Черги на місяці та кілометри пряжі: як у Вінниці роблять килими за десятки тисяч гривень
Килим ручної роботи може коштувати кілька тисяч доларів. Однак це не заважає клієнтам студії тафтингу Tuft Touch ставати на кілька місяців у чергу, щоб отримати замовлення. Для них це зазвичай не просто предмет інтер'єру, а персоналізований оригінальний подарунок, емоційний спогад чи особиста історія.
Маючи невеликі вкладення, студія з Вінниці починала зі свого навчання. Зараз близько половини її замовлень припадає на клієнтів з-за кордону, а співзасновники і самі організовують навчання. Як працює бізнес на килимах, скільки коштує їх виготовлення і чому майстри іноді відмовляються від замовлень?
Від редакції. Малий та середній бізнеси формують понад половину економіки України. Його представники не можуть лобіювати свої інтереси, як великий бізнес, але вони завжди пристосовуються до умов та знаходять нові шляхи для розвитку.
ЕП поділяє принципи, якими керуються підприємці в постійному прагненні до зростання, тому редакція ділитиметься цікавими історіями про них. Ці історії не про приголомшливий успіх та великі статки. Ці історії про те, як закохані у свою справу українці працюють, дають роботу іншим та діляться досвідом.
Як війна підштовхнула до нового бізнесу
Початок війни у 2014 році змусив Аліну Грищенко покинути рідний Донецьк і переїхати до Вінниці. Через рік у місто з Донеччини переїхав її майбутній чоловік Микола Рибалка. Вони познайомилися в університеті і пробували разом займатися підприємницькою діяльністю: від сезонної торгівлі до супутникового телебачення.
Однак велика війна внесла в їхнє життя чергові корективи: робота стала на паузу, а молодша сестра Аліни Владислава, яка вступила в університет, переїхала до них з гуртожитку. Саме вона подала ідею займатися тафтингом – так називається техніка виготовлення килимів за допомогою спеціального пістолета.
"У якийсь момент Влада прийшла до нас з відео іноземних майстрів у TikTok, мовляв, дивіться, який прикольний напрямок. Я запитала, розглядає вона це як хобі чи як напрямок для бізнесу. Влада обрала бізнес", – згадує Грищенко.
Вона додала, що тоді, у 2022 році, в українськомовному просторі інформації про тафтинг майже не було. Майбутні засновники студії вчилися переважно за відео іноземних майстрів, здебільшого американських. Замовили інструмент, знайшли невелике приміщення і почали експериментувати з матеріалами.
За словами співзасновниці, приміщення вирішили орендувати відразу, адже виробництво килимів передбачає багато відходів: пил від пряжі, шматочки ниток.
Для старту купили тафтинговий пістолет і тример для стрижки ворсу. Самостійно зібрали першу раму, на яку натягують тканину для килима. Найбільше часу та грошей, за словами Аліни, тоді пішло не на інструмент, а на підбір матеріалів.
Тоді обладнання коштувало до 20 тис. грн, пістолет для тафтингу можна було придбати за 3-4 тис. грн, а разом з матеріалами стартові витрати сягнули 30 тис. грн. Нині для старту майстру потрібно 35-40 тис. грн. У цю суму входять тафтинговий пістолет, машинка для стрижки, проєктор та інше обладнання.
Перший місяць вони витратили на навчання та експерименти. Вчилися самостійно: дивилися відео, повторювали рухи майстрів, пробували різні тканини та клеї. Неочікувано першою тканиною, яка підійшла для тафтингу, виявилася серпʼянка, яку використовують у процесі виготовлення кисломолочного сиру.
Перші килими робили для себе та друзів. У жовтні 2022 року молоді підприємці виготовили кілька килимів для портфоліо і виставили їх в Instagram. Паралельно показували в сторісах увесь процес виробництва.
Перші два замовлення отримали того ж місяця. Далі люди почали замовляти килими до новорічних та різдвяних свят. "Клієнтам треба було пояснювати, що це ручна робота. Багато хто сприймав продукцію як друковану", – каже Грищенко.
Від старту до кількамісячної черги
Спочатку засновники працювали удвох, а Владислава допомагала. Поступово замовлень стало більше, ніж вони могли виконати. Поки продавали перші килими, отримали наступні замовлення. За перші два місяці студія зробила 30 килимів.
Так сформувалася черга, яка в певний момент сягала семи-восьми місяців. Зараз, за словами співзасновниці, вона скоротилася приблизно до двох місяців.
"Коли черга була сім місяців, люди в Україні казали: "Вибачте, це дуже оптимістично. Я не знаю, що завтра буде". Іноземці питали, де ми розташовані, дивилися на мапі, наскільки це близько до бойових дій, і запитували, яка ймовірність, що вони дочекаються килим", – пригадує Аліна.
Килими виробляють винятково на замовлення. Часто клієнти мають свої побажання, які потрібно перетворити на макет. Для цього в студії є ілюстратор.
"У нас сформувалося велике портфоліо з домашніми улюбленцями. Люди скидають нам фото і кажуть, що хочуть такий килим. Ми пропонуємо різні стилі: реалістичний або мультиплікаційний. Наш ілюстратор робить макет і за цим малюнком ми потім виготовляємо килим", – пояснює Грищенко.
Паралельно з масштабуванням бізнесу підприємці зіткнулися з питанням авторського права. Вони зробили килимки з котиками, а пізніше з'ясувалося, що зображення було частиною стікерпаку. Студія зв'язалася з ілюстраторкою і запропонувала комерційну співпрацю, однак відповіді не отримала.
Зараз, якщо клієнт хоче килим з відомим персонажем, майстри пропонують створити іншу версію образу. Якщо клієнт хоче килим з логотипом чи айдентикою українського бренду, майстри спершу звертаються до них за дозволом.
Якось клієнт замовив килим із символікою футбольного клубу "Шахтар". Студія написала його представникам і запитала дозволу. Ті погодилися, а натомість попросили відмітити сторінку "Шахтаря" під час публікації готової роботи.
Водночас, за словами співзасновників, після історії зі стікерпаком до них з подібними претензіями більше не зверталися.
Керівна партнерка Crane IP Law Firm Олена Полосьмак пояснила, що використання персонажів чи кадрів із фільмів може потребувати дозволу правовласника, а зміна кольорів чи стилю – це не обов'язково новий твір.
За її словами, відповідальність може стосуватися майстра і замовника. Майстер не може виправдати використання зображення тим, що його приніс клієнт.
Правовласник може вимагати припинити порушення, відшкодувати збитки або виплатити компенсацію. Компенсація може становити від 2 до 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (від 6 656 грн до 665,6 тис. грн), а її розмір залежить, зокрема, від масштабу та систематичності порушення.
Окреме питання виникає з логотипами, адже потрібно враховувати не лише авторське право, а й права на торговельну марку. Якщо логотип нанесений на товар, а цей товар продається, йдеться про використання торговельної марки, тому найбезпечніше заздалегідь отримати письмову ліцензію правовласника.
Студія також працює з українськими брендами, які замовляють килими зі своїми логотипами та персонажами. Серед бізнес-клієнтів студії – манікюрні та масажні салони, стоматології, готелі, магазини одягу. Якось студія виготовляла килим з персонажем Равлик Боб для бренду фруктово-ягідних солодощів.
Для бренду одягу Face зробили вже кілька килимів – оновлювали комплекти приблизно щороку. Наразі близько 10% усіх замовлень студії робить бізнес.
Як роблять килими і скільки це коштує
Залежно від розміру та складності студія може виготовляти 15-50 килимів на місяць, за 2025 рік вони зробили 130 штук. Однотонний килим середнього розміру майстер може зробити за два дні, великий та деталізований – за тиждень.
Процес починається з підготовки макета. На раму натягують тканину, за допомогою проєктора на неї переносять зображення і маркером промальовують контури.
Потім майстер забиває пряжу тафтинговим пістолетом. Далі килим із зворотного боку промазують клеєм, сушать, обробляють та стрижуть ворс. Останній етап – контуринг: майстер тримером вирізає контури елементів, щоб створити об'єм.
Одна з характеристик, яка робить килими дорожчими, – щільність. Майстри використовують два мотки пряжі, щоб сформувати щільніші рядки. Завдяки цьому килими довше тримають форму, а вирізані елементи – зберігають вигляд.
Водночас тафтингові килими мають обмеження у використанні. Клей є вологостійким і не пропускає воду, тож волога може залишатися всередині килима. У студії не рекомендують використовувати їх у ванній кімнаті, під раковиною на кухні, а також як килимок під вхідними дверима чи в салоні автомобіля.
"Нам простіше відмовитися від замовлення і попередити людину, ніж мати репутаційні проблеми, коли килим зіпсується", – каже співзасновниця Tuft Touch.
Вартість виробу залежить від розміру, складності та кількості кольорів. Два килими однакового розміру можуть вимагати різного обсягу роботи: один може бути однотонним, а інший мати десятки кольорів, що потребує більше часу.
"Килим ручної роботи – це не предмет першої необхідності. Це або емоційна покупка, або дуже крафтовий, персоналізований подарунок", – каже Грищенко.
Мінімальна ціна простого килима – близько 15 тис. грн за кв. м. Складні роботи можуть коштувати значно дорожче. Наприклад, килим "Галявинка" діаметром 1,5 м коштує близько 61 тис. грн, на його виробництво йдуть 20 км пряжі.
В інтернеті є оголошення про реалізацію таких робіт. Один з продавців пропонує килим 150 см на 150 см за 27,2 тис. грн. Інший український виробник продає килими в схожому дизайні по 225 дол. (10 тис. грн).
Найбільшим замовленням студії став килим для клієнта з-за кордону. На ньому були зображені автомобілі з його приватної колекції. Робота коштувала 4 тис. дол., а її собівартість становила 2,5 тис. дол. На виготовлення пішло 53 км пряжі. Цей килим був складним ще й через поєднання двох типів забивки: ворсової та петельної. Частина елементів виступала над основною поверхнею килима.
Хоча килими можуть коштувати десятки тисяч гривень, засновники не можуть назвати сталий відсоток собівартості. Для кожної роботи її рахують індивідуально.
Близько 50% замовлень припадають на клієнтів з-за кордону. Половина з них – українці, інша половина – іноземці. Найбільше закордонних замовлень відправляють у США та Канаду. Раніше студія працювала з платформою Etsy, однак вона більше орієнтована на швидке виконання замовлень.
Для великих килимів є проблеми з доставкою, адже Укрпошта та "Нова пошта" обмежують розміри закордонних посилок. Великі вироби студія відправляє FedEx або UPS. Оскільки частина таких операторів перестала працювати з України, відправлення доводиться організовувати через Польщу або Словаччину.
Запуск навчання і плани
Попит на навчання з'явився майже одразу після запуску студії. Люди бачили роботи в соцмережах і питали, чи можна прийти навчитися. У лютому 2023 року студія запустила курс, назвавши його першою школою тафтингу в Україні.
Спочатку навчання проводили офлайн, згодом запустили онлайн-курс. Дистанційно допомагають підібрати матеріали та налаштувати інструменти.
Офлайн-навчання триває три дні і коштує 15 тис. грн, онлайн-курс у часі не обмежений і коштує 6,7 тис. грн. Навчання приносить студії 20% доходу.
Запитів на навчання стає більше. Студію запрошували проводити майстер-класи за кордоном, зокрема у Великій Британії та Португалії, а також у Києві та Львові. Однак поки що засновники не можуть залишати виробництво на кілька тижнів, оскільки не вистачає майстрів, які могли б повністю замінити їх у студії.
Серед планів – розширення приміщення та збільшення кількості майстрів. Засновники хочуть, щоб виробничі процеси менше залежали від них самих. Це дало б можливість більше часу приділяти навчанню та майстер-класам.
Окремий напрям, який вони хочуть розвивати, – заняття в центрах реабілітації для військових. За словами Грищенко, такі запити надходять регулярно. Для цього вони працюють з компактною рамою та полегшеним тафтинговим інструментом.