Нафтові війни повертаються, ОПЕК та США йдуть на конфлікт. Що буде з цінами?
На нафтовому ринку стає менше економіки і більше політики: ембарго проти РФ, війни на Близькому Сході, кліматичні зміни, загроза глобальної рецесії.
Щоб зберегти нафту конкурентоздатною щодо відновлювальних джерел енергії та перетягнути на себе інвестиції, країни-експортери штучно утримують високі ціни. Восени картель ОПЕК, неформальним лідером якого є Саудівська Аравія, разом із своїми союзниками вирішив скоротити видобуток на 2 млн бар на добу.
Це неабияк розізлило споживачів, а найбільше – президента США Джо Байдена, який готується до проміжних виборів у Конгрес і прагне знизити ціни. Енергетичне протистояння Сполучених Штатів та Саудівської Аравії поступово перетворюється на принципове, а постраждати від нього може весь світ.
Хаос на нафтовому ринку грає на руку Росії, яка прагне зберегти залежність світу від своїх енергоносіїв та унеможливити введення нових ембарго. Чи буде переможець у нафтових війнах та що буде з цінами на пальне?
Що впливає на нафтові ціни
Під час пандемії Covid-19 у світі страждали торгівля, авіаційний транспорт і туризм. Попит на бензин різко впав, а отже – і на нафту. Ціна еталонної марки Brent обвалилася на 70%. Ключовим виробникам сировини довелося різко зменшили видобуток, готуючись до затяжного економічного спаду.
Однак рецесія минула швидко. Попит на нафту почав зростати, а от нарощування видобутку гальмувало в усьому світі. Нафтовидобувна галузь виявилась недоінвестованою, а відкриття свердловин – дорогим.
Нафти на всіх не вистачало, і до червня 2022 року ціна на Brent підвищилася до 120 дол за бар. Прогнози великих банків свідчили: буде ще гірше. Влітку Goldman Sachs очікував зростання цін до 140 дол за бар. Вийшло інакше: світ знову занурюється в рецесію, споживання нафти падає, а ціни знижуються.
Попит на нафту слабшає через те, що центральні банки підвищують ключові ставки, обмежуючи потік грошей на ринок. Ослаблення світових валют до долара змусило висхідні країни зменшити закупівлі енергоресурсів.
Головний світовий імпортер нафти Китай у вересні скоротив споживання на 2,7%. Країна переживає гальмування економіки. Банк UBS прогнозує, що ВВП Китаю у 2022 році зросте на 3%. Це для нього аномально низький показник.
Швидке відновлення попиту в Піднебесній сумнівне. На 20 з’їзді Комуністичної партії Китаю генсек Сі Цзіньпін підтвердив прихильність до політики "нульової толерантності" до Covid-19, яка передбачає жорсткі локдауни у великих містах.
Гальмівні процеси у світовій економіці призвели до падіння ціни нижче 90 дол за бар, що не вписується в плани ОПЕК. Заручившись підтримкою партнерів за ОПЕК+, країни-експортери почали скорочувати видобуток, і ціни пішли вгору.
Восени країни ОПЕК+ вирішили скоротити загальний видобуток нафти на 2 млн бар на добу. Це близько 2% від світового споживання. У Міжнародному енергетичному агентстві (МЕА) попередили, що таке масштабне скорочення може стати переломним моментом перед глобальною рецесією.
Однак країни ОПЕК+ не відступають від свого плану і прагнуть залишити ціни високими. На противагу їм виступила головна країна-споживач нафти – США.
Чому нафта турбує Америку
Сполучені Штати є одним з ключових експортерів нафти у світі, але це не рятує їх від високих цін. Білий дім не може наказати американським нафтовим компаніям постачати сировину лише на внутрішній ринок. Вартість еталонної марки Brent сильно корелює з американською маркою WTI.
Використання нафти в США міцно пов’язане із споживчим ринком. На тисячу людей там припадають 868 авто, це один з найбільших показників у світі. Тому підвищення цін на бензин впливає на достаток населення. Це виявляється як у цінах на пальне, так і в зростанні цін на інші товари через логістику.
У червні ціни на заправках зросли на 65% порівняно з цим же періодом 2021 року. Це небажана ситуація для президента і його партії перед виборами в Конгрес, які пройдуть у листопаді. Якщо вартість нафти знизиться, це послабить інфляцію і дозволить обкласти Росію жорсткішими санкціями.
Щоб збити ціну, американці шукали компроміс із санкційними Іраном та Венесуелою, однак перемовини з цими країнами провалилися.
Залишився останній варіант: переконати наростити видобуток арабські країни. Заради цього Байден відвідав Саудівську Аравію, яка за місяць може додати на ринок 1-1,5 млн бар на добу.
Однак країна не захотіла підігравати американцям і має свої причини, щоб тримати світовий енергетичний ринок у напрузі.
Саудівська Аравія тримає ціни
У 2020 році аналітики МЕА говорили, що нестача інвестицій – велика проблема для нафтової галузі. У їх звіті йшлося, що проблеми з видобутком можуть призвести до економічного спаду і загальмувати перехід на відновлювані джерела енергії. Однак через кілька місяців позиція організації змінилася.
У 2021 році МЕА закликала припинити будь-які інвестиції в нафту та газ, щоб досягнути нульового рівня викидів СО2 до 2050 року. США та інші західні країни створюють комфортні інвестиційні умови для розвитку сонячних та вітрових електростанцій і ставлять підніжки галузі викопних енергоносіїв.
На цій загальносвітовій хвилі та через падіння цін на сировину інвестиції у видобуток нафти та газу скоротилися на 24% порівняно з 2019 роком.
Відчувши небезпеку, країни-експортери нафти почали захищатися. У травні генеральний директор найбільшої нафтової компанії у світі Saudi Aramco Амін Насер попередив, що невдовзі світовий попит на нафту зросте. Він закликав збільшити інвестиції та залучити нафтові компанії до кліматичного діалогу.
Захід кроків назустріч не робив, тому нафтовики почали утримувати високі ціни і робити галузь більш привабливою для інвестицій. Країни ОПЕК+ вирішили скоротити видобуток на 2 млн бар на добу, мотивуючи це падінням попиту.
Інвестори переконалися, що країни-виробники не дадуть нафтовим цінам впасти надто низько попри плани західних країн з "озеленення" енергетики та ймовірну рецесію. Такий підхід до залучення фінансування працює. Компанія Rystad energy прогнозувала відновлення глобальних інвестицій у нафту і газ.
Саудівська Аравія могла б піти назустріч Сполученим Штатам в обмін на політичні поступки, однак це не відбувається з кількох причин.
По-перше, конфлікт відновлювальних та викопних джерел енергії став надто принциповим. Конкурентоздатність нафтової галузі є питанням майбутнього Саудівської Аравії та низки інших країн.
По-друге, високі ціни на нафту – це шанс для саудівського бюджету вийти в профіцит замість дефіциту, який тривав останні шість років.
По-третє, Саудівська Аравія віддаляється від США, адже центр споживання нафти зміщується з Америки в Індію та Китай. Сполучені Штати після "сланцевої революції" у 2010-х роках наростили видобуток на 140% та перетворилися з великого партнера на головного конкурента.
По-четверте, Байден під час виборів позиціонував себе як ворог Саудівської Аравії. Він хотів зробити країну "ізгоєм" через вбивство журналіста Джамаля Хашоґджі і припинив підтримувати країну у війні в Ємені. Тож скорочення видобутку нафти країнами ОПЕК+ є не тільки боротьбою за інвестиції, а й частиною політичного протистояння, через яке гальмуватиме світова економіка.
Що далі
У 1973 році політичний конфлікт Саудівської Аравії і США спричинив у штатах енергетичну кризу та розкручування інфляції до 15% – удвічі більшої, ніж зараз.
Скорочення видобутку ОПЕК+ на 2 млн бар у Білому домі сприйняли як агресію, ключову роль у якій відіграє саме Саудівська Аравія як неформальний лідер картелю. За даними каналу NBC, чиновники з адміністрації президента вже почали відмовляти американські компанії від співпраці із Саудівською Аравією.
Помічник Байдена Джейк Саліван заявив, що США можуть переглянути військово-технічне співробітництво із саудитами. Якщо Вашингтон припинить постачати зброю до Саудівської Аравії, це може зламати всю систему безпеки в регіоні та призвести до ще більших проблем з постачаннями нафти.
Над арабськими монархіями нависає Іран, який б’є по енергетичних об’єктах. Востаннє це було у 2019 році, коли підконтрольні Ірану єменські хусити ракетами вивели з ладу два великі саудівські заводи з обробки нафти в Абкайку та Хурайсі. Тоді видобуток Саудівської Аравії на певний час скоротився вдвічі.
Протистояння Ірану та Саудівської Аравії в регіоні принципове, і саме США допомагають останній, постачаючи системи ППО. Саудити є найбільшим покупцем американської зброї, і як вони захищатимуться без неї, невідомо.
Однак найпотужніший козир США – антикартельний законопроєкт NOPEC. Він ще не запрацював, але є пропозиції включити його до оборонного законодавства. Якщо він набуде чинності, то Вашингтон зможе переслідувати компанії з країн ОПЕК, які, на його думку, беруть участь у монопольних змовах.
Саудівській Аравії є чим відповісти. У 2019 році країна погрожувала перевести розрахунки за нафту з долара на інші валюти. Це може похитнути позицію долара як світової резервної валюти, хоча реалізувати це доволі складно.
Також почалися розмови про вступ саудитів в об’єднання БРІКС, до якого входять Бразилія, Росія, Індія, Китай та Південна Африка. Цю групу країн часто протиставляють Заходу. Зрештою, Саудівська Аравія може штучно утримувати ціни на нафту високими і виснажувати американську та світову економіку.
Взаємні погрози можуть зникнути після 8 листопада, коли у США пройдуть вибори, але протиріччя залишаться. На нафтовому ринку стає менше економіки і більше політики, що заважає цінам повернутися до нормального рівня.
Білий дім намагається стримувати ціни, вивільняючи стратегічні резерви. Проте постійно це робити неможливо: запаси вже на мінімальному з 1984 року рівні.
Узимку почне діяти ембарго західних країн на російську нафту. Ринок може втратити ще 1-1,5 млн бар сировини на добу. Тимчасом попит на чорне золото зросте, щоб заміщувати дорогий газ на теплових електростанціях.
Якщо кількість нафти на світовому ринку не збільшиться, енергетична криза у світі загостриться, а глобальна рецесія стане ще ближчою.