Харків безальтернативний. Як обстріли впливають на друкування книг?
Місто, де друкуються 80% українських книжок, під постійними обстрілами. Чому Харків лишається безальтернативним місцем друку для видавців?
"Так, це наша друкарня. Зараз пожежа. Розбирають завали та рятують людей", – написала 23 травня директорка видавництва Vivat Юлія Орлова. У той день росіяни обстріляли одну з найбільших друкарень країни – харківський "Фактор-друк", де згоріли близько 50 тис книжок та весь наклад шкільних підручників. Крім Vivat, тут друкувалися книги видавництв "КСД", "Ранок", "Фоліо", "Свічадо", "Зелений пес".
Наслідки того обстрілу українське книговидання, яке живе в умовах турбулентності ще з часів пандемії, відчуватиме довго. Проблема не лише у втраті потужностей друку десятків тисяч книжок на щонайменше кілька місяців.
"Фактор-друк" – не перша пошкоджена друкарня в Харкові. Постійні обстріли міста, відключення електроенергії, міграція та мобілізація працівників уже позначилися на строках друку. Подекуди вони втричі більші, ніж у друкарнях в інших регіонах. Проте альтернативи, кажуть видавці, немає.
Харків – українська "столиця книгодрукування", де народжуються 70-80% вітчизняних книжок. Такі обсяги не можуть виконувати всі друкарні в інших регіонах, як і конкурувати з харківськими за якістю друку чи складністю замовлень.
Без книжок українці не залишаться, проте видавництва входять у новий етап турбулентності, що позначиться не лише на цінах, а й на тиражах і здатності випускати нові твори загалом.
Харків безальтернативний
Історія найбільших харківських друкарень починалася по-різному: спадок від радянських заводів, як у випадку з фабрикою "Глобус", або послідовне будівництво бізнесу від "виробництва в гаражі" до мільйонних тиражів, як у випадку з друкарнею "Юнісофт". Регалію "столиці книгодрукування" місто зберігає досі.
На початку великої війни харківські друкарні зупинилися. Видавцям довелося швидко шукати інші можливості. Такий досвід не завжди був успішним. Масова переорієнтація на друкарні на заході країни спричинили величезні черги, адже типографії не були до цього готові. До того ж вони значно відставали за якістю і спроможностями від харківських.
"У Харкові є такі потужності, яких немає ніде в Україні. Якщо робити металізовану обкладинку чи якусь висічку на дитячих книжках, це може робити лише Харків. Навіть якщо домовлятися про ці послуги з київською друкарнею, вони віддадуть замовлення на підряд у Харків", – розповідає співзасновниця видавництва "Віхола" Ілона Замоцна.
Єдність сильніша за полум’я: "Фактор-друк" буде відновлено
У травні 2022 року друк у Харкові відновився. Видавці книжок частково повернулися до звичних їм підрядників, хоча і дещо диверсифікували виробництво за регіонами.
Друкарні теж не стояли на місці. Гендиректор "Юнісофту" Олександр Попов в етері Центру економічної стратегії розповів, що його компанія у 2023 році інвестувала в обладнання 1,5 млн євро, а з початку 2024-го – ще 200 тис євро. При цьому вона продовжувала виконувати замовлення на експорт. Лише за квітень "Юнісофт" надрукував 1,3 млн книг. Разом з "Глобусом", "Ранком" і "Фактор-друком" ці компанії випускають найбільші наклади в Україні.
Удар по "Фактор-друку" стався напередодні "Книжкового арсеналу", до якого видавництва готуються заздалегідь, та в сезон друкування підручників.
Через обстріл "Фактор-друку" було знищено весь наклад підручників з німецької мови видавництва "Ранок". Якщо просто зараз не знайти потужності для термінового виробництва додаткових накладів, абсолютна більшість українських шкіл залишиться без нових підручників з німецької мови.
Якщо перенести ці потужності в інші друкарні, це створить додаткові черги, які вже зараз розписані на три місяці наперед. У такому випадку проблеми поглибляться і в комерційних видавців, а їх споживачі відчують це восени.
"Наприкінці травня друкарні Харкова приймали замовлення на серпень і навіть на вересень, а зараз почалися замовлення підручників. Для нас це завжди була проблема. Усі друкарні не встигали додруковувати підручники, іноді це тягнулося до жовтня. Зараз я не можу навіть уявити, як галузь впорається з цим завданням. Потрібна допомога наших закордонних партнерів", – зазначає засновник і президент групи компаній "Фактор" Сергій Політучий.
Головна проблема – не обстріли
Виробники книжок мають ті самі проблеми, що й інші підприємства в умовах воєнного стану: відключення світла, брак кадрів, загроза обстрілів. За словами Політучого, через складну ситуацію в Харкові від початку великої війни друкарні працюють тільки у світлий час доби, що скорочує виробничі потужності на половину.
Підприємства потребують стабільного живлення. Якщо великі друкарні, такі як "Юнісофт", "Фактор-друк" чи "Глобус", мають резервну електроенергію, то менші – лише частково. Річ у тім, що вироблена генераторами електрика в пʼять разів дорожча за ту, що надходить з мережі. У таких випадках виробництво скорочується на 50-75% від базового рівня.
Керівник однієї з друкарень середнього розміру на заході країни в коментарі для ЕП зазначає, що генератори на їхньому підприємстві здатні забезпечити роботу тільки одного станка, тоді як решта вісім простоюють. Стабільна робота підприємства можлива лише в години без відключень світла.
Попри безпекові проблеми, чи не найбільшою проблемою є дефіцит фахівців. Харків визнаний осереддям книгодруку не лише через фізичні потужності, а й завдяки експертизі працівників.
"Я не можу знайти людей, яких можна швидко навчити. Це високоінтелектуальна галузь, для підготовки друкаря необхідно 10-15 років. Друкарі – це електронники, механіки, такі фахівці готуються роками. Ми також навчаємо жінок на палітурному обладнанні, самостійно запустили програму підготовки кадрів", – розповідають у "Юнісофті".
Дефіцит кадрів стосується всієї галузі, найбільшою проблемою видавці називають мобілізацію. Навіть найбільші друкарні не можуть забронювати тих, від кого залежить робота підприємств. Малі друкарні – тим паче. Брак фахівців та безпекова ситуація сповільнюють друкування в кілька разів. Навіть попри це друкуватися в Харкові вигідніше, ніж в інших регіонах, адже завдяки великим потужностям вартість послуг у харківських друкарнях нижча.
Гуртова ціна книжки складається з роялті автора (гонорар або частка від продажів), додрукарської підготовки (редагування, верстка) і друкування. Коли йдеться про тираж кілька тисяч примірників, друк є основною витратною частиною. Тому для видавців на одній шальці терезів – потреба швидко повертати кошти від продажів, на іншій – вартість послуг друкарні.
Що буде з книговиданням
Змінити географічний дисбаланс друкарських потужностей в Україні непросто, хоча про потребу в створенні великих друкарень на заході країни говорили ще з 2014 року. "Це дуже складне високотехнологічне виробництво, тож перенести його неможливо. Жодна типографія не релокувалася, усі залишилися в Харкові", – каже Політучий.
Фабрика з виробництва книжок потребує особливих умов: великих площ, доступу до електроенергії, стабільних поставок паперу. Перенесення таких потужностей вимагає багато часу та коштів. Дукарні захищаються доступними засобами, наприклад, мішками з піском, проте в кращому випадку це захистить будівлі від пошкоджень уламками.
Із збільшенням замовлень у великих компаніях менші фірми вже конкурують за замовлення. Як розповідає Замоцна з "Віхоли", типографія, у якій видавництво друкує близько 80% книг, замовило нове обладнання, аби відповідати вимогам великого замовника. Схожі процеси відбуваються і на інших підприємствах.
Значними перевагами Харкова є висока якість друку та сучасні технології. Великі видавці прагнуть відповідати трендам, одним з яких є мальовані зрізи. Такі послуги в Україні можуть надавати тільки харківські друкарні.
Реальних альтернатив Харкову в інших регіонах країни немає. Найбільші друкарні на заході та в центральних регіонах країни в кращому випадку мають половину потужностей цього міста. Однак проблем у друкарень поза межами Харкова не менше і вони типові: кваліфіковані кадри, приміщення та обладнання.
За більш ніж два роки великої війни мінімум дві книжкові фабрики за межами Харкова – на заході країни та на Київщині – втратили значну кількість вузькопрофільних співробітників. Кадровий голод тільки поглиблюється, що сильно обмежує можливості цих підприємств.
"Замовлень стає більше, але ми обмежені у своїх можливостях через брак кадрів та електроенергії. Та й під час повітряної тривоги ніхто на робочому місці сидіти не буде. Витискаємо максимум", – каже генеральний директор Білоцерківської книжкової фабрики Олександр Паламаренко.
Іншим аспектом є банальне небажання видавців та друкарів з Харкова залишати свій регіон. "Я не хочу, щоб Харків став Детройтом, коли нема людей, тільки панди і домашні тварини", – відповідає Політучий.
Сім книжок для стимулювання емоційного інтелекту і повернення драйву
Великі харківські видавці хочуть зберегти статус Харкова як столиці українського книгодрукування. "Це реальність, це вибір людей галузі жити в Харкові. Таке наше геополітичне розташування, це 40 кілометрів до Бєлгорода. Ми не можемо це якось викреслити", – наголошує PR-менеджерка видавництва КСД Тетяна Рябченко.
Зрештою, появу нових великих друкарень або нарощування масштабів існуючих визначать ринок та замовники. З боку держави такі підприємства можуть отримувати гранти як підприємства переробної галузі, до яких належать типографії, зауважує віцепрем’єр-міністерка економіки Юлія Свириденко.
Для деокупованих та прифронтових територій є гранти, за умовами яких держава співфінансує 80% витрат за грантом, 20% – грантоотримувач. Часто ці 20% можуть доплатити з місцевих бюджетів, так сталося з "Фактор-друком". Компанія прагне відновити роботу за чотири-пʼять місяців, у чому їй обіцяє допомогти фонд Говарда Баффета.
Там, де боїв немає, половину гранту оплачує держава, половину – сама компанія.