Хто насправді говорить з державою від імені бізнесу – і кого в цій розмові немає

Розмовляємо з представниками бізнес-середовища, які стояли біля витоків процесів об'єднання підприємців, – про те, чому малий бізнес в Україні досі говорить з державою тихіше, ніж міг би.

За даними Держстату, станом на 1 жовтня 2025 року в Україні було зареєстровано 1,77 млн фізичних осіб-підприємців. Це більше, ніж кількість зареєстрованих юридичних осіб, яких на ту саму дату налічувалося 1,55 млн. Пропорція показує масштаб малого підприємництва: йдеться про величезний сектор економіки – від самозайнятих фахівців і сімейних справ до локальних сервісів, торгівлі та невеликих виробництв. Але коли держава ухвалює рішення про податки, перевірки чи регуляторні зміни, голос малого бізнесу звучить тихіше, ніж мав би. Не тому, що йому немає що сказати. А тому, що сказати разом досі вдається не завжди.

Голос малого бізнесу

Малих і середніх підприємців в Україні – мільйони. Але в кабінетах, де ухвалюються рішення, вони представлені непропорційно слабко. Ксенія Ляпіна, ексголова Державної регуляторної служби України (2015–2019), пояснює, звідки це береться.

"Для малого бізнесу об'єднання – це часто не питання статусу, а питання виживання. З'явилася проблема – треба об'єднуватися. Касові апарати, перевірки, спрощена система – це не абстрактні теми. Це питання, чи ти завтра відкриєш свою справу. Тому багато організацій виростали не з бажання "бути представленими", а з потреби бути почутими", – говорить вона.

Частково це питання ресурсу. Великий бізнес має юристів, аналітиків і прямий доступ до профільних міністерств. Він знає, коли готується регуляторна зміна, і може вплинути на неї до того, як вона стане законом. Малий бізнес здебільшого дізнається про зміни вже після – і реагує пристосуванням або протестом.

Це видно на прикладі ситуації з ПДВ для ФОПів. Наприкінці 2025 року в публічний простір вийшла тема можливих змін до оподаткування підприємців на спрощеній системі: у межах ширших податкових домовленостей обговорювали, чи має частина ФОПів після досягнення певного рівня доходу реєструватися платниками ПДВ. Для держави це виглядало як елемент податкової реформи й боротьби зі зловживаннями спрощеною системою. Для малого бізнесу – як ризик ускладнення обліку, зростання адміністративних витрат і втрати передбачуваності.

Такі ситуації не нові. Податки, касові апарати, перевірки чи зміни у спрощеній системі неодноразово ставали приводом для самоорганізації підприємців. Одна з найпоказовіших хвиль – 2010 рік, коли нова редакція Податкового кодексу спровокувала масові протести підприємців по всій країні. З цих протестів виростали нові організації. Підприємці часто об'єднувалися за спільною проблемою – щоб найняти юристів, протистояти надмірним перевіркам чи домогтися зміни правил.

Показовим є етап, на якому виникає реакція. Багато підприємців дізнаються про потенційні зміни уже після того, як рамку дискусії задано урядом, міжнародними партнерами чи експертами. Реакція швидка, але переважно як занепокоєння й вимога пояснень. Саме тут видно різницю між кількістю підприємців і організованим представництвом.

Бо є й глибша причина. Щоб голос був чутним, він має бути організованим. Держава реагує на позиції, за якими стоїть зрозумілий мандат: хто говорить, кого представляє і на якій підставі. Один підприємець – це скарга. Тисяча підприємців зі спільною позицією – це сигнал, який складно ігнорувати. Різниця між першим і другим – це і є бізнес-об'єднання.

"Протест – це лише перша реакція. Далі постає складніше завдання: перетворити енергію невдоволення на переговорну позицію, від якої неможливо відмахнутися як від емоції. Для цього потрібні організації, довіра і процедура", – додає пані Ляпіна.

Тому питання про те, як влаштований сектор бізнес-об'єднань в Україні, – не внутрішня справа асоціацій, а питання про те, чи має малий бізнес реальний інструмент впливу на політику, яка його стосується.

Як бізнес вчився об'єднуватися

Ідея бізнес-об'єднань не нова й не є винаходом сучасної економіки. Купці й ремісники об'єднувалися століттями – від професійних колегій у Стародавньому Римі до середньовічних цехів і торговельних гільдій. Причина майже завжди практична: разом легше встановлювати правила, захищати доступ до ринку, й домовлятися з владою.

У незалежній Україні бізнес-об'єднання не виникли за єдиним планом. Один шлях був інституційним. Серед найвідоміших прикладів – Торгово-промислова палата України, яка веде свою історію ще з радянських часів, але як незалежна інституція почала розвиватися з 1992 року. Коли у 1990-х на український ринок прийшли великі міжнародні компанії, поруч із національними структурами з'явилися Американська торговельна палата та Європейська Бізнес Асоціація.

Інший шлях ішов знизу – від підприємців, які об'єднувалися навколо конкретних проблем у своїх містах і галузях: отримати консультацію, захиститися від тиску, розібратися зі змінами в законодавстві, знайти партнерів чи разом донести позицію до влади. З часом частина цих ініціатив переросла у сталі бізнес-об'єднання з членством, сервісами, експертизою і власним голосом у публічній політиці.

Те, як цей сектор змінювався далі, добре розуміє Геннадій Чижиков, президент Торгово-промислової палати України, який працює в бізнес-середовищі багато років. 

"Сектор бізнес-об'єднань в Україні виріс: організацій стало більше, вони стали сильнішими й професійнішими. Але чим більше гравців, тим гостріше постає питання взаємодії між ними. Без спільного порядку денного і зрозумілих правил навіть сильні організації починають конкурувати за те, чий голос почують першим, замість того, щоб разом формувати позицію", – говорить він.

Свій внесок у це зростання робила й системна підтримка. Програма розвитку ООН (ПРООН) в Україні разом із Міністерством економіки та довкілля України, за фінансової підтримки Швейцарії, роками допомагає бізнес-обʼєднанням ставати міцнішими. За оцінками ПРООН, у 2025 році в Україні працювало близько 421 бізнес-об'єднання малого і середнього бізнесу. Для країни з мільйонами підприємців це небагато, але сам сектор уже не назвати порожнім: є організації з досвідом, членською базою, експертизою і зв'язками з державою.

А отже, головне питання поступово зміщується: від того, чи є кому говорити від імені бізнесу, – до того, чи здатні ці голоси домовлятися між собою.

Діалог замість протесту

Захищатися від держави і впливати на неї – різні завдання. Українські бізнес-об'єднання добре навчилися мобілізуватися навколо конкретної загрози. Але коли загроза минає, сектор часто повертається до звичного режиму: кожна організація говорить від себе, позиції не завжди узгоджуються, а держава знову отримує кілька різних сигналів замість одного зрозумілого.

Відповіддю на цю розпорошеність став наступний крок у розвитку сектору – поява об'єднань вищого рівня. Окремі бізнес-об'єднання почали гуртуватися в коаліції, платформи й мережі, щоб діяти спільно, а не лише поодинці реагувати на чергову загрозу. Саме на підтримку таких структур і зосередилася ПРООН на нинішньому етапі своєї роботи.

Та сама поява коаліцій ще не гарантує результату – і це найкраще видно тим, хто оцінює сектор зсередини. Олег Гетман, координатор експертних груп Економічної експертної платформи та член Наглядової ради Української ради бізнесу, дивиться на такі об'єднання за одним критерієм: чи здатні вони реально домовлятися всередині.

"Проблема не лише в кількості організацій. Проблема в тому, чи мають вони правила взаємодії між собою. Хто говорить від імені ширшого кола бізнесу? Як формується спільна позиція? Що робити, коли організації не погоджуються? Без відповідей на ці питання навіть сильна коаліція швидко слабшає", – зазначає він.

Тобто справжній тест – не кількість об'єднань, а те, що вони дають бізнесу й державі на практиці.

"Сенс не в тому, щоб додати ще один майданчик, а в тому, щоб бізнесу було легше дійти спільної позиції, а державі – зрозуміти, з ким говорити. Якщо це вдається, з'являється те, чого досі бракувало: один зрозумілий голос замість десятків розрізнених", – підкреслює пан Гетман.

Саме в цьому наступний етап – перетворювати різні інтереси на одну переговорну позицію – з чесним мандатом за нею. Першим спільним правилом гри тут став Добровільний стандарт членських бізнес-об'єднань, розроблений за підтримки ПРООН і уряду Швейцарії, до якого доєдналося вже понад 120 організацій.

Від галасу до голосу

Організоване представництво важливе не саме по собі. Воно має сенс лише тоді, коли різні організації можуть перетворювати окремі сигнали від бізнесу на одну зрозумілу позицію. Саме це відрізняє його від набору окремих заяв, навіть якщо кожна з них порушує реальну проблему.

Таким механізмом став Альянс членських бізнес-об'єднань ММСП, створений у межах проєкту ПРООН за підтримки уряду Швейцарії. Його учасники – не окремі підприємці, а організації, за якими стоять тисячі малих і середніх бізнесів по всій країні. Сьогодні до Альянсу входять 17 коаліцій бізнес-об'єднань, членами яких є близько 350 бізнес-асоціацій. Разом вони представляють інтереси понад 84 тис. підприємств.

Для міжнародних партнерів це питання довіри: їм важливо мати справу не з окремими активними організаціями, а із середовищем, яке діє передбачувано.

Рана Ель-Худжейрі, старша радниця ПРООН в Україні та керівниця Відділу узгодженості політик і програм, наголошує, що партнери серйозно сприймають саме таке середовище. 

"У міжнародній взаємодії важливо не лише те, що бізнес активний. Важливо, чи він може пояснити свої пріоритети зрозумілою мовою і довести, що за ними стоїть реальна робота сектору. Партнери набагато серйозніше сприймають середовище, яке здатне говорити структуровано і водночас чесно показувати, де є згода, а де ще триває дискусія", – підкреслює вона.

Українському бізнес-середовищу не бракує ні голосів, ні організацій, ні експертизи. Бракувало способу зробити цю різноманітність узгодженою. Альянс – перша серйозна спроба це зробити. І для країни, яка одночасно воює, відновлюється і йде до Європейського Союзу, це вже не внутрішня справа бізнес-об'єднань, а питання якості економічного представництва.

Альянс членських бізнес-обʼєднань ММСП створено у межах швейцарсько-українського проєкту "Зміцнення членських бізнес-обʼєднань мікро-, малих і середніх підприємств в Україні", який реалізує ПРООН у співпраці з Міністерством економіки та довкілля України за фінансової підтримки Швейцарії.