Росія перетворила зерно на зброю: як Путін маніпулює голодом і обманює Африку

"Зерновий коридор" не працює, росіяни обстрілюють українські порти на Дунаї, а десятки тисяч тонн зерна на елеваторах знищені. Так виглядає короткий переказ економічних подій останніх двох тижнів в Україні.

Місяцями Кремль намагався переконати світ у тому, що від розблокування українських портів виграли західні країни, а не мешканці найбідніших країн, а Росія нібито робить все, щоб допомогти своїм партнерам в Африці.

Перша теза легко спростовується поверхневим аналізом даних експорту "зерновим коридором". Щодо другої, то якщо РФ дійсно допомагає африканським країнам, пропонуючи безкоштовне зерно та нарощуючи експорт на континент,  чому ж тоді навіть лояльні до неї країни б’ють на сполох через блокаду українського збіжжя?

Щоб відповісти на це запитання, слід розібратися у тому, чому проблема голоду на африканському континенті така серйозна, яка роль України у її вирішенні та чого насправді добивається Москва.

Причини та наслідки зернової кризи в Африці

За майже рік роботи через "зерновий коридор" з України вивезли близько 33 млн тонн агропродукції, з яких 725 тис тонн відправили безоплатно до бідних країн в рамках Світової продовольчої програми (WFP).

До країн Африки відправили 4 млн тонн української агропродукції, або 12,24% від усіх експортних обсягів в межах роботи "зернового коридору". Переважно на африканський континент прямувала пшениця та соняшникова олія – товари, від імпорту яких розташовані там країни найбільш залежні.

Цьогорічне дослідження Агроцентру Київської школи економіки (КШЕ) показало, що у 32-х з 40 африканських країн, для яких є дані (всього на континенті розташовані 54 незалежні держави), частка імпорту в споживанні пшениці перевищує 70%. Це робить їх залежними від постачання з інших країн.

2023-й рік Всесвітня продовольча програма ООН (WFP) вже назвала роком найгіршої продовольчої кризи за всю історію. Щонайменше, 129 тисяч людей можуть зазнати голоду в Буркіна-Фасо, Малі, Сомалі та Південному Судані.

Критична ситуація в низці країн африканського континенту пояснюється декількома причинами. По-перше, африканський континент є імпортозалежним від низки продуктів, а відтак дуже чутливим до світових цін на продовольство. Йдеться, передусім, про пшеницю, рослинні олії (соняшникова, соєва), рис, меншою мірою – кукурудзу.

Населення в Африці стрімко росте, а виробництво не встигає розгортатися відповідними темпами, тож імпорт щороку зростає. Показовим в цьому сенсі є Єгипет – найбільший імпортер пшениці у світі.

З 2018 року лише в цій країні річне споживання пшениці перевищувало 20 млн тонн, з яких менше ніж 9 млн тонн забезпечувалося власними силами. Різницю, як свідчить дослідження Світового інституту торгівлі (World Trade Institute), Єгипет імпортував.

Загалом імпорт забезпечує 60% споживання пшениці та 50% рослинних олій країн Африки.

Значна частка цього імпорту припадала на українських та російських експортерів. За даними ООН у 2020 році 15 країн континенту понад половину продовольства отримували саме з цих двох країн. І така ситуація ці держави залежними від своїх постачальників, замінити яких в короткий термін непросто та дорого.

По-друге, імпортозалежність континенту робить його вразливим до коливань цін на світових ринках. Після 24 лютого 2022 року ціни на пшеницю та кукурудзу підскочили на сотні доларів. Російська агресія проти України спричинила нестачу 30 млн тонн зерна у всій Африці.

І навіть якщо країни континенту зможуть швидко знайти альтернативних постачальників, їм доведеться переплатити за такий імпорт. Через сімнадцять місяців війни ціни на зернові так жодного разу і не повернулися до рівнів 2021 року.

Варто також сказати, що Африка залежна від імпорту добрив, ціни на які у порівнянні з 2020 роком зросли у 3-4 рази. Причиною цього стала спровокована росіянами енергетична криза, яка спровокувала стрибок цін на газ аж до 3500 доларів за тисячу кубометрів. Газ є ключовим у виробництві аміаку, який лягає в основу азотних добрив. Це робить власне агровиробництво в країнах континенту суттєво дорожчим.

Сукупність цих двох факторів сприяла тому, що у країнах Африки, які розташовані південніше Сахари, ціни на продовольство у 2020-2022 роках зросли в середньому на 23,9%. Це найбільше зростання з часів глобальної фінансової кризи 2008 року, стверджують у МВФ.

З огляду на те, що на продукти припадає близько 40% споживчих витрат мешканців континенту, лише цей фактор зробив продовольчий кошик в регіоні дорожчим на 8,5%. Чимало людей опинились в ситуації, коли не могли дозволити собі купувати їжу.

Третій фактор, який вплинув на ситуацію в Африці, полягає в тому, що світова інфляція обмежила можливості залучення коштів для країн континенту. Через підвищення облікових ставок центральними банками, інвестиції у країни, що розвиваються, ставали дорожчими. З весни 2022 року жодна держава не змогла залучити кошти через випуск єврооблігацій.

Держави континенту втрачали спроможність оплачувати й без того дороге зерно, і до того ж втратили можливість залучати для цього кошти на світових ринках.

Всі три описані фактори – структурні, і для їхнього вирішення чи, бодай, ослаблення, потрібні довгострокові заходи, а не точкові кроки.

Тимчасове полегшення

"Зерновий коридор" виконав декілька важливих функцій для покращення ситуації в Африці. Крім того, що континент фізично отримав необхідне зерно, загальне збільшення пропозиції пшениці, кукурудзи та соняшникової олії у світі знизили закупівельні ціни, в тому числі і для цих країн.

Як раніше писала ЕП, за останні півтора року Росія відбирала ключові українські ринки. Це стосується, передусім, північної Африки – Єгипту та Марокко. Разом із тим, Україна для цих ринків залишається значним постачальником продовольства.

Країни Африки вважаються консервативними та прагматичними у тому, як ведуть торгівлю. Як державні трейдери, так і приватний ринок, передусім, дивляться на ціни. Росія цим користується і пропонує меншу ціну.

Українські трейдери вимушені конкурувати, щоб продовжувати експорт своєї продукції, і також знижують ціни. Разом із дорогою логістикою, ці витрати лягають на плечі фермерів, що вже призвело до скорочення  посівних площ в Україні. У майбутньому – це мільйони тонн зерна, які не потраплять до споживачів.

Аналітик Агроцентру КШЕ Павло Мартишев зазначає, що зараз світовий ринок менш чутливий до поставок українського продовольства. Утім, це швидше збіг обставин, ніж закономірність.

Хоча ціни зернові і не реагують на зупинку роботи "зернового коридору" так сильно, як раніше, вплив на ціни нівелюється гарними врожаями в найбільших експортерів зерна у світі, передусім Бразилії та США. За даними Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН, 2023/2024 маркетинговий рік у світі стане рекордним за врожаєм зернових.

Проте такі результати великою мірою є наслідком кліматичного феномену, і навряд чи повторяться у наступному сезоні. "Виробництво культури залежить від двох факторів. Перше – це скільки площ засіяно, і на це ми можемо впливати. А друге – це врожайність, і тут впливати можна лише частково. Цьогоріч світ засіяв, як завжди, а от врожайність рекордна. Без неї ціни були б вищі. Тому просто пощастило, що такі врожаї", – пояснює Мартишев.

Він очікує, що ближче до зими можуть з’явитися серйозніші кліматичні ризики, і тоді ціни зростатимуть, а українське зерно буде більш важливим для світового ринку.

Псевдорятівники від голоду

Цьогоріч ситуацію з цінами на продовольство у світі рятує погода. Проте структурні проблеми, які викликали критичну ситуацію з голодом та недоїданням в країнах Африки, не вирішуються випадком.

Після виходу з "зернової угоди" РФ знову вдалася до гри в "рятувальника Африки" та запропонувала Буркіна-Фасо, Зімбабве, Малі, Центральноафриканській республіці та Еритреї поставити безоплатно по 25-50 тис тонн зернових протягом 3-4 місяців. Ці обсяги можуть завантажити невелике морське судно. Тож не дивно, що африканські країни проігнорували цю пропозицію Кремля.

"Ми пропонували реалізувати "Чорноморську зернову ініціативу", говорили про необхідність відкриття Чорного моря, ми говорили, що хотіли б, щоб Чорне море було відкрите для світових ринків. І ми сюди прийшли не для того, щоб просити якісь дари для Африканського континенту", – заявив на зустрічі з Путіним президент Південно-Африканської республіки Сиріл Рамафоса.

Ці слова можна було б завершити відомою цитатою Вергілія: "Бійтесь данайців, що дари приносять". Річ у тім, що за останні роки Російська Федерація нічого не робила для боротьби з голодом в країнах Африки. Про це красномовно свідчать наступні факти.

По-перше, торік для Африки призначалось лише 5% російського експорту зернових. За словами Мартишева, у 2022 році Росія взагалі не брала участі в гуманітарних поставках зерна, і лише частково допомагала дружній до Москви Сирії.

"У 2022 році, що ми знайшли по відкритих базах даних, то менше ніж 5% російського експорту пшениці йшло в бідній країні Африки. Тобто, Росія ніяк не допомагає своїм партнерам", – пояснює аналітик.

Водночас, Україна за півроку існування ініціативи Grain from Ukraine безплатно поставила в такі бідні країни як Сомалі, Ефіопія, Кенія та Ємен понад 170 тис тонн зерна.

По-друге, Росія не запроваджувала жодних спрощень чи сприятливих умов торгівлі для експорту свого зерна до країн Африки.

Натомість, мито в країні встановлене на рівні 70% на різницю між цінами за тонну на світовому ринку та позначкою 200 доларів за тонну пшениці. Таким чином, чим менше зерна на світовому ринку і що вищі світові ціни, то більше російський бюджет отримує коштів на фінансування війни проти України. 

Разом із тим, агресор може навмисно підвищувати світові ціни: обстрілювати українські порти та знищувати збіжжя. Крім того, російський державний трейдер "Объединённая зерновая компания" може викуповувати зерно на внутрішньому ринку і утримувати збіжжя від потрапляння на світовий ринок. До 2024 року компанія планує придбати таким чином 3 млн тонн пшениці.

А по-третє, РФ майже не допомагає ООН в рамках Всесвітньої продовольчої програми (ВПП). Кошти, які ВПП може використовувати на покращення продовольчої безпеки у світі, надходять від внесків урядів, корпорацій та приватних осіб.

За даними ВПП ООН, найбільший внесок торік зробили США – 7,2 млрд дол або 0,03% ВВП країни. На другому місці Німеччина – 1,8 млрд дол або ті ж 0,03% від її економіки. Внесок України становить 15 млн дол, і це 0,04% ВВП.

Росія торік зробила внесок у 30,6 млн дол що становить 0,0008% її економіки. "Росія фактично політично грає на тому, що ось – ми рятівники Африки. Але у них одні з найменших внесків до Продовольчої програми, вони не змінюють регулювання щодо експорту, і це зерно для країн Африки залишається дуже дорогим, а самого зерна менше", – резюмує Мартишев.

* * *

Російська війна проти України поставила африканські країни у ще більш ризикове становище, ніж раніше. Москва позбавила континент 30 млн тонн зерна, маніпулює цінами на продовольство та заробляє на голоді, а після того пропонує невелике судно зерна для підтримки образу "рятівника".

Не дивно, що країни Африки така "допомога" не влаштовує, і вони закликають Росію відновити дію "зернового коридору". Адже мільйони тонн продовольства з України – це стабільність, а не одноразова акція.