Проблемы в энергетике: что будет дальше?
Как отключения электроэнергии влияют на промышленность, ВВП страны и экономику и каковы последствия в ближайшей перспективе? (укр)
Що таке відключення світла для бізнесу? Це простої виробничих потужностей, це зростання вартості логістики і собівартості загалом, це псування товарів, це додаткові витрати на засоби локальної генерації.
Важливо планувати ризики – і підприємствам, і громадянам, зокрема – на зимовий період. Ближче до середини вересня можливий відплив громадян з населених пунктів, де найбільший ризик відсутності опалення.
Це міста з централізованим опаленням, більш легкі для ударів ворога. Виробники, які працюють у цих населених пунктах, будуть побоюватися брати нові замовлення через брак людських ресурсів.
Замовники будуть побоюватися, що може статися надзвичайна ситуація і постачальники не зможуть виконати замовлення. Такі перестороги призводять до відкладеного попиту, скорочення інвестицій і зниження конкурентоспроможності.
За моделюванням Advanter Group, відключення електрики призведе до скорочення завантаженості виробничих потужностей на 10%. До великої війни завантаженість потужностей становила 75%, а на початку 2024 року – 45%.
Ризики суттєвих обмежень взимку призведуть до скорочення завантаженості потужностей до 34-38%, що підтверджено під час літніх відключень.
Згідно з опитуванням Advanter Group (липень 2024 року), лише 17% підприємств готові до обмежень електропостачання. Ще близько 40% заявляють, що готуються. Решта не готуються або не мають на це фінансових ресурсів.
Про стратегію
Половина бізнесів розповіли, що вони встановлюють гнучкий графік роботи, а не додаткові генеруючі потужності. Інша половина вказує, що вже встановила або встановлює дизельні чи бензинові генератори.
За нашими даними, середня потужність додаткової генерації, яку встановлює малий та середній бізнес, – близько 90 кВт-год. Також бізнес ввозить у країну майже 150 газотурбінних та газопоршневих генераторів. У результаті взику відбудеться часткова децентралізація енергогенерації. Це позитивне явище.
Підприємці вказують, що основна проблема – нестача коштів. Утім, уже є державні програми і банки йдуть назустріч. Однак проблема залишається, бо справа не лише в закупівлі обладнання, а й в аудиті та проєктуванні рішень.
Про гроші
Ми певний час дискутуємо з Нацбанком щодо збільшення кредитування бізнесу. Останнім часом у країні склався структурний дисбаланс у кредитних ресурсах. При цьому НБУ дивиться на середні цифри, які показують, що в бізнесу є залишки. Мовляв, бізнесу не потрібні гроші і бізнес не звертається за кредитами.
Проте аналіз показує іншу ситуацію. У нас є аграрні компанії, які цьогоріч менше вклали в землю і мають певні кошти, а є виробничий, машинобудівний та інші бізнеси, які закредитовані. Цей бізнес не може брати кредити, але він потребує фінансування для підготовки до складної зими чи перебудування бізнесу.
Проєктне фінансування, не кажучи про фінансування стартапів, обмежене. Значна частина коштів, виділених на програму "5-7-9%", використана неефективно, зокрема спрямована на здешевлення кредитів для великого бізнесу, а не на проєкти з масштабування малого та середнього бізнесу.
Потрібно провести більш детальний галузево-регіональний аналіз: відділити ті індустрії і ті питання, які потребують розширення фінансування.
Ми робимо детальний аналіз value chains, ланцюгів створення вартості в Україні. Близько 30 ланцюгів уже проаналізовано і ми бачимо сфери, де з'явилися реальні кластери, наприклад, деревообробна, меблева галузь чи будівництво модульних будинків. Є багато сфер, де кластери формуються.
У нас є 40 кластерів учасників Кластерного альянсу. Ефективними можемо назвати кілька десятків. Так само при 80 офіційних індустріальних парках ми маємо десяток реальних, але ця практика є і вона показує, що ідея консолідації працює, що вона дає суттєвий ефект економії на витратах, на масштабі.
Питання збільшення конкурентоспроможності вимагає масштабування бізнесу (як наслідок – зниження собівартості), що вимагає збільшення завантаженості потужностей, найкращим рішенням для чого є виробнича кооперація.
Ми програємо бізнесу з ЄС переважно через масштаби. Ми не можемо запустити багато індустрій в Україні, тому що вони орієнтовані на внутрішній попит. Однак внутрішній попит суттєво скоротився і не дозволяє мати ефективні виробництва через малий масштаб і низький рівень технологічності та автоматизації.
Відповідно, єдиний спосіб для нас – об'єднуватися і розвивати експорт. Дивитися не тільки на внутрішній ринок, а на глобальні ринки. Розвивати масштабні виробництва, для яких потрібні внутрішні інвестиції і консолідація бізнесів. Вихід для бізнесу звучить так: не чекати покращення ситуації і починати об'єднуватися.
Кластеризація, перенесення власного виробництва на існуюче виробництво, щоб завантажити те, що реально може бути завантажене. Це дозволяє збільшити масштаб, зменшити собівартість, консолідуватися в напрямку виходу на зовнішні ринки і заради здешевлення імпорту компонентів та логістики.
Як кажуть у міжнародній бізнес-спільноті Board, "Разом – швидше". Це перевірено українською практикою.