Хто і як заплатить за вступ України до СОТ. Частина II

Зважаючи на це, експерти роблять висновок про незначний вплив приєднання до СОТ на українську промисловість.

У цілому по промисловості рівень тарифів знизиться з 8,32% до 4,35%. Окрім того, Україна зобов'язалася до 2010 року приєднатися до таких секторальних угод у рамках СОТ: "Сталь", "Іграшки", "Деревина", "Кольорові метали", "Фармацевтичні препарати", "Інформаційні технології", "Будівельна техніка", "Папір", "Сільськогосподарська техніка", "Меблі", "Цивільна авіація", "Наукове устаткування" і "Медичне устаткування".

За  всіма названими угодами Україна зобов'язується запровадити нульове ввізне мито на цільові групи товарів. Виняток зроблений тільки для секторальних угод "Хімічна гармонізація" і "Текстиль та одяг", що передбачають збереження імпортного тарифу на рівні відповідно 6,5% і 17,5%.

Як відомо, найвагоміший внесок у національний ВВП вносить гірничо-металургійний комплекс. Якщо говорити про його видобувний сектор, то стосовно залізної руди експерти центру "Блакитна стрічка" прогнозують ріст імпорту. Причина - внутрішньоукраїнські цінові суперечки між постачальниками руди і підприємствами, що не мають власної сировинної бази. До останніх зараховують Маріупольський меткомбінат і (трохи меншою мірою) Запоріжсталь, а також підконтрольні ІСД меткомбінати в Алчевску й Дніпродзержинську.

Цей фактор не пов'язаний зі вступом до СОТ, оскільки чинний тариф практично відповідає стримуючому рівневі - 2%. Разом із тим, залізорудний концентрат (ЗРК) найбільш відчутно реагує на цінову ситуацію на світових ринках. Так, 2003 року обсяги імпорту ЗРК  збільшилися в 1,5 разу, а 2004 року скоротилися в 2,6 разу в порівнянні з попереднім періодом.

Починаючи з 2001 року, ввізне мито на кокс становило 0%, однак лише в 2006 році його імпорт перевищив обсяги експорту. І це - незважаючи на меншу вартість українського коксу в порівнянні, наприклад, із російським.

Зазначена тенденція пояснюється, по-перше, стабільним нарощуванням обсягів виплавки чавуну, у якій технологічно необхідний кокс. До того ж, маючи цінову перевагу перед закордонними аналогами, український кокс програє їм через вищий уміст сірки й інших шкідливих домішок. А металурги, у свою чергу, конкуруючи на ринку, почали надавати перевагу дорожчій, зате якіснішій продукції.

Таким чином, загостренню проблем усередині галузі сприяє відсутність держпідтримки у вигляді гнучкої тарифної політики. Аналогічний висновок можна зробити й щодо передільного чавуну, що, у залежності від цінової ситуації на зовнішніх ринках, то дорожчав, то дешевшав у порівнянні з імпортним - за постійного рівня мита 5%.

Після вступу до СОТ Україна, як і раніше, залишиться великим експортером плоского прокату. Однак останні 8 років спостерігалася стійка тендениця до зниження цінової різниці між внутрішнім і зовнішнім ринком. Запровадження 2005 року нульового ввізного мита прискорило цей процес, хоча об'єктивно він був викликаний зростанням інвестицій компаній у модернізацію виробництва, подорожчанням енергетичних і трудових ресурсів - тобто причинами, не пов'язаними із СОТ прямо.

Разом із тим, факт залишається фактом: обсяг експорту плоского нелегованого прокату в 38 разів перевищує його імпорт. Вітчизняний виробник може спати спокійно.

Інша справа - хімічна галузь. Тут не все так очевидно. З одного боку, рівень зв'язаного тарифу на карбамід і аміак установлять вищий чинного нині: відповідно 6,5% і 5,5% до 2%. Проте всі форми держпідтримки галузі будуть скасовані - наприклад, це стосується цільової надбавки на модернізацію виробництва, що залишається з податку. А собівартість продукції ростиме паралельно з ціною природного газу, що використовується для виготовлення хімічної продукції.

Ще однією товарною групою, для якої ввізне мито після вступу до СОТ збільшиться, є залізничні цистерни. Замість нинішньої нульової ставки діятиме сполучний рівень 10%. Однак, як відзначають експерти, це не гратиме вирішальної ролі. Оскільки ринок продукції важкого машинобудування (транспортного, енергетичного) характеризується специфічними механізмами проведення тендерних процедур, а також сертифікації за стандартами різних країн. Саме вони, не будучи пов'язані з тарифною політикою, здатні надійно відгородити національного виробника від конкурентів іззовні. Слід також зазначити, що експортна спрямованість за розглянутими вище товарними позиціями зумовлена насамперед нерозвиненістю внутрішнього українського  ринку. Наприклад, за роки незалежності в сільському господарстві скоротився попит на міндобрива, а в машинобудуванні - на метал.

Отже, позитивне торговельне сальдо по низькотехнологічних продуктах буде зберігатися, незважаючи на зниження ввізного мита. Крім того, виробники такої продукції при вступі України до СОТ дістануть додатковий захист від необґрунтованих антидемпінгових розслідувань.

(Частина І)