Купити хату в селі. Як містяни переїжджають жити на природу
Дедалі більше українців переїжджають з великих міст у села. З якими труднощами вони стикаються і скільки вкладають у викуп та ремонт хат?
"Вирватися з бетонних джунглів і переїхати жити в село". "Завести курочок і поратися по господарству". "Побудувати велику веранду і щоранку снідати з видом на гори". Такі думки періодично виникають у багатьох українців, які живуть у великих містах.
Останнім часом побільшало історій, коли містяни переходять від слів до діла і переїжджають з квартир у багатоповерхівках ближче до природи. Пандемія, велика війна та безліч закинутих будинків у селах сприяють цьому процесу.
Які ціни на земельні ділянки із садибами, скільки треба коштів для ремонту хати та з якими труднощами стикаються ті, хто вирішили переїхати з міста в село?
Що спонукає до переїзду
Христина Стринадюк виросла в містечку Косів на Івано-Франківщині. Її чоловік Сергій Гаврилюк з ностальгією згадує літні канікули в дитинстві, які щороку проводив на Вінниччині. Подружжя мріяло мати власний дім і жити за містом.
"Ми хочемо, щоб наші майбутні діти мали неміське дитинство, росли на природі і не боялися павучків та ящірок. Тож нашим вечірнім хобі став перегляд оголошень на сайтах нерухомості", – розповідає Стринадюк.
Кияни Анастасія і Дмитро (просили не вказувати прізвище) полюбляли проводити дозвілля на свіжому повітрі. "Коли жили в місті, то не знали, чим зайняти себе на вихідних. Постійно виїздили на природу з дитиною, але довгі дороги втомлювали", – розповідає Анастасія.
Родина не одразу перебралася з мегаполіса в село – перевалочним пунктом стала Біла Церква. Поруч з цим районним центром будувався завод, на якому Дмитро мав працювати, що й спонукало сім'ю переїхати ближче до роботи. Дружина працювала віддалено.
Бізнес на старих хатах. Як львівська підприємниця реставрує та продає старі сільські будиночки
Подружжя почало шукати будинок у селах поблизу, щоб відпочивати там на вихідних та канікулах. Вони переглянули близько тридцяти хат та ділянок, перш ніж знайшли "своє". Анастасія та Дмитро придбали ділянку та будинок в одному із сіл на Житомирщині у 2018 році.
Переїхати з міста в село багатьох українців змусили коронавірус або велика війна, каже блогерка Іванка Дячук. На своєму Youtube-каналі вона розповідає про українців, які наважилися на переїзд з міст у села та на хутори.
Дячук дійшла висновку, що бажання пожити в селі укорінене в душах багатьох українців. "Як виявилося, багато людей у нашій країні думали про переїзд: от колись на пенсії куплю хату в селі і переїду. Частина з них не чекають пенсії і реалізують підсвідомі бажання", – каже блогерка.
Стринадюк вважає, що для українця село – це культ і частина ідентичності. "Те, що все більше людей повертається в села, свідчить, що ми повертаємось до витоків, аби назавжди закарбувати для себе, ким ми є", – каже вона.
Крім особистих причин, часто українці відновлюють хати в селах, щоб зберегти місце своїх батьків або частину нашої історії загалом, каже Дячук. Вони сприймають процес реставрації або ремонту будинку як виклик. "Українські старі хатинки у своїй переважній більшості естетично гарні. Люди хочуть зберегти цю естетику, красу, історію. Це йде не від обов'язку, а від цікавості", – каже блогерка.
Критерії пошуку хати
З початком пандемії у 2020 році Дмитро та Анастасія вирішили тимчасово переїхати жити з Білої Церкви в село, до якого навідувались вихідними, і побудувати там новий будинок. З послабленням карантину вони продовжували жити то в місті, то в селі, а з початком великої війни сім’я переїхала в нову оселю остаточно.
Крім критерію 15-хвилинної доступності до робочого місця чоловіка вони шукали будинок поруч з лісом та річкою. Спочатку подружжя хотіло відреставрувати стару хату, та з'ясувалося, що її фундамент має тріщини і не підлягає ремонту. Тож вони вирішили будувати новий будинок на цій же ділянці.
Стринадюк і Гаврилюк періодично приїжджали гостювати в гірські села Франківщини, паралельно обираючи найзатишніший для себе район, придивлялись до будинків. Обидвоє займаються творчістю, тож одним із критеріїв для майбутнього будинку була можливість облаштувати робочі майстерні.
"Нам важливо розвивати мистецький напрям і співпрацювати з митцями, надаючи їм простір для самовираження. Тож, вимог у нас було кілька: місце, яке ми вважатимемо домом, де ми працюватимемо, де зможемо приймати гостей, і щоб територія була придатна для розбудови потрібної інфраструктури", – розповідає Стринадюк.
Подружжя обрало будинок в селі Соколівка Косівського району. По одну сторону ділянки ліс, по іншу – річка з водоспадами та гірські краєвиди. Великою перевагою була близькість до родини та знайомих.
Основну будівлю реновують, а над проєктом працює архітекторка. Поруч, на місці старої стайні, за проєктом Гаврилюка будується новий будинок. "В основній будівлі ми плануємо жити нашою сім'єю, а нову – залишити для гостей", – каже Стринадюк.
Згодом подружжя викупило ще одне обійстя у Косові, яке до кінця 90-их років належало дідусю та бабусі Христини. Родина планує мінімально відремонтувати три будинки, розташовані на ділянці, здавати їх в оренду для гостей та реінвестувати виручені кошти у подальше відновлення.
"Люди по-різному підходять до вибору хати. Комусь важливий швидкий доїзд до міста хорошою дорогою, інші купують хату на хуторі в горах, комусь важливі газифікація і готова свердловина з водою, а хтось хоче гарний краєвид", – розповідає Дячук.
З якими труднощами стикаються
При купівлі будинку важко побачити всі потенційні проблеми з майбутнім житлом. "Поширена історія, коли при покупці ретельно не перевірили, а потім вилазять нюанси з балками під підлогою, з вікнами, зі свердловиною", – переповідає узагальнений досвід героїв своїх відео Дячук.
Анастасія та Дмитро шукали сучасні та екологічні ідеї будівництва нового будинку поруч зі старою хатою. Натрапили на відео проєкту Ukrainer про будівництво з використанням технічних конопель і вирішили зводити новий дім за цією технологією.
"Ми почали шукати інформацію на цю тему, переважно все було англійською мовою. Я навіть в Інстаграмі знаходила людей з Австралії, які цим займаються, питала в них деталі. Під час активної фази пандемії вивільнився час і ми запустили процес будівництва будинку", – розповідає Анастасія.
За літні місяці звели коробку, до нового року дороблювали дах, вікна і оздоблення. За словами Анастасії, процес будівництва був складним через нюанси технології. Наприклад, замість металевих шурупів можна використовувати тільки вироби з нержавіючої сталі.
650 доларів за метр. Як українці експортують солом’яні будинки в ЄС
В жодному з будинків у Соколівці та Косові, придбаних Гаврилюком та Стринадюк, не можна жити круглий рік. Подружжя зимує в Івано-Франківську, а в теплу пору року переїздить у відремонтовані кімнати в Соколівці.
"Розриваємось на три частини. У кожній будівлі в Косові потрібно зробити опалення, у дві з них провести воду, всюди поміняти проводку, деякі комунікації. Десь замінюємо підлогу, бо такі несподівані знахідки, як грибок, вносять свої корективи в плани і бюджет", – каже Стринадюк.
Через брак вузькопрофільних спеціалістів усі столярні роботи подружжя робить самотужки. "Ми вивчили основи реставрації дверей та вікон, самостійно робимо весь цикл: демонтаж, зняття скла та фарби, шліфування, шпаклювання, покриття фарбою чи лаком", – розповідає вона.
Разом з друзями з ініціативи "Толокар" Стринадюк та Гаврилюк розробляють методику реновації мереживних веранд садиб на прикладі їхньої в Соколівці. "Багато гуцулів обшивають такі веранди пластиком, від цього втрачається автентичний зовнішній вигляд і змінюється мікроклімат всередині будинку", – скаржиться Христина.
Вода, інтернет, електрика: як вирішуються проблеми з комунікаціями
На ділянці Христини та Сергія в Косові є одна криниця на два господарства, і води в недощове літо там недостатньо. Тому подружжя планує бурити нову свердловину.
Свердловина з водою на ділянці Анастасії та Дмитра на Житомирщині була неглибокою, тому їм довелося вкластися у її поглиблення. "Вода – це одне з ключових питань, на які треба дивитись при купівлі ділянки. Нам пощастило: ми прочистили свердловину і змогли запустити систему водопостачання, хоч це і зайняло багато часу", – каже Анастасія.
Будинок сім'ї з промислових конопель теплий взимку та прохолодний влітку, тож з опаленням приміщення проблем немає. Сім'я обмежилась електричним опаленням, без використання твердого палива чи газу.
Електрика та газ були підведені минулими власниками. Більш того, на ділянку підведена трифазна проводка, що дає змогу перемикатися між фазами при відключенні світла. Підключити три фази для будинків в Косові планують і Стринадюк з чоловіком.
На момент купівлі ділянки на Житомирщині інтернет був лише мобільний, та і той зі слабким сигналом. У 2020 році в село провели оптоволокно і питання доступу до мережі перестало бути проблемою. З інтернетом майже ні в кого не виникає труднощів, каже власниця Youtube-каналу Дячук. В селах переважно є оптоволокно, а для хатин в горах дауншифтери купують Starlink.
Важливим чинником є наявність дороги, яку не розмиває після опадів. Дмитру та Анастасії пощастило – поруч жив голова сільради, тож до їхнього хутора вже була проведена асфальтована дорога.
Скільки коштує хата і в яку суму обійдеться ремонт
Вартість хати із земельною ділянкою в селі починається від 2 тис дол і може сягати 30 тис дол, ділиться узагальненим досвідом героїв своїх відео Дячук. Ціни сильно залежать від локації та стану нерухомості.
"За три роки, що я займаюся Youtube-каналом, вартість будинків у Карпатах зросла вп’ятеро. Місцеві побачили, що приїжджає багато народу і піднімають ціни. Продаються будинки, які стояли порожніми роками", – каже Дячук.
Витрати на ремонт в селах вищі, ніж у місті, через дорожчу логістику та організацію роботи будівельних бригад, додає блогерка. Якщо хтось переймається безпекою, то додаткових витрат потребуватимуть димова сигналізація та відеоспостереження.
При прорахунку вартості ремонту Дячук радить орієнтуватися на цифру у 15 тис дол для хати, придбаної за 5 тис дол. "Мінімальний поріг комфорту для життя суб'єктивний для кожної родини, але, на мою думку, за бюджет 10-20 тисяч доларів можна придбати стару хату і привести її до притомного стану для життя", – каже вона.
Дім, який можна звести за день. Як під Києвом виготовляють сучасні модульні будинки
Будівництво будинку Анастасії і Дмитра на Житомирщині розтягнулося у часі, тож в якийсь момент подружжя перестало підраховувати витрати. Витрачену суму пара не змогла назвати. За словами Анастасії, попри новітність технології, зведення будівлі з технічних конопель обійшлося "не дорожче, ніж з газоблоку".
Сама ж ділянка розміром 60 соток та старий будинок обійшлися подружжю приблизно у 8 тис дол.
Значну частину робіт вони робили своїми руками – як з метою економії коштів, так і через брак якісних будівельників. "В периферії безвідповідальні будівельники, досвід співпраці з ними був дуже негативним. І, загалом, вибір майстрів, на кшталт сантехніка, не такий, як у місті", – згадує Анастасія.
Обійстя в Соколівці Гаврилюк та Стринадюк придбали на початку 2021 року за 6 тис дол і вже вклали понад 13 тис дол в ремонт, свердловину, дорогу та комунікації. Подружжя поставило на паузу роботи в своєму новому домі через спонтанний викуп сімейної ділянки в Косові у 2023 році.
Придбання господарства в Косові Христині та Сергію обійшлося "в кілька разів більше" за Соколівку і парі довелося позичити кошти у друзів, адже колишній власник поспішно продавав нерухомість.
Стринадюк додає, що проблема з майстрами і будівельниками загострилась через мобілізацію і радить множити на два плановані бюджети на ремонт хат.
Поради тим, хто хоче переїхати
На які фактори треба звернути увагу, щоб розглядати можливість переїзду з міста в село? Перш за все, зважити всі переваги і недоліки такого способу життя.
Дячук радить корінним містянам, які роздумують над переїздом в село, спершу орендувати будинок або пожити у друзів кілька місяців. "Змініть спосіб життя і ви побачите свої потреби й критерії до вибору ділянки, та чи відгукується вам такий спосіб життя взагалі", – каже вона.
Стринадюк попереджає, що село в горах в порівнянні з селом на рівнині вимагатиме інших підходів до логістики і планування справ. "Не кожна людина буде готова до викликів, пов'язаних з доставкою будівельних матеріалів, продуктів, меблів, тварин і людей на гору. У нас магазини, школа, садочок знаходяться за три кілометри крутою дорогою вниз", – каже вона.
Анастасія зауважує, що наявність роботи поблизу або впевненість у можливості працювати віддалено – обов'язковий критерій для побуту в селі. "Візуалізуйте своє життя: що ви будете робити, чи вийде працювати віддалено, де купувати продукти, в яку школу і на які гуртки ходитиме дитина", – перелічує вона.
Будинок в селі – не дорівнює праці на городі та розведенню свійської тварини, каже Анастасія. Водночас, на приватній ділянці завжди доводиться поратися по господарству – покосити траву, порубати дрова, підфарбувати паркан тощо. Тож до регулярної фізичної праці треба бути готовим.
З нею погоджується Стринадюк. "Варто розраховувати свої сили. Життя в будинку не всім підійде. Треба багато в чому розбиратися, самостійно облаштовувати комфорт, обслуговувати територію і сам будинок. Не кожен захоче виводити мишей чи мати справу з плазунами, які заповзають в житло.
Разом з тим, це геть інший ритм, плин життя та його якість. В горах я живу в розміреності і спокої, а в місті – біжу, метушусь і майже нічого не встигаю", – каже вона.
Попри бажання багатьох переїхати в село з метою мінімізації соціальних контактів, наявність сусідів виявляється важливою частиною такого способу життя, особливо для дітей.
Обирати ділянку і будинок для переїзду співрозмовники радять і з холодною головою, і за покликом серця. "Головне – не поспішати, подивитись якнайбільше ділянок в різних місцях", – кажуть співрозмовники.
Наявність автомобіля і можливість в будь-який момент поїхати до цивілізації – неодмінний атрибут життя в селі, в один голос кажуть опитані ЕП співрозмовники. Стринадюк з чоловіком придбали повнопривідний позашляховик, щоб їздити гірськими дорогами.
Дячук нагадує, що не обов'язково залишатися в селі до скону. "Ви можете пожити рік, два чи десять років у селі, отримати досвід, а потім повернутися в місто. Це нормально.
Моя порада: пробуйте, але не вкладайте в село всі гроші, не переїжджайте з кінцями. Інколи люди кажуть: куплю дім, козу, буду поратись в городі подалі від сусідів і спокійно собі жити. Часто цим людям треба просто хороша відпустка на місяць", – посміхається Дячук.