Як побудувати бізнес у сфері HoReCa в ЄС: кейс Master Burger від фінансиста з ACCA

Як фінансовий аналітик Ярослав Проценко трансформував свій досвід у реальний ресторанний бізнес у Польщі — і що це означає для інвесторів, які грають у довгу гру
Автор: Ярослав Проценко — фінансовий аналітик з міжнародною акредитацією ACCA DipIFR, кандидат економічних наук, експерт з міжнародних стандартів фінансової звітності, засновник консалтингової компанії, яка підготувала понад 1000 студентів, та власник мережі Master Burger у Польщі.

Успішні проєкти завжди починаються з правильного мислення. У моїй кар'єрі я десятиліттями працював із цифрами, звітністю та фінансовими стратегіями. Але справжнє випробування розпочалося тоді, коли я вирішив перенести фінансову логіку у фізичний простір — і створити ресторанну мережу Master Burger у Польщі. Це був не просто бізнес-крок, а стратегічне занурення в абсолютно новий ринок, правила якого кардинально відрізняються від українських.
1. Довгострокове мислення — основа бізнесу в Європі
Український бізнес зазвичай шукає окупності в межах 2–3 років. Це пояснюється економічною нестабільністю, інфляційними ризиками та прагненням швидко вивести інвестиції. Але на європейському ринку така модель — не конкурентна.
У Польщі прибутковість на горизонті можлива лише після відкриття 10–15 локацій, адже лише така масштабність дозволяє оптимізувати логістику, маркетинг і витрати на персонал. У перших точках цілком нормально мати негативний cash flow. Це частина довгострокової стратегії, і саме так мислить інвестор, який будує капітал, а не спекулює короткостроковими трендами.
2. Фінансові інструменти, які зменшують ризики
Найбільше мене вразила можливість фінансової оптимізації завдяки європейським інструментам:
- Лізинг обладнання під 3–7% річних, що означає всього 20–30% переплати за 5 років;
- Банківська гарантія на оренду під 1% річних замість передоплати коштами за 3–5 місяців.
Це дозволяє зменшити навантаження на грошовий потік, а отже — зберігати резерви на розвиток. Рентабельність власного капіталу за рахунок цих інструментів може досягати 30–40%, що є більш ніж прийнятним з урахуванням усіх ризиків.
3. Культура, стандарти, якість: витрати як перевага
Так, витрати в ЄС вищі. Але за кожним підвищеним стандартом — нові можливості. Наприклад:
- Мінімальна ставка VAT у громадському харчуванні — 8%;
- Жорсткі вимоги до упаковки, включаючи податок на "неекологічне" пакування;
- Зобов’язання використовувати біорозкладні матеріали та проходити навчання персоналу;
- Вища зарплата, але й стабільніша продуктивність.
Це витрати, які варто приймати як бар’єр для входу. Ті, хто пройде цей етап — опиняться в колі сильніших. Я називаю це побудовою власного moat — довгострокової конкурентної переваги.
4. Маркетинг на довіру, а не на акції
Європейський споживач лояльний до брендів, які ведуть чесну гру: якісний продукт, стабільний сервіс, простір для клієнта. В Україні домінують агресивні соцмережеві кампанії, у Польщі працює локальна взаємодія з громадами, підтримка через місцеві медіа, і головне — репутація.

5. Кадри вирішують все. Особливо в HoReCa
Управління персоналом вимагає не лише фінансів, а стратегії турботи. Це не лише зарплата, а й:
- професійне зростання,
- комфортні умови,
- гнучкий графік,
- якісні зони для персоналу.
Все це — інвестиція, яка знижує плинність та збільшує операційну стабільність.
Висновок:
Побудова бізнесу в ЄС — це не sprint, це marathon.
Але якщо ви готові: грати за правилами довгої гри, приймати високі стандарти як перевагу, а не як перешкоду, працювати з капіталом розумно, а не імпульсивно, ви отримаєте бізнес, який витримає час, ринок, конкуренцію та зміну поколінь.
І саме це я будую зараз із Master Burger.