Українська правда

Від автозапчастин до ударних безпілотників. Як турецький виробник Bayraktar здобув світову славу

Від автозапчастин до ударних безпілотників. Як турецький виробник Bayraktar здобув світову славу
Сельчук Байрактар, технічний директор і співвласник компанії Baykar. Фото getty images

Як компанія Baykar стала одним з лідерів у сфері ударних безпілотників та чому її шляхи не перетинаються з Росією.

Ударні безпілотники за останні кілька років пройшли шлях від "дорогої іграшки" до необхідного атрибуту сучасної війни. На цю технологію світ "підсадила" турецька Baykar Makina.

Ця компанія не тільки розробляє потужні безпілотники, а й створює на них небачений раніше ажіотаж. Технологічні дрони за мільйони доларів купують навіть бідні африканські країни.

Шлях Baykar – це історія турецького стартапу, який з’явився в потрібному місці в потрібний час та свідомо обрав роботу на складному ринку озброєнь.

Компанія народилася на хвилі боротьби Туреччини за технологічну незалежність, а тепер стала її технологічним флагманом.

А ще Baykar плідно співпрацює з Україною, хоче побудувати тут свій перший закордонний завод та виробляти найновіші літаки. Навіть війна з Росією не змусила компанію відкласти ці плани.

Багато в чому Україна теж змушена покладатися на власні сили, тому в турецького гіганта безпілотників є чому повчитися. А почалася його історія з автомобільних запчастин.

Турецька мрія

Наприкінці минулого століття Туреччину захопила ідея запустити масове виробництво автомобілів. Завдяки державній підтримці та припливу інвестицій у країні було створено багато машинобудівних підприємств.

Однією з таких компаній була Baykar Makina. Її у 1986 році заснував Оздемір Байрактар – чоловік, який на той момент мав один свердлильний верстат і неабиякий інженерний досвід.

 
Оздемір Байрактар (праворуч) починав з автомобільних запчастин

Байрактар почав виробляти автомобільні запчастини. Це був безпрограшний варіант, оскільки авторинок у Туреччині бурхливо зростав. Потрібно було лише мати відповідний фах і хотіти працювати.

Пізніше Оздемір вирішив підкорити небо. Два його сини – Халук та Сельчук – здобули технічну освіту в престижних американських університетах. Сім’я мріяла об’єднати зусилля і виробляти в Туреччині щось більш грандіозне.

Байрактари захоплювалися авіацією і вирішили, що для виходу на ринок потрібно зайняти інноваційну та малодосліджену нішу. Вибір упав на безпілотні літальні апарати (БПЛА).

У 2000 році компанія Baykar остаточно покинула перспективну автомобільну галузь і перетворилася на авантюрний стартап з розробки та виробництва безпілотників.

Ідея розробити турецькі безпілотники сподобалася місцевій партії консерваторів, яка прийшла до влади у 2002 році.

Уряд планував перетворити Туреччину на потужну регіональну державу, а для цього потрібно було налагодити виробництво складної військової техніки.

"У роки "холодної війни" та у 1990-ті роки Туреччина відчувала себе вразливою, бо 70% зброї і технологій імпортувала із західних країн. Є американська мрія, а є – турецька.

Турецька мрія – бути самодостатньою державою з незалежною оборонною промисловістю. Компанія Baykar стала уособленням цієї мрії", – зазначає старша аналітикиня Центру досліджень сучасної Туреччини Євгенія Габер.

На компанію звернули увагу великі турецькі політики. Оздеміру Байрактару допомогло те, що він був членом консервативної ісламської "Партії благоденства" і спілкувався з її засновником Неджметтіном Ербаканом. Останнього називають наставником президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана.

 
Неджметтін Ербакан на заводі Baykar

Ербакан не раз приходив у цехи Baykar, але він не був "грошовим мішком" для компанії, радше – впливовим другом. Халук Байрактар переконує, що за 40 років роботи вони жодного разу не брали гроші ні від держави, ні від банків.

Пізніше "Партію благоденства" в Туреччині заборонили, бо її ідеологія нібито суперечила принципам світськості. Однак згодом її функціонери повернулися в політичну гру під проводом президента Ердогана.

Ідеологією глави Туреччини часто називають "неоосманізмом", тобто повернення країні регіонального лідерства. Стало зрозуміло, що турецькі виробники не залишаться без належної уваги.

Народження байрактарів

Відносини турків з Ізраїлем та США, ключовими постачальниками дронів, були напруженими, тож питання про власне виробництво цього виду зброї стояло гостро.

На тлі скандалу 2000-х із закупівлею ізраїльських безпілотників Heron, які нібито були неналежної якості, держава вирішила дати шанс турецьким інженерам. Сім’я Байрактарів ним скористалася.

У 2006 році компанії Baykar та Kale Group виграли тендер на виробництво малих розвідувальних БПЛА. Так світ побачив їхнє перше дітище – Bayraktar Mini. Він не стріляв, а лише виявляв ворога.

Дрон був настільки маленьким, що його носили в сумці і запускали з рук. Зате він мав потужну оптику, міг перебувати в повітрі до 60 хв і ловити зв’язок на відстані 10 км.

 
Запуск Bayraktar-mini

Найголовніше – це була повністю турецька розробка, яка не поступалася американським та ізраїльським аналогам.

Ніщо так не загартовує технологію, як її випробування в умовах реальних бойових дій.

Дрони Baykar одразу почали застосовувати на півдні Туреччини, де йшла війна проти курдських партизанів. Сім’я Байрактарів постійно контактувала з військовими на фронті, щоб вдосконалювати свої розробки.

Зрештою Bayraktar Mini отримав модифікації та виявився конкурентним на міжнародному ринку. У 2012 році дрони придбав Катар. Ці безпілотники використовує й Україна для коригування вогню по росіянах.

На прохання військових компанія розробила і мінівертоліт Malazgirt. Щоправда, великої популярності він не здобув.

 
На випробуваннях БПЛА Malazgirt

Baykar Makina довго була невеликою компанією. У 2011 році там працювали кілька десятків людей. У 2020 році штат уже налічував 750 співробітників. Причиною бурхливого зростання стало серійне виробництво моделі Bayraktar TB2.

Зірковий час Bayraktar TB2

Турецькі ЗМІ часто критикують Baykar за те, що її технічний директор і син засновника Сельчук Байрактар одружений на доньці Ердогана. Журналісти натякали, що компанія успішна тільки завдяки сімейним зв’язкам з президентом.

Сельчук на таке реагує жорстко: відповідає в соцмережах і скаржиться в суди. Наприклад, один з журналістів отримав позов на 10 тис дол за те, що назвав сім’ю Ердогана "торговельними представниками" компанії Baykar.

Суди проти журналістів у Туреччині – звична справа. У цій країні людина може потрапити за ґрати за "образу президента". За статтею про образу глави держави вже покарали понад 12 тис осіб.

Попри скандали, родинні зв’язки з Ердоганом не є причиною успіху компанії. На дочці Ердогана Сельчук Байрактар одружився у 2016 році, тоді як легендарний тактичний безпілотник Bayraktar TB2 зробив перший точний постріл за рік до цього.

 
Bayraktar TB2
getty images

Це був якісно новий рівень, якого Baykar досягла завдяки п’ятьом рокам розробок. Саме з успішних випробувань цієї машини компанія перейшла у вищу лігу виробників зброї.

Початок серійного виробництва Bayraktar TB2 став проривом для Туреччини. На той момент лише чотири країни виробляли ударні дрони: США, Іран, Китай та Ізраїль.

"За конструкцією нічого суперінноваційного в Bayraktar TB2 немає. Безпілотники за схожою технологією Ізраїль виробляв у 1980-х роках.

Проте на них вдалося встановити якісний боєприпас, потужну оптику та камеру, яка може давати якісну картинку в режимі реального часу і наводити боєприпас з точністю до метра. Поєднати все це – дуже непросте завдання", – пояснює ЕП військовий експерт Ігаль Левін.

Двигуни для Байрактарів: як Україна допомагає Туреччині виробляти надсучасні ударні безпілотники

Bayraktar TB2 може літати без перерви 27 год та вражати цілі на відстані понад 10 км. Проте найчастіше ці машини використовують для коригування вогню та спостереження за ворогом.

У компанії пишаються хірургічною точністю ракет, бо це зменшує ризик ураження населення. Baykar стежить за можливими жертвами серед мирних жителів від ударів їхньої техніки і не зафіксувала жодного такого випадку.

 
Так виглядає боєприпас Bayraktar TB2

Це важлива частина іміджу, адже західні ЗМІ звинувачували Туреччину в тому, що її безпілотники спричинили смерті мирного населення в Ефіопії.

З 2019 року Bayraktar TB2 брав участь у кількох військових конфліктах. Символічно, що майже в усіх війнах ці машини протистояли техніці російського та радянського виробництв.

"Зірковий час байрактарів почався з Лівії. У 2019 році армія фельдмаршала Хафтара впритул підійшла до столиці країни Тріполі. На боці воєначальника билися росіяни, зокрема "вагнерівці".

Вони були готові брати місто, але на допомогу визнаному ООН лівійському уряду прийшла Туреччина. Хафтар разом з російською технікою був розбитий.

Байрактари відіграли в цій перемозі вагому роль. Відео з цих безпілотників тоді вперше тиражувалися в медіа. Кадри знищення російських ЗРК "Панцир" стали одними із символів перемоги лівійського уряду.

Bayraktar TB2 показав, що може знищувати сучасні системи ППО та працювати глибоко в тилу противника", – розповів ЕП експерт-міжнародник з центру політичних студій "Доктрина" Денис Москалик.

Звернути увагу на ударні БПЛА змусила і війна в Нагірному Карабаху.

Збройні сили Азербайджану, союзника Туреччини, за допомогою байрактарів за два місяці знищили сотні одиниць вірменської техніки. Це підтвердили десятки фото та відео, які потрапляли в ЗМІ.

За даними аналітичного порталу Oryx, тоді Bayraktar TB2 знищили 122 одиниці бронетехніки, 194 транспортні засоби та 226 артилерійських систем.

Завдяки гірському рельєфу, де ускладнена робота ППО та обмежені шляхи для пересувань техніки, ці БПЛА показували вражаючу ефективність.

Війна в Карабаху стала великою рекламною кампанією не лише для Bayraktar TB2, а й для безпілотників загалом. "Байрактари" показали образ війни майбутнього, у якій небо належатиме роботам з керованими боєприпасами.

Свою роль відіграло й використання цих безпілотників в Україні в інших бойових умовах. Зокрема за допомогою турецьких дронів ЗСУ звільняли острів Зміїний і брали участь у потопленні російського крейсера "Москва".

Туреччина замість Росії. Для чого Ердоган будує європейський газовий хаб

Охочих придбати ці ударні безпілотники тепер безліч. Контракти на постачання вже підписані з 28 країнами. Виручка компанії у 2022 році перевищила 1 млрд дол, з яких 98% – це експорт.

Хоча Baykar Makina експортує безпілотники в десятки країн, її керівництво відмовилося працювати з Росією.

До 2017 року фірма виготовила 38 Bayraktar TB2 для потреб турецької армії, а зараз їх парк у світі налічує 400 штук. Щоб виконувати замовлення, компанія планує удвічі наростити потужності і у 2023 році виробити 500 безпілотників.

В історії з Нагірним Карабахом був і темний бік. Західні країни залишилися незадоволеними військовою підтримкою Азербайджану. Канада навіть заборонила постачати компанії Baykar свої системи візуалізації та наведення.

За такою логікою, якщо всі клієнти Baykar почнуть воювати, то рано чи пізно компанія потрапить під нові санкції. Через це менеджери ретельно обирають бізнес-партнерів.

Не дивно, що для своїх нових розробок вони обрали українські двигуни і вирішили розмістити своє підприємство в Україні, яка точно не зацікавлена ставити компанії підніжки.

 
Байрактар на параді перемоги в Баку

Поки що слабкі обмеження від Канади не заважають компанії виробляти безпілотники. Однак жорсткі санкції можуть принести керівництву неабиякий головний біль, адже в їх літаках досі багато імпортних компонентів.

Завдяки попиту та бойовому досвіду технологія Bayraktar TB2 вдосконалюється. У 2020 році вийшла модель TB2/S, здатна ловити зв’язок на вдвічі більшій відстані, ніж базова версія. Розробляється TB3 для морського базування.

За словами Халука Байрактара, ТB2 скоро можуть обладнати ракетами класу "повітря-повітря" для протидії безпілотникам-камікадзе.

Дива маркетингу

Bayraktar TB2 постачають у 28 країн. За цим показником у Baykar немає конкурентів. Найближчий – американський MQ-9 Reaper, який продають у вісім країн. Чому всьому світу потрібні саме турецькі БПЛА?

 

Туреччина зацікавлена продавати ударні дрони і навіть використовує це як частину своєї дипломатії, тоді як США продають MQ-9 Reaper тільки союзникам, виставляючи їм низку умов.

Україна довго не могла купити ударні дрони для захисту від Росії, бо Ізраїль і США відмовилися їх постачати. Туреччина ж у 2019 році не тільки продала свої БПЛА, а й дозволила їх використовувати в бойових діях на Донбасі.

Покупці на ринку озброєнь бояться купувати "кота в мішку".

У випадку з Bayraktar TB2 кожен охочий може оцінити його роботу в бойових умовах завдяки численним відео. Не кожна військова техніка може похизуватися таким широким портфоліо знищених військових цілей.

Застосування дронів у гарячих точках – перевага Baykar перед конкурентами.

З перших років роботи компанія тримає зворотний зв'язок з військовими, виконує роботу над помилками та збирає інформацію про потреби армійців. Це загартовує технологію та підвищує довіру клієнтів.

Османська дипломатія. Як Туреччина допомагає Росії обходити санкції

"Важливий фактор – співвідношення ціни та якості продукції (комплекс з шести БПЛА, двох станцій управління та 200 ракет коштував Україні 69 млн дол – ЕП).

Війна – дуже дороге задоволення. Витрачати мільярди на знищення кількох повстанців високоточними боєприпасами в горах можуть далеко не всі, а воювати тепер доводиться багатьом.

Навіть щоб підняти в повітря кілька пілотованих винищувачів, доводиться витрачати величезні гроші. У цих умовах "байрактари" виграють, бо є універсальними машинами для армій середніх можливостей", – зазначив Москалик.

Bayraktar TB2 часто купують небагаті держави, зокрема африканські, і в цьому є свої складнощі.  Постачання такої зброї великій кількості нестабільних країн потребує постійного нагляду, щоб її не застосовували в злочинних цілях. Враховуючи складні відносини Туреччини із Заходом, відповідальність за можливі інциденти західні лідери можуть покласти на Baykar.

 

Ударні безпілотники показують людям те, що вони хочуть бачити: знищення ворога. Тому піар-кампанії народжуються самі по собі.

Наприклад, українська пісня "Байрактар" у перші місяці великої війни звучала на всіх радіостанціях. Інший випадок – українка назвала сина Артур-Байрактар.

Найбільш гучним інфоприводом стала кампанія "Народний байрактар", під час якої гроші на купівлю трьох турецьких дронів для ЗСУ збирала вся країна. Згодом такі ж збори відкрили в Польщі, Норвегії, Канаді, Литві та Латвії.

 
Сергій Притула обіймає "народний байрактар"

Коли збір коштів завершився, компанія зробила неочікуваний крок: надала безпілотники безкоштовно. Це не тільки важлива дружня допомога, а й відмінна реклама. Про це написали всі світові ЗМІ.

Масштабні плани

Компанія готує до випуску нові моделі безпілотників. За словами генерального директора Халука Байрактара, нові машини розробляють понад 1 тис з 2,5 тис співробітників.

Середній вік робітників Baykar – 30 років. Керівництво щороку приймає на практику 1,2-1,3 тис студентів, частина з яких згодом поповнює штат.

Компанія щороку вкладає гроші в організацію найбільшого в Туреччині авіаційного фестивалю "Технофест", у рамках якого проходять змагання конструкторів з усієї країни.

 

Крім Bayraktar TB2, компанія працює над новими моделями. Головні з них – важкий ударний безпілотник Akıncı та безпілотний винищувач Kızılelma. Обидва матимуть потужні двигуни українського виробництва.

Kızılelma перебуває на стадії випробування. Його запуск у серійне виробництво стане новим проривом для Туреччини, адже він змагатиметься з пілотованими винищувачами четвертого покоління. У грудні літак уперше піднявся в повітря.

Akıncı вже запустили в серійне виробництво і навіть уклали перші експортні контракти. Про бойове застосування безпілотника ще нічого невідомо. Уже виготовили 20 Akıncı, у 2024 році збудують ще 40.

Очікується, що обидві моделі вироблятимуть на українському заводі, який збудують через два роки.

Компанія не хоче обмежуватися військовими безпілотниками. У планах – розробка повітряного автомобіля та розвиток технологій штучного інтелекту.

Оздемір Байрактар помер у 2021 році у віці 73 роки. Тепер компанією керують його діти. Оздемір встиг побачити, як заснована ним Baykar Makina не лише підкорила небо, а й стала символом технологічного майбутнього Туреччини.

ВПК Туреччина війна