Страхування воєнних ризиків. Як влада планує вмовити інвесторів вкладати в Україну зараз

Провал не повторився. Україна вже вдруге після початку великої війни провела конференцію з відбудови. Підсумки – отримання запевнень про фінансування потреб на 60 млрд дол, передусім від ЄС.

На відміну від першої конференції у швейцарському Лугано, у Лондон українська делегація не їхала із сотнями сторінок презентацій фінансових потреб на неймовірні 750 млрд дол. Цього разу зосередилися на конкретних проєктах та напрямках. Один з найважливіших – залучення приватного капіталу.

Привезені з Лондона запевняння на 60 млрд дол стали значним проривом цієї конференції. Однак потреби України у відбудові значно більші. Лише за попередніми оцінками Світового банку, вони становлять 411 млрд дол, а українські посадовці оцінюють їх 500-900 млрд дол.

Зрозуміло, що покрити ці потреби лише фінансуванням від партнерів неможливо. Інші вагомі джерела – заморожені активи центробанку РФ та наближених до кремля олігархів – поки що далекі від передавання Україні.

Тому приватні інвестиції життєво важливі не лише для повоєнного відновлення, а й для проєктів швидкої відбудови, які треба реалізовувати ще до завершення війни. Як влада планує заманювати приватний капітал у воюючу країну?

Між ризиком та прибутком

З економічної теорії відомо, що інвестор погоджується вкласти гроші лише тоді, коли потенційна прибутковість перевищує ризик їх втратити.

Україна стала заручницею цієї теорії. Потенційні приватні інвестори розглядають її як суцільне поле бойових дій, на якому російський снаряд чи ракета можуть будь-якої хвилини знищити їхні проєкти, завдавши непоправних збитків.

Рівень ризику позначається на вартості інвестиції, пояснює керівник стратегічних проєктів Київської школи економіки Максим Федосеєнко. "У Польщі можна побудувати завод під 3% річних. У повоєнній Україні за наявності ризику поновлення воєнних дій вартість капіталу може становити 15-16%", – каже він.

До завершення війни ризики інвестицій в Україну настільки високі, що проєктів з прибутковістю, здатною перевершити ці ризики, не існує. Отже, владі необхідно знижувати ризики для приватних інвесторів. Очевидний спосіб – страхування.

Однак від воєнних ризиків страхує лише кілька компаній у світі. Крім того, навіть наявність цієї страховки не стане магнітом для іноземних інвестицій в Україну.

Як працює страхування військових ризиків

Страхування працює так: існує певний ризик, наприклад, настання пожежі. У цього ризику є ймовірність, яка залежить від великої кількості факторів: від географічного розташування до криміногенного становища.

Коли особа страхує майно від ризику, то робить компанії відрахування, розмір яких прямо пропорційний імовірності настання ризикової події. Якщо ризик реалізується, то страховик покриває обумовлену суму збитків.

"У випадку з воєнними ризиками стандартна теорія ймовірностей не працює. Коли починаються воєнні дії, імовірність зазнати шкоди працює за трохи іншими законами. Розмір страхових внесків має бути набагато більшим. При цьому кількість страховиків, які хочуть брати участь у такому страхуванні, набагато менша", – пояснює виконавчий директор "CASE-Україна" Дмитро Боярчук.

Розмір страхових платежів – ключова особливість, яка відрізняє страхування воєнних та інших ризиків. В очах інвестора і страхової компанії ймовірність реалізації воєнного ризику в країні, де йдуть бої, наближається до 100%.

"За такого високого рівня ризиків страхова премія може дорівнювати і навіть перевищувати об’єкт страхування. Тоді таке страхування просто втрачає сенс", – відзначила перша заступниця голови НБУ Катерина Рожкова.

Попри це Україна працює над різними способами страхування інвестицій від воєнних ризиків. Цей процес очолює Мінекономіки. Там пояснюють, що страховий поліс має покривати не лише прямі матеріальні втрати інвестора.

"Якщо настає страховий випадок, то компанія, яка купила таку страховку, отримає компенсацію. У деяких випадках – до 95%, але здебільшого – до 90% від вартості здійснених інвестицій. Це може бути не тільки компенсація прямих збитків від зруйнованого майна, а й компенсація самої втраченої інвестиції.

Якщо був втрачений людський капітал, тобто люди не можуть працювати на цих об’єктах, і нема можливості генерувати операційний прибуток, то всі ці речі відшкодовуються", – пояснив ЕП радник міністра економіки Олександр Грибан.

Уряд працює над кількома проєктами страхування воєнних ризиків і за деякими з них є перші результати.

Страхування від міжнародних організацій

Однією з перших організацій, до яких Україна звернулася з проханням про надання страхування інвестицій від воєнних ризиків, стала MIGA.

MIGA (Multilateral Investment Guarantee Agency – Багатостороння агенція з гарантування інвестицій) – це організація, яка входить до групи Світового банку. Метою її діяльності є страхування чи надання гарантій інвестиціям в умовах політичної нестабільності чи ризиків, пов’язаних з воєнними діями.

З моменту створення у 1988 році MIGA надала гарантій на 70 млрд дол тисячі проєктів у 123 країнах. Як працює страховка від MIGA, пояснив Грибан.

"Організація збирає кошти в спеціалізований трастовий фонд. Це дозволяє виставляти певний обсяг ліміту для України. Далі MIGA звертається до партнерів: перестраховиків, інституцій розвитку чи експортно-кредитних агенцій, з якими вона ділить ризики і мультиплікує залучені суми в кілька разів", – сказав він.

За страховку від MIGA повинен платити інвестор. Вартість такого страхування становитиме 2-3% від об'єкта інвестиції на рік, зазначають у Мінекономіки.

Уряд також співпрацює з американською Фінансовою корпорацією з розвитку (DFC), яка страхує воєнні ризики. Вона розглядає кілька проєктів в Україні.

"Уже є пілотні проєкти, невдовзі представники приватного сектору отримають перші страховки від DFC. Саме страхове покриття, скероване на DFC, перевищує 300 мільйонів доларів, а загальний обсяг інвестицій, які можуть бути залучені в даному контексті, становить 600-700 мільйонів доларів", – відзначив Грибан.

Страхування від урядів країн-партнерів

Деякі країни створюють спеціальні фонди, які страхують інвестиції своїх резидентів в Україну. Такий фонд в обсязі 57 млн дол запустив уряд Данії. З нього застрахували проєкти компанії "Нібулон" у Миколаївській і Херсонській областях.

Також уряд цієї країни сприяв інвестиціям компанії Carlsberg у її українську "дочку". 19 червня на київському заводі підприємства відкрили виробничу лінію, інвестиції в яку становлять 1,5 млрд грн.

Такі страхові фонди створюються і в інших країнах. Зокрема, Експортно-кредитне агентство Франції має ліміт на страхування кредитних ризиків в Україні в розмірі 1 млрд євро. Аналогічні проєкти запустили в Німеччині та Японії.

Як правило, умови, на яких надаються такі страхові поліси, передбачають залучення до реалізації проєктів постачальників чи обладнання тієї країни, яка надає страховку, пояснили ЕП в Мінекономіки.

Окремий трастовий фонд для здійснення інвестицій в Україну запустив ЄБРР. Свої зобов’язання щодо його поповнення в Лондоні надали Швейцарія та Норвегія. Для початку цей фонд буде здійснювати торговельне страхування, однак очікується, що згодом зможе страхувати й інвестиції.

Міжнародний пул

У намаганнях зменшити ризики для іноземних інвесторів Україна покладається не лише на міжнародні організації чи уряди. Окремим напрямом страхування інвестицій від воєнних ризиків є залучення до процесу перестрахових компаній.

Уряд створює міжнародний пул для перестрахування, який дозволив би залучати до страхування воєнних ризиків такі компанії як Lloyd's чи Marsh McLennan. За умови співпраці з ними вартість страхування інвестицій від воєнних ризиків в Україні може скоротитися до 3-4% річних від суми інвестиції.

Однак великі перестраховики відмовляються працювати з Україною. Причина – нерозуміння рівня ризиків, вважають у Мінекономіки. "У розумінні перестраховиків карта України вся червона, а вона ж насправді в нас десь червона, десь помаранчева, десь жовта, а десь зелена", – пояснює Грибан.

Аби таке розуміння з’явилося, уряд уклав меморандум з компанією Marsh McLennan. Мета угоди – проаналізувати реальний рівень ризику інвестицій на основі даних про результативність російських ракетних обстрілів.

"Це буде багатонаціональне державно-приватне партнерство, засноване на пулах страхування від тероризму, які діють у кількох країнах G7", – пояснюють у компанії, зазначаючи, що таке партнерство безоплатне.

До роботи з Marsh McLennan долучиться РНБО, яка надаватиме дані про російські обстріли. "Ми хочемо створити спеціалізовану платформу, доступну для авторизованих професійних користувачів страхового ринку в усьому світі. Отримана інформація дозволить їм оцінити ймовірність ризику. Тоді вони зрозуміють, що ризик насправді не такий великий", – відзначає Грибан.

У Мінекономіки визнають: дані про результативність російських обстрілів або засекречені, або мають позначку "для службового користування". Яким чином Україна буде розголошувати цю інформацію міжнародним страховикам і як гарантуватиме, що ці дані не потраплять до агресора, – питання відкрите.

Українське страхування від військових ризиків

Шукати допомоги в страхуванні від воєнних ризиків уряд збирається не лише за кордоном. До цього процесу можуть долучити й українські страхові компанії.

"Навіть після перемоги рівень безпекових ризиків ще довго буде високим. Щоб забезпечити відновлення країни, міжнародного пулу буде недостатньо. Тому ми спільно із Світовим банком опрацьовуємо концепцію створення системи страхування воєнних ризиків в Україні", – повідомила Рожкова.

Залучення українських компаній до одного з ключових видів страхування в повоєнній країні підтримують й експерти. "Це суттєво збільшить абсорбційні спроможності страховки і дозволить розвинутися приватному ринку страхування. Це важливо для подальшого стійкого та стабільного економічного зростання", – вважає заступниця директора Центру економічної стратегії Марія Репко.

Імовірно, навіть після війни страхування від воєнних ризиків стане обов’язковим для певних об’єктів або галузей. Це відкриє нові можливості для розвитку внутрішнього страхового ринку. Як українські компанії страхуватимуть воєнні ризики? За словами Рожкової, це буде відбуватися за аналогією з обов’язковим страхуванням відповідальності власників транспортних засобів.

"Страхові компанії частину премій будуть відраховувати на формування фонду, який у разі настання страхового випадку зможе компенсувати частину втрат. Тобто вони будуть перестраховувати воєнні ризики в цьому фонді. Сам же фонд зможе перестраховувати ці ризики в іноземних компаніях. Таким чином будуть зменшуватися потенційні втрати на кожній ланці страхування", – пояснює вона.

Модель, яка ляже в основу законопроєкту щодо страхування воєнних ризиків, НБУ обіцяє презентувати протягом місяця. Однак послуги українських страховиків навряд чи матимуть попит серед іноземних інвесторів навіть після війни.

"Для іноземних інвесторів ключове питання – рейтинг страховика та, відповідно, гарантії виплати компенсації в разі настання страхового випадку. Більшість іноземців не вважатимуть продукт від українського страховика надійним. Український страховий ринок слабкий та нереформований", – відзначає голова департаменту макроекономічних досліджень групи ICU Віталій Ваврищук.

Страхування – не панацея

Хоча Україна почала працювати одразу на кількох фронтах у напрямку розвитку страхування від воєнних ризиків, варто розуміти, що до завершення війни жоден страховий продукт не перетвориться на магніт для інвестицій.

"Страхування не може замінити відсутність воєнних дій та інших передумов для інвестицій. Його варто розглядати лише як інструмент, який певним чином допомагає залучати інвестиції", – вважає Федосеєнко. "Наявність страховки не є панацеєю, яка знімає безпекові занепокоєння", – погоджується Ваврищук.

Для українського та іноземного бізнесу страхування воєнних ризиків – важливе питання, однак там воліють бачити і прогрес України в покращенні бізнес-клімату.

Чи може Україна обійтися без страхування воєнних ризиків під час залучення інвестицій? Безумовно. Бізнес та експерти сходяться на тому, що необхідність такого страхування може втратити сенс після набуття Україною членства в НАТО або отримання інших твердих безпекових гарантій від союзників. До того часу, а також до прогресу в реформах сподіватися на інвестиційний бум не варто.