Енергетичні культури vs продукти харчування в Україні

Вирощування енергетичних культур і виробництво з них енергії може стати прибутковим і перспективним бізнесом. 

Проте цей напрям неодмінно стикнеться з внутрішньою і зовнішньою дискусією щодо потенційної конкуренції з вирощуванням продуктів харчування і кормів для тваринництва і птахівництва. 

Певні обмеження для вирощування і виробництво біопалив з енергетичних культур встановлені на рівні директив ЄС RED і RED II. Спробуємо розглянути ці питання для умов України. 

Яке зерно Україна експортує і чи все використовуються як проовольство?

Ріпак

У 2021/22 маркетинговому році Україна експортувала 2,7 млн тонн ріпаку, що стало другим за величиною обсягом відвантаження після рекорду 2019/20 року (2,89 млн тонн). 

Україна експортує 85-95% зібраного врожаю ріпаку. Основні обсяги закуповують країни ЄС (95% від загального експорту). 

У сезоні 2021/22 Україна займала 3 місце у світовому рейтингу експортерів ріпаку (10%), при цьому істотно поступаючись в обсягах Канаді (43%) та Австралії (29%). Загальна вартість експортованого ріпаку – $1,34 млрд. 

Переважна кількість ріпаку, що експортується з України, використовується покупцями для виробництва біодизелю. Причому, ставка вивізного (експортного) мита для насіння ріпаку становить 0%, при тому, що для насіння льону, соняшнику і рижію вона становить 10%. 

Тобто, практично весь ріпак, що вирощує Україна, експортується і використовується в ЄС для виробництва біодизелю на заводах, введених в дію ще до вимог європейських директив RED і RED II, які вводять критерії сталості для біопалив на транспорті і обмежують використання ріпаку для виробництва біодизелю і кукурудзи для виробництва біоетанолу. 

То, чому б Україні самостійно не організувати виробництво біодизелю, чи принаймні ріпакової олії з цих 2,7 млн т/рік ріпаку. Нагадаю, що за виробництвом подібного продукту - соняшникової олії – Україна займає перше місце в світі. 

З 2,7 млн т/рік ріпаку можливо виробити 0,73 млн т/рік біодизелю, який може бути використаний як на внутрішньому ринку, так і для експорту. Поштовхом для цього могло б стати підвищення ставки експортного мита для насіння ріпаку до 10%. 

Кукурудза

У сезоні 2021/2022 (липень 2021 – червень 2022), чотири місяці якого припало на війну, Україна зуміла експортувати 48,5 млн тонн зерна. Експорт кукурудзи становив 23,4 млн тонн (на $5,8 млрд). 

Частка Китаю в загальному обсязі експорту української кукурудзи становила 36% (8,5 млн т), другу-третю позицію рейтингу імпортерів ділять Нідерланди та Єгипет, які імпортували по 10% всього відвантаженого обсягу української кукурудзи. 

Виробництво біоетанолу в Китаї в 2021 становило 3,4 млрд літрів. Причому з 8,5 млн т/рік експортованої в Китай кукурудзи можливо виробити 3,2 млрд л біоетанолу. 

Тобто, майже 100% біоетанолу, що виробляється в Китаї, може бути вироблено з української кукурудзи. То, чому б Україні самостійно не організувати виробництво біоетанолу з цих 8,5 млн т/рік кукурудзи. 

Як свою с/г землю використовує Німеччина 

Станом на 2018 рік Німеччина використовувала 13% своїх сільськогосподарських земель для вирощування енергетичних культур: 2,17 млн га з 16,7 млн га с/г земель. 

Площа сільськогосподарських земель в Україні становить 42,7 млн гектарів (у 2,5 більше, ніж у Німеччині), а площа ріллі — 32,5 млн. гектарів. 

Якщо, за прикладом Німеччини, 13% с/г земель в Україні задіяти для вирощування енергетичних культур, загальна площа під ними становитиме 5,5 млн га. 

Використання с/г земель для вирощування енергетичних культур у Німеччині в 2018 р. 

Приходить на згадку відома думка – робіть так, як західні країни робили самі, а не так, як вони радять робити вам. 

Конкуренція енергетичних культур з продуктами харчування і кормами в Україні

За оцінками експертів, в Україні не використовується за прямим призначенням до 4 млн га с/г земель. Це малопродуктивні, забруднені і деградовані землі. Вирощування с/г продукції на таких землях не дає достатнього економічного прибутку, тому вони не обробляються аграріями. 

На жаль, за результатами воєнних дій ця площа тільки збільшиться – додадуться землі забруднені в результаті вибухів і пожеж, а також заміновані території. 

Для прикладу, землі, що були заміновані у Хорватії під час її війни за незалежність у 1991—1995 рр., були повністю розміновані тільки через 20 років після завершення воєнних дій. Уряд Хорватії прийняв рішення, що найбільш оптимальне їх використання після цього – вирощування міскантусу. 

Вважаємо, що за умов 4 млн га вільних с/г земель в Україні їх використання для вирощування енергетичних культур не призведе до суттєвої конкуренції з продуктами харчування і кормами. 

Вважаємо за доцільне, принаймні для України, не обмежувати на рівні директив ЄС RED і RED II вирощування і виробництво біопалив з енергетичних культур, а надати країнам право самостійно вирішувати, що їм вигідніше вирощувати за умови, що частка земель, на яких вирощуються енергетичні культури, не перевищуватиме, наприклад, 10% від загальної кількості с/г земель. 

Для України це 4,2 млн га. Енергетичні культури вирощені у межах цих 10% с/г земель мають вважатися сталими і такими, що не призводять до конкуренції з продуктами харчування і кормами. Це має бути закріплено в законодавстві України, а бажано і ЄС.