є критичним для мобілізації і це б дозволило бізнесу убезпечити себе від ризиків катастрофічного кадрового голоду. Наприклад, замінити технолога ковбасного виробництва неможливо. Для якогось бізнесу неможливо замінити зварювальника, для якогось – інженера, для якогось – фінансиста.

Питання бронювання ключового персоналу – це питання виживання нашої економіки. Хотів би нагадати, що ми фінансуємо наші Збройні Сили саме через податки, бо наші міжнародні партнери не дають грошей на фінансування військових закупівель чи на зарплати нашим військовослужбовцям.

Якщо скорочується бізнес-активність, то знижується спроможність купувати дрони та зброю, утримувати військових. Коли мова йде про розширення складу СОУ, то нам потрібно більше надходжень у держбюджет, що неможливо досягти шляхом підвищенням податків. Значить, єдиний шлях – зростання економіки.

Детінізація зарплат

Наша пропозиція полягає в детінізації зарплат, бо зараз ми маємо 35% зарплат у тіні (оцінка Advanter Group, весна 2024 року). Для цього потрібно дати бізнесу можливість умовно в "Дії" позначати критичний персонал для себе.

Слід зробити так, щоб цей персонал гарантовано мав зарплату не нижче 30 тис грн. За нашими підрахунками, це детінізує кількасот тисяч зарплат і збільшить надходження до державного бюджету до 165 млрд грн.

На ці гроші держава зможе посилити рекрутинг. Ми бачимо, як він активно проводиться через ресурси work.ua та robota.ua. Тисячі вмотивованих людей готові служити в ЗСУ, бо там правильний управлінський підхід: ти обираєш підрозділ, знаєш, з ким служитимеш і хто буде твоїм командиром.

Мобілізація в нинішньому вигляді має низьку ефективність. Я обговорюю цю тему з багатьма командирами і вони розповідають про наслідки такого підходу. Самі командири питають: як воювати при такій низькій якості мобілізації?

Мобілізовані – це вже військові люди, на яких ми збільшили державні видатки, на тих, хто буде залишатися в тилу і точно не буде ефективним на фронті. При цьому вони вже забрані з економіки і не продукують податки та додану вартість.

Навіщо ми це робимо? Навіщо спалюємо обмежений ресурс неефективним збільшенням видатків держави, зменшуємо військову та бізнес-ефективність, готуємо невмотивованих мобілізованих і погіршуємо обороноздатність?

Чи є вихід

Він очевидний. Ми не можемо перемагати ворога масштабом та аналогічним застосуванням людського ресурсу через упʼятеро менший потенціал. Наш шлях – управлінська й технологічна переваги та висока вмотивованість.

Для цього необхідно створити умови для роботи бізнесу, платити податки, інвестувати в ОПК, донатити. Це допоможе збільшити забезпечення ЗСУ та їх технологізацію. На рівні держави слід підвищити вимоги до ефективності й адекватності системи управління, сприяти підтримці високого рівня мотивації.

Мотивація стосується всього суспільства. Як показують останні соцопитування, воно втрачає віру в майбутнє за відсутності комунікації стратегії перемоги.

Для уникнення економічної катастрофи необхідно допомогти бізнесу убезпечити ключовий кадровий ресурс шляхом його бронювання. Через три-пʼятирічні контракти для приватного ОПК і стратегічне планування замовлень відповідно до стратегії перемоги слід дати можливість бізнесу інвестувати в технологізацію ЗСУ.