Вуглецевий удар. Євросоюзівська політика декарбонізації вбиває українських металургів
У 2026 році світова торгівля зіткнулася з новим явищем: екологія стала одним із визначальних факторів діяльності сектору. У Євросоюзі запрацював механізм CBAM, який у бізнесових колах охрестили "вуглецевим митом на імпорт".
Це "мито" мало полегшити європейським компаніям, змушеним виконувати жорсткі екологічні норми ЄС, конкуренцію на власному ринку з гравцями з Китаю, Індії чи Туреччини, де екологічні стандарти значно м'якші або взагалі відсутні.
Формула проста: чим "брудніша" технологія виробництва товарів у країні-експортері, тим дорожча перепустка для них на ринок Євросоюзу.
Перетворивши вимогливу внутрішню екологічну політику на жорстку політику зовнішньої торгівлі, Брюссель покарав і Україну, металургійна галузь якої суттєву частку своєї продукції постачала на "єдиний ринок".
Нові екологічні "штрафи" наклалися на воєнну руйнацію логістики, кадровий голод і дефіцит електроенергії, вимиваючи обігові кошти експортерів. Тепер замість "зеленого переходу" металургам загрожує втрата євросоюзівського ринку.
ЄС зруйнував плани
У 2023 році ЄС запровадив механізм вуглецевого коригування імпорту (Carbon Border Adjustment Mechanism; CBAM). Його мета – зрівняти фінансове навантаження між внутрішніми виробниками, які сплачують за викиди вуглецю під час виробництва товарів, та виробниками з третіх країн, які не мають таких витрат.
Понад два роки тривав тестовий збір звітів про вуглецевий слід імпортованої продукції. Після цього ЄС з 1 січня 2026 року змусив імпортерів купувати CBAM-сертифікати, вартість яких прив'язана до євросоюзівських екологічних норм. Ці сертифікати бізнес називає екологічним або вуглецевим митом.
Під удар першої хвилі потрапили алюміній, цемент, добрива та водень, але найвідчутніше новий збір б'є по металургії.
Вітчизняний ГМК, який забезпечує понад 5% ВВП і є одним із головних постачальників валюти, виявився неготовим до CBAM. Порахувавши потенційні витрати, трейдери почали відмовлятися від українського металу. Замість очікуваного стимулу до декарбонізації нові вимоги Брюсселя перетворилися на додатковий платіж, який почав витісняти вітчизняну продукцію з ринку ЄС.
Анульовані контракти і зупинка цехів
Для металургійного гіганта "АрселорМіттал Кривий Ріг" нові правила обернулися втратою покупців. За перший квартал компанія недорахувалася 300 тис. тонн експорту сталі, а її збиток зріс на 53% до 4,6 млрд грн. Щоправда, ця цифра також сформована наслідками обстрілів і високими цінами на енергоносії та логістику.
На заводі пояснили, що вуглецеве мито перекреслило їхні бізнес-плани. "У 2025 році ми експортували в ЄС 920 тисяч тонн продукції – третину від усього об'єму. У 2026-му планували відвантажити 1,25 мільйона тонн. Проте коли через CBAM перед споживачами постала перспектива додатково платити 50-75 євро за кожну тонну, вони відмовилися від нашої продукції", – розповіли в комбінаті.
В "АрселорМітталі" констатували, що з початку 2026 року експорт у ЄС зупинився, що негативно впливає на валютну виручку, обігові кошти, робочі місця та сплату податків. Комбінат працює на половину потужності, а цех первинної обробки зливків великої маси, який безперервно діяв з 1958 року, остаточно закрили.
Запровадження CBAM змусило підприємство шукати альтернативні ринки збуту, але оскільки можливості бізнесу маневрувати в умовах війни обмежені, доля промислового гіганта залежить від ефективності дій української влади.
"Якщо уряд не зможе домогтися від Єврокомісії відстрочки застосування екологічного мита на кілька років для українського ГМК, підприємство прогнозує втрату стабільного євросоюзівського ринку назавжди. Це матиме катастрофічні наслідки для всієї економіки України", – прогнозують в "АрселорМітталі".
Пастка прифронтової зони
Запровадження екологічного мита вплинуло і на "Метінвест", для якого ринок ЄС основний. Через воєнні ризики та близькість підприємств холдингу до лінії фронту виникли складнощі з незалежною перевіркою викидів уповноваженими верифікаторами. Без підтвердження фактичних значень викидів парникових газів компанія змушена використовувати завищені дефолтні тарифи.
"Євросоюзівські споживачі дедалі частіше переорієнтовуються на альтернативних постачальників, що негативно впливає на експорт українського чавуну, сталевої заготовки та прокату в Євросоюз", – заявили в "Метінвесті".
Також металурги кажуть про нерівність умов на світовому ринку: поки українські заводи виживають під обстрілами, іноземні отримують субсидії.
"Вітчизняні заводи не мають жодної державної підтримки, тоді як євросоюзівські конкуренти модернізуються за шалені субсидії: від 800 мільйонів до мільярда євро на підприємство. До того ж великі світові гравці гнучко маневрують: постачають у Євросоюз лише "чистішу" сталь, а решту "скидають" в інші регіони. Україна через війну цієї можливості позбавлена", – додали в компанії.
Ще одна проблема українських заводів – вагома присутність дешевого російського металу на ринку ЄС. Імпорт російських сталевих слябів дозволений до кінця вересня 2028 року. Хоча трейдери знижують закупівельні ціни на вартість CBAM-сертифікатів, продукція РФ досі проникає на їх ринок. У 2025 році Росія завезла в ЄС 3,73 млн тонн слябів, що на 18% більше, ніж за попередній рік.
Шанс на експансію?
Для "Інтерпайпу" екологічне мито могло стати шансом для експансії. Поки інші українські металургійні гіганти використовують старі доменні печі з викидами 2-2,5 тонни вуглекислого газу на тонну сталі, трубна компанія у 2012 році інвестувала 1 млрд дол. в електродуговий метод і знизила вуглецевий слід до 110 кг на тонну, що відповідає екологічним цілям євросоюзівського Green Deal на 2030 рік.
Модернізований бізнес мав замістити в ЄС "брудних" конкурентів. Проте через бюрократичні прогалини Брюсселя чисту українську сталь прирівняли до доменної. Директор з екології та промислової безпеки "Інтерпайпу" Андрій Остапець пояснив, що під час складання офіційної документації була допущена технічна помилка.
"У документ не включили електродугові печі, тому клієнти відмовляються від співпраці і розглядають виробників з інших країн. Interpipe втрачає конкурентність не через вуглецевмісні процеси, а через неповноту довідника. Звіти, які Interpipe подавав з 2023 року за CBAM-вимогами, не були враховані", – каже він.
Через війну підприємство не може підтвердити свою екологічність: іноземні верифікатори відмовляються їхати в Україну, а вітчизняні не мають акредитації ЄС.
У розрахунках використовуються нормативи найбрудніших виробництв, додаючи до них націнку 10% на 2026 рік. Оскільки євросоюзівська ціна на вуглець наразі становить 65-80 євро, ці коефіцієнти змушують покупців переплачувати до 170 євро на тонні. Це робить українську продукцію майже на третину дорожчою.
У Єврокомісії визнали, що припустилися помилки в розрахунках, коли прогнозували мінімальний негативний вплив екомита на Україну. Профільний директорат ЄК (DG TAXUD) пообіцяв терміново шукати вихід з глухого кута.
В "Інтерайпі" єдиним рішенням вважають тимчасове зупинення фінансових зобов'язань CBAM на період воєнних дій з обов'язковим збереженням екологічної звітності. Це дозволить спільно виправити прогалини в документації і захистити "зелену" сталь, частка якої в балансі України становить 15%.
Альтернативні ринки існують?
Українська металургія орієнтована на експорт: за кордон ідуть 55-60% продукції, зокрема 63% готового прокату. ЄС є найбільшим ринком збуту, який поглинає 53,5% вітчизняного експорту чорних металів і майже 80% готового прокату. Запуск CBAM одразу вплинув на поставки. У першому кварталі 2026 року галузь втратила 17-93% експорту окремих видів продукції в Євросоюз.
Менеджерка комітету промислової екології та сталого розвитку Європейської бізнес-асоціації Вікторія Карпець вважає, що хаос із верифікацією та використання завищених показників Єврокомісії – головна причина призупинення контрактів і відтермінування закупівель з боку євросоюзівських контрагентів.
Падіння за окремими позиціями загрозливе. "За січень-квітень експорт довгого прокату скоротився на 55%. Ключова причина – CBAM. До 2030 року поставки довгого прокату і квадратної заготовки в ЄС можуть зупинитися, а чавуну – упасти на 75%", – сказав директор аналітичного центру GMK Center Станіслав Зінченко.
За його словами, переорієнтувати ці потоки неможливо: "Через війну логістика зруйнована, морський фрахт дорогий, а сухопутних маршрутів просто немає".
Карпець зазначила, що деякі компанії намагаються втриматися на ринку Євросоюзу завдяки збитковим контрактам на умовах оплати мита продавцем (DDP). Проте це не може бути довгостроковим рішенням в умовах, коли під загрозою зупинки залишаються до 40% металургійного виробництва.
Статистика "Укрметалургпрому" підтверджує початок кризи. За п'ять місяців 2026 року виплавка сталі знизилася на 6,1% до 2,86 млн тонн, виробництво прокату – на 6,7% до 2,34 млн тонн. Виплавка чавуну зменшилася на 0,6% до 2,88 млн тонн.
У GMK Center прогнозують, що через CBAM Україна у 2026 році втратить 1% ВВП, а до 2030 року цей показник зросте до 2,1%. Сукупні втрати за 2026-2030 роки сягнуть 3,9 млрд дол., а державний бюджет недоотримає 3,6 млрд дол.
"Коли заводи оптимізують потужності, тисячі людей у прифронтових регіонах опиняться без роботи. За два-три роки дія СВАМ може спричинити закриття двох із чотирьох металургійних комбінатів країни", – підсумував Зінченко.
Переговори під обстрілами
Мінекономіки веде переговори з керівництвом Єврокомісії та Європарламенту, намагаючись визначити велику війну форс-мажором відповідно до регламенту CBAM та отримати відтермінування. Відомства збирають доказову базу про збитки промисловості та неможливість верифікації викидів під обстрілами; ведуть діалог з країнами ЄС (зокрема Швецією) щодо спрощення акредитації верифікаторів.
Проте аналітики та представники бізнес-спільноти вважають такі зусилля уряду запізнілими та недостатніми. Хоча Кабмін урешті-решт затвердив офіційну стратегію запобігання негативному впливу CBAM, документ з'явився після того, як нові екологічні правила почали зупиняти український експорт.
Експерти також констатують слабку дипломатичну позицію. Поки інші країни ведуть переговори з Брюсселем на рівні прем'єр-міністрів, Україна обмежується робочими консультаціями. Як наслідок, Брюссель зволікає з наданням Україні "воєнного імунітету", а час для порятунку ГМК швидко закінчується.